Постанова

від 01.10.2013 по справі 810/1783/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2013 року 810/1783/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., при секретарі судового засіданні - Ігнатку Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу

за позовомОСОБА_2 доГоловного управління Держземагентства у Київській області, відділу Держземагентства у Згурівському районі Київської області проскасування наказу про звільнення з посади, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держземагентства у Київській області, відділу Держземагентства у Згурівському районі Київської області про скасування наказів від 03.08.2010 №289-к "Про звільнення ОСОБА_2", від 08.04.2010 №152-к "Про призначення Великодної С.М.", поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в серпні 2010 року позивача було звільнено з посади заступника начальника відділу земельних ресурсів у Згурівському районі Київської області згідно зі статтею 4 Закону України "Про державну службу". Позивач вважає, що її було звільнено незаконно, тому просить суд поновити її на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

Відповідачі у судове засідання не з'явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Натомість, в матеріалах справи наявне клопотання Головного управління Держземагентства у Київській області про розгляд справи за його відсутності.

Крім того, в письмових запереченнях наданих до суду, відповідач позову не визнав, оскільки звільнення ОСОБА_2 відбулось у зв'язку з порушенням позивачем умов реалізації права на державну службу, оскільки позивач не має освіти відповідного професійного спрямування. Крім того, Відділ земельних ресурсів у Згурівському районі Київської області у 2009 році ліквідований внаслідок перетворення, а на замість нього утворено Відділ Державного комітету України із земельних ресурсів у Згурівському районі Київської області. Крім того, відповідач визнав, що у наказі від 03.08.2010 № 289-к "Про звільнення ОСОБА_2" визначено невірні правові підстави для звільнення позивача, тому заявив клопотання про зміну судовим рішенням підстав звільнення позивача, просив суд визнати, що позивача звільнено на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Заслухавши пояснення позивача та представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, судом встановлене наступне.

ОСОБА_2 відповідно до наказу Головного управління земельних ресурсів у Київській області від 29.09.2007 № 72 К "Про призначення ОСОБА_2" з 01.10.2007 призначена на посаду заступника начальника відділу земельних ресурсів у Згурівському районі Київської області. Призначення на посаду відбувалось за результатами конкурсу.

До цього моменту, починаючи з 08.05.1996 ОСОБА_2 працювала у відділі земельних ресурсів на різних посадах: головного спеціаліста відділу районного відділу земельних ресурсів, заступника начальника відділу.

У квітні 2008 року Державним комітетом України із земельних ресурсів видано наказ від 22.04.2008 № 15 "Про реорганізацію територіальних органів земельних ресурсів", згідно з яким, зокрема, Відділ земельних ресурсів у Згурівському районі Київської області перетворено у Відділ Державного комітету України із земельних ресурсів у Згурівському районі Київської області.

Перетворення було завершено 27.08.2009 з державною реєстрацією змін у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (серія АА00 № 603397) 27.08.2009 зареєстровано юридичну особу - Відділ Державного комітету України із земельних ресурсів у Згурівському районі Київської області.

Проте, не зважаючи на припинення Відділу земельних ресурсів у Згурівському районі Київської області, ОСОБА_2 із займаної посади заступника начальника цього відділу звільнена не була і продовжувала виконувати покладені на неї обов'язки до серпня 2010 року.

Як встановлено під час судового розгляду відповідач неодноразово повідомляв ОСОБА_2 про можливе наступне вивільнення з займаної посади.

Так, 12.04.2010 ОСОБА_2 було запрошено до Головного управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Київській області для вручення попередження про можливе наступне вивільнення з займаної посади.

Як вбачається зі змісту попередження, відповідно до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 22.04.2008 №15 "Про реорганізацію територіальних органів земельних ресурсі" та введенням в дію з 01.09.2009 організаційної структури і штатного розпису відділу Держкомзему у Згурівському районі Київської області, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, а саме: зміною оплати праці та посадових обов'язків і обсягів виконуваних завдань, керуючись статтями 49 2 і 103 Кодексів законів про працю України, ОСОБА_2 попереджено про можливе наступне вивільнення, згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексів законів про працю України, через два місяці з дня попередження.

У попередженні також зазначено, що ОСОБА_2 може звільнитись з роботи: "за власним бажанням", "за угодою сторін" або "за переведенням на інше підприємство, в установу", а також за своїм розсудом звернутися за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштуватись самостійно. З дня попередження і до дня вивільнення ОСОБА_2 повинна виконувати свої службові обов'язки в повному обсязі і додержуватись встановленого в Управлінні розпорядку дня.

Крім того, у попередженні позивачці запропоновано посаду заступника начальника Управління Держкомзему у Миронівському районі.

Згідно з попередженням у разі відмови від переведення на запропоновану посаду, а також відмови від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці, ОСОБА_2 попереджено про можливе звільнення із займаної посади відповідно до пункту 6 статті 36 Кодексів законів про працю України.

З попередженням позивачка ознайомилась, однак від підпису відмовилась, мотивуючи це тим, що станом на 12.04.2010 перебуває у відпустці, а також заявила про те, що підпише попередження лише після особистої співбесіди з начальником Головного управління та юридичної консультації з цього приводу, про що складено відповідний акт.

01.06.2010 ОСОБА_2 було запрошено до кадрової служби Головного управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Київській області для вручення попередження про можливе наступне вивільнення з займаної посади, а також запропоновано посаду головного спеціаліста сектору правової роботи та із звернення громадян Відділу Державного комітету України із земельних ресурсів у Згурівському районі Київської області.

ОСОБА_2 з попередженням ознайомилась, однак від його підписання відмовилась, про що складено акт.

Однак, 3 серпня 2010 року згідно з наказом № 289 К Головного управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Київській області ОСОБА_2 було звільнено з посади заступника начальника відділу земельних ресурсів у Згурівському районі Київської області з посиланням на статтю 4 Закону України "Про державну службу".

Як зазначено в наказі, підставою для звільнення став лист відділу Держкомзему у Згурівському районі Київської області від 30.07.2010 №429, довідка про результати перевірки в Головному управлінні Держкомзему у Київській області Головного управління державної служби України в місті Києві та Київській області.

ОСОБА_2 з наказом про звільнення була ознайомлена.

Так, 03.08.2010 згідно з наказом про відрядження від 03.08.2010 на виконання факсограми відповідача (від 03.08.2010 № 0710-3/11991) ОСОБА_2 прибула до відділу кадрового забезпечення та контролю Головного управління Держкомзему у Київській області, де й була ознайомлена про звільнення.

В той же час, як вбачається з листа Головного управління Держземагентства у Київській області від 17.05.2013 №07-10/8206, останній пояснив, що фактично скорочення чисельності або штату працівників Відділу Держкомзему у Згурівському районі Київської області не відбулось, але у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці посада заступника начальника Відділу в новій структурі та штатному розписі не передбачена.

Крім того, у вказаному листі зазначено, що також підставою для звільнення ОСОБА_2 став факт невідповідності освіти позивачки вимогам для обіймання займаної посади заступника начальника відділу земельних ресурсів, який було виявлено під час перевірки, що проводилась Головдержслужбою за зверненням ОСОБА_2

Як встановлено судом, ОСОБА_2 має вищу освіту за спеціальністю плодоовочівництво та виноградарство (диплом від 28.01.1983 №110) та кваліфікацію вченого агронома, а також у 1990 році закінчила однорічний заочний економічний факультет підвищення кваліфікації керівних кадрів і спеціалістів сільського господарства (свідоцтво про підвищення кваліфікації від 24.03.1990 НОМЕР_1), має кваліфікацію організатора економіста соціалістичних сільськогосподарських підприємств.

Як вже зазначалось, у 2007 році ОСОБА_2 була призначена на посаду заступника начальника відділу земельних ресурсів у Згурівському районі Київської області за результатами конкурсу.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких положень законодавчих актів.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про державну службу" право на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України.

Як убачається зі змісту даної статті, ця норма безпосередньо не містить підстав для звільнення особи з державної служби.

Але, згідно з пунктом 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону).

Пунктом 2 статті 40 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.

Закон України "Про державну службу" не містить жодних вимог щодо наявності тієї чи іншої освіти для прийняття особи на публічну службу, стаття 4 цього Закону лише передбачає, що право на державну службу мають громадяни, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір.

Згідно з пунктом 2.6 Довідника типових професійних характеристик посад державних службовців, затвердженого наказом Головного управління державної служби України від 01.09.1999 № 65, державний службовець повинен мати, як правило, повну вищу освіту (освітньо-кваліфікаційний рівень - спеціаліст, магістр за спеціальностями галузі "Державне управління" або іншими, професійно орієнтованими для державної служби, з додатковим підвищенням кваліфікації за професійними програмами вказаної галузі), а на посадах керівників структурних підрозділів та їх заступників - обов'язково повну вищу освіту.

Однак, суд звертає увагу на те, що Довідник типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців не є нормативним актом, а містить лише рекомендовані матеріали щодо типових кваліфікації та компетенції посад, які мають бути використані при розробці конкретних професійно-кваліфікаційних характеристик та посадових інструкцій державних службовців.

Жодних вимог щодо освіти заступника начальника відділу земельних ресурсів, які б встановлювались нормативно, відповідач суду не повідомив.

Це означає, що висновки відповідача відносно відсутності у ОСОБА_2 освіти відповідного спрямування є безпідставними.

Крім того, аналіз положень пункту 2 статті 40 Кодексу законів про працю України та пункту 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" дозволяє дійти висновку, що невідповідність освіти державного службовця займаній посаді має бути саме виявленою.

Якщо державного службовця, який не має відповідної освіти, що передбачена кваліфікаційними характеристиками, було прийнято на роботу, при цьому відомостей про свою освіту він не приховував, у подальшому його не може бути звільнено з публічної служби з причин невідповідності освіти, оскільки про таку невідповідність було відомо раніше, у момент призначення на посаду.

Як встановлено під час судового розгляду, на момент призначення на посаду заступника начальника відділу земельних ресурсів ОСОБА_2 своєї освіти не приховувала, зауважень щодо освіти до неї не було, на посаду її було призначено за результатами конкурсу.

Це означає, що звільнення ОСОБА_2 з підстав, передбачених пунктом 1 статті 30 Закону України "Про державну службу", пунктом 2 статті 40 Кодексу законів про працю України є протиправним.

В той же час, вирішуючи питання про можливість поновлення позивача на публічній службі, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При цьому, частиною другою статті 40 Кодексу законів про працю України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2, 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Так, частиною першою статті 42 та частиною другою статті 49-2 Кодексу законів про працю України визначено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При цьому, переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивності праці.

Отже, звільнити працівника, в даному випадку позивача, на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України було можливо, якщо роботодавцем вжито всіх заходів щодо переводу працівника на іншу посаду шляхом запропонування працівнику, що звільняється, всіх вакансій, на які може претендувати особа з урахуванням її фаху, кваліфікації, досвіду трудової діяльності, у випадках, коли неможливо перевести працівника з його згоди на іншу роботу, або коли працівник відмовився від такого переведення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач працював на посаді заступника начальника відділу земельних ресурсів у Згурівському районі Київської області, в той же час Головним управлінням Держкомзему у Київській області було встановлено, що ОСОБА_2 не має освіти відповідного професійного спрямування.

Крім того, як було встановлено судом, відповідач неодноразово повідомляв ОСОБА_2 про можливе наступне вивільнення з займаної посади.

Також, відповідач пропонував ОСОБА_2 посади заступника начальника Управління Держкомзему у Миронівському районі та головного спеціаліста сектору правової роботи та із звернення громадян Відділу Державного комітету України із земельних ресурсів у Згурівському районі Київської області, що підтверджується відповідними попередженнями від 12.04.2010 та від 01.06.2010, копії яких наявні в матеріалах справи.

В той же час, позивачка ознайомилась із даними попередженнями, однак від підпису відмовилась, про що складено було відповідні Акти від 12.04.2010 та від 01.06.2010.

Разом з тим, позивач зазначає, що повідомлення відповідача про можливе вивільнення та акти відмови ОСОБА_2 від їх підписання є сфальшованими та такими, що являються результатом службового підроблення.

Згідно з ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення.

Але при цьому, будь-яких доказів звернення позивача до правоохоронних органів з приводу встановлення факту порушення її прав та інтересів суду надано не було.

Отже, судом встановлено, що Головним управлінням Державного комітету України із земельних ресурсів у Київській області було запропоновано позивачу рівнозначну посаду, а також переміщення на нижчу посаду, оскільки було встановлено, що позивачка не відповідала кваліфікаційним вимогам та професійним званням, тобто в матеріалах справи наявні вказані докази, які були досліджені судом при розгляді даної справи.

Крім того, як вбачається з штатного розпису Відділу Держкомзему у Згурівському районі Київської області, посада заступника начальника Відділу в новій структурі та в штатному розписі не передбачена, оскільки в новій структурі введена посада заступника начальника Відділу - завідувач сектору державного земельного кадастру Відділу Держкомзему у Згурівському районі Київської області.

Отже, за сукупністю наведених вище обставин, суд дійшов висновку про необхідність змінити підставу звільнення позивача та визнати ОСОБА_2 звільненою з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Однак інші вимоги позивача не ґрунтуються на законі та не можуть бути задоволені з наступних підстав.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Київській області від 08.04.2010 №152-к "Про призначення Великодної С.М.", то суд виходить з того, що предметом даного позову є поновлення трудових прав державного службовця, порушених його звільненням. Способом захисту порушеного права у цьому випадку є поновлення працівника на посаді, з якої його було звільнено.

За таких обставин вимога про визнання незаконним наказу щодо призначення на відповідну посаду іншої особи не може розглядатись як спосіб захисту порушеного права, оскільки у випадку позитивного вирішення судом питання про поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, така особа звільняється відповідно до вимог п. 6 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що обраний в даній справі спосіб захисту порушеного права шляхом визнання незаконним наказу Головного управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Київській області від 08.04.2010 №152-к "Про призначення Великодної С.М." та подальшого поновлення позивача на посаді заступника начальника Відділу земельних ресурсів у Згурівському районі Київської області не відповідає змісту прав позивача, а тому позов в цій частині до задоволення не підлягає.

Разом з тим, вирішуючи питання про поновлення на роботі ОСОБА_2 на посаді заступника начальника у новоутвореній організації, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, оскаржуваний наказ від 03.08.2010 № 289-к було видано Головним управлінням Державного комітету України із земельних ресурсів у Київській області.

Указом Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 09.12.2010 року № 1085 утворено Державне агентство земельних ресурсів України, при цьому реорганізувавши Державний комітет України із земельних ресурсів.

Відповідно до частин першої, другої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася з дня внесення до ЄДРПОУ запису про її припинення.

Факт правонаступництва повинен бути передбачений у рішенні (документі про створення нової юридичної особи. Однак дані про те, що Головне управління Держземагентства у Київській області (ЄДРПОУ 37963130) є правонаступником Головного управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Київській області (ЄДРПОУ 22864497) відсутні.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновків, що підстав для поновлення ОСОБА_2 в новоутвореному територіальному органі Державного агентства земельних ресурсів України відсутні, так як поновлення на нову посаду не відповідає чинному законодавству України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи наведені всі обставини в їх сукупності та виходячи з того, що під час розгляду справи доводи позивача знайшли часткового підтвердження, суд дійшов висновку про часткову правомірність заявлених позовних вимог і, відповідно, позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Київській області від 03.08.2010 № 289-к "Про звільнення ОСОБА_2", в частині визначення підстав звільнення ОСОБА_2 з посади заступника начальника Відділу земельних ресурсів у Згурівському районі Київської області.

Визнати ОСОБА_2 звільненою з посади заступника начальника Відділу земельних ресурсів у Згурівському районі Київської області за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку з ліквідацією Відділу земельних ресурсів у Згурівському районі Київської області.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 03 жовтня 2013 р.