Постанова

від 07.10.2013 по справі 914/2407/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2013 р. Справа № 914/2407/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів Краєвська М.В.

Михалюк О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"1000 дрібниць", м. Самбір Львівської області б/н від 29.08.2013 року

на ухвалу господарського суду Львівської області від 27.08.2013 року

про припинення провадження

у справі № 914/2407/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "1000 дрібниць",

м. Самбір Львівської області

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Грицак Романа Романовича,

м. Самбір Львівської області

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою

за участю представників сторін:

від позивача - Бобер А.М. (довіреність б/н від 10.04.2013 року)

від відповідача - Алексеєнко А.А. (довіреність б/н від 27.06.2013 року)

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2013р. у складі колегії: головуючого судді Мельник Г.І., суддів Новосад Д.Ф., Михалюк О.В. розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "1000 дрібниць" відкладено. У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Новосад Д.Ф., розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2013 року у склад судової колегії для розгляду справи № 914/2407/13 замість судді Новосад Д.Ф. введено суддю Краєвську М.В.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.08.2013р. провадження у справі припинено.

Ухвала суду мотивована тим, що правовідносини щодо знаходження лотків на земельній ділянці виникли 15.09.2009р. і мають триваючий характер, а Грицак Р.Р. набув статусу суб'єкта господарювання 12.01.2011р. Таким чином, на момент виникнення відносин щодо правомірності чи неправомірності знаходження на земельній ділянці, яка належить на праві постійного користування позивачу, лотків типу "Шанс", що є власністю Грицака Романа Романовича, останній не був суб'єктом підприємницької діяльності, тому суд першої інстанції дійшов висновку про припинення провадження у справі у зв'язку з тим, що дані правовідносини не є господарськими, а спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Не погоджуючись з даною ухвалою місцевого господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "1000 дрібниць" оскаржило її в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 29.08.2013 року, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 27.08.2013р. про припинення провадження у справі № 914/2407/13 та направити справу на розгляд до господарського суду Львівської області, оскільки вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки, викладені в ухвалі місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи.

Свої доводи скаржник аргументує, зокрема положенням ГПК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 16.04.2004р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ». При цьому вважає, що спір який виник між сторонами щодо користування земельною ділянкою підвідомчий господарському суду Львівської області.

Скориставшись своїм правом, наданим ст. 96 ГПК України, Фізична особа-підприємець Грицак Роман Романович подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи скаржника спростовує та зазначає, що ухвала Господарського суду Львівської області від 27.08.2013 року є законною та обґрунтованою, а апеляційна скарга є такою, що не підлягає до задоволення.

В дане судове засідання прибули представники позивача та відповідача, які підтримали доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, а також висловили свої доводи і міркування щодо питань, які виникли у ході судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що ухвала Господарського суду Львівської області від 27.08.2013р. у справі № 914/2407/13 винесена за неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

В силу приписів статті 1 ГПК України до господарського суду вправі звернутися юридична особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, а угода про відмову від права на звернення до господарського суду вважається недійсною.

Вказана стаття Господарського процесуального кодексу України є реалізацією ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Таким чином, через норму ч. 1 ст. 55 Конституції України реалізується принцип доступності правосуддя, а гарантоване Конституцією України право на судовий захист з боку держави Україна не може бути обмежене.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Водночас статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

У відповідності до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.

Крім цього, відповідно до п. 14. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» якщо в законодавчому акті підвідомчість спорів визначена альтернативно: суду чи господарському суду, або зазначено, що спір вирішується в судовому порядку, господарському суду слід виходити з суб'єктного складу учасників спору та характеру спірних правовідносин.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що відповідно до Державного акту №002828 від 24.12.1998р. ТзОВ « 1000 дрібниць» на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 0,1018 га, яка знаходиться в м. Самборі по вул. Валовій,18 (а.с. 15-17).

Поряд з цим встановлено, що 15.09.2009р. між Грицак Романом Романовичем та Фатулою Іриною Михайлівною укладено Договір купівлі-продажу (а.с. 46), відповідно до умов якого Грицак Р.Р. купив три торгові лотки типу "Шанс", які знаходяться в м. Самборі по вул. Валовій, біля магазину "1000 дрібниць".

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 609929 від 14.06.2013р. (а.с. 14) вбачається, що Грицак Роман Романович зареєстрований як фізична особа-підприємець 12.01.2011р.

При постановленні оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини щодо знаходження лотків на земельній ділянці виникли ще 15.09.2009р. і мають триваючий характер, у той час, коли Грицак Р.Р. набув статусу суб'єкта господарювання тільки 12.01.2011р., відтак, оскільки на момент виникнення відносин Грицак Р.Р. не був суб'єктом підприємницької діяльності, тому зазначені правовідносини на думку суду першої інстанції не є господарськими.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погодитись не може з огляду на наступне.

Документальними доказами у справі встановлено, що відповідно до листа Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області Державної податкової служби № 1746/10/17-023/1064 від 16.07.2013р. (а.с. 41) підтверджено факт здійснення Грицак Р.Р. підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці. Одночасно, в даному листі вказано, що саме Грицак Р.Р. безпосередньо звертався до ДПІ у Самбірському районі і подавав заяву № 2058 від 17.01.2012р. про здійснення підприємницької діяльності на умовах сплати єдиного податку, де вказував місцем провадження господарської діяльності - місце знаходження спірної земельної ділянки.

Статтею 50 Цивільного кодексу України передбачено право фізичної особи на здійснення нею підприємницької діяльності, не забороненої законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.

Згідно з ч. 1 ст. 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду України зазначає, що з огляду на приписи ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги ст.ст. 1, 4 1 , 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам ст. 1 цього Кодексу, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у ст. 3 Господарського кодексу України, згідно яких під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання, спрямована, зокрема, на надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. При цьому, встановлено, що господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Таким чином, господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на роз'яснення, викладені у п. 14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" від 01.03.13 № 3, згідно яких спір фізичної особи, яка має статус суб'єкта підприємницької діяльності, у цивільно-правових, житлових чи інших правовідносинах, що не має ознак господарського та не пов'язаний з господарською діяльністю, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Вирішуючи питання належність спору до цивільної чи господарської юрисдикції, у разі виникнення такого спору між господарським товариством і фізичною особою, яка є приватним підприємцем, суду належить з урахуванням змісту договору та інших правовстановлюючих документів з'ясувати, з використанням якого правового статусу при укладенні такого договору діяла фізична особа: як фізична особа чи як фізична особа - підприємець, а також врахувати, які саме правовідносини між сторонами виникли.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Апеляційного суду Львівської області у справі №1318/2490/12 від 04.06.2013р. (а.с. 27) провадження у справі за позовом ТзОВ « 1000 дрібниць» до Грицака Романа Романовича про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою закрито, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Зазначеним вище рішенням було встановлено, що Грицак Р.Р. є фізичною особою - підприємцем, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця від 12.01.2011 року. Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТзОВ « 1000 дрібниць» є юридичною особою. Оскільки даний спір виник між юридичною особою та особою, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи з приводу користування земельною ділянкою, то справа підлягає розгляду в господарському суді.

Таким чином, було встановлено юридичний факт виникнення спору між юридичною особою та особою, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи з приводу користування земельною ділянкою

Дана ухвала не оскаржувалася та набрала законної сили.

Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду, щодо фактів які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, згідно ст. 35 ГПК України.

Слід зазначити, що згідно ч. ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з листа Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області Державної податкової служби № 1746/10/17-023/1064 від 16.07.2013р. (а.с. 41), Грицак Р.Р. на спірній земельній ділянці здійснював підприємницьку діяльність. При цьому, вбачається, що три торгові лотки типу "Шанс", які знаходяться в м. Самборі по вул. Валовій, на земельній ділянці, що належить ТзОВ "1000 дрібниць", які придбані Грицак Романом Романовичем використовувалися останнім для надання послуг вартісного характеру та досягнення економічних і соціальних результатів, а також з метою одержання прибутку.

Крім цього, враховуючи викладене, колегія суддів звертає увагу на те, що у даних правовідносинах щодо користування земельною ділянкою, власне як господарських відносинах фізичні особи - підприємці приймають участь перш за все як підприємці, а не як фізичні особи - громадяни. А тому, покликання на те, що фізичною особою-підприємцем Грицак Р.Р. став лише в 2011р., а на момент купівлі малих архітектурних форм таким зареєстрованим не був, не спростовує висновку про те, що відповідач використовує малі архітектурні форми з метою господарської діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що системний аналіз наведених норм не обмежує права позивача на звернення до суду відповідно до підвідомчості та підсудності справ, встановлених господарським процесуальним законом.

Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги вищенаведеного аналізу норм діючого законодавства та вважає, що господарським судом Львівської області провадження у справі припинено необгрунтовано.

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на вищенаведене, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, а тому про скасування ухвали Господарського суду Львівської області від 27.08.2013р. та передачу справи на розгляд до суду першої інстанції.

Судовий збір за перегляд ухвали господарського суду Львівської області від 27.08.2013р. в апеляційному порядку покласти на відповідача в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105, 106 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "1000 дрібниць"

м. Самбір Львівської області б/н від 29.08.2013 року задоволити.

2. Ухвалу господарського суду Львівської області від 27.08.2013р. у справі № 914/2407/13 скасувати, справу передати на розгляд господарському суду Львівської області.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Грицак Романа Романовича (81400, Львівська область, м. Самбір, вул. Замарстинівська, 107, реєстраційний номер фізичної особи-підприємця в ЄДР 20075058955) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "1000 дрібниць" (81400, Львівська область, м. Самбір, вул. Валова, 18, код ЄДРПОУ 13832647) 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп. судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складений 10.10.2013р.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Краєвська М.В.

Суддя Михалюк О.В.