Постанова

від 10.10.2013 по справі 6/80-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2013 р. Справа № 6/80-10

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О. , суддя Кравець Т.В. , суддя Крестьянінов О.О.,

при секретарі Лисокобилка А.Ю.

за участю представників сторін:

ліквідатора - не з'явився,

апелянта - Колеснікова А.Г. (копія дов.№1466 від 12.09.2013р.),

кредиторів - не з'явились,

боржника - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" (вх.№2897С/2) на ухвалу господарського суду Сумської області від 12 травня 2011 року по справі №6/80-10 (суддя Гордієнко М.І.),

за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Конотоп,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест - 2000", м.Конотоп, Сумська область,

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 12 травня 2011 року по справі №6/80-10 (суддя Гордієнко М.І.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест - 2000" (Сумська обл., м.Конотоп, вул.Лазаревського, 6-а, код 33683472). Ліквідовано Товариство з обмеженою відповідальністю "Еверест - 2000" (Сумська обл., м.Конотоп, вул.Лазаревського, 6-а, код 33683472) - як юридичну особу. Провадження у справі - припинено. Вимоги кредиторів не задоволені за недостатністю майна банкрута, вважаються погашеними. Після винесення судом ухвали про ліквідацію юридичної особи - банкрута ліквідатор зобов'язаний забезпечити збереженість архівних документів банкрута і, за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства або уповноваженою ним архівною установою, визначити місце подальшого їх зберігання.

ПАТ "Укрсоцбанк" з ухвалою місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 12 травня 2011 року про затвердження ліквідаційного балансу, звіту ліквідатора та ліквідацію юридичної особи - ТОВ "Еверест -2000" (Сумська обл., м.Конотоп, вул. Лазаревського, 6-а, код 33683472), посилаючись на те, що при винесенні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ПАТ «Укрсоцбанк» посилається на те, що звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс не відповідають вимогам чинного законодавства, а ліквідатором ТОВ «Еверест 2000» не було виявлено кредитора -ПАТ «Укрсоцбанк».

У судове засідання представники боржника та кредиторів не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час, місце та дату розгляду справи.

Ліквідатор у відзиві (вх.№9519 від 07.10.2013р.) на апеляційну скаргу проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив апеляційний господарський залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Також зазначив, що зв'язку з розглядом у господарському суді Сумської області 10.10.2013р. справ за його участю, просить розглядати справу №6/80-10 за його відсутності.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про припинення провадження у справі.

Статтею 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно зі ст.106 Господарського процесуального кодексу України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. З огляду на те, що відповідно до приписів цієї статті ухвала про порушення провадження у справі не підлягає оскарженню, а лише може бути предметом дослідження щодо правомірності її винесення під час апеляційного або касаційного перегляду, рівно як і постанова про визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури (про можливість оскарження якої не зазначено Законом про банкрутство), колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку цим процесуальним документам під час апеляційного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2010 року кредитор - Управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі звернулося до господарського суду Сумської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест - 2000» в порядку статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (а.с.2 -а.с.3).

Заява про порушення провадження у справі про банкрутство обґрунтована тим, що боржник - ТОВ «Еверест - 2000» відсутній за місцезнаходженням, та вказує, що в порушення вимог ч.6 ст.20 Закону №1058 боржник, починаючи з 01.10.2009 року не здійснював сплату страхових внесків у зв'язку з чим за боржником утворилась заборгованість зі сплати страхових внесків до бюджету Пенсійного фонду України, яка станом на 25.04.2010 року не сплачена та становить 7264,93 грн.

Ухвалою господарського суду Сумської області 12 липня 2010 року було порушено провадження у справі №6/80-10 про банкрутство ТОВ «Еверест-2000», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів на підставі ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Постановою господарського суду Сумської області від 16.08.2010р. по справі №6/80-10 Товариство з обмеженою відповідальністю "Еверест" було визнано банкрутом, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Пономарьова І.І., якого зобов'язано виконати ліквідаційну процедуру та надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, ліквідаційний баланс та відповідні докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 18.04.2011р. було призначено розгляд звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу на 12.05.2011р. об 11:00 год.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 12 травня 2011 року по справі №6/80-10 (суддя Гордієнко М.І.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест - 2000" (Сумська обл., м.Конотоп, вул.Лазаревського, 6-а, код 33683472). Ліквідовано Товариство з обмеженою відповідальністю "Еверест - 2000" (Сумська обл., м.Конотоп, вул.Лазаревського, 6-а, код 33683472) - як юридичну особу. Провадження у справі - припинено. Вимоги кредиторів не задоволені за недостатністю майна банкрута, вважаються погашеними. Після винесення судом ухвали про ліквідацію юридичної особи - банкрута ліквідатор зобов'язаний забезпечити збереженість архівних документів банкрута і, за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства або уповноваженою ним архівною установою, визначити місце подальшого їх зберігання.

15.04.2011 року ліквідатором було надано до господарського суду Сумської області звіт ліквідатора. До звіту було додано клопотання №1 по справі №6/80-10 про банкрутство ТОВ «Еверест -2000», протокол загальних зборів кредиторів від 08.04.2010р. та баланс ТОВ «Еверест -2000» на 01.04.2011р. (а.с.81-а.с.-87).

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ПАТ «Укрсоцбанк» посилається на те, що ліквідатор не встановив місцезнаходження бухгалтерської та іншої документації банкрута, печатки та штампів, матеріальних та інших цінностей боржника, що перешкоджає здійсненню ліквідаційної процедури та формуванню ліквідаційної маси.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Судом першої інстанції встановлено, що у боржника є заборгованість перед ініціюючим кредитором УПФУ в м.Конотоп - 7264,93 грн., безспірність вимог якого підтверджується постановою про відкриття виконавчого ВП №18384 від 01.04.2010р. щодо стягнення боргу в сумі 5012,84 грн., відкритого на виконання вимоги №Ю-134/5 виданого 05.03.2010р.

За положеннями ч. 4 ст. 205 Господарського кодексу України у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні:

- неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності;

- боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати;

- банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури;

- суб'єкт банкрутства (далі - банкрут) - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.

Відповідно до ч.3 статті 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Розділом VI Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачені особливості банкрутства окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності.

Так, відповідно ч.1 ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Таким чином, справа про банкрутство (як за загальною, так і за спрощеною процедурою) може бути порушена лише за наявності безспірних вимог кредитора, незалежно від їх розміру та строку виконання зобов'язань.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

За положеннями ч.1 ст.7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити: виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

Згідно з ч.8 ст.7 вказаного Закону до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

Окрім того, відповідно до ч.10 ст.7 цього Закону до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

Однак, до заяви кредитора не надані розрахункові документи, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. Не надано і копію неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що вимога Пенсійного Фонду України про сплату боргу за правовою сутністю не є рішенням державного органу, відповідно не є таким виконавчим документом, за яким може бути здійснено стягнення. Крім того, претензія, як визнання вимог, була виключена із переліку виконавчих документів внесенням змін до Закону України "Про виконавче провадження" Законом України №3541-ІV від 15.03.2006р.

Вказане свідчить, що УПФУ в м.Конотоп не доведено факту безспірності грошових вимог до боржника, а також факту неплатоспроможності боржника, тобто неспроможності суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами.

Зазначене вказує про відсутність передбаченої ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ознаки безспірності вимог кредитора.

Щодо наданої ініціюючим кредитором - УПФУ в м.Конотоп копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, який містить відомості про відсутність юридичної особи-боржника за місцезнаходженням, то даний Витяг виданий станом на 16.03.2010 року , тоді як провадження у справі про банкрутство порушено 12.07.2010 року, тобто дані про місцезнаходження боржника надані заявником не на момент порушення справи про банкрутство.

Крім того, в матеріалах справи міститься відзив (в.№15466 від 19.08.2010 року) ТОВ «Еверест 2000» на заяву по справі №6/80-10, в якому ТОВ «Еверест 2000» просить суд відмовити в заяві кредитора - УПФУ в м.Конотоп, припинити провадження по справі, посилаючись на те, що підприємство працює, здійснює господарську діяльність, подає звіти до державних органів, документи бухгалтерської звітності, а саме: до Конотопської МДПІ, та в усі відповідні фонди, а також до Пенсійного фонду України (а.с.48-ас.49). На підтвердження своїх доводів ТОВ «Еверест 2000» надав копію звіту за І півріччя 2010 року до Пенсійного фонду України, підписаного директором ТОВ «Еверест 2000» Могиленко П.А., а також копію розписки про одержання Пенсійним фондом України звіту за 6 місяців 2010 року (а.с.54-а.с.55).

Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2011 року арбітражний керуючий Пономарьов І.І. звернувся до господарського суду Сумської області з клопотанням про припинення провадження у справі, скасування постанови господарського суду Сумської області №6/80-10 від 16.08.2010р.(а.с.68). Ухвалою господарського суду Сумської області від 12.05.2011р. по справі №6/80-10 клопотання ліквідатора ТОВ «Еверест 2000» Пономарьова І.І. про припинення провадження у справі №6/80- та скасування постанови господарського суду Сумської області від 16.08.2010 року відхилено. Дану ухвалу мотивовано тим, що суд першої інстанції не вбачає підстав для припинення провадження у справі (а.с.115).

На вищезазначені обставини справи, суд першої інстанції уваги не звернув та не надав їм належної правової оцінки.

Дослідження усіх обставин мало істотне значення для правильного вирішення справи місцевим господарським судом, проте господарський суд Сумської області не звернув на це уваги і необґрунтовано порушив справу про банкрутство, прийняв постанову про визнання банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру, а в подальшому виніс ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Що стосується оскаржуваної ухвали суду від 12.05.2011 року по даній справі про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції чинній на момент порушення справи про банкрутство ) після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Отже, чинним законодавством про банкрутство передбачено можливість затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу в судовому засіданні, з викликом учасників провадження у справі, зокрема ліквідатора, членів комітету кредиторів, окремих кредиторів.

Крім того, законодавцем передбачено обов'язковий перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із звітом ліквідатора та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).

Звіт ліквідатора та поданий ним ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вчинення ним дій по виявленню кредиторів та активів боржника, за результатом розгляду яких суд приймає рішення про можливість відновлення платоспроможності боржника або встановлює неможливість задоволення вимог конкретних кредиторів та приймає рішення про його ліквідацію та припинення провадження у справі.

Згідно з ч. 6 ст. 31 Закону про банкрутство при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Відповідно до п.9 статті 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» розпорядник майна зобов'язаний: розглядати разом з посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли до господарського суду у зв'язку з порушенням справи про банкрутство та надіслані боржнику в установленому цим Законом порядку; вести реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку; повідомляти кредиторів про результати розгляду їх вимог боржником та включення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів або про відмову визнання вимог боржником; вживати заходів для захисту майна боржника; аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках; виявляти ознаки фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; скликати збори кредиторів; надавати державному органу з питань банкрутства відомості, необхідні для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника; виконувати інші функції, передбачені цим Законом.

Згідно з п.1 розділу II Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Мінекономіки України від 19.01.2006 р. N14 (із змінами у редакції наказу від 26.10.2010 р. №1361) (які використовуються арбітражними керуючими під час аналізу фінансово - господарського стану підприємств на предмет виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства) передбачено, що основними джерелами інформації для проведення аналізу є: установчі документи підприємства (засновницький договір, статут), а також довідка про включення до ЄДРПОУ, свідоцтво про державну реєстрацію, реєстр власників акцій (за наявності); баланс підприємства (форма N1, для суб'єктів малого підприємництва - форма N1-м); звіт про фінансові результати (форма N2, для суб'єктів малого підприємництва - форма N2-м); звіт про рух грошових коштів (форма N 3); звіт про власний капітал (форма N4); примітки до річної фінансової звітності (форма N5); звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос) форма №11-03); обстеження технологічних інновацій промислового підприємства форма N1 інновація); звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість (форма N1-Б); звіт з праці (форма N1-ПВ); звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу зі шкідливими умовами праці (форма N1-ПВ (умови праці)); звіт про використання робочого часу (форма N3-ПВ); звіт про виробництво промислової продукції (форма N1П-НПП);

Вищезазначені джерела інформації є формами статистичної звітності та податкової звітності, яку у відповідності до чинного законодавства будь-яке підприємство складає згідно з встановленим регламентом та подає до компетентних органів.

Відповідно до ст.25 Закону про банкрутство з дня свого призначення ліквідатор виконує повноваження керівника боржника банкрута, аналізує фінансове становище банкрута, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством, вживає заходів спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

За приписами частин 1, 2, 6 статті 30 Закону про банкрутство після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів.

Відтак, обов'язком ліквідатора є належне виконанням ним усіх повноважень в ході ліквідаційної процедури, зокрема, встановлення майна та майнових прав (обтяжень) боржника, його потенційних кредиторів шляхом надіслання запитів до державних реєстрів майнових прав та обтяжень (заборон відчуження), надіслання повідомлень до державних органів, які контролюють сплату загальнообов'язкових податків та зборів, витребування в органах державної виконавчої служби виконавчих проваджень, порушених кредиторами боржника та повідомлення зазначених кредиторів про перебування боржника в ліквідаційній процедурі та права кредиторів подати свої грошові вимоги.

Так, у звіті ліквідатора відсутні відомості про наявність дебіторської заборгованості боржника, а також докази наявності (відсутності) активів боржника, докази вчинення ліквідатором дій по встановленню грошових вимог кредиторів, докази встановлення наявності заставних вимог шляхом надіслання відповідних запитів до державної податкової інспекції, державних реєстраторів заборон рухомого та нерухомого майна тощо.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до довідки Конотопської МДПІ №10096/10/29-2 від 07.09.2010р. ТОВ "Еверест-2000" має відкриті рахунки в установах банку. Відповідно листа філії - Конотопське відділення №246 кошти на рахунку банкрута складають 0,20 грн., на рахунках Конотопського відділення ХОФ ПАТ "Укрсоцбанк" та ПАТ "ВіЕйБі Банк" кошти відсутні.

Однак в порушення ч.7 ст.30 Закону про банкрутство в звіті ліквідатора та ліквідаційному балансі не відображено, чи закриті рахунки боржника.

Також звіт не містить аналізу фінансово-господарської діяльності боржника, зокрема, не здійснено аналізу виробничих потужностей підприємства, прибутковості підприємства, структури прибутку підприємства, показників рентабельності, структури виробництва продукції.

Як встановлено в ході судового розгляду та підтверджується матеріалами справи, ліквідатор Пономарьов І.І. в порушення п. 3, 5 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в п'ятиденний строк не опублікував в офіційних друкованих органах відомості про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Крім того, в порушення ст.25 Закону про банкрутство ліквідатором боржника не було виявлено кредитора - ПАТ «Укрсоцбанк», оскільки, як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Еверест 2000» було укладено договір невідновлювальної кредитної лінії №750/1-093 від 17.07.2007 року та додаткову угоду №1 про надання овердрафту до Договору банківського рахунку №753/3-14 від 12.05.2008 року від 01.09.2008 року (а.с.141-а.с.151).

Так, відповідно до наданого ПАТ «Укрсоцбанк» розрахунку заборгованість за договором кредиту №753/3-14 від 01.09.2008р. становить 329308,10 грн. (а.с.152-а.с.157).

Матеріалами справи підтверджується, що ухвала суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу не містить аналізу звіту ліквідатора; не дає оцінки наявності (відсутності) необхідних додатків до звіту ліквідатора; не встановлює переліку кредиторів, чиї вимоги виявились незадоволеними за наслідками проведеної ліквідаційної процедури, не дає оцінки повноти дій ліквідатора по виявленню майна боржника в ході ліквідаційної процедури, відсутності актів інвентаризації майна боржника, даних ЄДРПОУ про відсутність боржника за адресою місцезнаходження; не мотивує висновків суду про необхідність ліквідації юридичної особи боржника.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій ліквідатором по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, встановлення судом обставин неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, встановлення неможливості задоволення визначених за звітом ліквідатором вимог кредиторів та необхідності у зв'язку з цим ліквідації боржника, обґрунтування оплати послуг арбітражного керуючого, якщо до звіту ліквідатора додається звіт про його витрати та оплату послуг), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11).

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Отже, враховуючи, що провадження у даній справі порушено в порушення вимог ст. 34 ГПК України, господарський суд безпідставно розглядав звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс в межах безпідставно порушеної справи про банкрутство, тому дана справа не може розглядатися далі та підлягає припиненню.

Пунктом 36 Постанови Пленуму ВГСУ від 18.12.2009 №15 "Про судову практику у справах про банкрутство" передбачено, що законом (2343-12) не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (2343-12) (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Така ж правова позиція Верховного Суду України викладена в Інформаційному листі ВГСУ від 27.02.2012р. №01-06/224/2012 "Про доповнення до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.20112р. №01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів".

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що при розгляді справи про банкрутство боржника не доведено обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим ухвала господарського суду Сумської області від 12.05.2011 року у справі № 6/80-10 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись п.7 ст.40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п.1-1 ст. 80, ст.ст. 91, 99, 101, 102, п.3 статті 103, п.4 ч.1 статті 104, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 12 травня 2011 року по справі №6/80-10 скасувати.

Провадження у справі №6/80-10 припинити.

Дану постанову направити учасникам справи про банкрутство, державному реєстратору, органу ВДВС та органу з питань банкрутства.

Повний текст постанови складено 10 жовтня 2013 року.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Крестьянінов О.О.