Рішення

від 07.10.2013 по справі 127/22334/13-ц

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/22334/13-ц

Провадження № 2/127/6735/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2013 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Прокопчук А. В.,

при секретарі Гаврилюк А.М.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1.,

відповідача ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності на земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності на земельну ділянку.

Позовні вимоги ОСОБА_3 мотивувала тим, що 09.04.2008 року між нею та її сином ОСОБА_2 було укладено договір дарування 17/20 часток домоволодіння, що розташоване в АДРЕСА_1, який посвідчено державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Домбровською І.Є. Після цього, 09.04.2008 року між ними був укладений договір дарування земельної ділянки, на якій розташований подарований будинок площею 0,0543, та який посвідчено державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Домбровською І.Є.

При укладенні вищевказаних договорів позивач помилилася щодо природи правочину дарування та вважала, що у її сина виникають обов'язки надавати їй матеріальну допомогу до смерті. Саме така була домовленість між ними. Нещодавно позивачу стало відомо, що на даний час вона вже не є співвласницею будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій розташований будинок, тому що в дійсності уклала з сином договір дарування. а не договір довічного утримання. Позивач вважає, що відповідач, скориставшись її довірою, похилим віком та правовою необізнаністю, привласнив її будинок та земельну ділянку.

23.05.2013 року Вінницьким міським судом Вінницької області ухвалено рішення про визнання недійсним договору дарування частини будинку від 09.04.2008 року, укладеного між позивачем та відповідачем, а також 17.06.2013 року ухвалене додаткове рішення, яким визнано за позивачем право власності на 17/20 частки домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1.

Проте земельна ділянка досі належить ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 755875, зареєстрованого Вінницькою регіональною філією ДП "Центр ДЗК" 12.09.2008 року.

Позивач вважає, що оскільки рішенням Вінницького міського суду Вінницької області було встановлено, що договір дарування 17/20 частки домоволодіння по АДРЕСА_1 укладено під впливом помилки та даний договір визнано недійсним, це доводить, що і договір дарування земельної ділянки був укладений під впливом помилки, у зв'язку з цим просить визнати договір дарування земельної ділянки площею 0, 0543 га, розташованої по АДРЕСА_1, який укладено 09.04.2008 року між нею та відповідачем, недійсним, та визнати за нею право власності на дану земельну ділянку.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Просила позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав та не заперечив проти його задоволення.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно договору дарування земельної ділянки від 09.04.2008 року, посвідченого державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Домбровською І.Є., судом встановлено, що ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_2 прийняв в дар земельну ділянку площею 0,0543 га, розташовану по АДРЕСА_1 передану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а.с. 6).

Також судом встановлено, що на підставі вказаного договору ОСОБА_2 Вінницькою міською радою 22.09.2008 року видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ 755875 (а.с. 7).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2, кадастровий номер земельної ділянки 0510136300:01:043:0009 (а.с. 9).

За рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23.05.2013 року визнано недійсним договір дарування від 09.04.2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на 17/20 часток домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 та також договір дарування, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на 17/20 частки домовлодіння, що розташоване у АДРЕСА_1 (а.с. 13-15).

За додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницько області від 17.06.2013 року визнано за ОСОБА_3 право власності на 17/20 частки будинковолодіння АДРЕСА_1 та вселено її у будинок (а.с. 16).

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що право власності на 17/20 частки будинковолодіння АДРЕСА_1 22.08.2013 року зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі вищевказаного судового рішення (а.с. 11).

Також в судовому засіданні встановлено, що при укладені 09.04.2008 року договору дарування земельної ділянки по АДРЕСА_1, який був вчинений разом із договором дарування частини будинковолодіння, яке розташована на даній земельній ділянці, ОСОБА_3 помилился щодо природи правочину дарування, який є безоплатним, та вважала, що у зв'зку з даними договорами у відповідача ОСОБА_2, виникають обов'язки щодо її довічного утримання. Однак це не відповідає природі договору дарування

Відповідно до ст. 229 ЦПК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

За змістом ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах , встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до правової позиції, викладеної в п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до статей 229 - 233 ЦК ( 435-15 ) правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК (435-15)), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Враховуючи, що в ході судового розгляду знайшов своє підтвердження факт помилки позивача щодо природи правочину договору дарування, а також враховуючи, що даний договір був укладений у зв'язку з укладенням між сторонами договору дарування частини будинковолодіння, яке розташоване на даній земельній ділянці, і договір дарування частини будинковолодіння визнано недійсним за судовим рішенням, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Крім того судом враховується той факт, що відповідач в судовому засіданні повністю визнав позов та таке його визнання не суперечить чинному законодавству, не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 N 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2512 грн. 03 коп. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 212 - 217 ЦПК України, ст. ст. 203, 215, 229 ЦК України -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,0543 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, який укладено 09.04.2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Першої Вінницької державної нотаріальної контори Добровольською І.Є., зареєстровано в реєстрі за № 2-377.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 0,0543 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2512 грн. 03 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: