Постанова

від 07.10.2013 по справі 11/240

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 жовтня 2013 року № 11/240

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Пащенка К.С., при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомУкраїнського головного орендного державного підприємства по інженерних та екологічних розвідуваннях для будівництва «Укрбудрозвідування» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва провизнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.01.2008 № 0001002302/0, ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою, в якій просив: визнати недійсними податкові повідомлення-рішення відповідача від 25.01.2008 № 0001002302/0 та № 0000992302/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.04.2009 у справі № 11/240, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011, позовні вимоги Українського головного орендного державного підприємства по інженерних та екологічних розвідуваннях для будівництва «Укрбудрозвідування» задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.07.2013 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.04.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 змінено в частині визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.01.2008 № 0001002302/0, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.08.2013 вказану справу прийнято до розгляду в частині визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.01.2008 № 0001002302/0.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача подав до канцелярії суду пояснення, в яких заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Не зважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи відповідач явку своїх представників у судове засідання 02.09.2013 та 02.10.2013 не забезпечив, з урахуванням чого адміністративна справа відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України розглядається у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За результатами проведення планової виїзної перевірки з питання дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 по 30.06.2007 відповідачем складено акт від 12.01.2008 № 8/23-2/02497737 (далі - Акт перевірки).

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 25.01.2008 № 0001002302/0, за яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 160654 грн. (у тому числі 110027 грн. за основним платежем та 50627 грн. за штрафними санкціями).

Як встановлено Вищим адміністративним судом України, підставою для оспорюваного донарахування з податку на прибуток слугував висновок податкового органу про те, що позивачем було незаконно включено до валових витрат звітних періодів вартість поліпшень орендованих основних фондів, нараховано амортизацію на орендовані основні засоби, за рахунок яких у подальшому здійснювалося поліпшення цих основних фондів.

На підставі договорів оренди та додаткових угод, укладених позивачем (орендар) та Фондом державного майна України (орендодавець), позивач отримав в оперативну оренду цілісний майновий комплекс. Орендовані основні засоби обліковуються на балансі позивача.

За умовами зазначених договорів: амортизаційні відрахування від вартості орендованого майна, а також поліпшення орендованого майна (які можна відокремити, а також ті, що не можна відокремити без шкоди для майна) здійснені за рахунок цих коштів, є власністю орендодавця (абз. 2 п. 2.1 додаткової угоди від 27.12.1993 № 139); амортизаційні відрахування на орендоване майно залишаються у розпорядженні орендаря і використовуються для відновлення орендованих основних фондів; поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок амортизаційних відрахувань, є власністю держави (п.п. 4.1, 4.2 договору від 11.05.2006 № 3123).

При цьому, з матеріалів справи видно, що основні засоби цілісного майнового комплексу обліковуються на балансі позивача, підтвердженням чого є також розрахунок балансової вартості основних засобів (додаток № 12 до Акту перевірки), дані декларацій з податку на прибуток (додатки К 1/1).

Водночас, у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинному на момент виникнення спірних правовідносин, при визначенні терміна «лізингова (орендна) операція» (пункт 1.18 статті 1) окремо встановлено, що операції з лізингу (оренди) цілісних майнових комплексів державних підприємств регулюються відповідним законодавством.

За змістом ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. У разі виділення цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства складається розподільчий баланс.

Відповідно до змісту ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» амортизаційні відрахування на орендовані цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурні підрозділи, будівлі та споруди нараховує та залишає у своєму розпорядженні орендар. Амортизаційні відрахування використовуються на відновлення орендованих основних фондів. Право власності на майно, придбане орендарем за рахунок амортизаційних відрахувань, належить власнику орендованого майна

Таким чином, відображення у податковому обліку амортизаційних відрахувань, нарахованих платником податку згідно з нормами статей 8 та 9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на орендоване відповідно до норм Закону України «Про оренду державного та комунального майна» майно цілісних майнових комплексів державних підприємств, слід здійснювати як щодо будь-якого іншого майна платника податку, але з урахуванням особливостей, встановлених вищенаведеними нормами Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

В таких випадках сума амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно з нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на вартість майна цілісних майнових комплексів державних підприємств, залишається у розпорядженні платника податку - орендаря відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Виходячи з викладеного, при визначенні об'єкта оподаткування відповідно до норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід платника податку зменшується на суму понесених (нарахованих) валових витрат та на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих відповідно до норм названого Закону, включаючи суму амортизаційних відрахувань, нарахованих на вартість зазначеного майна цілісних майнових комплексів державних підприємств, отриманих платником податку відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Таким чином, визначення об'єкта оподаткування платника податку - орендаря цілісного майнового комплексу не суперечить основним принципам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки хоча в обліку такого платника податку і не відображено витрати з придбання або виготовлення основних фондів, що входять до складу цілісного майнового комплексу, але названим Законом визначено, що його норми застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про оренду державного та комунального майна», а платник податку здійснює свою господарську діяльність із використанням такого майнового комплексу, спрямовану на отримання прибутку.

Отже, враховуючи, по-перше, порядок визначення сум амортизаційних відрахувань, передбачений Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», по-друге, правомірність зарахування позивачем орендованих основних фондів на свій баланс, по-третє, вимоги ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» щодо нарахування амортизаційних відрахувань на орендовані цілісні майнові комплекси саме орендарем, а також те, що вищенаведені умови договорів цілком відповідають вимогам ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», позивач, за висновком суду, мав законні підстави для нарахування таких відрахувань у перевіряємому періоді.

Поряд з цим, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

За таких умов, позивач, керуючись положеннями Закону України «Про оренду державного та комунального майна» при нарахуванні амортизаційних відрахувань на основні фонди (цілісний майновий комплекс), що орендуються у Фонду державного майна України, у відповідності з нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», правомірно відніс витрати на поліпшення орендованих основних фондів, їх амортизацію та використання амортизаційних відрахувань на їх поліпшення до складу валових витрат.

З огляду на вищевказане, підстав для винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 25.01.2008 № 0001002302/0 у податкового органу не було, а відтак таке рішення є безпідставним та неправомірним, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 у справі № К/9991/66857/11 та від 10.12.2012 у справі № К/9991/26224/12.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Водночас, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ч. 4 ст. 11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення 25.01.2008 № 0001002302/0, прийнятого Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Українського головного орендного державного підприємства по інженерних та екологічних розвідуваннях для будівництва «Укрбудрозвідування» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 02497737) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення 25.01.2008 №0001002302/0, прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі м.Києва.

Постанова відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України або прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя К.С. Пащенко