Ухвала

від 09.10.2013 по справі 826/1645/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1645/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

09 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Житомирський картонний комбінат» до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про скасування рішень про коригування митної вартості товару, скасування карток відмови, а також стягнення суми надмірно сплаченого податку,

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2013 року позов задоволено частково, визнані протиправними та скасовані: рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів: (1) від 02.10.2012 № 100190000/2012/312879/1, (2) від 08.10.2012 № 100190000/2012/312895/2 та (3) від 08.10.2012 № 100190000/2012/312896/2; картки відмови у митному оформленні (випуску товарів), прийняті Київською регіональною митницею: (1) від 02.10.2012 № 100190000/2012/02642, (2) від 08.10.2012 № 100190000/2012/02680 та (3) від 08.10.2012 № 100190000/2012/02681; стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Житомирський картонний комбінат» 28 795,96 грн. (двадцять вісім тисяч сімсот дев'яносто п'ять гривень 96 копійок), що складає суму надміру сплаченого до бюджету податку на додану вартість.

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2013 року відповідачі звернулись до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційними скаргами, в яких просять ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.09.2012 р. між позивачем (покупець) та Brоdrene Hartmann A/S (Данія) (продавець) укладено Контракт № 19/1 на поставку виробів з паперової маси.

Згідно з п. 3.3. Контракту ціна включає вартість товару, упаковки, маркування та розуміється на умовах СРТ (згідно правил Інкотермс 2000).

Місце призначення вказується у специфікаціях. Форма оплати - передплата або відстрочка платежу на строк не більше 15 календарних днів. Згідно з п. 4.3. Контракту умови поставки - товар постачається автотранспортом на умовах СРТ. Відвантаження відбувається з заводів-виробників продавця, що знаходяться у Угорщині, Німеччині, Хорватії та Данії.

Також встановлено, що за результатами розгляду поданих позивачем митних декларацій № 100190000/2012/335489, № 100190000/2012/336232, № 100190000/2012/312896/2 та додатково поданих документів відповідачем прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів № 100190000/2012/312879/1 від 02.10.2012 р., № 100190000/2012/312895/2 від 08.10.2012 р., № 100190000/2012/312896/2 від 08.10.2012 р. Окрім того, на підставі зазначених рішень відповідачем були прийняті картки відмови у митному оформленні від 02.10.2012 № 100190000/2012/02642, від 08.10.2012 № 100190000/2012/02680 та від 08.10.2012 № 100190000/2012/02681.

Згідно з вказаними рішеннями при коригуванні відповідачем застосовано шостий метод визначення митної вартості (метод « 2-г» (резервний) згідно ст. 57 МК України) та визначено митну вартість на рівні 12096,96 євро,12056,48 євро, 12056,48 євро відповідно.

У зв'язку з прийняттям рішення від 02.10.2012р. № 100190000/2012/312879/1, позивачем 02.10.2012 р. подано нову МД № 100190000/2012/335783, яка оформлена митним органом, де основу для нарахування визначено на рівні 124509,07 грн., ПДВ - 24901,81 грн. при початково визначеній сумі ПДВ (по первинній МД) 15451,43 грн., різниця щодо чого складає 9 450,38 грн.

Також, у зв'язку з прийняттям рішення від 08.10.2012 р. № 100190000/2012/312895/2, позивачем 08.10.2012 р. подано нову МД № 100190000/2012/336449, яка оформлена митницею, де виходячи з вищевказаного Рішення про коригування митної вартості основу для нарахування визначено на рівні 125297,02 грн., ПДВ - 25059,40 грн. при початково визначеній сумі ПДВ (по первинній МД) 15386,61 грн., різниця щодо чого складає 9 672,79 грн.

Крім того, у зв'язку з прийняттям рішення від 08.10.2012 р. № 100190000/2012/312896/2, позивачем 08.10.2012 р. подано нову МД № 100190000/2012/336451, яка оформлена митним органом, де основу для нарахування визначено на рівні 125297,02 грн., ПДВ - 25059,40 грн. при початково визначеній сумі ПДВ (по первинній МД) 15386,61 грн., різниця щодо чого складає 9 672,79 грн.

З матеріалів справи вбачається, що в гр. 33 оскаржуваних рішень відповідача зазначено, серед іншого, що в інвойсі відсутня інформація щодо витрат на транспортування та пакування товару, що унеможливлює перевірку числового значення заявленої митної вартості. Також зазначено, що обраний позивачем метод не відповідає умовам, наведеним у гл. 9 МК України.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно з ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні, зокрема: ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно пункту 5 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.

Частиною 11 ст. 58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема: витрати на транспортування після ввезення.

Під час розгляду справи було встановлено, що у всіх наведених випадках вартість партій товару визначена на умовах поставки СРТ (Фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення) - Гуменці/Чорнобаївка (Україна). Відповідно до правил Інкотермс термін «фрахт/перевезення оплачено до ...» означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Згідно зазначеного базису поставки постачальник несе витрати по фрахту та за власний рахунок забезпечує пакування товару, необхідне для перевезення товару.

Отже, виходячи з наведеного та умов п. 3.3. вищезгаданого контракту, у всіх вищезазначених трьох випадках ціна товару включає вартість перевезення до місяця призначення (Гуменці/Чорнобаївка (Україна) та вартість пакування.

За таких обставин, враховуючи відсутність документально підтверджених відомостей про вартість перевезення товарів після їх ввезення на митну територію України (у всіх випадках базис поставки - СРТ - місце призначення на території України) та неможливість у зв'язку з цим їх відокремлення від ціни товару на умовах СРТ, судом першої інстанції було вірно зазначено, що визначена в інвойсах, в специфікаціях та початково поданих МД ціна товару є сумою всіх платежів, що «була фактично сплачена або підлягає сплаті» за ці товари, та, з урахуванням положень ст. 49, ч. 5. ст. 58 МК України, є митною вартістю товарів, що імпортувались позивачем у наведених випадках, яка підлягала врахуванню для цілей визначення митної вартості товарів за 1 (основним) методом та, відповідно, для цілей нарахування митних платежів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів відповідача в обґрунтування спірних рішень щодо відсутності в інвойсах відомостей про вартість транспортування товарів та пакування (в контексті доводів про неможливість у зв'язку з цим перевірки числових значень митної вартості товарі), що у свою чергу спростовує твердження про неможливість перевірки числового значення заявленої митної вартості відповідно до вимог ч. 2 ст. 54 МК України на підставі початково поданих позивачем документів та, виходячи з положень ч. 3 ст. 53 МК України, вказує на безпідставність вимог про витребування додаткових документів, а також, в контексті положень ч. 2 ст. 58 МК України, вказує на недоведеність наявності обмежень для застосування 1 методу.

Крім того, необхідно зазначити, що судом першої інстанції було вірно зазначено, що внаслідок прийняття протиправних рішень та протиправного визначення відповідачем митної вартості, яка застосована для нарахування податків, позивачем надміру сплачено до бюджету ПДВ у сумі 28 795,96 грн. яка складається з різниці сум ПДВ, сплачених позивачем під час подання нових МД та сум ПДВ, які підлягали сплаті при первинному зверненні до митниці з початковими МД.

Зарахування зазначених сум ПДВ на депозитний рахунок митниці підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями, а зарахування надалі митницею до Державного бюджету України - відмітками на нових МД, які оформлені на підставі оскаржуваних рішень про коригування митної вартості.

Відповідно до положень ст. 25 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Згідно п. 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМ України від 03.08.2011 р. № 845, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, зокрема, для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.

Таким чином, судова колегія погоджується, що надміру сплачена до бюджету сума ПДВ у розмірі 28 795,96 грн. підлягає поверненню позивачу шляхом стягнення за рішенням суду цих сум з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, через яке ці кошти були зараховані до Державного бюджету України.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.