Рішення

від 05.06.2013 по справі 2-1088/11

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1088/11

Номер провадження 2/570/721/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2013 року Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Остапчук Л.В.

при секретарі Захарук Г.Л.

за участю: представника позивача Шевчука В.І.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рівному

цивільну справу за позовом Садового товариства "Західний" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 (до участі в справі як співвідповідача залучено ОСОБА_5), третя особа: Приватний нотаріус ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу та договору дарування недійсним,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з даним позовом до суду, просить визнати недійсним договір купівлі продажу нежитлової будівлі магазину, укладений 17.07.2008 року між СТ "Західний" та ОСОБА_3, визнати недійсним договір дарування цієї будівлі, укладений 02.06.2009 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_5 і стягнути з відповідачів судові витрати по справі.

В ході розгляду справи представником СТ "Західний" було подано клопотання про уточнення (збільшення) позовних вимог, де він додатково просить повернути садовому товариству майно, зокрема нежитлову будівлю магазину, яке вибуло з володіння товариства не з його волі.

Свій позов позивач мотивує тим, що на момент укладення договору купівлі-продажу будівлі магазину головою правління садового товариства була ОСОБА_4, яка і уклала та підписала цей договір зі сторони продавця, хоча згідно Статуту садового товариства в період між конференціями керівництво товариством покладається на правління товариства, яке має право розпоряджатися майном і коштами даного товариства. Правління садового товариства ніколи не приймало рішення про продаж будівлі магазину, не уповноважувало відповідачку ОСОБА_4 укладати договір купівлі-продажу, тобто вона не мала права розпоряджатися майном товариства і укладати договір купівлі-продажу. Тому даний правочин суперечить вимогам ст.203 ЦК України. Оскільки покупцем приміщення магазину за цим договором є син відповідачки ОСОБА_3, то вважають, що між ними була зловмисна домовленість, а тому цей договір необхідно визнати недійсним відповідно до ст.232 ЦК України. Відповідно має бути визнаний недійсним і договір дарування будівлі магазину на підставі ст.216 ЦК України і майно, яке вибуло поза волею позивача, має бути повернуте садовому товариству від нинішнього власника.

В суді представник позивача, СТ "Західний" - Голота М.П., який приймав участь у першому судовому засіданні, позов підтримав з мотивів, наведених у позовній заяві і суду пояснив, що правління СТ "Західний" не приймало рішення про продаж будівлі магазину і не уповноважувало ОСОБА_4 на укладення договору купівлі-продажу. До бухгалтерії товариства надійшло 22900 грн., але це спонсорські внески на розвиток товариства. Товариство вважає, що ОСОБА_4 була в зговорі зі своїм сином, діяла всупереч інтересам товариства, тому звернулися з даним позовом до суду і він просить позов задоволити.

Представник позивача Шевчук В.І. позов підтримав, пославшись на обставини, викладені вище. Надав суду письмові пояснення. Крім того, пояснив, що в договорі купівлі-продажу йде посилання на протокол № 7 від 21.01.2006 року, згідно якого були надані повноваження на продаж будівлі магазину, але у цьому протоколі розширеного засідання правління садового товариства "Західний" мова про продаж будівлі магазину не йшла і правління не уповноважувало ОСОБА_4 продавати цю будівлю. Ні на одних зборах правління це питання не вирішувалося. Оскільки будівлю магазину було продано особою, яка не мала права це робити, розпорядження майном садового товариства покладено на правління товариства, то вважає, що є всі підстави визнати договір купівлі-продажу недійсним, просить позов задоволити.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_3 і ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, хоча неодноразово і належним чином повідомлялися про слухання справи. Від них не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, причини неявки вони також не повідомили. Суд визнав їх неявку до суду неповажною і можливим слухати справу у їх відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 позов не визнала, подала заперечення проти позову і суду пояснила, що договір купівлі-продажу був укладений нотаріально, нотаріусом перевірялися всі документи, тому підстав визнавати його недійсним немає. Відповідачка ОСОБА_4 мала повноваження підписувати цей договір, оскільки була головою правління і питання її призначення вирішувалося на зборах (саме протокол № 7 від 21.01.2006 року). Право правління садового товариства на розпорядження майном і коштами не є виключним правом правління. Позивачем не доведено тієї обставини, що покупець за договором купівлі-продажу ОСОБА_3 знав чи не міг не знати про обмеження повноважень колишнього голови правління ОСОБА_4 Садове товариство схвалило договір купівлі-продажу будівлі магазину, оскільки прийняло від ОСОБА_3 22900 грн. оплати за придбане приміщення. Вважає, що немає законних підстав для визнання договору купівлі-продажу недійсним. А право ОСОБА_5 на будівлю магазину є непорушним, оскільки він набув це право правомірно. Просить в задоволенні позову відмовити.

Третя особа ОСОБА_6 дав суду пояснення, що він дійсно посвідчував договір купівлі-продажу приміщення магазину. Статут садового товариства виписаний так, що голова правління не мала права укладати договір купівлі-продажу. Тому нею було надано протокол № 7 від 21.01.2006 року, але текст того протоколу був іншим, ніж текст того, що долучено до позовної заяви. На той час документи тільки перевірялися і не долучалися їх копії до договору, тому в нього є лише договір купівлі-продажу і записи в реєстрі.

Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 суду показали, що вони були або є членами правління садового товариства "Західний". На правлінні розглядалось питання про передачу частини контори в оренду під магазин, оскільки вона пустувала. Питання продажу приміщення магазину на правлінні не ставилося і ніхто не приймав рішення про продаж приміщення магазину. Аналогічно ніхто не уповноважував ОСОБА_4 підписувати договір купівлі-продажу. Про надходження коштів нічого не відомо.

Судом встановлено, що 17 липня 2008 року між Садовим товариством "Західний" в особі директора ОСОБА_4, яка діяла на підставі Статуту і протоколу № 7 від 21.01.2006 року і ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу будівлі магазину, загальною площею 102,9 кв.м., і знаходиться в с.Нова Українка Рівненського району, садове товариство "Західний", АДРЕСА_1. Продаж будівлі вчинено за 22900 грн., які Покупець передав Продавцю до підписання даного договору. Даний договір купівлі-продажу було посвідчено приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу ОСОБА_6 і зареєстровано в реєстрі за № 2357. На підставі цього договору ОСОБА_3 в КП "РОБТІ" зареєстрував своє право власності на цю будівлю.

В подальшому, а саме 02 червня 2009 року відповідно до договору дарування ОСОБА_3 подарував своєму батькові ОСОБА_5 вказану вище нежитлову будівлю магазину. 10 червня 2009 року останній в КП "РОБТІ" зареєстрував своє право власності на будівлю магазину. Ці обставини стверджуються копіями договорів і витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно п.10 Статуту СТ "Західний", садове товариство користується правом юридичної особи, може укладати договори пов'язані з діяльністю, яка передбачена Статутом. Відповідно до п.25 Статуту товариства, контролюючі функції покладаються на збори уповноважених членів садового товариства, а відповідно до п.29 Статуту, керівництво садовим товариством у період між конференціями покладається на правління товариства, яке згідно п.33 Статуту, має право розпоряджатися майном і коштами даного товариства.

Таким чином, згідно положень Статуту садового товариства "Західний", голова правління садового товариства, не має права вчиняти будь-які дії, пов'язані з відчуженням майна товариства без відповідного на те дозволу правління товариства, оскільки право розпоряджатися майном і коштами товариства надано лише правлінню товариства (п.33 Статуту).

Тому враховуючі відсутність рішення правління про продаж спірного майна, чого не заперечила в судовому засіданні представник відповідача, повноважень ОСОБА_4, навіть як голова правління, на продаж спірного майна не мала.

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

На думку суду, спірний Договір купівлі-продажу суперечить Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства виходячи з наступного.

Відповідно до загальних норм Цивільного законодавства України, положень про купівлю-продаж та ст.ст.319, 346, 658 ЦК України, право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Згідно ч.1 ст.92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Як встановлено ч.3 ст.92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно ст.241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Пункт 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачає, що судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

На думку суду, належного виконання договору купівлі-продажу не відбулося, так як покупець ОСОБА_3 не сплатив за будівлю магазину кошти, обумовлені договором. Суд не може прийняти до уваги посилання представника відповідача на факт прийняття від нього оплати Садовим товариством, який підтверджується копією платіжного доручення № 16 від 23.07.2008 року, як на факт схвалення правочину з наступних підстав. Згідно інформаційної довідки Головного управління статистики у Рівненській області від 31.05.2011 року, керівником СТ "Західний" в період з 01.01.2008 року по 31.10.2008 року значилась ОСОБА_4, яка і прийняла платіжне доручення № 16 від 23.07.2008 року. Тобто, прийняла проплату від свого сина. Призначення платежу згідно даного платіжного доручення - цільові внески на розвиток товариства згідно договору ВКР № 101101 від 17.07.2008 року. Таким чином, СТ "Західний" прийняло цільові внески на розвиток товариства, а не оплату за спірний об'єкт нерухомості згідно договору, що не можна вважати схваленням правочину. Зміст договору купівлі-продажу (нотаріальний бланк серії ВКР № 101101) від 17.07.2008 року став відомий членам правління СТ "Західний" лише після усунення з посади ОСОБА_4

Не може суд взяти до уваги і заперечень представника відповідача на те, що протокол № 6 засідання правління СТ "Західний" від 03.12.2005 року є первинним документом по відображенню питання про надання спірного майна в оренду з першочерговим правом викупу.

Документ, який надає право першочергового викупу не є документом відчуження майна чи, в даному випадку, погодженням зборів правління на відчуження майна. Надання оренди з першочерговим правом викупу не створює обов'язку для товариства відчужити (продати) майно.

Разом з тим, відповідно до протоколу № 6 від 03.12.2005 року на порядок денний ставилось питання про надання спірного об'єкту в оренду, питання про надання в оренду спірного майна з першочерговим правом викупу взагалі не ставилось. Це підтверджується порядком денним даних зборів і поясненнями учасників цих зборів.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст.58 ЦПК України, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Таким чином, протокол № 6 від 03.12.2005 року є неналежним доказом в силу того, що може підтвердити тільки обставину про надання спірного майна в оренду.

За таких обставин, суд вважає, що договір купівлі продажу будівлі магазину вчинено з порушенням діючого законодавства, а тому його необхідно визнати недійсним.

Оскільки відповідач ОСОБА_3 неправомірно набув право власності на будівлю магазину, тобто він не був повноправним власником, тому, відповідно, він не мав права укладати договір дарування приміщення магазину зі своїм батьком. В зв'язку з цим і договір дарування має бути визнаний недійсним.

Відповідно до ч.3 ст.388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребовувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_5 безвідплатно отримав в дар приміщення магазину від свого сина, який не був повноправним власником і не мав права відчужувати цю будівлю, то суд вважає, що будівля магазину має бути витребувана у нього і повернула власнику, зокрема СТ "Західний".

За таких обставин суд вважає, що в наявності є порушення права позивача, за захистом якого спрямоване звернення до суду, позов є обгрунтованим, підтвердженим належними доказами, а тому він підлягає до задоволення.

В зв'язку з задоволенням позову, відповідно до ст.88 ЦПК України, з відповідачів необхідно стягнути судові витрати по справі, які були сплачені позивачем при подачі позову до суду.

Керуючись ст.ст.57, 58, 60, 88, 213-215, 223, 294, 295 ЦПК України, ст.92, 203, 215, 216, 232, 241, 388, 658 Цивільного кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов Садового товариства "Західний" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 (до участі в справі як співвідповідача залучено ОСОБА_5), третя особа: Приватний нотаріус ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу та договору дарування недійсним (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) - задоволити повністю.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, магазину площею 102,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 17 липня 2008 року між Садовим товариством "Західний" та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6 і зареєстрований в реєстрі за № 2357.

Визнати недійсним договір дарування нежитлової будівлі магазину площею 102,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 02 червня 2009 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_13 і зареєстрований в реєстрі за № 381.

Повернути Садовому товариству "Західний" (Рівненська область, Рівненський р-н, с.Нова Українка, вул.Центральна, № 1371, код ЄДРПОУ 21083740) майно, яке вибуло не з його волі, а саме повернути нежитлову будівлю, магазин площею 102,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і право власності на яке на даний час зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 02.06.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_13 і зареєстрованого в реєстрі за № 381.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь Садового товариства "Західний" судові витрати по справі (судовий збір, витрати на інформаційно-технічне забезпечення) у загальній сумі 273 (двісті сімдесят три) гривні 50 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Остапчук Л.В.