Ухвала

від 07.10.2013 по справі 2а-16151/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2013 року м. Київ К/800/10862/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2012

у справі № 2а-16151/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне підприємство «Солідарність»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРК «Адвентіс-ТВ»

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Охоронне підприємство «Солідарність» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби від 16.11.2012 № 0001622202 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 195 312,50 грн. та № 0001632202 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 156 250 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 16.11.2012 № 0001622202 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 156 250 грн. основного платежу та 39 062,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0001632202 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 125 000 грн. основного платежу та 31 250 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «Охоронне підприємство «Солідарність» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, складено акт № 877/22-2/35789656 від 02.11.2012, в якому зафіксовані порушення: абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 350 000 грн., в т.ч.: за І квартал 2010 року на суму 31 250 грн., за ІІ квартал 2010 року на суму 93 750 грн., за ІІІ квартал 2010 року на суму 68 750 грн., за ІV квартал 2010 року на суму 112 500 грн., за І квартал 2011 року на суму 43 750 грн.; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 280 000 грн., в т.ч.: березень 2010 року - 25 000 грн., квітень 2010 року - 25 000 грн., травень 2010 року - 25 000 грн., червень 2010 року - 25 000 грн., липень 2010 року - 25 000 грн., вересень 2010 року - 30 000 грн., жовтень 2010 року - 30 000 грн., листопад 2010 року - 30 000 грн., грудень 2010 року - 30 000 грн., січень 2011 року - 30 000 грн., березень 2011 року - 5 000 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 16.11.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001622202 про нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 341 251 грн., в т.ч.: 280 000 грн. основного платежу та 61 251 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001632202 про нарахування суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 426 563,50 грн., в т.ч.: 350 000 грн. основного платежу та 76 563,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач, не погоджуючись з нарахуванням грошових зобов'язань спірними податковими повідомленнями-рішеннями в частині нарахування зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 195 312,50 грн. (в тому числі: 156 250 грн. основного платежу та 39 062,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій) та податку на додану вартість в розмірі 156 250 грн. (в тому числі: 125 000 грн. основного платежу та 31 250 грн. штрафних (фінансових) санкцій), звернувся до суду з даним позовом.

Як встановлено матеріалами справи, до основних видів діяльності позивача віднесено обслуговування систем безпеки, діяльність приватних охоронних служб, проведення розслідувань, тобто діяльність у сфері охорони.

Згідно ліцензії серії АВ № 393428 від 15.08.2008, виданої МВС України строком дії до 15.08.2013, позивач має право надавати послуги, пов'язані з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян.

З метою проведення рекламної компанії 08.02.2010 керівником підприємства видано наказ в якому визначено перелік заходів рекламного характеру щодо збільшення обсягу продажу послуг, які надаються позивачем у сфері охоронної діяльності та затверджено звіт про організацію проведення рекламних заходів, де деталізовані всі заходи, здійсненні у зв'язку з проведенням рекламної компанії. Зокрема, зазначається про збільшення доходів від надання послуг.

У зв'язку з вищевикладеним між ТОВ «Охоронне підприємство «Солідарність» (замовник) та ТОВ «ТРК «Адвентіс-ТВ» (виконавець) 15.02.2010 укладено договір № 01-0210-Т про надання послуг, за умовами якого виконавець зобов'язується здійснити комплекс заходів по організації трансляції рекламних матеріалів замовника на регіональних телерадіокомпаніях України згідно сітки трансляції та завдання на трансляцію рекламних матеріалів; здійснення розрахунків передбачено на умовах попередньої оплати.

Згідно умов договору сторонами складено завдання № 1 на період з 01.03 по 31.03.2010, в якому визначено показники щодо характеристик відеосюжету (рекламний), хронометраж, кількість виходів, кількість ТРК, програма, в якій транслюється сюжет, вартість трансляції (всього 150 000 грн., податок на додану вартість 24 896,27 грн. та податок на рекламу 622,41 грн.).

Після оплати послуг позивачу надано податкову накладну № 72 від 30.03.2010 на загальну суму 150 000 грн. (де 124 481,32 грн. вартість без ПДВ, податок на додану вартість 24 896,27 грн., податок на рекламу 622,41 грн.) з номенклатурою поставки послуг, за яку проведено попередню оплату, «Комплекс заходів по організації трансляції рекламних матеріалів на регіональному ТБ України».

Також судами обох інстанцій встановлено, що під час проведення перевірки та формування висновків акту перевірки податковим органом не враховано нарахування податку на рекламу за спірними операціями та, відповідно, невірно визначено ПДВ за спірними операціями у розмірі 25 000 грн. (за кожним спірним епізодом/періодом).

Відповідно до вищевказаного завдання сторонами було складено звіт щодо трансляції у складі програм «TVторія» № 7, № 8 та № 9 рекламних відеосюжетів, в якому деталізовано кількість виходів сюжету у програмі, кількість виходів програм, загальна кількість сюжетів, загальний рекламний час та вартість послуг з податками - 150 000 грн. з деталізацією складових.

Факт надання послуг у зазначений період судами попередніх інстанцій встановлено, з підтвердженням відповідними доказами, а саме: диском із записом ролику, сіткою трансляції програм «TVторія», з визначенням територій трансляції та ТРК; монтажним листом програм «TVторія», з визначенням наповнення програми, зокрема, рекламних блоків з роликами позивача; відомостями «Трансляція програм «TVторія» № 7, № 8, № 9 з деталізацією ТРК (всього 30), територій, часу показу та повтору, кількості виходів.

Також, на виконання договору складено акт № 1-Т від 31.03.2010, в якому номенклатура послуг визначена як «Комплекс заходів по організації трансляції рекламних матеріалів на регіональному ТБ України» та в якому визначено хронометраж 30 сек., період надання послуг з 01.01 по 31.03.2010, та вартість послуг з податками 150 000 грн. з деталізацією.

Таким самим чином оформлено та підтверджено фактичне надання послуг за квітень 2010 року (акт від 30.04.2010), за травень 2010 року (акт від 31.05.2010), за червень 2010 року (акт від 30.06.2010), за липень 2010 року (акт від 31.07.2010).

З матеріалів справи вбачається, що рекламна компанія, позитивно вплинула на діяльність позивача та збільшила обсяг продажу охоронних послуг, так на підтвердження цього позивачем надано договори на охорону об'єктів з ТОВ «Диво-Світ» від 01.09.2010, з ТОВ «Соллур» від 01.07.2010, з ТОВ «Б.В.» від 01.06.2010.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (станом на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 вказаного Закону).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 зазначеного Закону).

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що витрати на оплату надання послуг щодо трансляції рекламних матеріалів пов'язані з господарською діяльністю позивача, оскільки вони підтверджені перинними бухгалтерськими документами. Крім того, в п. п. 5.3 - 5.7 вказаного Закону немає прямої заборони щодо віднесення до складу валових витрат вартості витрат на оплату таких послуг.

Згідно з пп. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Норми вказаного Закону передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових платіжних документів, а тому неможливість віднесення до валових витрат підприємства сум, що не підтверджені будь-якими документами взагалі.

Однак, як встановлено судами всі необхідні первинні бухгалтерські документи на оплату надання послуг щодо трансляції рекламних матеріалів були у позивача в наявності та надані для перевірки; договори, укладені між позивачем та контрагентом про виконання послуг щодо трансляції рекламних матеріалів не були визнані недійсними в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, позивачем до складу податкового кредиту включені суми податку на додану вартість сплачені у вартості наданих послуг, що підтверджується також податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства.

На основі викладеного, позивачем правомірно сформований податковий кредит та валові витрати в спірному періоді по взаємовідносинам з ТОВ «ТРК «Адвентіс-ТВ».

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)В.В. Кошіль Судді (підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний