Постанова

від 09.06.2015 по справі 0670/3332/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2015 року м. Київ К/800/53503/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді - Черпіцької Л.Т. Суддів -Розваляєвої Т.С. Маслія В.І. при секретарі -Гуловій О.І. за участю представників:позивача - Прохор О.Л. відповідача - Борисова Т.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргоюЖитомирської митниці особа, що приєдналась до касаційної скаргиГоловне управління Державної казначейської служби України в м. Києві напостанову Житомирського апеляційного адміністративного суду 07.10.2013р. у справі№0670/3332/12 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Драйв Місія" до 1. Житомирської митниці, 2. Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, 3. Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві проскасування рішення

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом про скасування рішення про визначення митної вартості товарів №101000014/2012/200295/1 від 23.05.2012р., картки відмови в митному оформленні №101040000/2/00109 від 23.05.2012р. та стягнення 100256,79 грн. суми переплати податку на додану вартість та державного мита.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтованим витребуванням у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.10.2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду 07.10.2013р. постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01.10.2012р. скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Житомирської митниці про визначення митної вартості за 6-м (резервним) методом №101000014/2012/200295/1 від 23.05.2012 року та картку відмови в митному оформленні №101040000/2/00109 від 23.05.2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйв Місія" суму переплати податку на додану вартість та державного мита на загальну суму 100 256,79 грн.

На постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду 07.10.2013р. надійшла касаційна скарга Житомирської митниці, до якої приєдналось Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.05.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Драйв Місія", відповідно до контракту з компанією "Qinqbao Rhino In"l Co., Ltd" від 02.12.2011року з метою проведення митного оформлення даного товару Житомирською митницею (в особі митного посту "Новоград - Волинський") надало вантажно-митну декларацію із додатковими документами, а саме вантажну митну декларацію, попередню митну декларацію, облікову картку суб'єкта зовнішньої економічної діяльності, акт про проведення митного огляду товарів, міжнародну ТТН, книжку МДП, рахунок - фактуру, пакувальний лист, рахунок за перевезення, генеральну специфікацію, специфікацію на поставку товару, зовнішньоекономічний договір (контракт), внутрішній договір, договір про перевезення, сертифікат про проходження товару ССРІТ, акт про прийняття-передавання товарів на зберігання під митним контролем, комерційні пропозиції постачальника, платіжні доручення, де заявлено ціну товару - 43410,00 доларів США. Після вивчення поданих документів, уповноваженою особою митниці повідомлено директора ТОВ "Драйв Місія" про необхідність надання додаткових документів, а саме: калькуляції фірми - виробника товару, копії вантажно - митної декларації країни відправлення та висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовленого спеціалізованою експертною організацією.

23.05.2012 року позивачем надані калькуляція фірми виробника товарів (пневматичних шин та колісних дисків) станом на січень 2012 року, вантажно - митна декларацію країни відправлення та лист ДП "Держаний інформаційно - аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" від 22.05.2012року за № 12/424.

За наслідками розгляду зазначених додаткових документів уповноваженою особою митниці винесено оскаржуване рішення № 101000014/2012/200295/1 від 23.05.2012 року, яким із застосуванням 6-го (резервного) методу, встановлено митну вартість даного товару, відмінну від заявленої декларантом, та видано картку відмови в митному оформленні від 23.05.2012 року №101040000/2/00109.

Отже, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.

Відповідно до ст. 1 Митного кодексу України від 17.11.2002р. (далі - МК України) митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Згідно зі ст. 86 МК України митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 265 МК митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Згідно зі статтею 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митну вартість не може бути визначено за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною в кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари було продано в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів не може бути визначено шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм, а також положень Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339, та Порядку декларування митної вартості товарів дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в рішенні про визначення митної вартості товару митний орган чітко не вказав, які відомості в наданих йому документах викликають сумніви, та в чому вони полягають.

У наданій позивачем калькуляції міститься розбиття сум на сировину, виробництво, на постійні витрати та ціну зазначену в доларах США по кожному виду витрат для виготовлення продукції. Щодо висновку ДП "Держзовнішінформ" то у митного органу були відсутні підстави для його не прийняття, так як підприємство працює згідно з Положенням про порядок проведення цінової експертизи та встановлення відповідних цінових умов договорів підприємства. Крім того відповідно до п. 6.1 Положення працівники підприємства, що здійснюють цінову експертизу несуть відповідальність за обґрунтованість та об'єктивність своїх висновків.

Виходячи з вище наведеного слід дійти висновку, що митниця має повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності визначення митної вартості товару, однак такі повноваження мають бути реалізовані лише за наявності обґрунтованих підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Під час розгляду даної справи не встановлено обставин, які б свідчили про існування достатніх підстав для виникнення обґрунтованого сумніву у митниці щодо вартості імпортованого товару.

Отже, відмовляючи в митному оформленні товару та визначаючи його митну вартість за резервним методом, митний орган не навів підстав, які згідно статті 267 Митного кодексу України унеможливлюють визначення митної вартості товару за ціною договору, так само як і не зазначив обставин, які відповідно до частини 3 статті 265 Митного кодексу України перешкоджають цьому

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо безпідставного застосування митним органом 6 методу визначення митної вартості товару, оскільки відповідачем жодним чином не доведено обґрунтованість сумнівів щодо заниження позивачем вартості ввезеного товару

Між тим, колегія суддів не погоджується з судом апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України суму надмірно сплачених платежів, враховуючи наступне.

Відповідно до частини шостої статті 264 МК у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Так, саме Порядок повернення визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264 МК.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 1, пунктів 2, 3, 4 розділу ІІІ

Порядку повернення для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Разом з тим взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилкових та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентувалися Порядком взаємодії.

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що законодавством відповідно до частини шостої статті 264 МК визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, а тому на підставі аналізу наведених вище норм права дійшла такого правового висновку.

У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня 2014року (справа № 21-29а14) та у постановах від 12 листопада 2014 року.

Таким чином, оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення в цій частині ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони підлягають частковому скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Житомирської митниці та особи що приєдналась до касаційної скарги - Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві - задовольнити частково.

Скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду 07.10.2013р. в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйв Місія" суму переплати податку на додану вартість та державного мита на загальну суму 100 256,79 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйв Місія" суму переплати податку на додану вартість та державного мита на загальну суму 100 256,79 грн.

В решті постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду 07.10.2013р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: