Постанова

від 12.06.2014 по справі 826/2182/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2182/13-а (у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.

за участю:

представника позивача Пархоменко Л.М.

представника відповідача Грембовського В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелмер Україна" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.02.2013 №0000832240, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.02.2013 року №0000832240.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, а також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання з'явився представник відповідача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем 24.01.2013проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелмер Україна" з питань дотримання податкового законодавства по фінансово - господарським взаємовідносинам з ТОВ "АВБ - Техніка" за період з 01.10.2012 по 31.10.2012., за результатами якої складено акт № 246/22-4-09/35250394 від 24.01.2013.

Згідно з висновками даного акту відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема: 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2012 року на загальну суму 6199060,00 грн.

Відповідач виходив з того, що взаємовідносини між ТОВ "Зелмер Україна" та ТОВ "АБВ - Техніка" не спричиняють реального настання правових наслідків.

Враховуючи встановлені податковим органом в ході проведення перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем 11.02.2013 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000832240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 9 298 590,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 3 099 530,00 грн.

Вважаючи, що податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем незаконно та необґрунтовано, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції, виходив з того, що господарські операції між позивачем та ТОВ "АБВ-Техніка" за договором № 01/11/11 від 01.11.2011 мали реальний товарний характер, отже висновки викладені в акті перевірки є помилковими, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення - неправомірним.

Відповідач з вказаним рішенням суду не погодився, в обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом не було досліджено усієї сукупності обставин, що мають значення для вирішення справи, зокрема економічну доцільність, динаміку фактичних правовідносин, реальність господарських правовідносин. Зокрема звернув увагу на ту обставину, що ТОВ «Зелмер Україна» маючи прямі контакти з виробником товарів Zelmer (Польща) здійснював придбання товарів в посередників на території України з метою їх подальшої реалізації, не здійснюючи при цьому зберігання, перевезення чи іншої діяльності з товарами, що, на думку відповідача, свідчить про економічну недоцільність такої діяльності.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

З наведеного слідує, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Також варто наголосити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ "АВБ-Техніка".

Так, між ТОВ "Зелмер Україна" (покупець) та ТОВ "АБВ - Техніка" (постачальник) було укладено договір № 01/11/11 від 01 листопада 2011 року, згідно з умовами якого, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця товари народного споживання, а саме електропобутові товари, а покупець - приймати його та оплачувати на встановлених в договорі умовах (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору товар поставляється партіями, Номенклатура (найменування, тип, марка) товару, його кількість, ціна за одиницю та загальна вартість встановлюються в порядку, передбаченому договором, на підставі замовлення покупця, та вказуються в рахунках фактурах та товаросупровідних документах на товар.

Згідно з п. 2.2 Договору замовлення може надсилатися будь-якими доступними засобами зв'язку, в тому числі телефоном, факсом, електронною поштою.

Зі змісту п. 2.3 Договору слідує, що постачальник протягом трьох робочих днів з моменту отримання замовлення виставляє покупцю рахунок-фактуру, де має міститися послання на номер та дату договору. Рахунок-фактура та товаросупровідні документи є невід'ємними частинами даного договору.

В силу п. 2.9 Договору постачальник разом з товаром зобов'язується передати покупцю документи: оригінал рахунку-фактури, податкову накладну, видаткову накладну, при першій поставці товару копію сертифіката відповідності на товар, якщо такі документи вимагаються до конкретного виду товару згідно з законодавством України, інформацію про продукцію (гарантійний талон від виробника на кожну одиницю товару, інструкцію по експлуатації, викладену українською мовою на кожну одиницю товару, інші документи, що вимагаються до конкретного виду товару згідно з законодавством України).

При цьому судом першої інстанції встановлено, що від імені позивача даний договір було укладено уповноваженою на те особою.

На підтвердження реального здійснення господарських операцій із вказаним контрагентом позивачем надано копії договору № 01/11/11 від 01.11.2011, видаткових накладних, рахунків - фактур, декларацій про відповідність продукції вимогам Технічних регламентів. На підтвердження оплати за договором надано копії платіжних доручень.

На підтвердження використання придбаного товару у господарській діяльності позивача, ним надано видаткові накладні по взаємовідносинах з ТОВ "ДІЄСА", ТОВ "Нейрон", ТОВ "Комфі Трейд", ТОВ "Акатек", ТОВ "Комфі Трейд", ТОВ "САВ - ДІСТРІБЬЮШН", ТОВ "Технополіс - 1", ТОВ "Комфі Трейд".

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів вважає, що первинні документи, копії яких наявні в матеріалах справи складено із дотриманням наведених вище вимог.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Так, про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

При цьому, для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку з'ясуванню підлягають: реальність задекларованих господарських операцій; наявність ділової мети у розглядуваних операціях; об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; добросовісність позивача, у зв'язку з тим, що його контрагент має дефекти правового статусу; дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

В даному випадку, судова колегія виходить з того, що порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку .

Так, згідно з умовами договору № 01/11/11 від 01.11.2011, а також зважаючи на наявні видаткові накладні та рахунки фактури, позивачем було придбано товари народного споживання, а саме електропобутові товари, при цьому, позивачем не надано доказів на підтвердження факту транспортування та наявності приміщень для зберігання придбаного за договором товару, не доведено обставин щодо завантаження/розвантаження товару, не надано довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

З цього приводу під час розгляду апеляційної скарги, в судовому засіданні 22 травня 2014 року, представник позивача пояснила, що придбаний у ТОВ "АВБ-Техніка" товар поставлявся силами та засобами постачальника безпосередньо до кінцевих споживачів на виконання договірних зобов'язань позивача із зазначеними контрагентами, у зв'язку з чим, позивач не здійснював зберігання та транспортування зазначених електропобутових товарів.

В той же час, представником відповідача надано копію листа Управління Державтоінспекції ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 28 квітня 2014 року № 14/2597, наданий на запит Головного управління Міндоходів у місті Києві, згідно з яким станом на 24.04.2014 року за ТОВ «АБВ-Техніка» транспортні засоби не зареєстровані.

В даному випадку колегія суддів погоджується з доводами представника позивача, яка зауважила, що спірні правовідносини між позивачем та ТОВ «АБВ-Техніка» мали місце в 2011 році, тому посилання відповідача на вказаний лист, датований 2014 роком є безпідставними з огляду на часову не співмірність.

Разом з тим, досліджуючи питання наявності ділової мети у господарських відносинах, судова колегія зазначає наступне.

З наявної в матеріалах справи копії статуту ТОВ «Зелмер Україна» вбачається, що учасником та засновником товариства є Акціонерне товариство «Зелмер», створене відповідно до законодавства Республіки Польща.

Метою та предметом діяльності Товариства є зокрема виробництво та реалізація товарів народного споживання, електронного обладнання, телерадіотоварів та побутової техніки (пп. 1 п. 2 ст. 4 Статуту).

З аналізу наданих позивачем копій рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних слідує, що позивачем було придбано у ТОВ «АБВ-Техніка» електропобутові товари, при цьому зважаючи на декларації про відповідність продукції вимогам Технічних регламентів копії, яких наявні в матеріалах справи, товари були виробництва фірми "Zelmer Market" Sp. z. o.o., Ul.Hoffmanowej 19, 35-016 Rzeszow, Польща.

В даному випадку, на думку колегії суддів відповідач небезпідставно звернув увагу на ту обставину, що ТОВ «Зелмер Україна» маючи прямі контакти з виробником товарів АТ «Зелмер» (Польща), що є його засновником та учасником, здійснював придбання електропобутових товарів фірми "Zelmer Market" у посередників на території України, зокрема ТОВ «АБВ-Техніка» з метою їх подальшої реалізації.

Таким чином, колегією суддів встановлено відсутність ділової мети у розглядуваних операціях.

Суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув.

Крім того, щодо подальшого використання цих товарів у власній господарській діяльності, судова колегія звертає увагу, що позивачем було надано копії видаткових накладних, згідно з якими продавало товари ТОВ "ДІЄСА", ТОВ "Нейрон", ТОВ "Комфі Трейд", ТОВ "Акатек", ТОВ "Комфі Трейд", ТОВ "САВ - ДІСТРІБЬЮШН", ТОВ "Технополіс - 1", ТОВ "Комфі Трейд". Видаткові накладні, на думку колегії суддів не можуть бути єдиним і достатнім доказом для підтвердження цих обставин, так як не видається за можливе встановити належне виконання умов договорів із цими контрагентами за відсутності зокрема копій таких договорів. Таким чином, на думку колегії, позивачем не доведено використання придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Судова колегія критично оцінює посилання позивача на судове рішення в адміністративній справі №804/4405/13-а за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ-Техніка» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Так, у наведеній вище справі позовні вимоги ТОВ «АБВ-Техніка» задоволено частково - визнано протиправними дії Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області ДПС щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «АБВ-Техніка» за жовтень 2012 року, яке відбулося на підставі довідки №43/226/30443501 від 18.01.2013 р., в тому числі дії з виключення з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені товариством з обмеженою відповідальністю «АБВ-Техніка» у податковій декларації за жовтень 2012 року та зобов'язано Дніпропетровську МДПІ Дніпропетровської області ДПС відновити показники податкової звітності товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ-Техніка» за жовтень 2012 року, в тому числі відобразити в електронній базі даних Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які товариство з обмеженою відповідальністю «АБВ-Техніка» включило до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень місяць 2012 року. В решті позову відмовлено.

Судова колегія звертає увагу, що предметом позову було визнання протиправними дій ДПІ щодо проведення зустрічної звірки, а також щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «АБВ-Техніка», в тому числі дії з виключення з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

При цьому, не надавалася оцінка, а також не встановлювалися обставини щодо операцій ТОВ «АБВ-Техніка» із ТОВ «Зелмер Україна». Натомість у рішенні зазначено про операції ТОВ «АБВ-Техніка» з ТОВ «Новий Град», ТОВ «Берта Трейд», ТОВ «ТД «Гранд Торг».

У зв'язку з наведеним, колегія суддів не бере до уваги посилання позивача на зазначене вище судове рішення.

З цих же підстав, колегія суддів відхиляє і посилання відповідача на довідку про результати зустрічної звірки ТОВ "АБВ-техніка" щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків за жовтень 2012 року відповідно до якої до перевірки не було надано первинні документи щодо правовідносин з ТОВ "Новий град", ТОВ "Берта Трейд", ТОВ "ТД "Гранд Торг".

Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

У постанові від 11 грудня 2007 року (справа №21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи.

Разом з тим, враховуючи все вищенаведене, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо помилковості висновків податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема: 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та протиправності спірного податкового повідомлення-рішення.

Апеляційний суд виходить з того, що встановлена судом відсутність ділової мети у розглядуваних операціях, непідтвердженість використання придбаних позивачем товарів у власній господарській діяльності є безумовними підставами для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку і свідчить про необґрунтованість податкової вигоди.

За таких обставин, на думку судової колегії, податкове повідомлення-рішення відповідача від 11.02.2013 року № 0000832240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 9 298 590,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 3 099 530,00 грн. прийнято правомірно.

Враховуючи викладене, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, зокрема наявність ділової мети розглядуваних операцій, динаміку фактичних правовідносин, реальність господарських правовідносин, при цьому висновки не відповідають обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи і висновки не відповідають обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 212, 254, 267 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелмер Україна" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.02.2013 №0000832240 - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2013 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелмер Україна" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Повний текст постанови виготовлено 17 червня 2014 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.