Постанова

від 14.10.2013 по справі 826/14370/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 жовтня 2013 року № 826/14370/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові системи» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислові системи» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.08.2013 № 0000092203.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що перевірка проводилась з порушенням норм чинного законодавства, відповідно, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та просить його скасувати. Також посилався на належним чином складені податкові накладні, які є підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість у періодах, що перевірялись.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на відсутність позивача за юридичною адресою. Вказав на те, що позивач не надав до перевірки первинних документів на підтвердження права формування податкового кредиту, заявленого у податкових деклараціях за вказані періоди.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідач на підставі пп. 78.1.8 п. 78.8 ст.78 Податкового кодексу України здійснив документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Промислові системи» (код ЄДРПОУ 32821424) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду за лютий, березень, травень 2013 року.

За результатами даної перевірки складено акт від 14.08.2013 № 494/5-22-03/32821424, згідно висновків якого відповідач встановив порушення позивачем п. 198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 105152 грн. за лютий 2013 року, завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 100993 грн. за березень 2013 року, завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 146383 грн. за травень 2013 року.

На підставі акту від 14.08.2013 № 494/5-22-03/32821424 відповідач виніс оскаржуване податкове повідомлення рішення 29.08.2013 № 0000092203, яким зменшив ТОВ «Промислові системи» розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 352 530,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду.

Оцінивши надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України податкові органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України.

Підпунктом 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України зазначає, що підставою для проведення перевірки є надана платником декларація, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Згідно з п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Суд встановив, що керівником Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві видано наказ № 399 від 29.07.2013 про проведення перевірки та направлення № 1967/22-03 від 29.07.2013.

Згідно пояснень представника відповідача, з метою вручення наказу № 399 від 29.07.2013 позивачу, здійснено вихід за податковою адресою позивача, а саме: м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, буд. 100/2, яка співпадає з адресою місцезнаходження юридичної особи відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 897849. Однак, посадовими особами відповідача встановлено факт відсутності посадових осіб ТОВ «Промислові системи» за вказаною адресою, про що було складено акт перевірки відповідності податкової адреси від 09.08.2013, копія якого наявна в матеріалах справи.

Позивач надав до матеріалів справи копію Договору № 490/3-197/12 від 10.09.2012, укладеного між ТОВ «Інформаційний центр сприяння розвитку підприємництва» (Виконавець) та ТОВ «Промислові системи» (Замовник), згідно умов якого Виконавець надає Замовникові право розміщення юридичних реквізитів за адресою: 03127, м. Київ, пр.-т 40-річчя Жовтня, 100/2. Термін дії даного Договору з 01.11.2012 по 31.10.2013.

Відповідно до п. 4.1 Договору № 490/3-197/12 від 10.09.2012 вартість послуг по цьому Договору становить 1200 грн., яка сплачується одноразово до підписання Договору на рахунок Виконавця. На підтвердження здійснення розрахунків позивач надав копію банківської виписки за 10.09.2012, згідно якої на рахунок ТОВ «Інформаційний центр сприяння розвитку підприємництва» було перераховано 1200,00 грн.

В судовому засіданні 10.10.2013 суд допитав в якості свідка директора ТОВ «Промислові системи» ОСОБА_1, який пояснив, що за юридичною адресою не завжди знаходяться посадові особи, що підприємство також здійснює свою діяльність у м. Каневі та у м. Києві по вул. Фрунзе 40.

З огляду на вищевикладене, суд відхиляє доводи представника позивача про протиправність проведення відповідачем перевірки та, як наслідок, наявність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та зазначає, що за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач дійшов висновку про неправомірне завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за лютий, березень та травень 2013 року, оскільки позивачем до перевірки не надано первинних документів, що підтверджують ведення фінансово-господарської діяльності.

Суд, з метою всебічного та повного дослідження обставин справи ухвалою від 25.09.2013 про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду витребував у позивача усі первинні документи, по операціям, які стали підставою для формування податкового кредиту у періоді, що перевірявся.

Однак, на вимогу суду, позивач надав тільки копії податкових накладних, інвойсів та вантажних митних декларацій без відміток митного органу про проходження митного контролю.

Суд зазначає, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Позивачем не надано суду доказів отримання від контрагентів товарів/послуг у періоді, що перевірявся (лютий, березень, травень 2013 року), доказів транспортування, зберігання, оплати товару/послуг та використання їх у господарській діяльності.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (п.198.1. ст.198 Кодексу). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст.198 Кодексу).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до пункту 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Враховуючи те, що позивач надав не усі документи, які мали бути складені під час реального здійснення операції з поставки товарів/отримання послуг, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 352 530,00 грн. у періоді.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку, що винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення від 29.08.2013 № 0000092203 є правомірним, а підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Товариству з обмеженою відповідальністю «Промислові системи» у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський