Постанова

від 23.09.2013 по справі 814/784/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

23 вересня 2013 року справа № 814/784/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовомТОВ "Лама-Нафта", вул. Заозерна, 8/А, м. Новий Буг, Новобузький район, Миколаївська область, 55600

доНовобузького відділення Баштанської МДПІ Миколаївської області ДПС, вул. Гагаріна, 9/1, м. Новий Буг, Новобузький район, Миколаївська область, 55600

провизнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення від 04.02.13 р. № 0000010221 В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лама-Нафта" (далі - позивач, Товариство) звернулось із адміністративним позовом до Новобузького відділення Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач, МДПІ), в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки Товариства, а також щодо недотримання порядку і строків розгляду заперечень позивача та недотримання порядку прийняття податкового повідомлення-рішення від 4 лютого 2013 р. № 0000010221 і скасувати його.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що перевірка Товариства призначена за відсутності законодавчо визначених підстав та порушено процедуру розгляду заперечень на акт перевірки. По суті виявлених перевіркою порушень позивач вказує на наявність у нього всіх первинних документів, які надають йому право на визначення податкових зобов'язань та формування податкового кредиту.

Відповідач позов не визнав, в запереченнях навів такі доводи. На думку МДПІ, правочини позивача із такими контрагентами, як ТОВ "Тріадіс" і ТОВ "Аль-Фа" є нікчемними, так як носять характер безтоварних, тобто реального переміщення товару між вказаними сторонами не відбулось. На підтвердження цих висновків відповідач посилається на акти про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ "Тріадіс" і ТОВ "Аль-Фа", в яких зафіксовані обставини, які, на думку відповідача, унеможливлюють постачання цими підприємствами позивачу товару: відсутність виробничих умов (обладнання, персоналу), а також наявність серед постачальників останніх підприємств з ознаками фіктивності (т. 1 а. с. 100-103).

Оскільки відповідач, який у спірних правовідносинах виступає суб'єктом владних повноважень, заперечує проти адміністративного позову, відповідно до ст. 71 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на нього покладається обов'язок доказування правомірності свого рішення.

В судове засідання 23 вересня 2013 р. прибув представник позивача, представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності (т. 2 а. с. 75).

Відповідно до ст. 128 ч. 6 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи, що в судове засідання прибув тільки представник позивача, а відповідач подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, суд вважає, що маються підстави, передбачені вищенаведеною статтею КАС України, для розгляду справи в письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

18-25 січня 2013 р. МДПІ провела документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ "Тріадіс" і ТОВ "Аль-Фа" за період з 1 серпня до 30 вересня 2011 р., результати якої оформлені актом від 24 січня 2013 р. № 4/22-30243204 (далі - акт перевірки) (т. 1 а. с. 41-69).

У висновку акту перевірки вказано на наступні порушення з боку Товариства:

- ст. ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що виявилось у відсутності реальних господарських операцій;

- ст. 198 п. 198.1., 198.3., ст. 200 п. 200.1. Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) за господарськими операціями із ТОВ "Тріадіс" на суму 33708,51 грн. і ТОВ "Аль-Фа" на суму 30608,58 грн., а всього на суму 64317,09 грн. (33708,51+30608,58=64317,09).

4 лютого 2013 р. МДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000010221, яким збільшила Товариству суму грошового зобов'язання із ПДВ на 64317,0 грн. і застосувала штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 16079,27 грн. (т. 1 а. с. 22).

З приводу спору сторін про наявність підстав для проведення перевірки Товариства, суд зазначає наступне.

Стаття 19 ч. 2 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена норма дає підстави для висновку про те, що діяльність органів або посадових осіб, які здійснюють владні управлінські функції, має здійснюватись виключно в межах їх законодавчо визначених повноважень і реалізація таких повноважень повинна відповідати способу, встановленому законодавством. Таким чином, порушення з боку владних органів чи їх посадових осіб може виражатись як в діях поза межами власних повноважень, так і в порушенні способу реалізації цих повноважень.

Відповідно до ст. 78 п. 78.1. пп. 78.1.1. ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, проведенню перевірки обов'язково повинно передувати надіслання платнику податків запиту про надання пояснень щодо взаємовідносин з контрагентами і право на проведення перевірки у податкового органу виникає тільки в разі ненадання платником податків протягом 10 днів своїх пояснень та їх документального підтвердження.

28 листопада 2012 р. МДПІ надіслала позивачу запит, в якому вимагала від нього надати інформацію та первинні документи щодо господарських взаємовідносин із ТОВ "Тріадіс" і ТОВ "Аль-Фа" (т. 1 а. с. 10).

Позивач на вказаний запит 6 грудня, тобто на 7 робочий день, надав відповідь, разом із наявними у нього первинними документами, який отриманий МДПІ того ж дня, що підтверджується відбитком вхідного штампу відповідача (т. 1 а. с. 11).

Таким чином, позивач виконав свій обов'язок надати відповідь протягом 10 днів з моменту отримання запиту.

Оскільки акт перевірки, як на підставу її проведення містить посилання саме на ст. 78 п. 78.1. пп. 78.1.1. ПК України, тобто ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на запит МДПІ протягом 10 днів, а судом встановлено, що позивач такі пояснення з додатками у визначений строк надав, відповідач не мав права проводити перевірку саме на підставі ст. 78 п. 78.1. пп. 78.1.1. ПК України, а повинен був проводити перевірку на інших підставах, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки Товариства підлягають задоволенню.

Також є обґрунтованою вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо недотримання порядку і строків розгляду заперечень позивача.

Стаття 86 п. 86.7., 86.8. ПК України надає позивачу право у разі незгоди з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, подати свої заперечення до контролюючого органу протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання та платнику податків надсилається відповідь. Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків. Податкове повідомлення-рішення за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Позивач скористався своїм правом подати заперечення на акт перевірки і 29 січня 2013 р. подав їх до МДПІ (т. 1 а. с. 13-16).

Як зазначає позивач, відповідь на заперечення була отримана ним разом із податковим повідомленням-рішенням. Суд відзначає, що відповідь МДПІ на заперечення позивача не датована, не містить вихідного номера, відповідачем не надано доказів того, що заперечення розглядались ним до прийняття податкового повідомлення-рішення, а тому з урахуванням приписів ст. 71 ч. 2 КАС України, суд знаходить недоведеним відповідачем належними засобами доказування дотримання вищенаведеного порядку розгляду заперечень і прийняття податкового повідомлення-рішення.

По суті виявлених порушень заперечення відповідача фактично зводяться до того, що контрагенти позивача - ТОВ "Тріадіс" і ТОВ "Аль-Фа" не могли виконати договірних зобов'язань перед Товариством, але суд знаходить такі заперечення недоведеними.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач уклав із обома контрагентами договори поставки, за умовами яких придбав нафтопродукти (дизельне пальне) (т. 1 а. с. 71, 84-85).

Суд відзначає, що характер товару, який був придбаний позивачем у ТОВ "Тріадіс" і ТОВ "Аль-Фа" узгоджується з основними видами діяльності всіх вказаних суб'єктів господарювання - роздрібна торгівля пальним.

Суд констатує, що позивач має всі первинні документи, з наявністю яких ПК України пов'язує можливість визначення податкових зобов'язань та формування податкового кредиту і проти цієї обставини відповідач не заперечує.

Відповідач до своїх заперечень надав акти про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ "Тріадіс" і ТОВ "Аль-Фа" (т. 2 а. с. 39-43, 52-55).

Слід зазначити, що сам по собі факт неможливості проведення перевірки платника податків, не може розглядатись як беззаперечний доказ відсутності законної господарської діяльності і тим більш не може вказувати на порушення з боку його контрагентів у ланцюгу.

Крім того, поза увагою відповідача залишилось наступне. Відповідно до п. 4.4. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 р. № 236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від підписання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Додаток 3 до вказаних Методичних рекомендацій містить зразок форми акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, згідно якого в ньому неможливо робити висновок про порушення податкового законодавства, оскільки такий акт повинен містити тільки загальну інформацію про платника податків та фіксувати факт неможливості проведення перевірки із зазначенням причин, без жодних висновків.

Наведені норми дають суду підстави для висновку про те, що у разі, коли неможливо провести звірку платника податків, зокрема у зв'язку із його відсутністю за зареєстрованим місцезнаходженням, податковий орган повинен скласти акт про неможливість проведення зустрічної звірки, який не може містити висновків про порушення таким суб'єктом податкового законодавства.

В акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Тріадіс" вказано на те, що підприємство 7 липня 2012 р. постановою господарського суду Миколаївської області визнано банкрутом. В той же час, договір між позивачем і ТОВ "Тріадіс" укладено 31 березня 2011 р. і як свідчать первинні документи, виконано сторонами в серпні того ж року, а тому подальше, майже через 1,5 роки визнання ТОВ "Тріадіс" банкрутом, не може впливати на чинність укладених ним правочинів та не позбавляє правового значення видані ним податкові накладні.

Також, суд не може прийняти в якості доказу постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 р. у справі № 2а-7335/11/1470, якою відмовлено в задоволенні адміністративного позову ТОВ "Тріадіс" до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення, оскільки відповідно до ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2013 р. постанова суду першої інстанції визнана нечинною, провадження у справі закрито (т. 1 а. с. 104-106, т. 2 а. с. 85-87).

Крім того, в обох актах про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ "Тріадіс" і ТОВ "Аль-Фа" висновок про порушення цими підприємствами податкового законодавства ґрунтується виключно на тому, що в свою чергу серед постачальників цих підприємств маються суб'єкти господарювання із ознаками фіктивності - ТОВ "Тес Юг" і ТОВ "ТД "Паладіум" відповідно, але при дослідженні питань виконання договірних зобов'язань, мають значення безпосередні сторони правочину, якими в даному спорі є позивач і ТОВ "Тріадіс" та ТОВ "Аль-Фа", а виконання чи невиконання постачальниками останніх своїх зобов'язань не має значення для оцінки правовідносин між позивачем і ТОВ "Тріадіс" та ТОВ "Аль-Фа".

На переконання суду, отримавши акти про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ "Тріадіс" і ТОВ "Аль-Фа", МДПІ повинна була здійснити виїзну перевірку Товариства, під час якої відповідач мав безпосередньо досліджувати наявність чи відсутність у позивача того товару, який поставлявся вказаними контрагентами і фактичне отримання якого відповідачем заперечується, тоді як замість цього МДПІ провела невиїзну перевірку, під час якої були використані лише опосередковані докази у вигляді актів про неможливість проведення зустрічних звірок постачальників та фактично підмінила перевірку позивача висновками цих актів, механічно перенісши до акту перевірки позивача їх дані, а тому суд виходить з того, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би підтверджував відсутність постачання товару.

Не погоджується суд і з висновком податкового інспектора про порушення позивачем вимог ЦК України, оскільки він носить формальний та шаблонний характер, адже в акті перевірки інспектор взагалі не пояснює в чому саме йому вбачається порушення норм ЦК України, а тільки наводить текст деяких статей цього кодексу.

Згідно ст. 215 ч. 1, 2 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

ЦК України передбачає, що нікчемними правочинами є правочини, передбачені ст. ст. 219 ч. 1, 220 ч. 1, 221 ч. 2, 224 ч. 1, 226 ч. 1, а також правочини, укладені у випадках, передбачених ст. ст. 27 ч. 1, 121 ч. 3, 126 ч. 6, 247 ч. 3, 249 ч. 1, 547 ч. 2, 586 ч. 3, 614 ч. 3, 633 ч. 6, 661 ч. 2, 698 ч. 4, 719 ч. 3, 720 ч. 4, 739 ч. 1 ЦК України. Жодна з перелічених статей не може бути застосована до правочинів позивача.

З урахуванням викладеного, докази, на які посилається відповідач в підтвердження висновків акту перевірки Товариства, не можуть бути розцінені судом в якості таких, що свідчать про порушення позивачем вимог цивільного та податкового законодавства, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Позивач, надавши платіжне доручення № 52 від 13 лютого 2013 р. (т. 1 а. с. 29), документально підтвердив судові витрати у виді судового збору в розмірі 804,0 грн., який підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 128, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Дії Новобузького відділення Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, які полягають в безпідставному призначенні перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Лама-Нафта", визнати протиправними.

3. Дії Новобузького відділення Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, які полягають в порушенні процедури розгляду заперечень на акт перевірки, визнати протиправними.

4. Податкове повідомлення-рішення № 0000010221, прийняте 4 лютого 2013 р. Новобузьким відділенням Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, визнати протиправним і скасувати.

5. Відшкодувати товариству з обмеженою відповідальністю "Лама-Нафта" з Державного бюджету України судовий збір в сумі 804,0 грн., шляхом його безспірного списання з рахунку Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз