Постанова

від 09.10.2013 по справі 5/5005/9688/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 року Справа № 5/5005/9688/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А., суддівМачульського Г.М. (доповідач), Полянського А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства "Берег" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.07.2013р. у справі№5/5005/9688/2012 Господарського судуДніпропетровської області за позовомДніпропетровського міжрайонного екологічного прокурора в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради доПриватного підприємства "Берег" третя особаДержавна інспекція сільського господарства в Дніпропетровській області прозвільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування майнової шкоди за участю:

- прокурора:Козакова І.М. (посвідчення № 018008), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись із даним позовом у суд в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (далі - позивач), Дніпропетровський міжрайонний екологічний прокурор просив зобов'язати Приватне підприємство "Берег" (далі - відповідач) звільнити самовільну зайняту земельну ділянку загальною площею 0,0393 га, повернути її позивачу, привівши її у попередніх стан шляхом знесення і вивезення самовільно збудованих будівель і споруд, та стягнути з відповідача 54,95 грн. шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач самовільно, за відсутності відповідних документів, зайняв земельну ділянку площею 0,0393 га для обслуговування будівель та споруд.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Крижний О.М., судді Євстигнеєва Н.М., Юзіков С.Г.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.07.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Лотоцька Л.О., судді Бахмат Р.М., Євстигнеєв О.С..), позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у справі рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, Державною інспекцією сільського господарства в Дніпропетровській області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства України відповідачем, за результатами якої складено акт від 06.09.2012 року та встановлено, що відповідачем використовується земельна ділянка площею 0,1342 га по фактичному розміщенню кафе "Берег", з яких частина земельної ділянки площею 0,0949 га використовується без правовстановлюючих документів по фактичному розміщенню будівель та споруд кафе "Берег", що суперечить вимогам ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, а частина земельної ділянки площею 0,0393 га самовільно зайнята для обслуговування будівель та споруд, що суперечить вимогам ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

10 вересня 2012 року Державною інспекцією сільського господарства в Дніпропетровській області було видано відповідачу припис за №2/6, згідно з яким він мав у 30-ти денний термін усунути порушення вимог земельного законодавства та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №2/2, якою визнано Бондар Романа Майоровича (директор відповідача) винним у скоєні адміністративного правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.

07.03.2013р. повторно була проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства відповідачем, за наслідками якої складно акт та встановлено, що відповідач продовжує використовувати земельну ділянку з порушенням вимог земельного законодавства у зв'язку з чим відповідно до "Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007 року, визначено розмір шкоди, який складає 54,95 грн.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про задоволення позову мотивував тим, що матеріалами справи підтверджено факт самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем.

Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи з наступного.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як встановлено судами, факт вчинення відповідачем такого правопорушення як самовільне зайняття земельної ділянки підтверджується актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства, приписом з вимогою про усунення порушення земельного законодавства, постановою про накладення адміністративного стягнення. Іншого відповідачем не було доведено.

Також судами встановлено, що розпорядження самовільно зайнятою земельною ділянкою у період проведення перевірок здійснювала Дніпропетровська міська рада, в інтересах якої пред'явлений позов, відповідно до приписів п.12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться в межах м. Дніпропетровська.

Відповідно до статті 90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом (п."ґ").

Згідно до статті 156 вказаного кодексу власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; ґ) відшкодування заподіяних збитків.

Статтею 211 кодексу передбачено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за, зокрема, самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до ст.212 вказаного кодексу самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Відтак суди дійшли до правильного висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов'язку звільнити самовільну зайняту земельну ділянку, повернути її позивачу, привівши її у попередній стан, та відшкодувати збитки.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та частково зводяться до необхідності додатково перевірити докази, досліджені судами, що відповідно до приписів статі 111 7 частини 2 Господарського процесуального кодексу України при здійсненні у касаційному порядку перегляду судових рішень не допускається.

Разом з тим, судами невірно було застосовано норми матеріального права щодо визначення особи, яка має право на отримання стягнутої суми.

Так, враховуючи вищевказані положення законодавства, а також приписи статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, шкода, завдана самовільним зайняттям земельної ділянки, відшкодовується власникам або законним землекористувачам вказаної земельної ділянки та не підлягає розподілу між державним та місцевими бюджетами.

Суди вказаного не врахували та стягнули шкоду на користь Державного бюджету України, місцевого бюджету Дніпропетровської обласної ради, місцевого бюджету Дніпропетровської міської ради.

Відтак, прийняті судами рішення підлягають зміні, а шкода, про відшкодування якої заявлено позов, - стягненню на користь Дніпропетровської міської ради.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.5, 111 10 ч.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Берег" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.07.2013р. та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2013р. у справі №5/5005/9688/2012 змінити.

Абзац третій резолютивної частини рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2013р. викласти в наступній редакції: "Стягнути з Приватного підприємства "Берег" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Маршала Малиновського, 60, кв. 256, ідентифікаційний код 23932321) в доход місцевого бюджету Дніпропетровської міської ради 54,95 грн. майнової шкоди.".

В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.07.2013р. залишити без змін.

Видачу відповідного наказу покласти на Господарський суд Дніпропетровської області.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський