Ухвала

від 07.10.2013 по справі 0670/3332/12

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк М.Ф.

Суддя-доповідач:Охрімчук І.Г.

ПОСТАНОВА

іменем України

"07" жовтня 2013 р. Справа № 0670/3332/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Бондарчука І.Ф.

Хаюка С.М.

при секретарі Кошиль О.Ю.

за участю сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйв Місія" на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "01" жовтня 2012 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйв Місія" до Житомирської митниці Міндоходів України, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, Головного управління державного Казначейcтва України в м.Києві про скасування рішення про визнання митної вартості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Драйв Місія" звернулося з позовом до Житомирської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві з вимогами ( відповідно до заяви про уточнення позовних вимог а. с. 91-93) про скасування рішення про визнання митної вартості товарів №101000014/2012/200295/1 від 23.05.2012 р. та картки відмови в митному оформленні №101040000/2/00109 від 23.05.2012 р., стягнення 100256,79 грн.

На обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Драйв Місія" послалося на те, що на підтвердження заявленої ним митної вартості товару та згідно з умовами контракту надало всі необхідні документи відповідно до пунктів 7, 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (далі - Порядок), чим документально підтвердило заявлену вартість товару за зазначеною вантажною митною декларацією. Проте митниця, не провівши консультацій щодо визначення митної вартості, необґрунтовано застосувала шостий (резервний) метод.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.10.2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу у якій, покликаючись на порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників у справі та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.05.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Драйв Місія", відповідно до контракту з компанією "Qinqbao Rhino In"l Co., Ltd" від 02.12.2011року з метою проведення митного оформлення даного товару Житомирській митниці (в особі митного посту "Новоград - Волинський") надало вантажно-митну декларацію із додатковими документами, а саме вантажну митну декларацію, попередню митну декларацію, облікову картку суб'єкта зовнішньої економічної діяльності, акт про проведення митного огляду товарів, міжнародну ТТН, книжку МДП, рахунок - фактуру, пакувальний лист, рахунок за перевезення, генеральну специфікацію, специфікацію на поставку товару, зовнішньоекономічний договір (контракт), внутрішній договір, договір про перевезення, сертифікат про проходження товару ССРІТ, акт про прийняття-передавання товарів на зберігання під митним контролем, комерційні пропозиції постачальника, платіжні доручення, де заявлено ціну товару - 43410,00 доларів США. Після вивчення поданих документів, уповноваженою особою митниці повідомлено директора ТОВ "Драйв Місія" про необхідність надання додаткових документів, а саме: калькуляції фірми - виробника товару, копії вантажно - митної декларації країни відправлення та висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

23.05.2012 року позивачем надані калькуляція фірми виробника товарів (пневматичних шин та колісних дисків) станом на січень 2012 року, вантажно - митну декларацію країни відправлення та лист ДП "Держаний інформаційно - аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" від 22.05.2012року за № 12/424.

За наслідками розгляду зазначених додаткових документів уповноваженою особою митниці винесено оскаржуване рішення № 101000014/2012/200295/1 від 23.05.2012року, яким із застосуванням 6-го ( резервного ) методу, встановлено митну вартість даного товару, відмінну від заявленої декларантом, та видано картку відмови в митному оформленні від 23.05.2012року №101040000/2/00109.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції погодився з митним органом, що позивачем не надано всіх додатково витребуваних документів.

Судова колегія апеляційного адміністративного суду не погоджується з думкою суду першої інстанції мотивуючи це наступним.

Згідно ст. 249 Митного кодексу України (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Поняття митної вартості визначене ст. 259 Митного кодексу України.

Відповідно до вказаної статті Кодексу митна вартість товарів, які переміщуються через кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. У відповідності до вимог частини 4 статті 260 цього Кодексу методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом. На підставі статті 262 Кодексу митна вартість товару та метод її визначення заявляються митному органу декларантом шляхом подання митної декларації.

Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для їх підтвердження, затверджений постановою КМУ від 20.12.2009 №1766, який затверджений відповідно до статей 262 і 264 Митного кодексу України.

Відповідно до п. 11 Порядку, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Відповідно до абзацу другого даного пункту посадова особа митного органу у графі 2 "для відміток митниці" декларації митної вартості (що є окремим документом) робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складанням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Абзацом 3 зазначеного пункту передбачено, що посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "для відміток митного органу".

Стаття 260 МК України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Статтею 261 Митного кодексу України передбачено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Як встановлює ст. 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При подачі митних декларацій позивач надав документи, визначені п.7 Порядку.

Відповідно до частини 1 статті 265 Митного кодексу України митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Згідно зі статтею 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість), 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм, а також положень постанов Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року №339 "Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів" та від 20 грудня 2006 року №1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом із тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Згідно пункту 7 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Зазначений перелік документів, які подаються декларантом при переміщенні товарів через митний кордон України, є вичерпним.

Пунктом 11 Порядку передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" у декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис (абз.2 цього пункту).

Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу" (абз.3 цього пункту).

Абзац 4 пункту 11 Порядку містить перелік додаткових документів, які може вимагати митний орган від декларанта для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів. Також цим же пунктом передбачено, що декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством (пункт 14 цього ж Порядку).

Так, згідно з п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 176, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

При цьому відповідно до ч. 4 ст. 266 МК України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів; стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Отже, вимога посадової особи митного органу про подання декларантом додаткових документів з їх переліком для підтвердження митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, повинна бути оформлена посадовою особою митниці письмово у декларації митної вартості у графі "Для відміток митниці", з ознайомленням декларанта з таким записом під розписку.

Застосовуючи замість визначеного позивачем першого методу шостий метод визначення митної вартості товару, відповідач не надав доказів неможливості застосування першого методу.

Судова колегія вважає також за необхідне зазначити, що підстав для вимог подання додаткових документів митний орган не мав і така вимога митним органом не обґрунтована. У справі відсутній оригінал документу, а саме ДМВ -1 з відмітками про необхідність надання додаткових документів. Надання позивачем додаткових документів ( які можуть бути подані декларантом добровільно) про які було зазначено на окремому аркуші паперу митного органу надавало можливість йому правильно визначити митну вартість товару за першим методом.

Крім того митний орган зазначає, що підставою для визначення митної вартості був результат аналізу бази даних ЄАІС Держмитслужби, яким було встановлено, що митна вартість подібних товарів, імпортованих в Україну і оформлених раніше є вищою ніж заявлена позивачем. Але разом з тим у скарзі щодо методів оцінки зазначає, що метод оцінки за ціною подібних ( аналогічних) товарів не міг бути застосований за відсутністю подібних товарів в цінові інформації ЦДБ ЄАІС ДМСУ.

При поясненні не можливості послідовного застосування 1-5 методів визначення митної вартості товару митниця описує лише 2-5 методи. Причини щодо неможливості обчислення митної вартості товару згідно поданих декларантом документів та відмови від 1-го методу, митним органом не зазначені, що свідчить про відповідач у даному випадку діяв не логічно та не послідовно.

Посадовою особою митного органу при зверненні до ПіК "Цінова інформація" було здійснено запит про цінову інформацію на товар з іншим кодом, що також призвело до не правильного визначення митної вартості та свідчить про не проведення консультації з позивачем при визначені митної вартості товару, адже при її проеденні зазначені обставини були б виявлені та усунуті розбіжності.

Щодо надання позивачем додаткових документів ( калькуляції фірми - виробника товару, експортної вантажно - митної декларації країни відправника, висновок цінової експертизи від 22.05.2012 року , виданої Державним аналітичним центром моніторингу зовнішніх товарних ринків ДП "Держзовнішінформ") слід зазначити, що відповідачем не було вказано, що документи подані не в тій чи іншій формі, не того змісту чи не в тій послідовності, а вказано, що позивач відмовився від подання додаткових документів. При цьому в ДМВ відсутній запис про відмову декларанта надати додаткові документи як це передбачено п.13 постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 року. Митним органом при витребуванні переліку документів, передбачених пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого зазначеною постановою, не зазначено обставин, які ці документи повинні підтвердити.

Судом встановлено, що у наданій позивачем калькуляції міститься розбиття сум на сировину, виробництво, на постійні витрати та ціну зазначену в доларах США по кожному виду витрат для виготовлення продукції. Щодо висновку ДП "Держзовнішінформ" то у митного органу були відсутні підстави для його не прийняття, так як підприємство працює згідно з Положенням про порядок проведення цінової експертизи та встановлення відповідних цінових умов договорів підприємства. Крім того відповідно до п. 6.1 Положення працівники підприємства, що здійснюють цінову експертизу несуть відповідальність за обґрунтованість та об'єктивність своїх висновків.

Виходячи з вище наведеного судова колегія вважає, що митниця має повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності визначення митної вартості товару, однак такі повноваження мають бути реалізовані лише за наявності обґрунтованих підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Під час розгляду даної справи не встановлено обставин, які б свідчили про існування достатніх підстав для виникнення обґрунтованого сумніву у митниці щодо вартості імпортованого товару.

Відмовляючи в митному оформленні товару та визначаючи його митну вартість за резервним методом, митний орган не навів підстав, які згідно статті 267 Митного кодексу України унеможливлюють визначення митної вартості товару за ціною договору, так само як і не зазначив обставин, які відповідно до частини 3 статті 265 Митного кодексу України перешкоджають цьому, тому знайшов своє підтвердження факт неправомірності дій митниці, оскільки нею не було вжито достатніх заходів щодо правильного обчислення митної вартості за іншими методами, аніж резервним.

Крім того судова колегія апеляційного адміністративного суду зазначає, що в судовому засіданні не встановлено та митним органом не доведено факту проведення консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості за шостим (резервним) методом. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною в кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. З цього приводу відсутні будь - які відмітки про проведення чи не проведення таких консультацій. Рішення митного органу про визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом, прийнято без їх проведення та до закінчення терміну подання додаткових документів.

Отже митниця в даному випадку стосовно позивача діяла у спосіб, що суперечить Конституції та законам України.

Згідно ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність дій чи бездіяльність суб'єкту владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналіз зазначених вище статей МК України, а також положень Постанов КМ України № 339 та № 1766 дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом із тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких обмежень, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом і декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

У даній справі, підставою для декларування позивачем імпортованого ним товару за згаданою митною вартістю стало рішення митного органу про визначення митної вартості цього товару шляхом застосування резервного методу, що визнається судом апеляційної інстанцій протиправним.

Водночас, визначену позивачем митну вартість за контрактною ціною, підтверджено всіма необхідними документами, а неможливість її визначення за цим методом або із застосуванням наступних методів у порядку, встановленому статтею 266 МК, митним органом не доведено.

Відповідно до ч.6 ст. 264 Митного кодексу України, у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

З урахуванням наведеного, судова колегія визнає обґрунтованими доводи позивача в частині вимог про стягнення надмірно сплаченого мита, податку та вважає, що вони є обґрунтованими та таким, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати їх та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйв Місія" задовольнити, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "01" жовтня 2012 р. скасувати та прийняти нову постанову.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйв Місія" до Житомирської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці про визначення митної вартості за 6-м (резервним) методом №101000014/2012/200295/1 від 23.05.2012 року та картку відмови в митному оформленні №101040000/2/00109 від 23.05.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйв Місія" (код ЄДРПОУ: 37273743) суму переплати податку на додану вартість та державного мита на загальну суму 100 256,79 грн. (Сто тисяч двісті п'ятдесят шість грн. 79 коп.) на розрахунковий рахунок №26008045781001 в АТ "ТАСкомбанк" МФО 339500.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйв Місія" (код ЄДРПОУ: 37273743), р/р №26008045781001 в АТ "ТАСкомбанк" МФО 339500. сплачений судовий збір в розмірі 2 146, 00 грн. (Дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.)

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: судді: (підпис) (підпис) (підпис) І.Г. Охрімчук І.Ф.Бондарчук С.М.Хаюк

З оригіналом згідно: суддя

Повний текст cудового рішення виготовлено "07" жовтня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "Драйв Місія" вул.Пушкіна,5 кв.7,м.Новоград-Волинський,Житомирська область,11707

3- відповідачу/відповідачам: Житомирська митниця Державної митної служби України вул. Перемоги, 25,м.Житомир,10014 Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області вул. 1-го Травня,24,м.Житомир,10008 Головне управління державного Казначейcтва України в м.Києві вул.Терещенківська 11А,м.Київ 4,01004

4- Заявнику апеляційної інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "Драйв Місія"

5-третій особі

6- Представнику