Постанова

від 23.09.2013 по справі 826/2182/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 вересня 2013 року № 826/2182/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Покотило М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Зелмер Україна" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провизнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.02.2013 №0000832240

за участю:

представника позивача - Пархоменко Л.М. (довіреність б/н від 31.01.2013),

представника відповідача - Сиротіної О.Б. (довіреність № 1575/9/10-05 від 08.08.2013),

на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23.09.2013 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зелмер Україна" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.02.2013 №0000832240.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2013 було відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2013 провадження у справі було зупинено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.09.2013 провадження у справі було поновлено.

У судовому засіданні 23.09.2013 було замінено неналежного відповідача Державну податкову інспекцію у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби на належного Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Позивачу було нараховано податкові зобов'язання за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства по фінансово - господарським взаємовідносинам з ТОВ "АВБ - Техніка" за період з 01.10.2012 по 31.10.2012. Підставою для нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість є висновок податкового органу про те, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ "АБВ - Техніка" не спричиняють реального настання правих наслідків.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу, зазначає, що у період, який перевірявся податковим органом, мав фінансово - господарські відносини з ТОВ "АВБ - Техніка" за договором № 01/11/11 від 01.11.2011, який за твердженням позивача мав реальний характер, та за яким було поставлено товар використаний ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

У судовому засіданні 23.09.2013 представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду 22.03.2013 надав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що з наданих позивачем, як до перевірки, так і суду документів є неможливим встановити як повний зміст господарської операцій так і процес її виконання, що свідчить про її відсутність. Також відповідач посилався на те, що позивач в особі генерального директора Тецлава А.Е. взагалі не мав повноважень на укладання договору № 01/11/11 від 01.11.2011, оскільки згідно пункту 26 статті 11 статуту позивача угоди на суму, що перевищує 5000 євро за офіційним курсом Національного банку України, на дату укладання, можуть бути укладені лише після попередньої письмової згоди Наглядової ради.

Водночас відповідач посилався на довідку про результати зустрічної звірки ТОВ "АБВ-техніка" щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків за жовтень 2012 року відповідно до якої до перевірки не було надано первинні документи щодо правовідносин з ТОВ "Новий град", ТОВ "Берта Трейд", ТОВ "ТД "Гранд Торг", а також факт того, що позивач має можливість придбавати техніку безпосередньо у виробника.

У судовому засіданні 23.09.2013 представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача суд , -

В С Т А Н О В И В:

24.01.2013 Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелмер Україна" з питань дотримання податкового законодавства по фінансово - господарським взаємовідносинам з ТОВ "АВБ - Техніка" за період з 01.10.2012 по 31.10.2012.

За результатами перевірки складено акт № 246/22-4-09/35250394 від 24.01.2013, яким встановлено порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2012 року на загальну суму 6199060,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

Між ТОВ "Зелмер Україна" та ТОВ "АВБ-Техніка" було укладено договір № 01/11/11 від 01.11.2011 предметом якого є поставка товарів народного споживання, а саме електропобутових товарів.

Від Дніпропетровської МДПІ ДПС надійшов акт № 43/226/30443501 від 18.01.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "АБВ - Техніка" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за жовтень 2012 року відповідно до якого придбаний у ТОВ "НОВИЙ ГРАДЪ", ТОВ "БЕРТА ТРЕЙД" та ТОВ "ТД "Гранд Торг" товар було реалізовано ТОВ "АБВ - Техніка" у жовтні 2012 року ТОВ "Зелмер Україна", при цьому було встановлено, що до звірки не надано договір купівлі - продажу укладений між ТОВ "АБВ - Техніка" та ТОВ "Зелмер Україна", платіжних документів, що свідчать про розрахунки з ТОВ "Зелмер Україна" за реалізований товар, регістрів бухгалтерського обліку, довіреностей на отримання товару, товарно - транспортних накладних та інших документів на транспортування товару.

Також вході звірки встановлено, що ТОВ "АБВ - Техніка" має стан платника - 9 "НАПРАВЛЕНО ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ВІДСУТНІСТЬ ЗА МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯМ" та встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ "АБВ - Техніка" по ланцюгу постачання за жовтень 2012 року з контрагентами - покупцями.

За результатами зазначеної звірки ТОВ "АБВ - Техніка" не підтверджено реальності здійснення господарських відносин із контрагентами постачальниками за жовтень 2012 року, їх вид, обсяги, якість та розрахунки, а також встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій ТОВ "АБВ - Техніка" по ланцюгу постачання за жовтень 2012 року.

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що взаємовідносини між ТОВ "Зелмер Україна" та ТОВ "АБВ - Техніка" не спричиняють реального настання правових наслідків.

11.02.2013 на підставі акта № 246/22-4-09/35250394 від 24.01.2013 прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000832240, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 9 298 590,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 3 099 530,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зелмер Україна" не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням № 0000832240 від 11.02.2013, вважаючи його недійсним та таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та ТОВ "АВБ-Техніка" реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ "АВБ-Техніка" за договором № 01/11/11 від 01.11.2011 предметом якого є здійснення поставки товарів народного споживання, а саме електропобутових товарів.

Договір № 01/11/11 від 01.11.2011 укладений позивачем в особі генерального директора Тецлава А.Е.

Відповідно до пункту 26 статті 11 статуту позивача затвердженого протоколом зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальність "Зельмер Україна" № 1-1 від 21.02.2008 угоди на суму, що перевищує 5 000 євро за офіційним курсом національного банку України на дату укладання Дирекцією товариства можуть бути укладені лише після попередньо письмової згоди Наглядової ради.

На підтвердження наявності в генерального директора позивача повноважень на укладання договору № 01/11/11 від 01.11.2011 позивачем надано суду копію протоколу засідання наглядової ради ТОВ "Зелмер Україна" від 31.10.2011 відповідно до якого на підставі статті 12 абзацу 12.10 пункту 8 та статті 11 абзацу 11.9 пункту 26 статуту Товариства з обмеженою відповідальність "Зельмер Україна" Наглядова рада висловила генеральному директору ТОВ "Зельмер Україна" Аркадіушу Тецлаву згоду укласти договір з ТОВ "АБВ-техніка".

Таким чином позивачем підтверджено факт укладання договору № 01/11/11 від 01.11.2011 від імені позивача уповноваженою на те особою.

На підтвердження факту здійснення поставки товару за договором № 01/11/11 від 01.11.2011 позивачем надано суду копії договору № 01/11/11 від 01.11.2011, видаткових накладних, рахунків - фактур, декларацій про відповідність продукції вимогам Технічних регламентів.

Факт здійснення позивачем перерахування коштів за товар поставлений за договором № 01/11/11 від 01.11.2011 підтверджується платіжними дорученнями копії яких наявні в матеріалах справи.

В подальшому отриманий від ТОВ "АБВ-Техніка" за договором № 01/11/11 від 01.11.2011 товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку при взаємовідносинах з ТОВ "ДІЄСА", ТОВ "Нейрон", ТОВ "Комфі Трейд", ТОВ "Акатек", ТОВ "Комфі Трейд", ТОВ "САВ - ДІСТРІБЬЮШН", ТОВ "Технополіс - 1", ТОВ "Комфі Трейд", а саме, було реалізовано зазначеним контрагентам, що підтверджується відповідними видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ "АБВ-Техніка" не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ним не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "АБВ-Техніка".

Посилання відповідача на довідку № 43/226/30442501 від 18.01.2013 "Про результати зустрічної звірки ТОВ "АБВ - Техніка" (код ЄДРПОУ 30443501) щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків за жовтень 2012 року" не приймаються судом не приймають судом з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 5.2 пункту 5 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджених наказом Державної податкової адміністрації України № 236 від 22.04.2011 отримана від суб'єкта господарювання інформація та її документальне підтвердження в подальшому використовується для проведення зустрічних звірок та повинна бути відпрацьована в комплексі з іншими документами суб'єкта господарювання при проведенні чергової документальної планової або позапланової перевірки суб'єкта господарювання із метою підтвердження повноти відображення результатів здійснених господарських операцій у податковому та бухгалтерському обліку.

Таким чином, отримані за результатами зустрічної звірки інформація та її документальне підтвердження при подальшому їх використанні при проведенні зустрічних звірок та документальних планових та позапланових перевірок повинна бути відпрацьована у комплексі з іншими документами суб'єкта господарювання, а отже не може бути беззаперечним доказом на підтвердження певних фактів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2013 в адміністративній справі № 804/4405/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ-Техніка» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, у відкритті апеляційного провадження за скаргою на яку було відмовлено ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2013, встановлено, що суду та до звірки за результатами якої складено довідку № 43/226/30442501 від 18.01.2013 ТОВ "АБВ - Техніка" наданні первинні документи, які підтверджують факт здійснення реальної господарської операції, не відповідність яких вимогам чинного законодавства податковим органом не встановлена та не спростована та за укладеними договорами було придбано електропобутову техніку, яка була використана ТОВ "АБВ - Техніка" у господарській діяльності підприємства, а саме була реалізована. При цьому також встановлено, що невідповідність первинних документів, а саме податкових накладних вимогам законодавства, саме тих з якими законодавець пов'язує право на податковий кредит та видаткових накладних щодо підтвердження здійснення платником податку витрат не встановлена.

Відповідно до частини третьої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Отже, є рішення суду, яке набрало законної сили яким встановлено, що ТОВ «АБВ-Техніка» до звірки за результатами якої складено довідку № 43/226/30442501 від 18.01.2013 надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення реальної господарської операції, не відповідність яких вимогам чинного законодавства податковим органом не встановлена та не спростована та за укладеними договорами було придбано електропобутову техніку, яка була використана ТОВ "АБВ - Техніка" у господарській діяльності підприємства, а саме була реалізована.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що факти встановлені в довідці № 43/226/30442501 від 18.01.2013 не можуть бути належними доказами на підтвердження факту відсутності у позивача права на формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «АБВ-Техніка».

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною першою статті 43 Господарського кодексу України встановлено, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Статтею 44 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Таким чином, підприємство самостійно вирішує який товар, в який період, по яких цінах та в кого купувати, а органи державної влади та їх посадові особи не можуть втручатися в господарську діяльність підприємця, зокрема надавати оцінку його ефективності діяльності.

З огляду на зазначене судом не приймають до уваги посилання відповідача на той факт, що позивач маючи, як зазначає про те відповідач, можливість прямі контакти з виробником товарів здійснював придбання товарів в посередників.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту за фінансово - господарськими відносинами з ТОВ "АБВ-Техніка" за договором № 01/11/11 від 01.11.2011 відповідачем суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "АБВ-Техніка" за договором № 01/11/11 від 01.11.2011 мали реальний товарний характер.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ "АБВ-Техніка" за договором № 01/11/11 від 01.11.2011 в ході судового розгляду справи судом було встановлено, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що у позивача було право на формування податкового кредиту по операціях з ТОВ "АБВ-Техніка" за вказаним договором.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем надано оригінал платіжних доручень про сплату судового збору у сумі 2294,00 грн.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов - задовольнити повністю .

2.Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000832240 від 11.02.2013.

3.Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелмер Україна" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Постанова складена в повному обсязі 07.10.2013.