Ухвала

від 02.10.2013 по справі 1527/18356/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження № 22-ц/785/7423/13

Головуючий у першій інстанції Сувертак І.В.

Доповідач Фальчук В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2013 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - Фальчука В.П.,

суддів Троїцька Л.В., Таварткіладзе О.М.,

секретаря Добряк Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22 липня 2013 року, в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виділ частки в натурі, визначення частки домоволодіння окремим об'єктом нерухомості, визнання права власності, -

встановила:

26.11.2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, який уточнила в судовому засіданні, та в остаточній його редакції (а.с.124) просила виділити їй в натурі 9/50 частин домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме; з житлового будинку (в плані технічної інвентаризації під літ. «А») коридор - площею 5.2 кв.м., ванну кімнату - 3.0 кв. м., туалет - 1.4 кв.м., кухню - 16.4 кв.м., житлові кімнати площею 18.5 кв.м., 9.7 кв. м., 8.6 кв.м., надвірні господарчі споруди: сарай (в плані технічної інвентаризації під літ. «С1») площею 11.4 кв.м., гараж (під літ.»Щ1») загальною площею 11.4 кв.м. посилаючись на те, що вказане майно належить позивачу та відповідачам на праві спільної часткової власності. Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи ПП «Відкриття» за №24-04-13 від 24.04.2013 року такий виділ можливий без будь-який перебудов об'єкта нерухомості.

Позивач також просила виділити її частку у спільній частковій власності окремим об'єктом, як самостійну частину житлового будинку, з наданням поштової адреси - АДРЕСА_2

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 22.07.2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено в повному обсязі у зв'язку з тим, що відсутня технічна можливість виділу їй в натурі 9\50 частини вказаного домоволодіння.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити у повному обсязі.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, що оскаржене, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав;

Відповідно до вимог ч.1ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За правилами ч.1ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог у повному обсязі суд першої інстанції виходив з того що, є технічно неможливим виділення позивачу в натурі 9/50 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, так як він відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Згідно ч.1,2 ст.364 ЦК України, співвласник має право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Статтею 183 ЦК України визначено, що подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення.

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 є власником 9/50 частин домоволодіння, що знаходиться у АДРЕСА_1, та в цілому складається з двох житлових будинків, які в плані технічної інвентаризації значаться під літ. «А» і «Д», надвірних господарських споруд - сараїв (літ. «Г.С»), вбиралень (літ. «Н, Я, Т, Щ»), літніх кухонь (літ «Р,В»), огородження (2-10, 12-14) мостіння (І-ІІІ), які розташовані на земельній ділянці загальною площею 880 кв.м.. Власником інших частин домоволодіння є ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6.

У фактичному користуванні позивача знаходиться (з житлового будинку в плані технічної інвентаризації під літ. «А») коридор - площею 5.2 кв.м., ванна кімната - 3.0 кв. м., туалет - 1.4 кв.м., кухню - 16.4 кв.м., житлові кімнати площею 18.5 кв.м., 9.7 кв. м., 8.6 кв.м., та надвірні господарчі споруди: сарай (в плані технічної інвентаризації під літ. «С.1» площею 11.4 кв.м.), гараж (під літ.»Щ.1») загальною площею 11.4 кв.м..

Згідно даних технічного паспорта вказаного домоволодіння (а.с.8-12), ОСОБА_2 самочинно добудувала прибудову до коридору, ванної кімнати та туалету, збільшивши їх розміри на 49%, та самочинно на вказаній земельній ділянці побудувала сарай і гараж (літ.С.1,Щ.1).

Проведеною судовою будівельно-технічною експертизою ПП «Відкриття» від 24.04.2013 року встановлена можливість виділення в натурі ОСОБА_2 9/50 частин вказаного домоволодіння, з урахуванням самочинно побудованих та прибудованих приміщень, без проведення будь-який перебудов. Експертизою також встановлено, що 9/50 частин домоволодіння становить частину житлового будинку - літ. «А», та ця частина значиться як квартира №3 (а.с.85). Експертиза не містить висновків про можливість виділення 9/50 частин домоволодіння в окремий житловий будинок.

Приймаючи до уваги викладені вище обставини колегія суддів визнає, що суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу в задоволенні позову, оскільки ОСОБА_2 самочинно реконструювала частину домоволодіння, яка знаходиться у її користуванні, у зв'язку з чим неможливо виділити їй в натурі 9/50 частин спірного домоволодіння, так як фактично такої частки в користування позивача не існує.

Суд першої інстанції також правомірно прийшов до висновку, що позивачем не доведені вимоги щодо можливості виділення 9/50 частин домоволодіння в окремий житловий будинок, оскільки частка ОСОБА_2 в спірному будинку не є окремим житловим будинком.

Доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки висновків суду першої інстанції не спростовують, та не містять правових підстав, передбачених ст.309 ЦПК України, для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення вимог позивача. Посилання апелянта на те, що висновками судової будівельно-технічної експертизи встановлена технічна можливість виділення ОСОБА_2 в натурі 9/50 частин домоволодіння в АДРЕСА_1 в окремий житловий будинок не відповідають обставинам, які встановлені судом першої інстанції про те, що позивач самочинно добудувала прибудову до коридору, ванної кімнати та туалету, збільшивши їх розміри на 49%, та самочинно побудувала сарай і гараж. Про цю обставину зазначив також експерт в експертному дослідженні (а.с.85). Тому з урахуванням встановлених обставин є не можливим задоволення позовних вимог ОСОБА_2.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують.

Керуючись ст.304, п.1ч.1ст.307, ст.308 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ухвалила;

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів, з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.П.Фальчук

О.М.Таварткіладзе

Л.В. Троїцька