Постанова

від 26.12.2006 по справі 7/585/06

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/585/06

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛАІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"26" грудня 2006 р. Справа № 7/585/06

Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді                               Ліпчанської Н.В.

          Суддів                                        Андрєєвої Е.І.

                                                                 Мацюри П.Ф.

При секретарі                              Федорові В.А.

Представники сторін, належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, у судове засідання не з'явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПП „Тютюн”

на постанову господарського суду  Миколаївської області від 07.11.2006 р.  

у справі №  7/585/06

за позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до ПП „Тютюн”

про  стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 3 457,89 грн.

Встановив:

09 жовтня 2006р. Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів ( надалі Фонд) звернулось до господарського суду Миколаївської області з адміністративним позовом до ПП „Тютюн” ( надалі Підприємство) про стягнення штрафних санкцій за нестворені у 2005 році робочі місця для працевлаштування інвалідів у сумі 3 457,89 грн.  

Обґрунтовуючи позов Фонд послався на порушення відповідачем ст.ст. 19,20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, які вимагають від підприємств, установ та організацій, незалежно від  форми власності і господарювання створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих та інформувати Центри зайнятості населення про наявність робочих місць, пристосованих для праці інвалідів. Вищевказані вимоги Підприємством не дотримані, тому до останнього застосовуються штрафні санкції, які повинні бути стягнуті в дохід державного бюджету на рахунок Держказначейства.     

Постановою господарського суду Миколаївської області від 07 листопада 2006 р. (суддя Семенчук Н.О.) позов задоволений в повному  обсязі. Постановляючи таке рішення, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що відповідач у 2005р. відповідно ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” мав створити 1 робоче місце, і ввести його в дію шляхом працевлаштування інваліда. Але, відповідач не виконав зазначений норматив, що тягне за собою нарахування штрафних санкцій  виходячи із середньорічної заробітної плати на підприємстві у 2005р.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням господарського суду Миколаївської області, Підприємство звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у позові повністю. Обґрунтовуючи свою позицію, скаржник зазначає, що передбачене законодавством робоче місце для працевлаштування інваліда ним було створено, однак за інформацією Центру зайнятості у 2005 році не було на обліку інвалідів, які  могли б бути працевлаштовані на підприємство відповідача. Таким чином, вини Підприємства  в тому, що у нього не працювали інваліди немає.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Представники сторін належним чином сповіщені про час та місце слухання справи, про що свідчать поштові повідомлення про вручення їм ухвали суду, в судове засідання не з'явились, клопотань щодо відкладення розгляду справи не надали, а тому справа розглянута зі їх відсутністю.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Стаття 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991 зобов'язує підприємства всіх форм власності створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної кількості робочих місць на підприємстві. У випадку невиконання ст. 19 вказаного Закону, відповідно до “Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. №1767, підприємство зобов'язане сплачувати штрафні санкції до відділень Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідно до статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів і Україні”, працевлаштування інвалідів здійснюється  центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів (далі –органи працевлаштування інвалідів).

Відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів відповідно до частини 2 статті 19 вказаного Закону покладається на керівників підприємств. А в разі, коли кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, то відповідальність покладається на підприємства у вигляді щорічної сплати штрафних санкцій, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (ст. 20 вказаного Закону).

Аналіз зазначених положень Закону про захист інвалідів дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 цього Закону. Це підтверджується і змістом абзацу другого пункту третього Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1434 від 26 вересня 2002 року), згідно з яким, завданням Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, а також підпункту 3 пункту 4 та підпункту 3 пункту 5 цього Положення, якими Фонду надано право здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314, підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів (п. 14); розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів (п. 5); робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів (п. 3).

Наказом Державного комітету статистики № 244 від 06.07.1998 р., затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

З наведеного слід зробити висновок, що на підприємство хоч і не покладається обов'язок працевлаштовувати інвалідів, покладається обов'язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається зі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників Підприємства у 2005р. склала 19 чоловік,  норматив створення робочих місць для працевлаштування відповідно склав 1робоче місце для працевлаштування  інваліда. (а.с.5)

Згідно розрахунку суми штрафних санкцій, виходячи із середньорічної заробітної плати – 3 457,89 грн., сума штрафних санкцій склала 3 457,89грн. ( а.с.4)

Отже, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про невиконання відповідачем у 2005р. обов'язку щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а відтак, про необхідність сплати останнім штрафних санкцій до Фонду соціального захисту інвалідів.

         Твердження Підприємства в апеляційній скарзі про те, що у 2005році не було  на обліку інвалідів, які могли б бути працевлаштовані на підприємство відповідача, не приймаються судовою колегією з огляду на те, що згідно інформації, наданої на запит Фонду, Головним управлінням праці та соціального захисту населення облдержадміністрації та Миколаївським обласним центром зайнятості  відповідач не інформував про створені робочі місця та не звертався з заявкою про направлення для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями, а тому інваліди на підприємство відповідача не направлялись.(а.с. 6-9)

Враховуючи викладене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду  вважає висновки суду першої інстанції, викладенні в постанові, такими, що відповідають обставинам справи, а тому підстав для її скасування не вбачається.

   Керуючись ст.ст.185, 195, 196, 198, 200, 205,206, 254 КАС України,  суд

ухвалив:

    Апеляційну скаргу ПП „Тютюн” залишити без задоволення

    Постанову господарського суду  Миколаївської області від 07.11.2006 р.  

у справі №  7/585/06 залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                            Н.В.Ліпчанська

Суддя                                                                                Е.І.Андрєєва

          Суддя                                                                       П.Ф.Мацюра