Ухвала

від 04.09.2014 по справі 826/2182/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" вересня 2014 р. м. Київ К/800/34489/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Борисенко І.В., Сіроша М.В., при секретарі судового засідання Загородньому А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелмер Україна»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року

у справі № 826/2182/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелмер Україна»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.02.2013 №0000832240, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 вересня 2013 року задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелмер Україна» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві, визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.02.2013 №0000832240, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 9298590 грн., в тому числі: 6199060 грн. - за основним платежем, 3099530 грн. - штрафні санкції.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року задоволено апеляційну скаргу відповідача, постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 вересня 2013 року скасовано, в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелмер Україна» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції посилаючись на порушення норм матеріального права і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суди встановили, що посадовими особами ДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелмер Україна" з питань дотримання податкового законодавства по фінансово - господарським взаємовідносинам з ТОВ "АВБ - Техніка" за період з 01.10.2012 по 31.10.2012., за результатами якої складено акт № 246/22-4-09/35250394 від 24.01.2013.

Згідно з висновками даного акту відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема: 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2012 року на загальну суму 6199060,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 11.02.2013 №0000832240, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 9298590 грн., в тому числі: 6199060 грн. - за основним платежем, 3099530 грн. - штрафні санкції.

З акта перевірки вбачається, що підставою для визначення грошового зобов'язання з ПДВ слугували твердження перевіряючих про порушення позивачем положень п.п.198.2, п.п.198.3, п.п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, оскільки за результатами перевірки господарських відносин між позивачем та ТОВ «АВБ-Техніка» в жовтні 2012 року встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій ТОВ «АВБ-Техніка» по ланцюгу постачання з контрагентами-покупцями. Податковий орган дійшов до такого висновку, використавши акт перевірки Дніпропетровської МДПІ ГУ Міндоходів від 18.01.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АВБ-Техніка» щодо підтвердження господарських відносин за жовтень 2012 р.», а також перевірки Декларації з ПДВ, інших первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив: визнав протиправним і скасував податкове повідомлення-рішення від 11.02.2013 №0000832240.

Задовольняючи позовні вимоги, суд зазначив безпідставність висновків податкового органу, оскільки під час перевірки та суду були надані первинні, розрахункові та інші документи, які повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і за висновками суду свідчать про реальність операцій між позивачем і його контрагентом та спростовують висновки податкового органу про порушення позивачем ст. 198 Податкового кодексу України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначила, що судом порушено норми матеріального і процесуального права, оскільки неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, зокрема наявність ділової мети розглядуваних операцій, динаміку фактичних правовідносин, реальність господарських правовідносин, при цьому висновки не відповідають обставинам справи.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, зазначаючи наступне.

Згідно зі п.п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. П.п. 198.2 цієї статті визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.3. ст.. 198 цього кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.п. 198.6 цього кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «АВБ-Техніка» укладено договір № 01/11/11 від 01 листопада 2011 року, згідно з умовами якого, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця товари народного споживання, а саме електропобутові товари.

На підтвердження фактичного виконання договору позивачем під час перевірки та суду надано: видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, декларації про відповідність продукції вимогам Технічних регламентів, платіжні доручення про оплату товару та документами подальшого руху товару: видатковими накладними.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що в даних правовідносинах зазначені документи є необхідними для підтвердження реальності господарської операції, але відомості в них не відповідають дійсності. Позивачем не надано доказів завантаження/розвантаження, транспортування та зберігання придбаного товару. Також судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем товари придбано у ТОВ «АБВ-Техніка», при цьому зважаючи на декларації про відповідність продукції вимогам Технічних регламентів копії, яких наявні в матеріалах справи, товари були виробництва фірми "Zelmer Market", Польща. Тобто, ТОВ «Зелмер Україна» маючи прямі контакти з виробником товарів АТ «Зелмер», (який є його засновником та учасником), здійснював придбання електропобутових товарів фірми "Zelmer Market" у посередників на території України, зокрема ТОВ «АБВ-Техніка» з метою їх подальшої реалізації.

Також судом правильно зазначено, що подальший рух товарів не підтверджується в зв'язку з відсутністю договорів про продаж товарів позивачем.

Суд вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги з посиланням на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2013 року (справа № 804/4405/13-а), якою визнано протиправними дій ДПІ щодо проведення зустрічної звірки, а також щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «АБВ-Техніка», в тому числі дії з виключення з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» за жовтень 2012 року. В зазначеному рішенні зроблено висновок про протиправність таких дій, оскільки діючим законодавством України не передбачено здійснення коригування податкової звітності податковим органом самостійно на підставі результатів зустрічної звірки. Крім того, судом не досліджувались обставини господарських операцій ТОВ «АБВ-Техніка» із ТОВ «Зелмер Україна».

Враховуючи встановлені обставини та наведені вище положення Податкового кодексу України - юридично правильним є висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовано всі обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанцій не встановлено.

Якщо відсутні підстави для скасування судового рішення, суд касаційної інстанції відповідно до положень статті 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелмер Україна» - залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року у справі № 826/2182/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)В.П. Юрченко Судді (підпис)І. В. Борисенко (підпис)М.В. Сірош