Постанова

від 08.10.2013 по справі 904/5196/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2013 року Справа № 904/5196/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Бахмат Р.М., Павловського П.П.

при секретарі: Назаренко С.Г.

за участю представників:

прокурора: Слюсар Я.В.- прокурор відділу, посвідчення №001420 від 27.08.2012 року

позивача: не явився

відповідача: не явився

третьої особи: не явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-фінансової компанії «Поліком» (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2013р. у справі №904/5196/13

за позовом: прокурора Самарського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ)

до: товариства з обмеженою відповідальністю науково-фінансової компанії «Поліком» (м. Дніпропетровськ)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська (м. Дніпропетровськ)

про: внесення змін до договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2013 року (повне рішення складено 03.09.2013р.) у справі №904/5196/13 (суддя Ліпинський О.В.) задоволений позов прокурора Самарського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ) до товариства з обмеженою відповідальністю науково-фінансової компанії «Поліком» (м. Дніпропетровськ) про внесення змін до пунктів 2.3 і 4.1 договору оренди земельної ділянки від 20.12.2004р.(державна реєстрація за №040510400107 від 10.02.2005р.) шляхом викладення його в наступній редакції: «п. 4.1.Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 235318 грн. 10 коп., не є сталою та може змінюватись у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі, що встановлюється цим кодексом»; «п.2.3. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 17.06.2013 р. становить 7843940 грн. 48 коп.». З відповідача в доход Державного бюджету України стягнуто 1147,00 грн. судового збору.

Відповідач - товариства з обмеженою відповідальністю науково-фінансова компанія «Поліком», не погоджуючись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2013р. у справі №904/5196/13, подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позовних вимогах. Скаржник вказав, що підставою для скасування рішення є порушення норм матеріального і процесуального права. Господарським судом не досліджувалось дотримання сторонами порядку, передбаченого ст. 188 ГК України. Міська рада не направляла відповідачу проект угоди про внесення змін до договору, тому суд передчасно прийняв рішення.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу і в судовому засіданні зазначив, що судове рішення є законним і обґрунтованим. При цьому прокурор вважає неправильним посилання скаржника на порушення ст.188 Господарського кодексу України і в обґрунтування цього наводить рішення Конституційного Суду від 09.07.2002 року (справа про досудове врегулювання спорів) і п.2.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.07.2011 року №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин».

Позивач - Дніпропетровська міська рада відзив на апеляційну скаргу не надала, представник міської ради в судове засідання не явився. Третя особа - Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська (м. Дніпропетровськ) - відзив на апеляційну скаргу не надала і представник третьої особи у судове засідання не явився. Відповідач також не направив свого представника для участі у судовому засіданні, хоча сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №№08253647, 08292847). Беручи до уваги, що явка представників у судове засідання не перешкоджає перегляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для її розгляду, справа переглядалася без участі представника за наявними у справі матеріалами.

Розпорядженням секретаря судової палати №1133 від 07.10.2013р. у зв'язку з виходом з лікарняного судді Бахмат Р.М. та на підставі ст. 4 6 ГПК України, п.п. 3.1.6, 3.1.7 розділу ІІ Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України №30 від 26.11.10р., наказу голови суду №7 від 17.01.2011 року визначена для розгляду справи колегія суддів у складі: головуючого судді Євстигнеєва О.С. (доповідач), суддів Бахмат Р.М. і Павловського П.П.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Переглянувши матеріали справи, вислухавши прокурора, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що на підставі рішення міської ради від 22.09.2004р. №109/20 між Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) і товариством з обмеженою відповідальністю науково-фінансовою компанією «Поліком» (Орендар) 12.12.2004р. був укладений договір оренди землі. Зазначений договір 20.12.2004р. був посвідчений Літаш І.П., приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу і зареєстрований в реєстрі за №10312. В книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі відповідний договір був зареєстрований за №040510400107 від 10.02.2005р.

Відповідно до зазначеного договору, Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду на умовах цього договору у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 2,4847 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Самарський район, вул. Гаванська, 9, з цільовим використанням - рекреаційне призначення (УКЦВЗ - 1.17), яка зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим №1210100000:09:083:0002 (пункти 1.1, 1.2, 2.1 договору). На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна та інші об'єкти інфраструктури, які зазначені в акті приймання-передачі земельної ділянки.

За п. 2.3 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення цього договору становила 2091071,84 грн.

Термін дії договору визначений сторонами у п'ятнадцять років (п.3.1).

Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку (п. 4.1. договору).

За п. 4.2 договору зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №309-VI від 03.06.2008 року в Закон України «Про оренду землі» були внесені зміни, зокрема, ч. ч. 4 та 5 ст. 21 викладені в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю». Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині». Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування - з 04.06.2008 року.

В зв'язку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011р. (від 02.12.2010 N2755-VI) Закон України «Про плату за землю» втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 року регулюється виключно Податковим кодексом України.

Згідно із статтею 287 Податкового кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з вимогами ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки (ст.ст. 288.5-288.5.2 Податкового кодексу України).

З метою приведення рішень міської ради та проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства, керуючись Земельним кодексом України, Податковим кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення №216/8 від 02.02.2011р. «Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства», яким визначено, що до моменту прийняття міською радою рішення про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання встановити розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання (п.1). Встановлено, що усі нормативні акти, які було прийнято міською радою до прийняття цього рішення, діють в тих частинах, що не суперечать положенням цього рішення (п. 4).

Прокурор просив внести зміни до діючого договору оренди земельної ділянки, посилаючись на зміну розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, від якого залежить розмір земельного податку. При цьому, прокурор опирався на підготовлений управлінням Держземагенства у Дніпропетровському районі витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка розташована у м. Дніпропетровськ, Самарський район, вул. Гаванська, буд. 9, користувачем якої є ТОВ НФК «Поліком». Відповідно до витягу нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 17.06.2013р. складає 7843940,48 грн. Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки було проведено розрахунок річної орендної плати за землю на 2013 рік по ТОВ НФК «Поліком». З урахуванням нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки розмір річної орендної плати склав 235318,20 грн.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК України).

Згідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Відповідні положення внесені сторонами до пунктів 12.1., 12.2. договору.

Отже, положеннями спірного договору оренди та нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість внесення змін до договору, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Така ж правова позиція викладена і у Постановах Верховного Суду України від 27.12.2010 року у справі № 27/15-10, від 23.05.2011 року у справі № 7/105-10(30/234-09), від 30.05.2011 року у справі №17/299-10, від 04.07.2011 року у справі № 41/81пд, від 20.11.2012 року у справі № 28/5005/640/2012 та інших.

Статтею 111 28 ГПК України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Відповідно до частин 4 та 5 статті 5 Закону України «Про оцінку земель», грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно з законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Згідно частини 2 статті 12 цього Закону, нормативно-правові акти з проведення оцінки земель які розробляються з урахуванням вимог положень національних стандартів, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Нормативно грошова оцінка земельних ділянок в силу положень статті 13 названого Закону приводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Нормами статі 18 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Відповідно до положень статей 20 та 23 цього Закону за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативно грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюється як витяг з технічної документації з нормативно грошової оцінки земель.

Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативно грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Порядок проведення нормативної грошової оцінки землі урегульований «Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів», затвердженим спільним наказом Державного комітету по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Українською академією аграрних наук від 27.01.2006р. за №18/15/21/11.

Пунктом 1.3 Порядку передбачено, що нормативна грошова оцінка земель використовується для визначення розміру земельного податку… орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідачем не оскаржена і недійсною не визнавалася.

Стаття 33 Господарського кодексу України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. В даному випадку вимоги прокурора про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, зокрема до нормативної грошової оцінки можуть бути задоволені тільки на підставі виданого у відповідності з вимогами вищезазначеного Порядку витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Отже, наданий прокурором витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним доказом в розумінні ст. 34 ГПК України.

Приписами частин 1 і 2 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Виходячи із ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. До розмежування земель державної і комунальної власності, повноваженнями з розпорядження ними в межах населених пунктів, тобто функціями виконавчої влади, наділені міські ради (Розділ Х Перехідні положення, п.12 Земельного кодексу України).

Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку (п.2.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»(зі змінами і доповненнями).

Ця вимога обов'язкова як для сторін, так і для судів при розгляді справ.

Щодо дослідження господарським судом дотримання сторонами порядку, передбаченого ст. 188 Господарського кодексу України, то слід сказати, що згідно листа Вищого господарського суду України від 06.08.2008 р. № 01-8/471 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)", зокрема, зазначено: відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. За таких обставин недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору. Крім того, слід враховувати, що в силу ст.4 ГК України земельні відносини не є предметом регулювання цього Кодексу. Аналогічні приписи були викладені і останніми змінами до п. 2.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин».

Таким чином, доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, які не спростовують висновків господарського суду Дніпропетровської області і не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення.

Враховуючи вищенаведене рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-фінансової компанії «Поліком» (м. Дніпропетровськ) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2013 року у справі №904/5196/13 залишити без зміни.

(постанова виготовлена у повному обсязі 09.10.2013 року)

Головуючий суддя: О.С.Євстигнеєв

Судді: Р.М.Бахмат

П.П.Павловський

З оригіналом згідно:

Пом. судді І.Г.Логвиненко

09.10.2013 р.