Постанова

від 26.09.2013 по справі 910/2895/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2013 р. Справа№ 910/2895/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Баранця О.М.

Мальченко А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Турчак С.С. - дов. б/н від 18.07.2013р.

розглянувши апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Гетьман» на рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2013р. (повний текст підписано 05.04.2013р.)

у справі № 910/2895/13 (суддя Івченко А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гринвич - Юг»

до Малого приватного підприємства «Гетьман»

про стягнення 89 516, 10 грн.

В судовому засіданні 26.09.2013р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Гринвич - Юг» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Малого приватного підприємства «Гетьман» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 0-15/12 від 09.08.2012р., а саме щодо повної та своєчасної оплати товару, а тому просив суд стягнути з відповідача 89 516, 10 грн. заборгованості та штрафних санкцій, 1 790, 33 грн. судового збору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.04.2013р. по справі № 910/2895/13 позов задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Малого приватного підприємства «Гетьман» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гринвич - Юг» 58 341, 93 грн. основного боргу, 1 496, 56 грн. пені, 506, 64 грн. 5% річних, 29 170, 97 грн. штрафу та 1 790, 32 грн. судового збору.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку апелянта, судом першої інстанції не з'ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного та повного розгляду справи.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2013р. для розгляду справи № 910/2895/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Остапенко О.М., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2013р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 04.07.2013р.

17.06.2013р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н та дати (вх. № 09-11/9911), в якому останній заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі.

02.07.2013р. та 18.07.2013р. від представника відповідача надійшли пояснення до апеляційної скарги, в яких останній просив припинити провадження в частині стягнення 58 341, 93 грн. основного боргу, сплаченого під час розгляду справи в суді першої інстанції, в іншій частині позову відмовити.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2013р., від 18.07.2013р. та від 25.07.2013р. у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 18.07.2013р., 25.07.2013р. та 15.08.2013р. відповідно, продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

18.07.2013р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Гринвич - Юг» надійшла заява б/н та дати (вх. № 09-1542) про відвід суддів Скрипки І.М., Остапенка О.М., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2013р. у задоволенні заяви директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Гринвич - Юг» про відвід суддів Скрипки І.М., Остапенка О.М., Мальченко А.О. відмовлено з підстав її необґрунтованості.

25.07.2013р. та 13.08.2013р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких останній, зокрема, просив розглядати справу за його відсутності.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2013р., у зв'язку з перебуванням суддів Скрипки І.М., Остапенка О.М. та Мальченко А.М. у відпустці, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді - Баранець О.М., Пашкіна С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2013р. у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 26.09.2013р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2013р., у зв'язку з перебуванням суддів Сітайло Л.Г., Пашкіної С.А. у відпустці, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Баранець О.М., Мальченко А.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2013р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Представник відповідача в судовому засідання апеляційної інстанції 26.09.2013р. підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення скасувати, прийняти нове про відмову в позові, одночасно не заперечував, що на момент прийняття рішення його заборгованість перед позивачем становила 17 260, 42 грн., погодився з періодами та розмірами розрахунків пені, 5% річних та штрафу, але вважає останній завищеним.

Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції 26.09.2013р. не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 223).

Оскільки явка в судове засідання представника позивача обов'язковою не визнавалась, враховуючи наявність клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 09.08.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гринвич - Юг» (позивач, продавець за договором) та Малим приватним підприємством «Гетьман» (відповідач, покупець за договором) укладено договір поставки № 0-15/12, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити за нього встановлену даним договором вартість.

Згідно п. п. 1.2., 1.3. договору перехід права власності і всі ризики на товар (випадкового знищення або ушкодження товару) здійснюється в момент передачі товару від продавця покупцеві, що оформлюється належним чином (накладні, акти та ін.)у письмовій формі. Місцем передачі товару від продавця до покупця є склад покупця.

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що ціна на товари, що поставляються за даним договором, оговорюється і фіксується на кожну чергову поставку в специфікації або відвантажувальній накладній і рахунку-фактурі.

Покупець здійснює передплату за товар згідно виставленого продавцем рахунку-фактури. Оплата залишкової суми товару здійснюється покупцем не пізніше 21 календарного дня з дати передачі товару покупцю (п. п. 6.1.,6.2. договору).

Відповідно до п. 7.2. договору у випадку прострочення розрахунків за продані товари покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі 2-х облікових ставок НБУ за кожний календарний день прострочення, крім цього, збитки від інфляції та 5% річних, відповідно до ст. 214 ЦК України та у випадку затримки оплати більш ніж на 30 днів з моменту закінчення терміну, зазначеного в п. 6.2., покупець оплачує штраф у розмірі 50 % від несплаченої за договором суми та збитків.

Даний договір, згідно п. 9.1., набирає силу з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного року, а в частині зобов'язань - до повного їх виконання.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки № 0-15/12 від 09.08.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Гринвич - Юг» поставило, а Мале приватне підприємство «Гетьман» прийняло товар на загальну суму 58 341, 93 грн.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними:

- № Б00000983 від 22.10.2012р. на суму 3 992, 64 грн.;

- № Б00000997 від 24.10.2012р. на суму 3 757, 92 грн.;

- № Б00000998 від 24.10.2012р. на суму 407, 71 грн.;

- № Б00001000 від 24.10.2012р. на суму 540,12 грн.;

- № Б00001001 від 24.10.2012р. на суму 1 096, 64 грн.;

- № Б00001004 від 25.10.2012р. на суму 1 109, 84 грн.;

- № Б00001009 від 29.10.2012р. на суму 1 281, 59 грн.;

- № Б00001012 від 29.10.2012р. на суму 474, 75 грн.;

- № Б00001015 від 29.10.2012р. на суму 1 060, 44 грн.;

- № Б00001024 від 31.10.2012р. на суму 1 132, 61 грн.;

- № Б00001025 від 31.10.2012р. на суму 2 199, 92 грн.;

- № Б00001036 від 05.11.2012р. на суму 2492, 50 грн.;

- № Б00001037 від 05.11.2012р. на суму 1 689, 29 грн.;

- № Б00001040 від 05.11.2012р. на суму 1 848, 47 грн.;

- № Б00001053 від 07.11.2012р. на суму 826, 65 грн.;

- № Б00001054 від 07.11.2012р. на суму 1 739, 48 грн.;

- № Б00001055 від 07.11.2012р. на суму 2 188, 00 грн.;

- № Б00001057 від 08.11.2012р. на суму 537, 82 грн.;

- № Б00001065 від 14.11.2012р. на суму 388, 80 грн.;

- № Б00001066 від 14.11.2012р. на суму 900, 36 грн.;

- № Б00001067 від 14.11.2012р. на суму 899, 49 грн.;

- № Б00001075 від 19.11.2012р. на суму 1 577, 68 грн.;

- № Б00001076 від 19.11.2012р. на суму 746, 40 грн.;

- № Б00001077 від 19.11.2012р. на суму 910, 32 грн.;

- № Б00001078 від 19.11.2012р. на суму 2 121, 86 грн.;

- № Б00001079 від 19.11.2012р. на суму 816, 96 грн.;

- № Б00001089 від 21.11.2012р. на суму 1 404, 84 грн.;

- № Б00001090 від 21.11.2012р. на суму 1 251, 15 грн.;

- № Б00001091 від 21.11.2012р. на суму 937, 05 грн.;

- № Б00001111 від 22.11.2012р. на суму 1 376, 89 грн.;

- № Б00001116 від 26.11.2012р. на суму 1 394, 44 грн.;

- № Б00001124 від 28.11.2012р. на суму 1 509, 88 грн.;

- № Б00001125 від 28.11.2012р. на суму 2 296, 61 грн.;

- № Б00001126 від 28.11.2012р. на суму 1 970, 90 грн.;

- № Б00001127 від 28.11.2012р. на суму 826, 07 грн.;

- № Б00001129 від 28.11.2012р. на суму 2 260, 89 грн.;

- № Б00001137 від 29.11.2012р. на суму 1 451, 86 грн.;

- № Б00001138 від 29.11.2012р. на суму 1 414, 55 грн.;

- № Б00001141 від 03.12.2012р. на суму 1 249, 36 грн.;

- № Б00001157 від 05.12.2012р. на суму 597, 59 грн.;

- № Б00001166 від 06.12.2012р.на суму 1 661, 59 грн., які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995р. № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З вищенаведеного вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Гринвич - Юг» поставило, а Мале приватне підприємство «Гетьман» отримало товар без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов поставки.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши умови договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов договору.

Однак, всупереч умовам договору, відповідач за поставлений товар розрахунок не провів.

Таким чином, на момент подання даного позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становила 58 341, 93 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою договір № 0-15/12 від 09.08.2012р. є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. п. 6.1.,6.2. договору покупець здійснює передплату за товар згідно виставленого продавцем рахунку-фактури. Оплата залишкової суми товару здійснюється покупцем не пізніше 21 календарного дня з дати передачі товару покупцю.

Таким чином, строк виконання грошового зобов'язання по оплаті за даним договором на момент звернення позивача з позовом до суду настав.

Колегія суддів зазначає, що, оскільки у відповідності до чинного законодавства пунктами 6.1., 6.2. договору сторони погодили порядок розрахунків, то направлення претензії щодо оплати отриманого товару не є обов'язковим, а тому посилання відповідача, як на підставу скасування рішення, на недосягнення згоди щодо порядку розрахунків та не отримання від позивача вимоги щодо оплати товару є необґрунтованими.

Приймаючи рішення по справі, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача, зокрема, 58 341, 93 грн. основного боргу.

При цьому, у своїй апеляційній скарзі, як на підставу скасування рішення, відповідач посилається на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ним було сплачено частину основного боргу, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками, наявними в матеріалах справи, а тому провадження в цій частині необхідно припинити.

Крім того, відповідач підтвердив, що на момент винесення рішення по справі його заборгованість перед позивачем складала 17 260, 42 грн., яка була оплачена 08.04.2013р., що підтверджується платіжним дорученням, належним чином завірена копія якого наявна в матеріалах справи.

Колегія суддів, дослідивши вищезазначені платіжні доручення та банківські виписки, дійшла висновку про те, що на момент винесення рішення по справі заборгованість відповідача перед позивачем дійсно складала 17 260, 42 грн.

Крім того, з письмових пояснень позивача, наданих суду апеляційної інстанції, вбачається, що дійсно до 08.04.2013р. відповідачем був сплачений основний борг у розмірі 58 341, 93 грн., несплаченими є пеня, штраф і 5% річних.

Отже, оскільки місцевий господарський суд, задовольняючи позов в повному обсязі, не звернув уваги на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем була сплачена частина боргу, колегія суддів дійшла висновку про те, рішення господарського суду міста Києва підлягає частковому скасуванню, а провадження у справі в частині стягнення 41 081, 51 грн. підлягає припиненню, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Отже, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині стягнення з відповідача 17 260, 42 грн. заборгованості.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо оплати товару, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1 496, 56 грн. пені, 506, 64 грн. 5% річних та 29 170, 97 грн. штрафу.

Відповідно до п. 7.2. договору у випадку прострочення розрахунків за продані товари покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі 2-х облікових ставок НБУ за кожний календарний день прострочення, крім цього, збитки від інфляції та 5% річних, відповідно до ст. 214 ЦК України та у випадку затримки оплати більш ніж на 30 днів з моменту закінчення терміну, зазначеного в п. 6.2., покупець оплачує штраф у розмірі 50 % від несплаченої за договором суми та збитків.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, встановила, що він є арифметично вірним і складає 1 496, 56 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5% річних ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України) та п. 7.2. договору, колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 5% річних, встановила, що він є арифметично вірним і складає 506, 64 грн.

У відповідності до умов договору поставки № 0-15/12 від 09.08.2012р., позивачем також заявлено до стягнення штраф у розмірі 50% від суми заборгованості, що складає 29 170, 97 грн.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення п. 7.2. не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на суму неоплаченої у встановлений термін вартості продукції, і є правовим наслідком прострочення оплати продукції з вини відповідача, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, колегія суддів зазначає, що вимоги позивача про стягнення штрафу є обґрунтованими.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. по справі № 06/5026/1052/2011.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку штрафу в розмірі 50% від суми заборгованості, вважає, що вимоги позивача про стягнення 29 170, 97 грн. штрафу є обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції погодився з періодами та розмірами розрахунків пені, 5% річних та штрафу, а тому його посилання на те, що сторони не дійшли згоди про нарахування 5% річних та завищений розмір штрафу не заслуговують на увагу. При цьому, колегія суддів зазначає, що у відповідності до чинного законодавства підстав для зменшення розміру штрафу не вбачається.

Посилання відповідача на те, що місцевий господарський суд не мав підстав розглядати заяву позивача про збільшення та уточнення позовних вимог, не заслуговують на увагу, оскільки така заява позивачем не подавалась та судом першої інстанції не розглядалась.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в суді першої інстанції (а. с. 67), а тому посилання апелянта на неповідомлення його про порушення провадження у справі та позбавлення прав, передбачених ст. 22 ГПК України, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційній інстанції.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2013р. у справі № 910/2895/13, прийняте із невірним застосуванням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням усіх обставин справи, а тому апеляційна скарга Малого приватного підприємства «Гетьман», з підстав, викладених в ній, підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2013р. у справі № 910/2895/13 підлягає частковому скасуванню з підстав, викладених вище, та у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із частковим задоволенням позову судові витрати за подання позовної заяви покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги відповідача, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 410, 79 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Гетьман» на рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2013р. у справі № 910/2895/13 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2013р. у справі № 910/2895/13 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства «Гетьман» (03164, м. Київ, вул. Клавдіївська, 34, кв. 48; ідентифікаційний код 21635903) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гринвич - Юг» (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, буд. 5; ідентифікаційний код 33634137) 17 260, 42 грн. основного боргу, 1 496, 56 грн. пені, 506, 64 грн. 5% річних, 29 170, 97 грн. штрафу та 968, 74 грн. судового збору за подання позовної заяви.

3. Провадження в частині стягнення 41 081, 51 грн. основного боргу припинити».

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гринвич - Юг» (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, буд. 5; ідентифікаційний код 33634137) на користь Малого приватного підприємства «Гетьман» (03164, м. Київ, вул. Клавдіївська, 34, кв. 48; ідентифікаційний код 21635903) 410, 79 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду міста Києва видати накази.

5. Матеріали справи № 910/2895/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 01.10.2013р.

Головуючий суддя Скрипка І.М.

Судді Баранець О.М.

Мальченко А.О.