Постанова

від 29.01.2009 по справі 21/223-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2009 р.                                                          

Справа № 21/223-08 

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі Пироженко І.В.

за участю представників

сторін:

позивача -

Угринюк Л.Я.

відповідача

-  не з'явився

розглянувши у

відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного

господарського суду апеляційну скаргу позивача вх. № 3063Х/3-7 на

рішення господарського суду Харківської області від 04.12.08 по справі №

21/223-08

за

позовом ЗАТ

"Хлібозавод "Салтівський", м. Харків

до  Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків

про стягнення 4502,86 грн. -

встановила:

В  2008 р. позивач -ЗАТ „Хлібозавод

„Салтівський”, м. Харків звернувся до господарського суду з позовною заявою в

якій просив суд стягнути з відповідача -ФОП ОСОБА_1. 4380,45 грн.

заборгованості, 122,41 грн. пені та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим,

що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати

за отриману продукцію в рамках укладених між сторонами договорів № ОС-58574 від

01.01.08 р. та ОС-58574 від 18.05.07 р.

Рішенням

господарського суду Харківської області від 04.12.08 р. (суддя Пелипенко Н.М.)

по справі № 21/223-08 позов задоволено частково. З відповідача на користь

позивача стягнуто 1197,69 основного боргу, 33,46 грн. пені, 27,88 держмита, та

33,22 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення в

частині задоволення позову мотивоване неналежним виконанням відповідачем своїх

зобов'язань щодо оплати отриманої продукції в рамках укладених між сторонами

договорів № ОС-58574 від 01.01.08 р. та ОС-58574 від 18.05.07 р.

Рішення в

частині відмови в задоволенні позову мотивоване тим, що отримання саме

відповідачем продукції за деякими з вказаних позивачем накладними, останнім

жодним чином не доведений.

Позивач з

рішенням господарського суду в частині відмови в позові не погоджується, вважає

його таким, що прийняте внаслідок неповного з'ясування обставин, які мають

значення для справи, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати,

та направити справу на новий розгляд до господарського суду Харківської

області. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що суд першої

інстанції при винесенні оскаржуваного рішення безпідставно дійшов висновку, що

товар за деякими з накладних отримував не відповідач. При цьому позивач

зазначає, що особи, які отримували товар за деякими з накладних, були працівники

відповідача, які до того ж були матеріально-відповідальними особами, і суд при

винесенні рішення зазначених обставин не врахував, та не з'ясував, чи

перебували вказані особи в трудових відносинах з відповідачем, не витребував

документів щодо зарахування на баланс матеріальних цінностей та ін.

Відповідач в

судове засідання свого представника не направив, відзиву чи пояснення по скарзі

не надав.

Перевіривши

матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія

встановила наступне:

Як свідчать

матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, між

позивачем та відповідачем були укладені договори поставки № ОС-58574 від

18.05.2007 року та № ОС-58574 від 01.01.2008 року.

Відповідно до

п. 1.1. вищевказаних договорів, постачальник зобов'язався поставити покупцеві,

а покупець прийняти та оплатити хлібобулочні та кондитерські вироби в

асортименті, кількості та по цінах, вказаних в накладних, які є невід'ємною

частиною договору.

Згідно з п.

3.2. договорів покупець проводить оплату за отриману продукцію шляхом

перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 7 днів з

моменту поставки.

Як свідчать

матеріали справи, позивач, на виконання умов договорів, в період з 22.05.2007

року по 31.12.2007 року та з 02.01.2008 року по 25.04.2008 року здійснював

поставку товару, поставивши його на загальну суму 58344,89 грн.

Відповідно до

залучених до матеріалів справи прибуткових касових ордерів відповідач, в

порушення умов договорів, оплатив поставлений позивачем товар лише частково, в

сумі 53964,44 грн.,

Як вказує

позивач, несплаченими залишились товарно-транспортні накладні на загальну суму

4380,45 грн., зокрема № РП-S11-0722459 від 24.12.2007 року, № РП-S11-0724698

від 25.12.2007 року, № РП-S11-0735176 від 30.12.2007 року, № РП-S11-0737221 від

31.12.2007 року, № РП-S11-0200794 від 07.04.2008 року, № РП-S11-0202981 від

08.04.2008 року, № РП-S11-0205167 від 09.04.2008 року, № РП-S11-0207359 від

10.04.2008 року, № РП-S11-0025519 від 11.04.2008 року, № РП-S11-0209550 від

11.04.2008 року, № РП-S11-0211581 від 12.04.2008 року, № РП-S11-0213489 від

13.04.2008 року, № РП-S11-0215742 від 14.04.2008 року, № РП-S11-0217920 від

15.04.2008 року, № РП-S11-0026819 від 16.04.2008 року, № РП-S11-0220174 від

16.04.2008 року, № РП-S11-0222246 від 17.04.2008 року, № РП-S11-0224489 від

18.04.2008 року, № РП-S11-0228625 від 20.04.2008 року, № РП-S11-0028112 від

21.04.2008 року, № РП-S11-0230812 від 21.04.2008 року, № РП-S11-0237591 від

24.04.2008 року, № РП-S11-0239792 від 25.04.2008 року та № РП-S11-0029121 від

25.04.2008 року.

З матеріалів

справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення

крім іншого виходив з того, що отримання саме відповідачем продукції за деякими

з вказаних позивачем накладними, останнім жодним чином не доведений, що в свою

чергу унеможливлює настання відповідальності відповідача за порушення своїх

зобов'язань за спірними договорами.

Викладені вище

висновки господарського суду, на думку колегії суддів,  повністю відповідають фактичним обставинам

спору та матеріалам справи, їм  надана

правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для

задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до

статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі

статтею 43 цього ж кодексу  господарський

суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що

ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в 

судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до

вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, Доказами у справі є будь-які фактичні

дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку

встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і

заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного

вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до

законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть

підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i

матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного

вирішення спору.

Відповідно до

ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона

(боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію

(передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або

утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання

його обов'язку.

Зобов'язання

виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК 

України.

Відповідно до

ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до

умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а

за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або

інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до

ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його

виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до

вимог ст.ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або

виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне

виконання).

Як свідчать

залучені до матеріалів справи накладні № РП-S11-0722459 від 24.12.2007 року на

суму 204,10 грн., № РП-S11-0724698 від 25.12.2007 року на суму 202,60 грн., №

РП-S11-0735176 від 30.12.2007 року на суму 188,85 грн., № РП-S11-0737221 від

31.12.2007 року на суму 193,70 грн., № РП-S11-0237591 від 24.04.2008 року на

суму 179,33 грн. та № РП-S11-0239792 від 25.04.2008 року на суму 229,11 грн. за

ними товар отримував саме відповідач. Вказане зумовлює настання

відповідальності відповідача за порушення ним свого зобов'язання з оплати

отриманої продукції, в зв'язку з чим, рішення господарського суду в частині

задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача 1197,69 грн.

заборгованості за вказаними накладними є законним та обґрунтованим.

Разом з тим,

законним та обґрунтованим є рішення суду першої інстанції в частині відмови в

задоволенні позову про стягнення з відповідача на користь позивача 3182,76 грн.

заборгованості.

Як свідчать

накладні № РП-S11-0200794 від 07.04.2008 року, № РП-S11-0202981 від 08.04.2008

року, № РП-S11-0205167 від 09.04.2008 року, № РП-S11-0207359 від 10.04.2008

року, № РП-S11-0025519 від 11.04.2008 року, № РП-S11-0209550 від 11.04.2008

року, № РП-S11-0211581 від 12.04.2008 року, № РП-S11-0213489 від 13.04.2008

року, № РП-S11-0215742 від 14.04.2008 року, № РП-S11-0217920 від 15.04.2008

року, № РП-S11-0026819 від 16.04.2008 року, № РП-S11-0220174 від 16.04.2008

року, № РП-S11-0222246 від 17.04.2008 року, № РП-S11-0224489 від 18.04.2008

року, № РП-S11-0228625 від 20.04.2008 року, № РП-S11-0028112 від 21.04.2008

року, № РП-S11-0230812 від 21.04.2008 року та № РП-S11-0029121 від 25.04.2008

року за ними товар було отримано не відповідачем, а іншими особами, прізвища

яких зазначені в товарно-транспортних накладних. При цьому позивач не надав

суду доказів уповноваження відповідачем осіб вказаних на отримання продукції (в

т.ч. відповідних довіреностей). Вказане унеможливлює настання відповідальності

відповідача за порушення зобов'язання з оплати продукції, отриманої за

вказаними накладними.

При цьому, не

можуть бути прийняті судом до уваги доводи позивача про те, що вказані особи

нібито отримували товар для відповідача за його замовленням, т.я. перебувають з

відповідачем в трудових відносинах, та є матеріально-відповідальними особами,

оскільки вказані доводи відповідачем всупереч вимогам ст. 33 ГПК України жодним

чином не доведені.

Крім того,

наявність у вказаних осіб трудових відносин з відповідачем, а так само факт

того, що вказані особи є матеріально відповідальними особами відповідача, без

їх уповноваження відповідачем на отримання товару (належним чином оформленої

довіреності) жодним чином не доводить того факту, що товар вказані особи

отримали саме для відповідача та на замовлення останнього.

Відповідно до

вимог ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства

повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть

підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до

ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки,

встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст.

549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які

боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного

грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2.

договорів передбачено, що за порушення строку оплати, вказаного в п. 3.2. цього

договору, покупець зобов'язаний оплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної

облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Оскільки

нарахування пені в даному випадку не суперечить вимогам зазначених положень

цивільного кодексу, а так само Закону України "Про відповідальність за

несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", судова колегія погоджується з

висновками господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з

відповідача на користь позивача 33,46 грн. пені, нарахованої позивачем до

стягнення на підставі несплати відповідачем заборгованості за накладними,

отримання продукції яких саме відповідачем доведена.

Таким чином,

висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного

законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких

вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.

101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Рішення

господарського суду Харківської області від 04.12.08 р. по справі № 21/223-08

залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Повний текст

постанови підписано 29.01.09 р.

         Головуючий суддя                                                                   

Могилєвкін Ю.О. 

                                 Судді                                                                   

Пушай В.І. 

Плужник О.В.