Постанова

від 30.09.2013 по справі 2а/0570/15483/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2013 р. Справа №2а/0570/15483/2012

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13:20

Донецький окружний адміністративний суд в складі судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі Пономаренко В.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївська взуттєва фабрика «Аспект»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0003122340, 0003132340, 0003142340, 0003152340, 0003162340, 0003172340, 0000932344 від 05.11.2012 р., № 0003232340, 0003242340 від 12.11.2012 р.

за участю представників сторін:

від позивача: Климович В.П. - представ за дов. від 22.02.2013 року

від відповідача: Ястремська Г.М. - представ за дов. від 05.08.2013 року ; Маковецька Н.В. - представ за дов. від 11.07.2013 року ; Чирикіна Н.В. - представ за дов. від 12.07.2013 року.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Макіївська взуттєва фабрика «Аспект», звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0003122340, 0003132340, 0003142340, 0003152340, 0003162340, 0003172340, 0000932344 від 05.11.2012 р., № 0003232340, 000324234 від 12.11.2012 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що при прийняті спірних податкових повідомлень-рішень працівниками відповідача порушені норми цивільного, господарського та податкового законодавства.

При прийнятті податкового повідомлення-рішення № 0000932344 від 05.11.2012 р., відповідачем всупереч пункту 7.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 (далі - Положення № 637), окремого акту встановленої форми про перевірку дотримання порядку ведення операцій з готівкою в ході перевірки не складалося, внаслідок чого рішення прийняте з порушенням порядку, без достатніх підстав.

Позивач вказує, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лезер 2010» № 76/23-5/36821133 від 27.01.2012 р., складений працівниками ДПІ у Деснянському районі м. Києва, на підставі якого податковим органом зроблено висновок про нікчемність угод, не було підписано відповідальною особою ТОВ «Лезер 2010», за його наслідками не прийнято будь-якого рішення контролюючим органом. Посадова особа ТОВ «Лезер 2010» звернулася до прокуратури зі скаргою на посадових осіб ДПІ у Деснянському районі м. Києва та отримала постанову про відмову у порушенні кримінальної справи.

Позивач зазначає, що для підтвердження реальності своєї діяльності ТОВ «Лезер 2010» надало копії вантажно-митних декларації, копію зовнішньоекономічного договору поставки, копію договору оренди складського приміщення.

Позивач наголошує на тому, що має з ТОВ «Лезер 2010» довгострокові відносини, має місце укладення договору багатократної купівлі-продажу. Позивач зазначає, що займається виготовленням взуття, має виробничі приміщення, а товар (хутро натуральне та шкірпідклад) придбавався для виготовлення взуття.

З наявних документів вбачається, що господарські операції між позивачем і контрагентами були реально виконанні сторонами.

Відповідачем не встановлено фактів недекларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість ТОВ «Лезер 2010» по господарським операціям з позивачем.

Позивач наполягає на тому, що ним не порушена жодна з норм на право віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість та на право формування валових витрат. Наявність договору, належним чином заповнених видаткових накладних та податкових накладних спростовують твердження контролюючого органу про відсутність документального підтвердження фактичного постачання продукції. Відповідачем жодним документом не доведені підстави для твердження про нікчемність угод.

Враховуючи, що господарські операції в повному обсязі підтверджені первинними, товарно-транспортними документами та податковими накладними, висновки відповідача про нікчемність укладених правочинів, а відтак завищення витрат і податкового кредиту, є необґрунтованими і не відповідають дійсності.

Невиконання податковим органом своїх прямих обов'язків щодо відображення в акті перевірки фактів як заниження, так і фактів завищення податкових зобов'язань, призвело до неправильного розрахунку сум податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, надавши письмові заперечення (арк. справи 122-125, том 2), в яких зазначає, що в ході планової виїзної перевірки позивача, результати якої оформлені актом від 22.10.2012 р. № 492/22-2/31297292, встановлені порушення розділу 2 пункту 2.11, розділу 3 пунктів 3.1, 3.2 Положення № 637, зокрема, проведення готівкових розрахунків без наявності у одержувача коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів. Перевіркою встановлено, що до авансових звітів не надано розрахункові документи встановленої форми та змісту (у товарних чеках відсутні відповідні реквізити), які б підтвердили оплату готівковими грошовими коштами підзвітними особами в загальній сумі 8115 грн. Також встановлено, що мало місце порушення граничних обмежень на здійснення готівкових розрахунків підприємства з фізичною особою-підприємцем протягом одного дня, внаслідок чого відбулося перевищення затвердженого ліміту залишку готівки в касі в сумі 28666,9 грн.

Також в ході перевірки було встановлено порушення пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 135.4.1 статті 135, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження задекларованого податку на прибуток в сумі 626292 грн.

Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р. встановлено його заниження у 1 кварталі 2011 року на 27154 грн.

На переконання відповідача, позивачем при складенні консолідованої декларації з податку на прибуток підприємств порушено підпункт 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 ПК України, а саме занижено доходи у 2 кварталі 2011 року на суму 2178 грн. (самостійно відкореговано в декларації за 2-3 квартали 2011 р.), 4 кварталі 2011 року - 37218 грн., 2 кварталі 2012 року - 6650 грн.

На порушення підпункту 135.5.1 пункту 135.4 статті 135 ПК України Артемівським ВП Взуттєва фабрика «Аспект» у складі валових витрат не відображено отримані відсотки банку в ІІ кварталі 2011 року в сумі 2,32 грн., реалізацію металобрухту в ІІІ кварталі 2011 року в сумі 2178 грн.

Відповідач з посиланням на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лезер 2010», складений працівниками ДПІ у Деснянському районі м Києва, вказує, що договір багатократної купівлі-продажу № 49-15/03 від 01.03.2010 р., укладений позивачем з ТОВ «Лезер 2010», здійснений без мети настання правових наслідків та є нікчемним. Внаслідок чого позивачем завищено валові витрати в загальній сумі 2671463 грн.

В ході перевірки було встановлено також порушення пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 135.4.1 статті 135, пункту 138.2 статті 138 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування в загальній сумі 860207 грн.

На переконання відповідача, позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 534291 грн. внаслідок укладення нікчемного правочину з ТОВ «Лезер 2010».

Також підприємством в порушення пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України віднесено суми податку на додану вартість до податкового кредиту на підставі факсокопій податкових накладних.

В результаті проведення позапланової невиїзної перевірки позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Лезер 2010» складено акт від 30.10.2012 р. № 444/22-2/31297292, яким встановлені порушення положень Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок яких позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість в загальній сумі 186051 грн., положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок яких позивачем завищено суму валових витрат в загальній сумі 529850 грн., у зв'язку з укладенням нікчемного правочину з ТОВ «Лезер 2010».

На підставі викладеного, представники відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Макіївська взуттєва фабрика «Аспект», є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 31297292, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (арк. справи 71-74, том 5).

Зі статуту позивача вбачається, що він змінив своє найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Донпроммаш» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Макіївська взуттєва фабрика «Аспект» (арк. справи 75-83, том 5).

Відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої складено акт № 429/22-2/31297292 від 22.10.2012 р. (далі - акт планової виїзної перевірки від 22.10.2012 р.) (арк. справи 24-106, том 1).

В ході перевірки повноти визначення доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за період 01.04.2011 р. по 30.06.2012 р. встановлено їх заниження в сумі 46049 грн., у тому числі 2 квартал 2011 року - 2181 грн. (2178 грн. відкореговано у декларації за 2-3 квартал 2011 року), 3 квартал 2011 року - 2178 грн., 4 квартал 2011 року - 37218 грн., 2 квартал 2012 року - 6650 грн.

В акті планової виїзної перевірки від 22.10.2012 р. вказано, що встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.2 Декларації з податку на прибуток підприємств «приріст балансової вартості запасів» у 1 кварталі 2011 року на суму 27154 грн.

Згідно з актом планової виїзної перевірки від 22.10.2012 р. позивачем при складенні консолідованої декларації з податку на прибуток підприємств з урахуванням даних структурних підрозділів допущено порушення підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 ПК України, а саме занижено доходи у 2 кварталі 2011 р. на суму 2178 грн. (самостійно відкореговано в декларації за 2-3 квартали 2011 р.), 4 кварталі 2011 року - 37218 грн., 2 кварталі 2012 року - 6650 грн.

В акті планової виїзної перевірки від 22.10.2012 р. зазначено, що сума доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування та включається до консолідованої звітності за півріччя 2012 року, складає 20822276 грн., у декларації за півріччя 2012 року сума доходу складає 20815626 грн., занижено дохід в сумі 6650 грн.

На порушення підпункту 135.5.1 пункту 135.4 статті 135 ПК України Артемівським ВП Взуттєва фабрика «Аспект» у складі валових витрат не відображено отримані відсотки банку в ІІ кварталі 2011 року в сумі 2,32 грн., реалізацію металобрухту в ІІІ кварталі 2011 року в сумі 2178 грн.

Перевіркою повноти визначення скоригованих валових витрат за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р. встановлено їх завищення у 1 кварталі 2011 року в сумі 58190 грн.

Перевіркою повноти визначення скоригованих валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за період 01.04.2011 р. по 30.06.2012 р. встановлено їх завищення в загальній сумі 2671463 грн., у тому числі: у 2 кварталі 2011 року - 774860 грн., 3 кварталі 2011 року - 1712041 грн., 4 кварталі 2011 року - 184562 грн.

Згідно з актом планової виїзної перевірки від 22.10.2012 р. позивачем завищено показники у рядку 04.2 Декларації з податку на прибуток підприємств «убуток балансової вартості запасів» в сумі 58190 грн.

В акті планової виїзної перевірки від 22.10.2012 р. зазначено, що на порушення пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ВП Взуттєва фабрика «Аспект» ТОВ «Донпроммаш» завищено валові витрати в сумі 58190 грн.

В ході перевірки відображеного показника за період з 01.04.2011 р. по 30.06.202 р. встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 05.1 Декларації з податку на прибуток підприємств «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на суму 2671463 грн., у тому числі: у 2 кварталі 2011 року - 774860 грн., у 3 кварталі 2011 року - 1712041 грн., 4 квартал 2011 року - 184562 грн.

Згідно наданих до перевірки документів встановлено, що між ТОВ «Донпроммаш» та ТОВ «Лезер 2010» укладено документ, який має назву «договір багатократної купівлі-продажу № 49-15/03 від 01.03.2010 р.».

Згідно з актом про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лезер 2010» щодо підтвердження господарських відносин платника податків за період з 01.06.2010 р. по 30.11.2011 р. № 76/23-5/36821133 від 27.01.2012 р. (арк. справи 137-160, том 2), складеного ДПІ у Деснянському районі м. Києва, встановлено, що ОСОБА_5 зареєстрував підприємство на прохання знайомого без мети в подальшому займатися підприємницькою діяльністю, документів податкової та бухгалтерської звітності, інших документів, пов'язаних з діяльністю ТОВ «Лезер 2010» не складав та не підписував, участі у фінансовій діяльності підприємства не брав. ОСОБА_5 не має відповідної освіти, навичок ведення фінансово-господарської діяльності, на даний час безробітний, раніше працював комірником на складських приміщеннях в Київській області, місті Бровари.

Операції ТОВ «Лезер 2010» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. У зв'язку з цим, ТОВ «Лезер 2010» не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

В ході проведення перевірки не встановлено факт передачі товарів (послуг) ТОВ «Лезер 2010» контрагентам покупцям, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

У зв'язку з відсутністю основних засобів, виробничого, транспортного, торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів здійснення осново виду діяльності не є можливим.

Фінансово-господарська діяльність ТОВ «Лезер 2010» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної правоздатності ТОВ «Лезер 2010». Фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Лезер 2010» та контрагентами є фіктивними правочинами, які вчиненні без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі ТМЦ за договорами від продавця до покупця, у зв'язку з відсутністю документів щодо приймання-передачі товару, транспортування, зберігання продукції, проведення навантажувально-розвантажувальних робіт.

В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Лезер 2010» за період 01.04.2011 р. по 31.12.2011 р., що освідчить про те, що правочини між ТОВ «Лезер 2010» та позивачем здійсненні без мети настання реальних наслідків. Зазначені правочини відповідно до частин 1, 2 статті 215, частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є нікчемними, і в силу статті 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Серед наданих до перевірки документів не виявлено копій транспортних та супроводжувальних документів, які передбачені вимогами чинного законодавства, а саме товарно-транспортних накладних.

В акті планової виїзної перевірки від 22.10.2012 р. зазначено, що для надання юридичної сили та доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Правочин з ТОВ «Лезер 2010», який формував податковий кредит та валові витрати позивачу, не спричинив реального настання правових наслідків.

Підприємством порушено статтю 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Враховуючи неможливість проведення перевірки ТОВ «Лезер 2010» по взаємовідносинам з позивачем, відсутність документального підтвердження фактичного постачання продукції від ТОВ «Лезер 2010» на адресу позивача, відсутність документів, підтверджуючих завантаження та розвантаження продукції, правочини, на підставі яких позивачем формувався податковий кредит та валові витрати протягом 01.01.2011 р. - 31.12.2011 р., не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

В порушення пункту 138.2 статті 138 ПК України позивачем завищено валові витрати в загальній сумі 2671463 грн., у тому числі: у 2 кварталі 2011 року - 774860 грн., 3 кварталі 2011 року - 1712041 грн., 4 кварталі 2011 року - 184562 грн.

В акті планової виїзної перевірки від 22.10.2012 р. зроблено висновок про встановлення заниження позивачем задекларованого податку на прибуток в загальній сумі 626292 грн., у тому числі: у 3 кварталі 2011 року - 572489 грн., 4 кварталі 2011 року - 52406 грн., 1 кварталі 2012 року - 1397 грн., завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування в загальній сумі 860207 грн., у тому числі: у 1 кварталі 2011 року - 85344, 2 кварталі 2011 року - 774863 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р. встановлено його завищення в сумі 747025 грн., у тому числі: квітень 2011 року - 11502 грн., травень 2011 року - 106305 грн., червень 2011 року - 37164 грн., липень 2011 року - 50610 грн., серпень 2011 року - 181723 грн., вересень 2011 року - 110075 грн., жовтень 2011 року - 31464 грн., листопад 2011 року 5448 грн., березень 2012 року - 101854 грн., квітень 2012 року - 110880 грн.

В акті планової виїзної перевірки від 22.10.2012 р. зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Лезер 2010» на підставі договору багатократної купівлі-продажу № 49-15/03 від 01.03.2010 р., який на переконання податкового органу є нікчемним.

На порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 ПК України позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість в загальній сумі 534291 грн. у тому числі: квітень 2011 року - 11502 грн., травень 2011 року - 106305 грн., червень 2011 року - 37164 грн., липень 2011 року - 50610 грн., серпень 2011 року - 181723 грн., вересень 2011 року - 110075 грн., жовтень 2011 року - 31464 грн., листопад 2011 року 5448 грн.

Відповідно до акту планової виїзної перевірки від 22.10.2012 р. позивачем на порушення пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України віднесено суми податку на додану вартість до податкового кредиту на підставі факсокопій податкових накладних, виписаних філією ЗАТ «Возко», ТОВ «Стекло-Крим», ТОВ фірма «Белко», ТОВ АФ «Аспект плюс».

В акті планової виїзної перевірки від 22.10.2012 р. зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р. в загальній сумі 747026 грн., у тому числі: у травні 2011 року - 107306 грн., серпні 2011 року - 240910 грн., жовтні 2011 року - 143529 грн., грудні 2011 року - 7975 грн., у лютому 2012 року - 31099 грн., у березні 2012 року - 105327 грн., квітні 2012 року - 110880 грн.

При перевірці дотримання вимог Положення № 637 встановлено проведення готівкових розрахунків без наявності у одержувача коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів.

В акті планової виїзної перевірки від 22.10.2012 р. вказано, що до авансових звітів підзвітної особи ОСОБА_6 від 04.06.2012 р. № 1, від 06.06.2012 р. № 2, від 11.06.2012 р. не надані платіжні документи вставленої форми на загальну суму 8115 грн., що є порушенням розділу 2 пункту 2.11, розділу 3 пунктів 3.1, 3.2 Положення № 637.

Перевіркою встановлено випадок, коли сума розрахунків з одним суб'єктом господарювання перевищує 10000 грн. Встановлено, що 28.02.2012 р. Макіївським відокремленим підрозділом Взуттєвої фабрики «Аспект» здійснено готівковий розрахунок з суб'єктом господарювання-фізичною особою ОСОБА_7 в сумі 60841,90 грн., що є порушенням пункту 2.3 Положення № 637. Внаслідок чого перевищено десятитисячне обмеження на суму 50841,9 грн. Ця сума порівнюється з лімітом залишку готівки в касі підприємства (22175 грн.), перевищення складає 28666,9 грн.

У висновку акту планової виїзної перевірки вказано, що проведеною перевіркою встановлено наступні порушення, на підставі яких винесенні спірні податкові повідомлення-рішення:

1) пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, пункту 138.2 статті 138 ПК України, що призвело до заниження задекларованого податку на прибуток в загальній сумі 626292 грн., у тому числі: у 3 кварталі 2011 року - 572489 грн., 4 кварталі 2011 року - 52406 грн., 1 кварталі 2012 року - 1397 грн.;

2) пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, пункту 138.2 статті 138 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування в загальній сумі 860207 грн., у тому числі: у 1 кварталі 2011 року - 85344, 2 кварталі 2011 року - 774863 грн.;

3) пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201, пункту 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість в загальній сумі 747026 грн., у тому числі: у травні 2011 року - 107306 грн., серпні 2011 року - 240910 грн., жовтні 2011 року - 143529 грн., грудні 2011 року - 7975 грн., у лютому 2012 року - 31099 грн., у березні 2012 року - 105327 грн., квітні 2012 року - 110880 грн.;

4) пункту 2.11, пунктів 3.1, 3.2 Положення № 637 у частині проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів в сумі 8115 грн.;

5) пункту 2.3 Положення № 637 у перевищення ліміту залишку готівки в касі в сумі 28666,9 грн.

На підставі акту планової виїзної перевірки від 22.10.2012 р. відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення, які оскаржуються в цій справі:

1) від 05.11.2012 р. № 0003122340 за формою «Р», яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 265917,50 грн., у тому числі за основним платежем - 212734 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 53183,5 грн. (арк. справи 16, том 1);

2) від 05.11.2012 р. № 0003132340 за формою «Р», яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 641039,5 грн., у тому числі за основним платежем - 534292 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 106747,5 грн. (арк. справи 18, том 1);

3) від 05.11.2012 р. № 0003142340 за формою «П», яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року в сумі 85344 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 3 грн. (арк. справи 22, том 1);

4) від 05.11.2012 р. № 0003152340 за формою «П», яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року в сумі 774860 грн. (арк. справи 22, том 1);

5) від 05.11.2012 р. № 0003162340 за формою «Р», яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 615833,92 грн. (арк. справи 18, том 1);

6) від 05.11.2012 р. № 0003172340 за формою «Р», яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 10807,33 грн., у тому числі за основним платежем - 10458,08 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 349,25 грн. (арк. справи 16, том 1);

7) від 05.11.2012 р. № 0000932344 за формою «С», яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 65448,8 грн. (арк. справи 20, том 1);

Також відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Лезер 2010» за період 01.06.2010 р. по 31.12.2010 р., результатами якої складено акт № 444/22-2/31297292 від 30.10.2012 р. (далі - акт позапланової невиїзної перевірки від 30.10.2012 р.) (арк. справи 109-126, том 1).

В ході позапланової невиїзної перевірки встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Лезер 2010» на підставі договору багатократної купівлі-продажу № 49-15/03 від 01.03.2010 р., в ході виконання якого були складені відповідні видаткові накладні, податкові накладні, позивачем здійснена сплата грошових коштів.

З посиланням на положення акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лезер 2010» № 76/23-5/36821133 від 27.01.2012 р., складеного ДПІ у Деснянському районі м. Києва, відповідачем зроблено висновок про те, що договір багатократної купівлі-продажу № 49-15/03 від 01.03.2010 р. є нікчемним.

Висновок про нікчемність вказаного договору обґрунтовано доводами, які є аналогічними доводам про нікчемність правочину позивача з ТОВ «Лезер 2010», наведеним в акті планової виїзної перевірки від 22.10.2012 р.

У висновку акту позапланової невиїзної перевірки від 30.10.2012 р. вказано, що проведеною перевіркою встановлено порушення:

1) підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 186051 грн., у тому числі: у червні 2010 року - 951 грн., липні 2010 року - 50913 грн., серпні 2010 року - 28217 грн., жовтні 2010 року - 80227 грн., листопаді 2010 року - 25743 грн.;

2) пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення суми валових витрат, внаслідок чого занижено податок на прибуток по декларації за 2010 рік на суму 232564 грн.

На підставі акту позапланової невиїзної перевірки від 30.10.2012 р. відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

1) від 12.11.2012 р. № 0003242340 за формою «Р», яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 232563,75 грн., у тому числі за основним платежем - 186051 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 46512,75 грн. (арк. справи 107, том 1);

2) від 12.11.2012 р. № 0003232340 за формою «Р», яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 290705 грн., у тому числі за основним платежем - 232564 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 58141 грн. (арк. справи 107, том 1);

Предметом доказування в цій справі є обставини: правильність ведення позивачем податкового обліку з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість; реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Лезер 2010», правильність їх відображення в податковому обліку з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість; дотримання позивачем правил готівкових розрахунків.

Спір виник через висновки податкового органу про те, що позивачем порушені правила податкового обліку з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість; правочини, укладені позивачем з ТОВ «Лезер 2010», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, мають безтоварний характер та є нікчемними; позивачем порушені правила готівкових розрахунків.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 05.11.2012 р. № 0003132340, № 0003152340, № 0003162340; від 12.11.2012 р. № 0003242340, № 0003232340, які винесені через висновки відповідача про нікчемність правочину позивача з ТОВ «Лезер 2010», внаслідок чого позивачем безпідставно відображено в податковому обліку взаємовідносини з вказаним контрагентом, суд враховує наступне.

Аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Контрагент позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лезер 2010», є юридичною особою, ідентифікаційний код 36821133, що підтверджується довідкою та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (арк. справи 197-200, том 4)

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 55 ГК України суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Судом досліджено витяг та довідку з Єдиного державного реєстру щодо ТОВ «Лезер 2010» (арк. справи 197-200, том 4), з яких вбачається, що товариство під час укладення та виконання спірного договору було зареєстровано як юридична особа.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, судом встановлено, що постачальник позивача ТОВ «Лезер 2010 на час здійснення господарських операцій мав статус юридичної особи, а як наслідок мав право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів купівлі-продажу товарів.

Господарські операції з ТОВ «Лезер 2010» були відображені у податковому обліку позивача в період дії Закону України «Про податок на додану вартість» та ПК України.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним під час виникнення спірних правовідносин, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні положення закріплені у пункті 201.8 статті 201 ПК України, згідно з яким право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

ТОВ «Лезер 2010» відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100262623 серії НБ 339674 було зареєстровано платником податку на додану вартість з 13.01.2010 р. по 17.02.2012 р., тобто під час здійснення спірних господарських операцій мало статус платника податку на додану вартість (арк. справи 205, 210, том 4).

Таким чином, судом встановлено обставину того, що контрагент позивача ТОВ «Лезер 2010» був наділений спеціальною податковою правосуб'єктністю.

Судом встановлено, що Макіївським відокремленим підрозділом взуттєвої фабрики «Аспект» ТОВ «Донпроммаш» з ТОВ «Лезер 2010» укладено договір багатократної купівлі-продажу № 49-15/03 від 01.03.2010 р. (арк. справи 154-155, том 1). Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору продавець (ТОВ «Лезер 2010») зобов'язується передати у власність покупця (МОП ОФ «Аспект» ТОВ «Донпроммаш»): шкіртовар, шкірпідклад, хутро, надалі - товар. Покупець зобов'язується оплатити придбаний товар та самостійно вивезти його зі складу продавця.

Згідно з пунктом 1.2 вказаного договору придбаний товар покупець отримує за накладними (специфікаціями), узгодженими між сторонами. Кількість, асортимент та якість товару вказується в накладних, що супроводжують товар.

Пунктом 3.1 вказаного договору передбачено, що ціна за одиницю товару, який поставляється за договором попередньо узгоджується та вказується в накладних, що супроводжують товар.

В пункту 3.2 вказаного договору вказано, що загальна вартість товару і послуг по даному договору становить 4500000 грн., ПДВ 20% - 750000 грн. Загальна сума по даному договору, включаючи ПДВ, становить 4500000 грн.

ТОВ «Лезер 2010» на виконання умов договору виписані рахунки-фактури:

1) № ТОВ-000085 від 07.07.2010 р. на хутро в сумі 154809,72 грн., у тому числі податок на додану вартість 25801,62 грн. (арк. справи 166, том 1);

2) № ТОВ-000090 від 14.07.2010 р. на шкірпідклад в сумі 3983,68 грн., у тому числі податок на додану вартість 663,95 грн. (арк. справи 172, том 1);

3) № СФ-0000091 від 14.07.2010 р. на хутро натуральне в сумі 29579,16 грн., у тому числі податок на додану вартість 4929,86 грн. (арк. справи 174, том 1);

4) № СФ-0000113 від 09.08.2010 р. на хутро натуральне в сумі 126929,40 грн., у тому числі податок на додану вартість 21154,90 грн. (арк. справи 185, том 1);

5) № ТОВ-000184 від 12.10.2010 р. на хутро в сумі 105525,91 грн., у тому числі податок на додану вартість 17587,65 грн. (арк. справи 191, том 1);

6) № ТОВ-000191 від 18.10.2010 р. на хутро в сумі 81314,36 грн., у тому числі податок на додану вартість 13552,39 грн. (арк. справи 193, том 1);

7) № СФ-0215 від 08.11.2010 р. на хутро натуральне в сумі 154161,14 грн., у тому числі податок на додану вартість 25693,52 грн. (арк. справи 195, том 1);

8) № ТОВ-000060 від 06.04.2011 р. на шкірпідклад в сумі 42594,30 грн., у тому числі податок на додану вартість 7099,05 грн. (арк. справи 203, том 1);

9) № ТОВ-000068 від 11.04.2011 р. на хутро та шкіртовар в сумі 26420,48 грн., у тому числі податок на додану вартість 4403,41 грн. (арк. справи 205, том 1);

10) № СФ-000089 від 12.05.2011 р. на хутро натуральне на суму 292113,13 грн., у тому числі податок на додану вартість 48685,52 грн. (арк. справи 207, том 1);

11) № СФ-000109 від 30.05.2011 р. на хутро натуральне та шкіртовар на суму 345717,64 грн., у тому числі податок на додану вартість 57619,61 грн. (арк. справи 213, том 1);

12) № СФ-000131 від 31.05.2011 р. на шкіртовар та шкірпідклад в сумі 132714,67 грн., у тому числі податок на додану вартість 22119,11 грн. (арк. справи 219, том 1);

13) № ТОВ-000164 від 21.06.2011 р. на хутро та шкірпідклад в сумі 90272,08 грн., у тому числі податок на додану вартість 15045,35 грн. (арк. справи 225, том 1);

14) № ТОВ-000173 від 04.07.2011 р. на хутро в сумі 229327,2 грн., у тому числі податок на додану вартість 38221,2 грн. (арк. справи 231, том 1);

15) № ТОВ-000203 від 13.07.2011 р. на хутро, шкірпідклад в сумі 74334,67 грн., у тому числі податок на додану вартість 12389,11 грн. (арк. справи 237, том 1);

16) № ТОВ-000215 від 01.08.2011 р. на шкіртовар, хутро в сумі 636474,34 грн., у тому числі податок на додану вартість 106079,06 грн. (арк. справи 240, том 1);

17) № ТОВ-000292 від 12.10.2011 р. на хутро в сумі 188786,33 грн., у тому числі податок на додану вартість 31464,39 грн. (арк. справи 7, том 2);

18) № ТОВ-000296 від 03.11.2011 р., на шкірпідклад, хутро в сумі 32687,65 грн., у тому числі податок на додану вартість 5447,94 грн. (арк. справи 13, том 2).

Виконання умов договору щодо передачі товару підтверджується видатковими накладними (накладними), складеними позивачем та ТОВ «Лезер 2010»:

1) № РН-0000069 від 29.06.2010 р., якою підтверджується отримання позивачем хутра натурального на суму 25147,20 грн., у тому числі податок на додану вартість 4191,20 грн. (арк. справи 159, том 1);

2) № РН-0000083 від 01.07.2010 р., якою підтверджується отримання позивачем хутра натурального на суму 140039,59 грн., у тому числі податок на додану вартість 23339,93 грн. (арк. справи 160, том 1);

3) № ТОВ-000078 від 07.07.2010 р., якою підтверджується отримання позивачем хутра на суму 154809,72 грн., у тому числі податок на додану вартість 25801,62 грн. (арк. справи 165, том 1);

4) № 90 від 14.07.2010 р., якою підтверджується отримання позивачем шкірпідкладу на суму 3983,68 грн., у тому числі податок на додану вартість 663,95 грн. (арк. справи 171, том 1);

5) № РН-000052 від 16.07.2010 р., якою підтверджується отримання позивачем хутра натурального на суму 29579,16 грн., у тому числі податок на додану вартість 4929,86 грн. (арк. справи 173, том 1);

6) № РН-0000106 від 09.08.2010 р., якою підтверджується отримання позивачем хутра натурального на суму 126929,40 грн., у тому числі податок на додану вартість 21154,90 грн. (арк. справи 173, том 1);

7) № ТОВ-000163 від 04.10.2010 р., якою підтверджується отримання позивачем хутра на суму 294812,90 грн., у тому числі податок на додану вартість 49135,48 грн. (арк. справи 179, том 1);

8) № 168 від 12.10.2010 р., якою підтверджується отримання позивачем хутра на суму 105525,91 грн., у тому числі податок на додану вартість 17587,65 грн. (арк. справи 190, том 1);

9) № ТОВ-000177 від 18.10.2010 р., якою підтверджується отримання позивачем хутра на суму 81314,36 грн., у тому числі податок на додану вартість 13552,39 грн. (арк. справи 192, том 1);

10) № РН-0000206 від 09.11.2010 р., якою підтверджується отримання позивачем хутра натурального на суму 154161,14 грн., у тому числі податок на додану вартість 25693,52 грн. (арк. справи 194, том 1);

11) № 55 від 07.04.2011 р., якою підтверджується отримання позивачем шкірпідкладу на суму 42594,30 грн., у тому числі податок на додану вартість 7099,05 грн. (арк. справи 202, том 1);

12) № 59 від 11.04.2011 р., якою підтверджується отримання позивачем хутра та шкіртовару на суму 26420,48 грн., у тому числі податок на додану вартість 4403,41 грн. (арк. справи 204, том 1);

13) № РН-0000084 від 12.05.2011 р., якою підтверджується отримання позивачем хутра натурального на суму 292113,13 грн., у тому числі податок на додану вартість 48685,52 грн. (арк. справи 206, том 1);

14) № РН-00000105 від 30.05.2011 р., якою підтверджується отримання позивачем хутра натурального та шкіртовару на суму 345717,64 грн., у тому числі податок на додану вартість 57619,61 грн. (арк. справи 212, том 1);

15) № РН-00000106 від 01.06.2011 р., якою підтверджується отримання позивачем шкіртовару та шкірпідкладу на суму 132714,67 грн., у тому числі податок на додану вартість 22119,11 грн. (арк. справи 218, том 1);

16) № ТОВ-000134 від 21.06.2011 р., якою підтверджується отримання позивачем хутра та шкірпідкладу на суму 90272,08 грн., у тому числі податок на додану вартість 15045,35 грн. (арк. справи 224, том 1);

17) № ТОВ-000142 від 04.07.2011 р., якою підтверджується отримання позивачем хутра на суму 229327,2 грн., у тому числі податок на додану вартість 38221,2 грн. (арк. справи 230, том 1);

18) № ТОВ-000156 від 14.07.2011 р., якою підтверджується отримання позивачем хутра, шкірпідкладу на суму 74334,67 грн., у тому числі податок на додану вартість 12389,11 грн. (арк. справи 236, том 1);

19) № 172 від 08.08.2011 р., якою підтверджується отримання позивачем шкіртовару на суму 51042 грн., у тому числі податок на додану вартість 8507 грн. (арк. справи 238, том 1);

20) № 165 від 01.08.2011 р., якою підтверджується отримання позивачем шкіртовару, хутра на суму 585432,34 грн., у тому числі податок на додану вартість 97572,06 грн. (арк. справи 239, том 1);

21) № РН-0000188 від 30.08.2011 р., якою підтверджується отримання позивачем шкіртовару, хутра, хутра натурального на суму 453860,76 грн., у тому числі податок на додану вартість 75643 грн. (арк. справи 245, том 1);

22) № РН-0000194 від 12.09.2011 р., якою підтверджується отримання позивачем шкіртовару, хутра натурального на суму 309781,02 грн., у тому числі податок на додану вартість 51630,17 грн. (арк. справи 250, том 1);

23) № РН-0000195 від 16.09.2011 р., якою підтверджується отримання позивачем шкіртовару, хутра натурального на суму 350671,57 грн., у тому числі податок на додану вартість 58445,26 грн. (арк. справи 1, том 2);

24) № ТОВ-000214 від 12.10.2011 р., якою підтверджується отримання позивачем хутра на суму 188786,33 грн., у тому числі податок на додану вартість 31464,39 грн. (арк. справи 6, том 2);

25) № ТОВ-000224 від 07.11.2011 р., якою підтверджується отримання позивачем шкірпідкладу, хутра на суму 32687,65 грн., у тому числі податок на додану вартість 5447,94 грн. (арк. справи 12, том 2).

Всього згідно з видатковими накладними (накладними) позивачем отримано від ТОВ «Лезер 2010» товару на загальну суму 4322058,91 грн., у тому числі податок на додану вартість 720343,15 грн.

ТОВ «Лезер 2010» виписані податкові накладні від 29.06.2010 р. № 74, від 16.07.2010 р. № 113, від 07.07.2010 р. № 82, від 14.07.2010 р. № 000095, від 01.07.2010 р. № 87, від 09.08.2010 р. № 114, від 18.10.2010 р. № 000177, від 12.10.2010 р. № 172, від 04.10.2010 р. № 000167, від 09.11.2010 р. № 196, від 07.04.2011 р. № 7, від 11.04.2011 № 8, від 30.05.2011 р. № 25, від 12.05.2011 р. № 7, від 21.06.2011 № 42, від 01.06.2011 р. № 1, від 04.07.2011 р. № 3, від 14.07.2011 № 30, від 01.08.2011 р. № 4, від 08.08.2011 р. № 11, від 30.08.2011 р. № 26, від 12.09.2011 р. № 10, від 16.09.2011 р. № 20, від 12.10.2011 р. № 9, від 07.11.2011 р. № 3(арк. справи 16-40, том 2). Загальна сума податку на додану вартість за вказаними податковими накладними складає 720343,15 грн.

Виконання умов договору позивачем щодо оплати товару підтверджується банківськими виписками, які наявні в матеріалах справи (арк. справи 138-250, том 3; арк. справи 1-105, том 4). Загальна сума здійсненої позивачем оплати на користь ТОВ «Лезер 2010» за договором складає 4322058,91 грн.

Для підтвердження обставини транспортування товару власним автотранспортом позивачем надані подорожні листи (арк. справи 163, 169, 175, 182, 188, 198, 210, 216, 222, 228, 234, 243, 246, 249, том 1; арк. справи 3, 9, том 2) та товарно-транспортні накладні (арк. справи 164, 170, 178, 183, 189, 199, 211, 217, 223, 229, 235, 244, 247, том 1; арк. справи 4, 10, том 2).

Позивачем долучені до матеріалів справи накази про відрядження водіїв до м. Києва (арк. справи 162, 168, 177, 181, 186, 196, 208, 215, 221, 226, 232, 241, 248, том 1; арк. справи 5, 11, том 2), посвідчення про відрядження водіїв до м. Києва (арк. справи 161, 167, 176, 180, 187, 197, 209, 214, 220, 227, 233, 242, том 1; арк. справи 2, 8, том 2), довіреності водіїв на отримання вантажу (арк. справи 4,6 , том 6).

Для підтвердження обставини транспортування частини товару кур'єрськими службами позивачем надані товарно-транспортні накладні (арк. справи 7-15, том 6 ).

Позивачем долучені до матеріалів справи витяг з журналу довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (арк. справи14-27, том 6), накази про надання права підпису приходних накладних з поставки матеріалів (арк. справи 3,5 , том 6).

Крім того, позивачем для підтвердження обставини здійснення ТОВ «Лезер 2010» господарської діяльності надані: копія вантажно-митної декларації, за якою ТОВ «Лезер 2010» є одержувачем імпортованої з Індії готової шкіри для верху взуття (арк. справи 129-130 том 1); копії вантажно-митних декларацій з додатками, за якими ТОВ «Лезер 2010» є одержувачем імпортованого з Російської Федерації шкіряного напівфабрикату із шкур ВРХ (арк. справи 132-135, том 1, арк. справи 195-227, том 5); копія контракту № 04/05-02/10 від 29.01.2010 р., за яким ОАО «Богородский завод хромових кож» (Російська Федерація) зобов'язується передати ТОВ «Лезер 2010», яке зобов'язується прийняти у власність та оплатити на умовах контракту шкіряну продукцію із шкір великої рогатої худоби (арк. справи 136-139); копія контракту № 7/86 від 05.05.2011 р., за яким Superhouse Limited (Індія) зобов'язується продати, а ТОВ «Лезер 2010» прийняти та оплатити товари згідно з рахунком-проформ та специфікацією (арк. справи 140-146, том 1); копії податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) ТОВ «Лезер 2010» за 1-2 квартали 2011 р. (арк. справи 232-234, том 5)

Позивачем для підтвердження обставини наявності умов для ведення підприємницької діяльності ТОВ «Лезер 2010» надана копія договору оренди № 7/8 від 01.01.2011 р., копія акту приймання-передачі до договору оренди № 7/8 від 01.01.2011 р., копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, які підтверджують право власності орендодавця (арк. справи 149-153, том 1). За вказаним договором ТОВ «Лезер 2010» прийняло в оренду приміщення за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Димитрова, 119 площею 692,40 кв.м для розміщення складу та 48,5 кв.м для розміщення офісу.

Ухвалою суду від 21.03.2013 р. за клопотанням позивача судом призначено проведення бухгалтерської експертизи. Судовому експерту поставлені наступні питання:

1) на підставі відомостей, що відображені в первинних документах, регістрах бухгалтерського та податкового обліку та звітності, встановити документальну обґрунтованість висновків акту перевірки ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька № 429/22-2/31297292 від 22.10.2012 р. про порушення позивачем пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201, пункту 198.6 статті 198 ПК України, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, пункту 138.2 статті 138 ПК України, які відповідно до акту перевірки спричинили заниження узгодженого платником податку зобов'язання по сплаті податку на прибуток та податку на додану вартість за перевіряємий період;

2) на підставі відомостей, що відображені в первинних документах, регістрах бухгалтерського та податкового обліку та звітності, встановити документальну обґрунтованість висновків акту перевірки ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька № 444/22-2/31297292 від 30.10.2012 р. про порушення позивачем підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які відповідно до акту перевірки спричинили заниження узгодженого платником податку зобов'язання по сплаті податку на прибуток та податку на додану вартість за перевіряємий період;

3) з урахуванням результатів дослідження за питаннями № 1 та № 2 встановити на яку суму позивачем занижені податкові зобов'язання із сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період, що перевірявся.

За результатами проведеної судово-економічної експертизи судовим експертом Машиніченко О.А. складено висновок № 363/24 від 22.07.2013 р. (арк. справи 2-58, том 5), до якого були надані уточнення (арк. справи 62, том 5)

У висновку судово-економічної експертизи вказано, що наданими позивачем подорожними листами, посвідченнями про відрядження та ТТН спростовується визначене актами твердження щодо відсутності документів, що підтверджують фактичне перевезення ТМЦ від ТОВ «Лезер 2010» до позивача.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи придбані позивачем у ТОВ «Лезер 2010» товари оприбутковані та у подальшому використані у господарській діяльності, а саме на виробництво власної продукції для її подальшої реалізації. Актами перевірок ДПІ № 429/22-2/31297292 від 22.10.2012 р., № 444/22-2/31297292 від 30.10.2012 р. будь-яких порушень ПК України з боку позивача в частині недекларування (неповного декларування) ним доходів та податкових зобов'язань від операцій по реалізації продукції власного виробництва не визначено.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач має документальне обґрунтування на декларування валових витрат від операцій з придбання ТМЦ у ТОВ «Лезер 2010» в сумі 930255 за період: 2 квартал 2010 року - 4 квартал 2010 року. Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України позивач також має документальне обґрунтування на декларування валових витрат від операцій з придбання ТМЦ у ТОВ «Лезер 2010» в сумі 2671463 грн. за період з 2 кварталу 2011 року по 4 квартал 2011 року.

За результатами проведеного дослідження судовим експертом зроблено висновок про те, що висновки акту ДПІ № 429/22-2/31297292 від 22.10.2012 р. в частині порушень позивачем пункту 138.2 статті 138 ПК України, що призвело до завищення валових витрат з 2 квартал 2011 року - 4 квартал 2011 року на суму 2671463 та висновки акту № 444/22-2/31297292 від 30.10.2012 р. про порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат у 2010 році на 232564 грн., документально не підтверджуються.

Також зроблено висновок про непідтвердження висновків актів перевірок ДПІ: № 429/22-2/31297292 від 22.10.2012 р. щодо порушення позивачем пункту 198.6 статті 198 ПК України в частині завищення податкового кредиту за період квітень 2011 року - листопад 2011 року на суму 534291 грн. та № 444/22-2/31297292 від 30.10.2012 р. в частині порушення підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що спричинило завищення податкового кредиту на 186051 грн.

У висновку судово-економічної експертизи при дослідженні питання щодо порушення позивачем пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вказано, що разом залишки запасів станом на 01.04.2011 р. складають 463375,72 грн. Згідно з наданим додатком К1/1 до податкової декларації за 1 квартал 2011 року структурного підрозділу Артемівського ВП ВФ «Аспект» станом на 01.04.2011 р. цей показник складає 463406 грн. Отже, за результатами проведеного дослідження встановлено порушення пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині завищення структурним підрозділом Артемівський ВП ВФ «Аспект» у податковій декларації (у додатку К1/1) за 1 квартал 2011 року вартості залишків ТМЦ станом на 01.04.2011 р на 30,28 грн.

Структурним підрозділом Артемівський ВП ВФ «Аспект» в порушення пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищено вартість залишків ТМЦ у складі незавершеного виробництва станом на 01.01.2011 року у податковій декларації (у додатку К1/1) за 1 квартал 2011 року на 56453 грн.

За результатами проведеного дослідження випливає, що в частині вірності відображення в декларації з податку на прибуток Артемівським ВП ВФ «Аспект» ТОВ «Донпроммаш» залишків ТМЦ у складі готової продукції станом на 01.04.2011 р. порушень не встановлено.

Згідно з результатами здійсненого дослідження випливає, що висновки акту перевірки ДПІ № 429/22-2/31297292 від 22.10.2012 р. в частині порушення позивачем пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено суму валових доходів по рядку 01.2 декларації з податку на прибуток підприємств «Приріст балансової вартості запасів» на 27154 грн. та завищено валові витрати по рядку 04.2 «Убуток балансової вартості запасів» на суму 58190 грн. у 1 кварталі 2011 року підтверджується частково, а саме: внаслідок порушення підприємством пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищена сума валових витрат (по рядку 04.2 «Убуток балансової вартості запасів») на суму 56423 грн.

Також у висновку судово-економічної експертизи вказано, що згідно з результатами дослідження наданих експерту документів випливає, що висновки акту ДПІ про порушення позивачем підпункту 135.4.1 пункту 135.4, підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 ПК України, яке призвело до заниження валових доходів за півріччя 2012 року на 6650 грн. наданими для дослідження документами не підтверджується.

У висновку судово-економічної експертизи зазначено, що сумарні значення порушень порядку ведення податкового обліку, визначені ПК України, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлені актом перевірки ДПІ № 429/22-2/31297292 від 22.10.2012 р. та підтверджені експертом за результатами дослідження, об'єкта оподаткування та, відповідно, до заниження сум податку на прибуток за 2011 рік-півріччя 2012 року, що узгоджені позивачем у податковій звітності.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи сумарні значення порушень порядку ведення податкового обліку, визначені ПК України та встановлені актом перевірки ДПІ № 429/22-2/31297292 від 22.10.2012 р. та підтверджені експертом за результатами дослідження, призвели до заниження податку на додану вартість в сумі 212734 грн., у тому числі: у березні 2012 року - 101854 грн., у квітні 2012 року - 110880 грн.

За результатами здійсненого дослідження висновки акту перевірки № 444/22-2/31297292 від 30.10.2012 р. щодо нікчемності операцій з придбання позивачем товару у ТОВ «Лезер 2010» та заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.06.2010 р. по 31.12.2010 р. документально не підтверджуються у повному обсязі. За період з 01.06.2010 р. по 31.12.2010 р. позивачем не занижено податкові зобов'язання із сплати податку на прибуток та податку на додану вартість.

З огляду на викладене, судовим експертом зроблені наступні висновки за результатами проведеної судово-економічної експертизи (з урахуванням уточнень):

По першому питанню: згідно з результатами дослідження відомостей, що відображені в первинних документах, регістрах бухгалтерського та податкового обліку та звітності, встановлено, що висновки акту перевірки ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька № 429/22-2/31297292 від 22.10.2012 р. про порушення позивачем пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201, пункту 198.6 статті 198 ПК України, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, пункту 138.2 статті 138 ПК України, які відповідно до акту перевірки спричинили заниження узгодженого платником податку зобов'язання по сплаті податку на прибуток та податку на додану вартість за перевіряємий період підтверджуються частково, а саме позивачем порушено:

- пункт 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого завищена сума валових витрат (по рядку 04.2 Декларації з податку на прибуток підприємств «убуток балансової вартості запасів») на суму 56453 грн.;

- підпункт 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 ПК України в результаті чого занижена сума валових доходів підприємства за 4 квартал 2011 року на 37218 грн.;

- пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту у березні-квітні 2012 року на 212734 грн.

По другому питанню: згідно з результатами дослідження відомостей, що відображені в первинних документах, регістрах бухгалтерського та податкового обліку та звітності, встановлено, що висновки акту перевірки ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька № 444/22-2/31297292 від 30.10.2012 р. про порушення позивачем підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які відповідно до акту перевірки спричинили заниження узгодженого платником податку зобов'язання по сплаті податку на прибуток та податку на додану вартість за перевіряємий період не підтверджуються у повному обсязі.

По третьому питанню: з урахуванням результатів дослідження по питанням № 1 та № 2 встановлено, що узгоджені в податковій звітності підприємством податкові зобов'язання зі сплати податку на прибуток за досліджений період не занижені. Сума заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість складає 212734 грн., у тому числі за березень 2012 року - 101854 грн., за квітень 2012 року - 110880.

Щодо доводів податкового органу про відсутність реального руху товарів за спірним договором суд враховує наступне.

Згідно з частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до частини 1, 2 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд приходить до висновку, що первинні документи, які наявні в матеріалах справи, є належними доказами в розумінні частини 4 статті 70 КАС України, які підтверджують обставину реальності виконання договору, укладеного позивачем з ТОВ «Лезер 2010». Наявні докази підтверджують рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача, за наслідками яких він сформував дані податкового обліку з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість.

Стосовно доводів відповідача про те, що укладений позивачем з ТОВ «Лезер 2010» договір є нікчемними суд враховує наступне.

Частинами 1 та 5 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд враховує, що головною підставою вважати правочин нікчемним є недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами перевірок, які б факти в цьому акті не були відображені.

Відповідно до частин 1, 2 статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого статтею 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції статті 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

В пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вказано, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем не надано доказів, а також не повідомлено про наявність доказів з метою їх витребування судом, які підтверджують факти порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «Лезер 2010» спірного договору.

Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

За обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили.

Разом з тим, старшим оперуповноваженим ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва 01.02.2012 р. винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно службових осіб ТОВ «Лезер 2010» за статтею 205 «Фіктивне підприємництво» Кримінального кодексу України у зв'язку з відсутністю в діянні складу злочину на підставі пункту 2 статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України від 28.12.1960 р. (арк. справи 127-128, том 1).

З огляду на викладене, всупереч вимогам частини 2 статті 71 КАС України відповідачем не доведено, що договір, укладений позивачем з ТОВ «Лезер 2010», є нікчемними.

При дослідженні обставини правильності даних податкового обліку позивача за результатами здійснення господарських операцій з ТОВ «Лезер 2010» суд враховує, що валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Щодо формування позивачем валових витрат з податку на прибуток за результатами відображення в податковому обліку господарських операцій з ТОВ «Лезер 2010» суд враховує наступне.

Валові витрати з податку на прибуток за наслідками господарських операцій з ТОВ «Лезер 2010» декларувалися позивачем в період 2 квартал 2010 року - 4 квартал 2010 року, тобто в період дії Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та в період 2 квартал 2011 року - 4 квартал 2011 року, тобто в період дії ПК України.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинним під час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи із юридичного змісту пункту 5.1 статті 5 та пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Законом не передбачено виключного переліку первинних розрахункових документів, які є необхідними для включення певних витрат до валових витрат підприємства. Отже, в кожному конкретному випадку слід з'ясовувати, перелік документів є достатні для встановлення реального змісту господарської операції та правильність її такої операції у податковому обліку платника податків. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, чинне законодавством висуває лише одну умову: вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

В свою чергу, пунктом 5.11 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Наявні у справи докази підтверджують реальність здійснених господарських операцій та спростовують висновок відповідача про порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток по декларації за 2010 рік в сумі 232564 грн.

В свою чергу, підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У пункті 138.4 статті 138 ПК України вказано, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Відповідно до підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Підпунктом 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

У підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України вказано, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 140.5 статті 140 ПК України установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Із змісту наведених норм ПК України випливає, що платник податку має право на формування витрат від придбання товарів, якщо вказані товари придбані для цілей ведення господарської діяльності; наявні відповідні первинні документи, що підтверджують здійснення платником податку вказаних витрат та регістри бухгалтерського обліку, показники яких формуються на підставі первинних документів. При цьому, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг) визнаються у тому звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4 статті 138 ПК України).

Наявні у справи докази підтверджують реальність здійснених господарських операцій та спростовують висновок відповідача про порушення позивачем пункту 138.2 статті 138 ПК України при відображенні у податковому обліку господарських операцій позивача з ТОВ «Лезер 2010», внаслідок чого позивачем завищено витрати в сумі 2671463 грн. за період з 2 кварталу 2011 року по 4 квартал 2011 року.

Щодо формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами відображення в податковому обліку господарських операцій з ТОВ «Лезер 2010» суд враховує наступне.

Податковий кредит з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ «Лезер 2010» декларувалися як в період дії Закону України «Про податок на додану вартість», так і в період дії ПК України.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним під час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Таким чином, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положення Закону України «Про податок на додану вартість» не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставин залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Рух товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача підтверджується наявними доказами.

Зв'язок між фактом придбання товарів у ТОВ «Лезер 2010» і господарською діяльністю позивача полягає у тому, що товар придбавався для виробництва позивачем взуття для його реалізації.

З огляду на викладене, висновок відповідача про порушення позивачем підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 186051 грн., у тому числі: у червні 2010 року - 951 грн., липні 2010 року - 50913 грн., серпні 2010 року - 28217 грн., жовтні 2010 року - 80227 грн., листопаді 2010 року - 25743 грн., є неправомірним.

В свою чергу, згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операції з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з господарською метою та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

З огляду на те, що правильність формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується не тільки податковими накладними, а й іншими доказами, висновок відповідача про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в загальній сумі 534291 грн. у тому числі: квітень 2011 року - 11502 грн., травень 2011 року - 106305 грн., червень 2011 року - 37164 грн., липень 2011 року - 50610 грн., серпень 2011 року - 181723 грн., вересень 2011 року - 110075 грн., жовтень 2011 року - 31464 грн., листопад 2011 року 5448 грн., є неправомірним.

Стосовно посилань в акті перевірки позивача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лезер 2010» № 76/23-5/36821133 від 27.01.2012 р., складений ДПІ у Деснянському районі м. Києва, як доказ, який підтверджує наявність податкового порушення з боку позивача, суд враховує наступне.

Працівником ДПІ у Деснянському районі м. Києва складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лезер 2010» № 76/23-5/36821133 від 27.01.2012 р. (далі - акт про неможливість проведення зустрічної звірки) (арк. справи 137-160, том 2). В акті про неможливість проведення зустрічної звірки міститься висновок про нікчемність правочинів, внаслідок чого податковим органом зміненні показники податкової звітності ТОВ «Лезер 2010».

Відповідно до пункту 73.5 статті 73.5 ПК України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1232 (далі - Порядок № 1232), з метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних.

Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту.

Пункт 4 Порядку № 1232 передбачає, що орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Акт про неможливість проведення зустрічної звірки не містить інформації про надсилання ДПІ у Деснянському районі м. Києва запиту за місцезнаходженням ТОВ «Лезер 2010» або вручення під розписку такого запиту про проведення зустрічної звірки.

Фактично зустрічна звірка податковим органом не проводилася через те, що згідно з інформацією, отриманою від ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва, підприємство за юридичною адресою не знаходиться, складено акти про відсутність за місцезнаходженням від 15.12.2011 р., 10.01.2012 р.

При цьому, в пункті 2.1 акту про неможливість проведення зустрічної звірки вказано, що звірка проводилася з 23.01.2012 р. по 27.01.2012 р.

В свою чергу, довідка з Єдиного державного реєстру щодо ТОВ «Лезер 2010» (арк. справи 198-200, том 4) не містить записів про внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою під час складення актів про відсутність за місцезнаходженням від 15.12.2011 р., 10.01.2012 р. та акту про неможливість проведення зустрічної звірки. Вказаний запис внесено до Єдиного державного реєстру 06.04.2012 р., але цього ж дня внесений запис про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Під час складення акту про неможливість проведення зустрічної звірки не здійснювалося співставлення бухгалтерських та інших документів ТОВ «Лезер 2010», оскільки такі документи у ДПІ у Деснянському районі м. Києва були відсутні.

Незважаючи на те, що зустрічна звірка фактично не проводилася, із змісту акту про неможливість проведення зустрічної звірки вбачається, що податковим органом без отримання від ТОВ «Лезер 2010» будь-яких документів викладені висновки з приводу обставин здійснення ТОВ «Лезер 2010» господарської діяльності, відображення її в податковому обліку.

В акті про неможливість проведення зустрічної звірки від 27.01.2012 р. вказано, що цей акт повинен підписати ОСОБА_5 в якості директора та головного бухгалтера ТОВ «Лезер 2010» для підтвердження того, що документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, додаткових документів немає; він ознайомлений з обов'язками, правами, суб'єкта господарювання, порядком подання заперечень (зауважень) та оскарження рішень і дій посадових осіб податкових органів ознайомлений, та отримав примірник акту.

Між тим, відповідно до наказу № 4-К від 19.12.2011 р. «Про звільнення з посади директора ТОВ «Лезер 2010» ОСОБА_5 19.12.2011 р. звільнений з посади директора цього підприємства, з 20.12.2011 р. директором ТОВ «Лезер 2010» призначено ОСОБА_9 (арк. справи 158, том 1).

Відповідно до акту прийому-передачі документів від 19.12.2011 р., складеного ОСОБА_5 та ОСОБА_9, останньому передані, зокрема, первинні документи ТОВ «Лезер 2010» по роботі з контрагентами, первинні бухгалтерські документи по господарській діяльності ТОВ «Лезер 2010» (арк. справи 157, том 1).

Отже на момент складення акту про неможливість проведення зустрічної звірки ОСОБА_5 не був керівником ТОВ «Лезер 2010».

Акт про неможливість проведення зустрічної звірки не містить інформації про надсилання запиту для проведення зустрічної звірки новому керівнику ТОВ «Лезер 2010», якому були передані первинні документи, які складалися за результатами здійснення господарської діяльності

Незважаючи на те, що в акті про неможливість проведення зустрічної звірки зазначено, що відповідно до звітів 1-ДФ ТОВ «Лезер 2010» мало працівників (в залежності від звітного періоду чисельність складала від 12 до 7 працівників), податковим органом зроблено висновок про відсутність трудових ресурсів.

Крім того, Макіївською ОДПІ у зв'язку з проведенням документальної планової виїзної перевірки позивача спрямовувався до ДПІ у Деснянському районі м. Києва запит про проведення зустрічної звірки від 14.09.2012 р. № 14696/7/22-2/213-2. З листа ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 19.09.2012 р. № 3028/7/22-618 вбачається, що ДПІ у Деснянському районі м. Києва не вживала заходи щодо виконання запиту Макіївською ОДПІ, надавши інформацію про те, що 27.01.2012 р. за № 76/23-5/36821133 було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки. Таким чином, ДПІ у Деснянському районі м. Києва фактично запит Макіївської ОДПІ про проведення зустрічної звірки не виконувався, запит про подання інформації та її документального підтвердження ТОВ «Лезер 2010» не спрямовувався.

Відповідно до частини 3 статті 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Вказана правова норма процесуального права містить пряму заборону суду при вирішенні справи брати до уваги докази, одержані з порушенням закону.

Право на проведення зустрічної звірки повинно реалізовуватися податковим органом з дотриманням порядку, встановленого ПК України та Порядку № 1232.

Суд зазначає, що нормами ПК України та Порядку № 1232 не передбачене право органів державної податкової служби відображати висновки про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності платниками податків в акті про неможливість проведення зустрічної звірки та в ньому надавати оцінку укладених платником податків правочинів, визнавати їх нікчемними та змінювати дані задекларованих показників податкової звітності такого платника податків.

За обставин, які склались в цій адміністративній справі, висновок про порушення норм податкового та цивільного законодавства є припущенням державного податкового ревізора-інспектора, оскільки був зроблений за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

З огляду на викладені положення ПК України та Порядку № 1232, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може вважатися допустимим доказом, який підтверджує наявність порушення податкового законодавства позивачем.

Суд враховує, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) або придбання таких товарів (робіт, послуг) без мети їх використання у господарській діяльності має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові надіслано відповідне податкове повідомлення-рішення.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак податковим органом не доведено наявності таких обставин. Посилання відповідача на нікчемність правочинів, тобто їх укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання права на формування валових витрат та податкового кредиту, не знайшли свого підтвердження.

З огляду на викладене, відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка господарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства, застосування до нього штрафних санкцій, передбачених пунктом 123.1 статті 123 ПК України на підставі податкових повідомлень-рішень від 05.11.2012 р. № 0003132340; від 12.11.2012 р. № 0003242340, № 0003232340, є неправомірним.

Таким чином, підлягають визнанню недійсними податкові повідомлення-рішення:

1) від 05.11.2012 р. № 0003132340, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 641039,5 грн., у тому числі за основним платежем - 534292 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 106747,5 грн.;

2) від 05.11.2012 р. № 0003152340, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року в сумі 774860 грн.;

3) від 05.11.2012 р. № 0003162340, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 615833,92 грн.;

4) від 12.11.2012 р. № 0003242340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 232563,75 грн., у тому числі за основним платежем - 186051 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 46512,75 грн.;

5) від 12.11.2012 р. № 0003232340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 290705 грн., у тому числі за основним платежем - 232564 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 58141 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 05.11.2012 р. № 0003142340 за формою «П», яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року в сумі 85344 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 3 грн., суд враховує наступне.

Сума в розмірі 85344 грн. визначена в акті планової виїзної перевірки від 22.10.2012 р. внаслідок порушення позивачем пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено суму валових доходів по рядку 01.2 декларації з податку на прибуток підприємств «Приріст балансової вартості запасів» на 27154 грн. та завищено валові витрати по рядку 04.2 «Убуток балансової вартості запасів» на суму 58190 грн. у 1 кварталі 2011 року.

Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Для виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, норми цього пункту застосовуються для податкового періоду, що дорівнює дванадцяти календарним місяцям, починаючи з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті:

ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої вартості однорідних запасів;

вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів, які використовуються з метою виробництва електроенергії за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, здійснюється за наслідками звітного (податкового) року, а решта запасів підлягає коригуванню в загальному порядку.

Судовим експертом за результатами дослідження показників, відображених в первинних документах, регістрах бухгалтерського та податкового обліку та звітності, зроблено висновок про часткове підтвердження висновку податкового органу, а саме: внаслідок порушення підприємством пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищено суму валових витрат (по рядку 04.2 «Убуток балансової вартості запасів») на суму 56423 грн.

Суд погоджується з висновком експерта та вважає, що податкове повідомлення-рішення від 05.11.2012 р. № 0003142340 підлягає визнанню недійсним частково, а саме в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року в сумі 28921 грн. (сума зменшеного від'ємного значення 85344 грн. - сума підтвердженого податкового порушення 56423 грн.); зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року в сумі 3 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 05.11.2012 р. № 0003172340, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в загальній сумі 10807,33 грн., у тому числі за основним платежем - 10458,08 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 349,25 грн., суд враховує наступне.

В акті планової виїзної перевірки від 22.10.2012 р. зазначено, що позивачем при складенні консолідованої декларації з податку на прибуток підприємств з урахуванням даних структурних підрозділів встановлено порушення підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 ПК України, а саме занижено доходи у 2 кварталі 2011 р. на суму 2178 грн. (самостійно відкореговано в декларації за 2-3 квартали 2011 р.), 4 кварталі 2011 року - 37218 грн., 2 кварталі 2012 року - 6650 грн.

Внаслідок цих порушень податковим органом визначено суму податкового зобов'язання позивачу в розмірі 10807,33 грн. (500,94 грн.+8560,14 грн.+1397 грн.)

Відповідно до підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).

Судовим експертом за результатами дослідження показників, відображених в первинних документах, регістрах бухгалтерського та податкового обліку та звітності, зроблено висновок про підтвердження порушення позивачем підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 ПК України в результаті чого занижена сума валових доходів підприємства за 4 квартал 2011 року на 37218 грн.

Таким чином, податковим органом правомірно визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 8560,14 грн.

Разом з тим, судовим експертом встановлено, що наданими для дослідження документами не підтверджується висновки акту відповідача про порушення позивачем підпункту 135.4.1 пункту 135.4, підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 ПК України, що призвело до заниження валових доходів за півріччя 2012 року на 6650 грн.

Суд погоджується з висновком експерта та вважає, що податкове повідомлення-рішення від 05.11.2012 р. № 0003172340 підлягає визнанню недійсним частково, а саме в частині визначення суми податкового зобов'язання в сумі 1897,94 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 349,25 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 05.11.2012 р. № 0003122340, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 265917,50 грн., суд враховує наступне.

В ході планової виїзної перевірки, за результатами якої складено акт від 22.10.2012 р., відповідачем встановлено, що позивачем віднесено суми податку на додану вартість до податкового кредиту на підставі факсокопій податкових накладних, виписаних філією ЗАТ «Возко», ТОВ «Стекло-Крим», ТОВ фірма «Белко», ТОВ АФ «Аспект плюс», що є порушенням пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 ПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З огляду на викладені положення ПК України, позивач не мав права на формування податкового кредиту за відсутності у нього оригіналів податкових накладних, внаслідок чого ним безпідставно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в березні-квітні 2012 року в сумі 212734 грн.

У висновку судово-економічної експертизи № 363/24 від 22.07.2013 р. вказано, що позивачем порушено пункти 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту у березні-квітні 2012 року на 212734 грн.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 05.11.2012 р. № 0003122340 винесено податковим органом правомірно, що обумовлює безпідставність позовних вимог щодо визнання його недійсним.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 05.11.2012 р. № 0000932344, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 65448,8 грн., суд враховує наступне.

Вказана сума штрафних (фінансових) санкцій застосована до позивача за порушення ним пунктів 2.1, 3.1, 3.2 Положення № 637 в сумі 8115,00 грн., за порушення пункту 2.3 Положення № 637 - 57333,8 грн.

Стосовно порушення позивачем пункту 2.3 Положення № 637 суд враховує наступне.

Пунктом 1.2 Положення № 637 передбачено, що готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Згідно з видатковим касовим ордером № 8 від 28.02.2012 р. фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 на підставі поворотних накладних № 1, 2, 3 від 28.02.2012 р. отримано 60841,90 грн.

Готівковий розрахунок в сумі 60841,90 грн. з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 відображений в касовій книзі.

Відповідно до пункту 2.3 Положення № 637 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Зазначені обмеження стосуються також розрахунків готівкою між підприємствами в оплату за товари, що придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок коштів, одержаних за корпоративними спеціальними платіжними засобами.

Зазначені обмеження не поширюються на:

а) розрахунки підприємств (підприємців) з фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами;

б) добровільні пожертвування та благодійну допомогу;

в) використання коштів, виданих на відрядження.

У разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.

Відповідно до пункту 1 Постанови Правління Національного банку України від 9 лютого 2005 року № 32 «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку», яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, було встановлена гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами відповідно до пункту 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р № 637 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за N 40/10320, у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

Відповідно до наказу Макіївського відокремленого підрозділу взуттєва фабрика «Аспект» від 21.12.2011 р. «Про встановлення ліміту каси підприємства на 2012 р.» встановлено ліміт каси підприємства в сумі 22175,00 грн.

Перевищення обмеження готівкового розрахунку, встановленого пункту 2.3 Положення № 637, склало 50841,9 (60841,90 грн. - 10000 грн.).

Відповідно до касової книги за 28.02.2012 р. у підприємства інших готівкових розрахунків, окрім з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, не було. Оскільки ліміт каси підприємства був встановлений у розмірі 22175,00 грн., то сума перевищення ліміту каси склала 28666,9 грн. (50841,9 грн. - 22175,00 грн.).

Абзацом 2 статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Відповідно до статті 3 вказаного Указу контроль за додержанням особами, зазначеними у статті 1 цього Указу (крім банків), норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України, здійснюють органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Міністерства внутрішніх справ України та фінансові органи, а банками - Національний банк України.

Таким чином, сума штрафних (фінансових) санкцій за порушення позивачем пункту 2.3 Положення № 637 складає 57333,8 грн. (28666,9 грн. х 2).

Суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що рішення про застосування штрафних санкцій прийняте з порушенням порядку без достатніх підстав через те, що всупереч пункту 7.4 Положення № 637 окремого акту встановленої форми про перевірку дотримання порядку ведення операцій з готівкою в ході перевірки не складалося.

Відповідно до пункту 7.4 Положення № 637, якщо перевіркою підприємства (підприємця) було виявлено порушення, то за її результатами складається акт про перевірку дотримання порядку ведення операцій з готівкою (далі - акт про перевірку) (додаток 9) у трьох примірниках, у якому викладається зміст порушення з відповідним обґрунтуванням. Акт про перевірку має містити висновки про результати перевірки, а також рекомендації керівництву підприємства (підприємцю) щодо усунення виявлених недоліків. Акт про перевірку підписують службові особи, які проводили перевірку, а також керівник та головний бухгалтер підприємства (підприємець). Перший примірник надсилається органам державної податкової служби України за місцем державної реєстрації підприємства (підприємця) для вжиття заходів, що передбачені законодавством України, другий - передається безпосередньо відповідному підприємству (підприємцю), третій примірник залишається в документах органу контролю. Якщо порушень не виявлено, то службові особи, які проводили перевірку, складають довідку за довільною формою, у якій зазначаються назва підприємства, що перевірялося, термін перевірки, посилання на законодавство України, згідно з яким проводилася перевірка, питання, що перевірялися. Зазначену довідку підписують службові особи, які проводили перевірку, а також керівник та головний бухгалтер підприємства (підприємець).

Відповідно до підпункту 19-1.1.3 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України (у редакції чинній на момент проведення перевірки) органи державної податкової служби виконують функцію по здійснення контроль за встановленими законом строками здійснення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведенням розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України (у редакції чинній на момент проведення перевірки) органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України (у редакції чинній на момент проведення перевірки) передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України (у редакції чинній на момент проведення перевірки) результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

У пункті 86.8 статті 86 ПК України (у редакції чинній на момент проведення перевірки) було вказано, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Таким чином, відповідачем відповідно до вищевказаним правових норм внаслідок виявлення в ході документальної планової виїзної перевірки порушень Положення № 637, результати якої оформлені актом № 429/22-2/31297292 від 22.10.2012 р., правомірно застосовано до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій за порушення позивачем пункту 2.3 Положення № 637 в розмірі 57333,8 грн.

Стосовно порушення позивачем пунктів 2.1, 3.1, 3.2 Положення № 637 суд враховує наступне.

Відповідно до звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 1 від 04.06.2012 р., ОСОБА_6 витрачено 1059,00 грн. на заправу картриджу. До вказано звіту надані товарні чеки, видані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10:

1) б/н від 11.11.2011 р. на 190,00 грн.

2) б/н від 22.11.2011 р. на 204,00 грн.

3) б/н від 02.12.2011 р. на 425,00 грн.

4) б/н від 23.12.2011 р. на 240,00 грн.

Згідно із звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 2 від 06.06.2012 р., ОСОБА_6 витрачено 1150,00 грн. на заправу картриджу. До вказано звіту надані товарні чеки, видані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10:

1) б/н від 10.02.2012 р. на 500,00 грн.

2) б/н від 15.03.2012 р. на 170,00 грн.

3) б/н від 02.04.2012 р. на 130,00 грн.

4) б/н від 11.05.2012 р. на 350,00 грн.

Відповідно до звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 5 від 11.06.2012 р., ОСОБА_6 витрачено 860,00 грн. на заправу картриджу. До вказано звіту наданий товарний чек б/н від 11.06.2012 р. на 860,00 грн., виданий фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10

Відповідно до пункту 3.1 Положення № 637 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Пунктом 1.2 Положення № 637 передбачено, що розрахунковий документ - документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Згідно з пунктом 3.2 Положення № 637 касові операції, що проводяться відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оформляються згідно з вимогами цього Закону.

Статтею 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Суд враховує, що форма та зміст товарного чека законодавчо не визначені. Разом з тим, для визнання товарного чеку розрахунковим документом він повинен мати певні реквізити, зокрема які передбачені пунктом 3.2 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 р. № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02. 2001 р. за N 105/5296: назву господарської одиниці, адресу господарської одиниці, загальної суми податку на додану вартість за усіма зазначеними в чеку товарами (для суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку на додану вартість), кількості, вартості придбаних товарів, вартості одиниці виміру товарів, найменування товарів, загальної вартості придбаних товарів, дати (день, місяць, рік) проведення розрахункової операції, підпису особи, що здійснює розрахунки.

Для надання статусу первинного документа товарний чек повинен містити реквізити, передбачені частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

В свою чергу, надані підзвітною особою товарні чеки не містять назву та адресу господарської одиниці та місце складення. Заповнення товарних чеків в частині інформації про виконані роботи фізичною особою-підприємцем не дозволяє встановити зміст господарської операції.

Відповідно до пункту 7.41 Положення № 637 під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

Абзацом 6 статті 1 Указу Президента від 12.06.1995 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі сплачених коштів за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів.

Таким чином, підставою для притягнення суб'єктів господарювання до відповідальності у вигляді штрафу в порядку наведеної норми є непідтвердження одержувачем виданих під звіт коштів факту їх використання належними документами.

Оскільки одержувачем виданих під звіт коштів не підтверджено їх використання належними документами, то податковим органом правомірно застосовано до позивача штрафну санкцію на підставі абзацу 6 статті 1 Указу Президента від 12.06.1995 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» в сумі 8115,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, податкове повідомлення-рішення від 05.11.2012 р. № 0000932344, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 65448,8 грн., винесене відповідачем правомірно, що обумовлює безпідставність позовних вимог щодо визнання його недійсним.

Відповідно до частини 3 статті 94 КАСУ, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївська взуттєва фабрика «Аспект» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0003122340, 0003132340, 0003142340, 0003152340, 0003162340, 0003172340, 0000932344 від 05.11.2012 р., № 0003232340, 0003242340 від 12.11.2012 р. - задовольнити частково.

Визнати повністю недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Державної податкової служби:

- від 05.11.2012 р. № 0003132340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 641039,5 грн., у тому числі за основним платежем - 534292 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 106747,5 грн.;

- від 05.11.2012 р. № 0003152340, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року в сумі 774860 грн.;

- від 05.11.2012 р. № 0003162340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 615833,92 грн.;

- від 12.11.2012 р. № 0003242340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 232563,75 грн., у тому числі за основним платежем - 186051 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 46512,75 грн.;

- від 12.11.2012 р. № 0003232340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 290705 грн., у тому числі за основним платежем - 232564 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 58141 грн.

Визнати частково недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Державної податкової служби:

- від 05.11.2012 р. № 0003142340, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року в сумі 85344 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 3 грн., в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року в сумі 28921 грн., зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року в сумі 3 грн.;

- від 05.11.2012 р. № 0003172340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в загальній сумі 10807,33 грн., у тому числі за основним платежем - 10458,08 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 349,25 грн., в частині визначення суми основного платежу в сумі 1897,94 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 349,25 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївська взуттєва фабрика «Аспект» витрати по сплаті судового збору у сумі 1 118 грн. 01 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 30 вересня 2013 року. Постанова у повному обсязі складена 04 жовтня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.