Постанова

від 21.01.2014 по справі 904/5196/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2014 року Справа № 904/5196/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідача ),

суддів: Кузнецова В.О., Науменко І.М.,

при секретарі Назаренко С.Г.

за участю представників сторін:

від прокурора: Кутузова В.О. - ( № 01229 від 01.11.2012 р. )

від позивача: представник у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

від третьої особи: представник у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

від відповідача: представник у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю науково-фінансової компанії "Поліком"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2013 року,

прийнятого за результатами розгляду справи

за позовом прокурора Самарського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі

Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська

м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю науково-фінансової компанії

"Поліком" м. Дніпропетровськ

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2013р. ( суддя Ліпинський О.В.) , задоволено позов прокурора Самарського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до ТОВ науково-фінансової компанії "Поліком" про внесення змін до пунктів 2.3 і 4.1 договору оренди земельної ділянки від 20.12.2004 р. ( державна реєстрація за № 040510400107 від 10.02.2005 р.) шляхом викладення його в наступній редакції: "п. 4.1.Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 235 318 грн. 10 коп., не є сталою та може змінюватись у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі, що встановлюється цим кодексом"; "п.2.3. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 17.06.2013 р. становить 7843940 грн. 48 коп.". З відповідача в доход Державного бюджету України стягнуто 1 147,00 грн. судового збору.

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-фінансова компанія "Поліком", не погоджуючись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2013 р. у справі № 904/5196/13, подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позовних вимогах. Скаржник вказав, що підставою для скасування рішення є порушення норм матеріального і процесуального права. Господарським судом не досліджувалось дотримання сторонами порядку, передбаченого ст. 188 ГК України. Міська рада не направляла відповідачу проект угоди про внесення змін до договору, тому суд передчасно прийняв рішення.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.10.2013 р. ( колегія суддів : головуючий суддя : Євстигнеєв О.С. - доповідач, судді : Бахмат Р.М., Павловський П.П. ) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2013 р. у справі № 904/5196/13 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2013 р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.10.2013 р. у справі № 904/5196/13 скасовано. Справу направлено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду на новий розгляд.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І.М.

Розпорядженням секретаря судової палати від 25.12.2013 року, у зв'язку із скасуванням постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2013 р. постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.10.2013 р., прийнятої за участю суддів Євстигнеєва О.С. та Бахмат Р.М. - членів постійно діючої колегії суддів, визначеної наказом голови суду № 30 від 19.08.2013 року, та керуючись ст. 4 6 ГПК України, п.п. 3.1.6, 3.1.7 розділу ІІ Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 року, наказом голови суду № 7 від 17.01.2011 року визначена для розгляду справи колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєва І.М. (доповідач), суддів Кузнецова В.О., Науменко І.М.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу і в судовому засіданні зазначив, що судове рішення є законним і обґрунтованим. При цьому прокурор вважає неправильним посилання скаржника на порушення ст.188 Господарського кодексу України і в обґрунтування цього наводить рішення Конституційного Суду від 09.07.2002 року (справа про досудове врегулювання спорів) і п. 2.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.07.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Позивач - Дніпропетровська міська рада відзив на апеляційну скаргу не надала, представник міської ради в судове засідання не з'явився.

Третя особа - Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська відзив на апеляційну скаргу не надала і представник третьої особи у судове засідання не з'явився.

Відповідач також не направив свого представника для участі у судовому засіданні, хоча Товариство з обмеженою відповідальністю науково-фінансова компанія "Поліком" було належним чином повідомлене про дату, час і місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення за № 11218550, повернуте установою пошти з відміткою „за закінченням терміну зберігання". Ухвалу суду про призначення справи до розгляду на 21.01.2014 р. було направлено судом на адресу, зазначену товариством з обмеженою відповідальністю науково-фінансова компанія "Поліком" в апеляційній скарзі.

У п. 4 інформаційного листа ВГСУ від 02.06.2006 р. N 01-8/1228 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначається, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Клопотання про відкладення розгляду справи від відповідача до суду не надходило.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представника однієї із сторін справа може бути розглянута без її участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, а також те, що залучені до матеріалів справи докази дозволяють визначитись відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності представника відповідача, який не скористався своїм правом з'явитись в судове засідання.

У судовому засіданні 21.01.2014 року була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника прокурора, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення міської ради від 22.09.2004 р. № 109/20 - 12.12.2004 р. між Дніпропетровською міською радою ( Орендодавець ) і товариством з обмеженою відповідальністю науково-фінансовою компанією "Поліком" ( Орендар ) був укладений договір оренди землі, який 20.12.2004 р. був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І. П., і зареєстрований в реєстрі за № 10312.

В книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі відповідний договір був зареєстрований за № 040510400107 від 10.02.2005 р.

Відповідно до п. 1.1 договору, Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду на умовах цього договору у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 2,4847 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Самарський район, вул. Гаванська, 9, з цільовим використанням - рекреаційне призначення ( УКЦВЗ - 1.17 ), яка зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим №1210100000:09:083:0002.

На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна та інші об'єкти інфраструктури, які зазначені в акті приймання-передачі земельної ділянки ( п. 2.2 договору).

За п. 2.3 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення цього договору становила 2 091 071,84 грн.

Договір укладено на п'ятнадцять років ( п.3.1 договору ).

Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі ( у гривнях) у розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку ( п. 4.1. договору).

За п. 4.2 договору зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 309-VI від 03.06.2008 року в Закон України "Про оренду землі" були внесені зміни, зокрема, ч. ч. 4 та 5 ст. 21 викладені в наступній редакції: "Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині". Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування - з 04.06.2008 року.

В зв'язку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011 р. ( від 02.12.2010 N2755-VI ) Закон України "Про плату за землю" втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу.

Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 року регулюється виключно Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 287 Податкового кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з вимогами ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди ( крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України ). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки ( ст. ст. 288.5-288.5.2 Податкового кодексу України).

З метою приведення рішень міської ради та проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства, керуючись Земельним кодексом України, Податковим кодексом України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення № 216/8 від 02.02.2011 р. "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства", яким визначено, що до моменту прийняття міською радою рішення про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання встановити розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання ( п.1 ). Встановлено, що усі нормативні акти, які було прийнято міською радою до прийняття цього рішення, діють в тих частинах, що не суперечать положенням цього рішення ( п. 4 ).

Прокурор просив внести зміни до діючого договору оренди земельної ділянки, посилаючись на зміну розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, від якого залежить розмір земельного податку. При цьому, прокурор опирався на підготовлений управлінням Держземагенства у Дніпропетровському районі витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка розташована у м. Дніпропетровськ, Самарський район, вул. Гаванська, буд. 9, користувачем якої є ТОВ НФК "Поліком".

Відповідно до витягу нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 17.06.2013 р. складає 7 843 940,48 грн. Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки було проведено розрахунок річної орендної плати за землю на 2013 рік по ТОВ НФК "Поліком". З урахуванням нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки розмір річної орендної плати склав 235318,20 грн.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. ст. 651, 652 ЦК України).

Згідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Ст. 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Відповідні положення внесені сторонами до пунктів 12.1., 12.2. договору.

Отже, положеннями спірного договору оренди та нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом.

Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість внесення змін до договору, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Така ж правова позиція викладена і у Постановах Верховного Суду України від 27.12.2010 року у справі № 27/15-10, від 23.05.2011 року у справі № 7/105-10 (30/234-09), від 30.05.2011 року у справі № 17/299-10 та інших.

Ст. 111 28 ГПК України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Відповідно до частин 4 та 5 статті 5 Закону України "Про оцінку земель", грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно з законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Згідно ч. 2 ст. 12 цього Закону, нормативно-правові акти з проведення оцінки земель які розробляються з урахуванням вимог положень національних стандартів, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Нормативно грошова оцінка земельних ділянок в силу положень статті 13 названого Закону приводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Нормами ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Порядок проведення нормативної грошової оцінки землі урегульований "Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів", затвердженим спільним наказом Державного комітету по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Українською академією аграрних наук від 27.01.2006 р. за № 18/15/21/11.

П. 1.3 Порядку передбачено, що нормативна грошова оцінка земель використовується для визначення розміру земельного податку… орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідачем не оскаржена і недійсною не визнавалася.

Ст. 33 Господарського кодексу України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В даному випадку вимоги прокурора про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, зокрема до нормативної грошової оцінки можуть бути задоволені на підставі виданого у відповідності з вимогами вищезазначеного Порядку витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Отже, наданий прокурором витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним доказом в розумінні ст. 34 ГПК України.

Приписами частин 1 і 2 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Виходячи із ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. До розмежування земель державної і комунальної власності, повноваженнями з розпорядження ними в межах населених пунктів, тобто функціями виконавчої влади, наділені міські ради (Розділ Х Перехідні положення, п.12 Земельного кодексу України).

Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку ( п. 2.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин"(зі змінами і доповненнями).

Ця вимога обов'язкова як для сторін, так і для судів при розгляді справ.

Щодо дослідження господарським судом дотримання сторонами порядку, передбаченого ст. 188 Господарського кодексу України, то слід сказати, що згідно листа Вищого господарського суду України від 06.08.2008 р. № 01-8/471 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)", зокрема, зазначено: відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. За таких обставин недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору. Крім того, слід враховувати, що в силу ст. 4 ГК України земельні відносини не є предметом регулювання цього Кодексу. Аналогічні приписи були викладені і останніми змінами до п. 2.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Таким чином, доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, які не спростовують висновків господарського суду Дніпропетровської області і не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення.

Враховуючи вищенаведене рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 101, 102, 103, 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-фінансової компанії "Поліком" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2013 р. у справі № 904/5196/13 залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 21.01.2014 року

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя І.М. Науменко