Постанова

від 14.10.2013 по справі 5006/37/122пд/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.10.2013р. справа№5006/37/122пд/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСкакуна О.А., Колядко Т.М., Принцевської Н.М. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:Агібалов В.В. - директор, ОСОБА_5 - за пасп., розглянувши апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Таврія" м.Маріуполь Донецької області на рішення господарського судуДонецької області від 18.06.2013р. у справі№5006/37/122пд/2012 (суддя Попков Д.О.) за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Таврія" м.Маріуполь Донецької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м.Маріуполь Донецької області про звільнення торгівельного місця, стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 22 100,00 грн. та збитків в сумі 150000,00 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.06.2013р. по справі №5006/37/122пд/2012 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія" м.Маріуполь Донецької області задоволено частково та стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м.Маріуполь Донецької області на користь позивача заборгованість з орендної плати в сумі 2100грн. В решті позову відмовлено.

Вважаючи незаконним вказане рішення, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на його неналежне повідомлення про час та місце судового розгляду після поновлення провадження у справі. Крім того, апелянт зауважує про залишення поза увагою суду того факту, що відповідач самовільно та безоплатно займає торгівельне місця площею 6000 кв.м, незважаючи на те, що згідно договора оренди він орендував об'єкт площею 1900 кв.м і цей договір не було продовжено сторонами, в зв'язку з чим скаржник наполягає на задоволенні решти позовних вимог.

У зв'язку з задоволенням клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з матеріалами справи, в тому числі з оскаржуваним рішенням та апеляційною скаргою, ухвалою від 28.08.2013 року відкладено розгляд справи на 09.10.2013 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі. Відповідач просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Крім того, представником позивача в судовому засіданні заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме складеного у вересні 2013 року акту господарства та направлених орендарю листів з доказами їх надіслання. В свою чергу, відповідач, заперечуючи щодо заявленого клопотання позивача, просив долучити до матеріалів справи акт про відкриття поштового конверту, складений в присутності працівника пошти, який свідчить про направлення позивачем на адресу відповідача конвертів з чистими аркушами паперу.

Колегія суддів вказані клопотання відхиляє, оскільки акт, на долученні якого позивач наполягав, складений після винесення оскаржуваного рішення, а документи, що представлені відповідачем, не мають значення для справи.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 31.12.2010р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) було укладено договір оренди торгового місця №1 (а.с.а.с.22-24), відповідно до умов п.п.1.1, 8.1 якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування на умовах договору кіоск типу "ІНФОРМАЦІЯ_1" та прийняте в експлуатацію торгове місце площею 1900 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, з метою розбирання автомобілів та роздрібної торгівлі автозапчастинами, зі строком дії до 01.04.2011р.

За витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №515/1/2012 (а.с.30) користувачем земельної ділянки, яка розташована за адресою: вул. Макара Мазая 9 є - Товариство з обмеженою відповідальністю "Таврія". Як вбачається із державного акту №182 від 15.09.1995р. (а.с.а.с.31-34), зазначену землю було надано Орендодавцю у постійне користування для будівництва діагностичного центру для обслуговування автомобілів.

Приймання-передача орендованого торгівельного місця, відповідно до п. 1.2 договору, здійснюється двосторонньою комісією із підписанням акту приймання-передачі протягом 3-х днів з моменту підписання договору.

Розділом 3 зазначеного договору визначено порядок розрахунків: щомісячна плата за орендоване торгове місце складає 2100 грн., яка сплачується щомісячно на рахунок Орендодавця до 25 числа місяця, за який здійснюється сплата.

Відповідно до п. 3.2. договору, орендна плата за перший місяць оренди сплачується Орендатором на рахунок Орендодавця (або у касу Орендодавця) в строк не пізніше 5-ти банківських днів з моменту підписання договору та акту приймання-передачі.

Пунктом 2.1 договору на Орендодавця покладені, серед іншого, наступні зобов'язання:

- надати у строкове користування Орендарю впродовж 3-х днів з моменту підписання договору орендоване торгівельне місце;

- в день укладання договору за власний рахунок призвести підключення орендованого торгівельного місця до електроенергії через електролічильник, зафіксував показання на електролічильнику двостороннім актом, який є невід'ємною частиною договору;

За умовами п. 8.2 договір вважається продовжений на новий строк на попередніх умовах, якщо жодна з сторін не заявить про його припинення за 1 місяць до строку його припинення.

Відповідно до акту звіряння розрахунків (а.с.112) за 2011р., складеного Позивачем, Відповідачем було сплачено орендну плату за період з січня 2011р. по листопад 2011р. на загальну суму 23 100 грн.

Як вбачається з акту від 31.12.2011р. (а.с.17) за підписом ОСОБА_6 та ОСОБА_7, Відповідач відмовився від підписання договору оренди торгового місяця від 30.12.2011р. на перший квартал 2012р., предметом якого відповідно до п. 1.1. є кіоск типу "ІНФОРМАЦІЯ_1" та прийняте в експлуатацію торгове місце площею 1900кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, з орендною платою 2500 грн. на місяць, та строком дії до 01.04.2012р. (а.с.а.с.19-21).

Втім, попри непідписання такого договору Відповідачем, згідно акту звірення розрахунків Позивача за 2012р. за період з січня по вересень 2012р. відповідачеві нараховувалась орендна плата з розрахунку 2500грн. на місяць, а усього за вищевказаний період - 22500грн.

16.02.2012р. Позивач на ім'я Відповідача склав лист №28 (а.с.83), яким, вказуючи на несплачену орендну плату за грудень 2011р. та відмову від укладання договору оренди на 1 квартал 2012р., повідомляв про розірвання договору та необхідність звільнення орендованого місця протягом 30 днів.

Доказів надсилання означеного листа на адресу Відповідача не надано, тоді як актом від 16.02.2012р. (а.с.82) за підписом ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 засвідчено відмову Відповідача від його отримання.

01.03.2012р. Позивач із Товариством з обмеженою відповідальністю "Азовгідромонтаж" уклав договір оренди торгового місця 6000 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та кіоску типу "ІНФОРМАЦІЯ_1" (а.с.а.с.15, 16), зі строком дії з 01.04.2012р. по 01.04.2013р.

Орендна плата відповідно до п.п. 3.1, 3.2., 3.5. зазначеного договору складає 30 000 грн. на місяць та має сплачуватися до 25 числа оплачуваного місяця, а за перший місяць оренди - не пізніше 5-ти банківських днів з моменту підписання договору і акту приймання-передачі.

01.08.2012р. директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовгідромонтаж" була складена довідка (а.с.13), відповідно до якої майно в оренду передано не було, у зв'язку із чим Орендодавець не отримав за період з квітня 2012р. по серпень 2012р. орендної плати за зазначеним договором у загальному розмірі 150 000 грн.

Відповідно до акту від 01.08.2012р. (а.с.67) за підписом ОСОБА_6, ОСОБА_10 та ОСОБА_7, на території авто ринку "Таврія" за адресою: м. Маріуполь вул. М.Мазая, 9 знаходяться під продажем та розбиранням автомобілів ФОП ОСОБА_5 у кількості 250 шт., що підтверджується фотографіями зробленими ОСОБА_6 02.10.2012р. та 15.10.2012р. (а.с.а.с.69-73, 75-81)

За таких обставин позивач звернувся до суду із позовом про розірвання договору оренди від 31.12.2010р., звільнення торгівельного місця, стягнення заборгованість з орендної плати у розмірі 22 100 грн. і збитків у розмірі 150 000 грн., заявляючи, також вимоги про стягнення судових витрат за надання правової допомоги за договором від 01.08.2012р. (а.с.47) у розмірі 3500 грн.

В подальшому клопотанням від 22.10.2012р. позивач відмовився від частини позовних вимог щодо розірвання договору оренди від 31.12.2010р., яке ухвалою суду від 22.10.2013р. було задоволено та припинено провадження у справі 5006/37/122пд/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія", м. Маріуполь до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Маріуполь в частині позовних вимог про розірвання договору оренди від 31.12.2010р.

Решту позовних вимог суд першої інстанції задовольнив частково, стягнувши з відповідача 2100,00 грн. боргу з орендної плати, посилаючись на припинення (через неприйняття пропозиції) з 01.01.2012р. орендних правовідносин між сторонами в порядку ч.2 ст.291 Господарського кодексу України, а тому відсутність у Орендодавця правових підстав для існування суб'єктивного права на нарахування орендних платежів в частині заявленого періоду з січня по серпень 2012р. Відмову в позові в частині звільнення торгівельного місця та збитків суд першої інстанції мотивував недоведеністю позивачем факту порушення його прав саме з боку відповідача на момент звернення до суду, а також в частині збитків - причинно-наслідкового зв'язку між вказаним позивачем порушенням та нарахованими ним збитками.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає вищевказані висновки суду першої інстанції частково правомірними, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Нормою ч. 1 ст. 763 ЦК України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, строк дії договору оренди торгового місяця №1 від 31.12.2010р. за змістом п.8.1. визначений тривалістю в 3 місяці - до 01.04.2011р. Водночас, в силу положень ч.4 ст.284 Господарського кодексу України, ст.764 Цивільного кодексу України та п.8.2. договору його строк за відсутністю доказів заперечень і заяв сторін про зміну умов тричі автоматично продовжувався на тих же умовах відповідно до 01.07.2011р., до 01.10.2011р. та 01.01.2012р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що подальше продовження дії вищевказаного договору не відбулося, оскільки в межах останнього тримісячного строку Орендодавцем були ініціюванні зміни умов щодо розміру орендної плати, що підтверджується змістом проекту договору оренди №1 від 30.12.2011р. та обставинами, встановленими в ході досудового розслідування, що зумовила припинення (через неприйняття орендарем пропозиції, тобто непідписання Відповідачем договору оренди від 30.12.2011р.) з 01.01.2012р. орендних правовідносин між сторонами в порядку ч.2 ст.291 Господарського кодексу України

Зважаючи на відсутність за умовами договору оренди торгового місяця №1 від 31.12.2010р. права Орендодавця на нарахування орендної плати і після припинення орендних правовідносин - до моменту повернення об'єкту оренди за актом приймання-передачі, суд дійшов висновку про відсутність у Орендодавця правових підстав для існування суб'єктивного права на нарахування орендних платежів в частині заявленого періоду з січня по серпень 2012р., адже доказів існування підстав для такого нарахування - чинного договору оренди - суду не представлено. До того ж, як вірно вказано судом першої інстанції, є безпідставним нарахування позивачем орендної плати, виходячи з його розмір у 2500, 00 грн., оскільки сторони не вносили будь-яких змін до договору ні у добровільному, ні у примусовому (за рішенням суду) порядку. По-друге, відповідач сплачує орендну плану у порядку та розмірах, визначених чинним договором оренди. Тому, на думку колегії суддів, без внесення відповідних змін до договору, у позивача відсутні правові підстави вимагати від відповідача сплату орендної плати у більшому розмірі, ніж визначено сторонами у договорі.

За таких обставин, колегія суддів вражає правомірним висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача боргу з орендної плати за грудень 2011р. в розмірі 2100,00 грн. та відмови в решті вимог в частині стягнення орендної плати за період з січня по серпень 2012р., розрахованих, виходячи з розміру орендної плати в сумі 2500,00 грн. на місяць, як безпідставно заявлених.

Що стосується вимог позивача щодо зобов'язання ОСОБА_5 звільнити орендоване торгівельне місце від майна відповідача шляхом його демонтажу і передати місце у стані, придатному для подальшого використання орендодавцем, то судова колегія розцінює їх як вимоги про зобов'язання повернення об'єкту оренди за договором оренди торгового місця №1 від 31.12.2010р., а саме: кіоску типу «ІНФОРМАЦІЯ_1» та прийняте в експлуатацію торгове місце площею 1900кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та передачу його за актом прийому-передачі ТОВ «Таврія».

Тому апеляційний суд, приймаючи рішення, виходить саме із такого контексту змісту даних позовних вимог.

Відносно позовних вимог про зобов'язання повернення об'єкту оренди, то суд першої інстанції у задоволенні їх відмовив, посилаючись на те, що наявне на приналежній Позивачеві на праві постійного користування земельній ділянці майно - автомобілі та їх запчастини, щодо яких представлені фотографії (а.с.а.с.68-81), належать не Відповідачеві, а іншій особі - ОСОБА_15, що обумовлює висновок суду про недоведеність позивачем факту порушення його прав саме з боку Відповідача на момент звернення до суду.

Однак колегія суддів апеляційної інстанції вважає висновок суду першої інстанції в цій частині помилковим, враховуючи наступне.

Підставою позову в частині зобов'язання відповідача звільнити орендоване торгівельне місце та передання останнього орендодавцеві позивач визначає невиконання відповідачем як орендарем обов'язку щодо повернення майна з оренди після припинення дії договору оренди, встановленого п.2.2.7 договору, а також ч.1 ст.785 ЦК України, згідно якої у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент розгляду даної справи відповідач спірне орендоване майно відповідно до вимог законодавства та договору не повернув та продовжує його використовувати після припинення дії договору оренди, що суперечить вимогам закону.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про зобов'язання відповідача повернути позивачеві спірне майно, яке є предметом договору оренди торгового місяця №1 від 31.12.2010р., а тому в цій частині позов товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія" м.Маріуполь Донецької області задовольняє.

Що стосується позовних вимог про стягнення збитків в сумі 150000грн. у вигляді неотриманої орендної плати від товариства з обмеженою відповідальністю "Азовгідромонтаж" за період з квітня по серпень 2012р. у відповідності до умов договору оренди №1 від 01.03.2012р., то колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції щодо їх недоведеності, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкта права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, якби управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст.22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)збитків;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до ч.ч.1,2,4 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

В обґрунтування завдання позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди останній посилається на договір №1 оренди торгівельного місця від 01.03.2012 року, укладений між ТОВ «Таврія» (позивач у справі) та ТОВ «Азовгідромонтаж», яким встановлено, по-перше, більшу площу орендованого майна, ніж вказано у спірному договорі оренди №1 від 31.12.2010р.: 1900 кв.м та 6000 кв.м відповідно; по-друге, більший розмір щомісячної орендної плати, ніж узгоджено сторонами у спірному договорі оренди №1 від 31.12.2010р.: 30 000, 00 грн. та 2100,00 грн., при цьому обставин, які обумовили таке зростання в ціні позивачем не вказано.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивач, нараховуючи збитки за період з квітня по серпень 2012 року включно, звернувся до суду з розглядуваним позовом лише в серпні 2012 року. При цьому на момент укладення договору №1 оренди торгівельного місця від 01.03.2012 року позивач знав про те, що відповідач йому не повернув об'єкт оренди за спірним договором. Також, як вірно зазначив суд першої інстанції, жодних доказів своєчасного вжиття заходів, спрямованих на усунення перешкод для виконання своїх зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Азовгідромонтаж", а отже і вжиття заходів для уникнення збитків та, відповідно, для отримання доходів згідно із приписами ч.4 ст.623 Цивільного кодексу України позивач суду не надав.

Тому, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність позивачем такого елементу складу цивільного правопорушення, як розмір збитків, що виключає їх стягнення та відповідно і задоволення позову в цій частині.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Що стосується вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 3500,00 грн., то в її задоволенні суд першої інстанції обґрунтовано відмовив, посилаючись на нездійснення обумовлених п.1.1. договору про надання правової допомоги адвоката від 01.08.2012р. (а.с.47) заходів з боку адвоката з представництва інтересів довірителя у судових засіданнях та не надання доказів наявності статусу адвоката у ОСОБА_14, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апелянта щодо його неналежного повідомлення про час та місце судового розгляду колегією суддів відхиляються, оскільки спростовуються матеріалами справи, зокрема штампами на зворотній стороні ухвал від 14.05.2013 року та 27.05.2013 року (а.с.172, 182), що свідчать про своєчасне відправлення процесуальних документів на адресу позивача, а також поштовими повідомленнями, що підтверджують отримання останніх (а.с.а.с.186,187).

На підставі вищевикладеного, Донецький апеляційний господарський суд скасовує рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2013р. по справі №5006/37/122пд/2012 в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про звільнення торгівельного місця, як таке що винесено з порушенням норм матеріального права при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, а в решті дане рішення залишає без змін як законне та обґрунтоване.

Разом з тим, колегія суддів у відповідності до ст.84 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне визначити строк, впродовж якого мають бути виконані відповідні дії з повернення об'єкту оренди відповідачем з зазначенням строку виконання відповідачем цього обов'язку.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія" м.Маріуполь Донецької області - частково задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2013р. по справі №5006/37/122пд/2012 - скасувати частково.

Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_5, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути впродовж одного місяця з моменту прийняття даної постанови об'єкт оренди за договором оренди торгового місяця №1 від 31.12.2010р., а саме: кіоск типу "ІНФОРМАЦІЯ_1" та прийняте в експлуатацію торгове місце площею 1900 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та передати його за актом прийому-передачі товариству з обмеженою відповідальністю "Таврія", м. Маріуполь (ідентифікаційний код 22002502).

В решті дане рішення залишити без змін.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія", м. Маріуполь (ідентифікаційний код 22002502) компенсацію витрат зі сплати судового збору за подання позову в сумі 4515,00 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 573,50 грн.

Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Головуючий О.А. Скакун

Судді: Т.М.Колядко

Н.М.Принцевська

Надруковано: 5 прим.

1-позивачу

2 відповідачу

3.-у справу

4-ГСДО

5-ДАГС