Ухвала

від 13.11.2013 по справі 2а/0570/15483/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року справа №2а/0570/15483/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Арабей Т.Г.

суддів Губської Л.В.,Шишова О.О.

секретар судового засідання Мосіна К.С.

за участю представників сторін:

від позивача - Климович В.П.

від відповідача - Ресьян М.С., Лапшенкова Я.В., діючих за довіреностями

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївська взуттєва фабрика «Аспект» та Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року у справі № 2а/0570/15483/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївська взуттєва фабрика «Аспект» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень № 0003122340, 0003132340, 0003142340, 0003152340, 0003162340, 0003172340, 0000932344 від 05.11.2012 року, № 0003232340, 0003242340 від 12.11.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Макіївська взуттєва фабрика «Аспект» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень № 0003122340, 0003132340, 0003142340, 0003152340, 0003162340, 0003172340, 0000932344 від 05.11.2012 року, № 0003232340, 0003242340 від 12.11.2012 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року у справі № 2а/0570/15483/2012 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано повністю недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Державної податкової служби:

- від 05.11.2012 р. № 0003132340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 641039,5 грн., у тому числі за основним платежем - 534292 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 106747,5 грн.;

- від 05.11.2012 р. № 0003152340, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року в сумі 774860 грн.;

- від 05.11.2012 р. № 0003162340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 615833,92 грн.;

- від 12.11.2012 р. № 0003242340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 232563,75 грн., у тому числі за основним платежем - 186051 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 46512,75 грн.;

- від 12.11.2012 р. № 0003232340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 290705 грн., у тому числі за основним платежем - 232564 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 58141 грн.

Визнано частково недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Державної податкової служби:

- від 05.11.2012 р. № 0003142340, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року в сумі 85344 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 3 грн., в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року в сумі 28921 грн., зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року в сумі 3 грн.;

- від 05.11.2012 р. № 0003172340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в загальній сумі 10807,33 грн., у тому числі за основним платежем - 10458,08 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 349,25 грн., в частині визначення суми основного платежу в сумі 1897,94 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 349,25 грн.

Присуджено з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївська взуттєва фабрика «Аспект» витрати по сплаті судового збору у сумі 1118 грн. 01 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивачем подана апеляційна скарга, в якій апелянт просить скасувати постанову суду в частині незадоволених позовних вимог та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права.

Відповідачем також подана апеляційна скарга, в якій апелянт просить скасувати постанову суду в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права.

Вважає, що постанова суду прийнята при неповному та не всебічному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

У судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали доводи апеляційних скарг, та заперечували один одному проти задоволення апеляційних скарг.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційних скаргах залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

В суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Макіївська взуттєва фабрика «Аспект»,яке змінило своє найменування та є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпроммаш», - є юридичною особою, знаходиться у відповідача на обліку як платник податків з 14.10.2003 року (том 5 а. с. 71-83 ).

В період з 11.09.2012 року по 08.10.2012 року відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої складено акт № 429/22-2/31297292 від 22.10.2012 р. (том 1а. с. 24-106 ).

Під час проведення перевірки було встановлені порушення пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 135.4.1 статті 135, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України , що призвело до заниження задекларованого податку на прибуток в сумі 626292 грн. , у тому числі: у 3 кварталі 2011 року - 572489 грн., 4 кварталі 2011 року - 52406 грн., 1 кварталі 2012 року - 1397 грн., завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування в загальній сумі 860207 грн., у тому числі: у 1 кварталі 2011 року - 85344, 2 кварталі 2011 року - 774863 грн. , порушення пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201, п.198.6 статті 198 ПК України ПК України встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 747026 грн., у тому числі: травень 2011 року - 107306 грн., серпень 2011 року - 240910 грн., жовтень 2011 року - 143529 грн., грудні 2011 року-7975 грн.,лютому 2012 року - 31099 грн., березень 2012 року - 105327 грн., квітень 2012 року - 110880 грн.,порушення розділу 2 пункту 2.11, розділу 3 пунктів 3.1, 3.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні» затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 у частині проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів у сумі 8115 гривень , порушення розділу 2 пункту 2.3 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні» затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 у частині перевищення ліміту залишку готівки в касі в сумі - 28666,9 грн.

На підставі акту планової виїзної перевірки від 22.10.2012 р. відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення, які є предметом оскарження в цій справі:

1) від 05.11.2012 р. № 0003122340 за формою "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 265917,50 грн., у тому числі за основним платежем - 212734 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 53183,5 грн. (арк. справи 16, том 1);

2) від 05.11.2012 р. № 0003132340 за формою "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 641039,5 грн., у тому числі за основним платежем - 534292 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 106747,5 грн. (арк. справи 18, том 1);

3) від 05.11.2012 р. № 0003142340 за формою "П", яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року в сумі 85344 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 3 грн. (арк. справи 22, том 1);

4) від 05.11.2012 р. № 0003152340 за формою "П", яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року в сумі 774860 грн. (арк. справи 22, том 1);

5) від 05.11.2012 р. № 0003162340 за формою "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 615833,92 грн. (арк. справи 18, том 1);

6) від 05.11.2012 р. № 0003172340 за формою "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 10807,33 грн., у тому числі за основним платежем - 10458,08 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 349,25 грн. (арк. справи 16, том 1);

7) від 05.11.2012 р. № 0000932344 за формою "С", яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 65448,8 грн. (арк. справи 20, том 1);

В період з 24.10.2012 року по 30.10.2012 року відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин з ТОВ "Лезер 2010" за період 01.06.2010 р. по 31.12.2010 р., результатами якої складено акт № 444/22-2/31297292 від 30.10.2012 р. (том 1а.с. 109-126 ).

У висновку акту позапланової невиїзної перевірки від 30.10.2012 р. встановлені порушення:

1) підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 186051 грн., у тому числі: у червні 2010 року - 951 грн., липні 2010 року - 50913 грн., серпні 2010 року - 28217 грн., жовтні 2010 року - 80227 грн., листопаді 2010 року - 25743 грн.;

2) пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до завищення суми валових витрат, внаслідок чого занижено податок на прибуток по декларації за 2010 рік на суму 232564 грн.

На підставі акту позапланової невиїзної перевірки від 30.10.2012 р. відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

1) від 12.11.2012 р. № 0003242340 за формою "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 232563,75 грн., у тому числі за основним платежем - 186051 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 46512,75 грн. ;

2) від 12.11.2012 р. № 0003232340 за формою "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 290705 грн., у тому числі за основним платежем - 232564 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 58141 грн. (том 1а. с 107)

Підставою для визнання повністю недійсними податкових повідомлень -рішень Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Державної податкової служби: від 05.11.2012 р. № 0003132340, від 05.11.2012 р. № 0003152340, від 05.11.2012 р. № 0003162340, від 12.11.2012 р. № 0003232340, від 12.11.2012 р. № 0003242340 та частково недійсними податкових рішень : №0003142340 та № 0003172340 від 05.11.2012 р. слугували висновки податкового органу про відсутність реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Лезер 2010", тобто договори купівлі- продажу між ними не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними згідно Цивільного кодексу України, в результаті чого також порушено вимоги Закону України «Про податок на додану вартість».

В основу прийнятого судом першої інстанції оскаржуваного рішення покладено висновок про реальність виконання господарських операцій з поставки товару позивачеві.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем сформований податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому продавцем та інших первинних документів, а також про помилковість висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства у зв'язку з укладанням нікчемних угод.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги , виходив з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету, ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість. У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальник був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. Доказів, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності вищевказаних контрагентів, або мав реальну можливість з'ясувати ті обставини їх діяльності, які унеможливлюють віднесення ним сум ПДВ до податкового кредиту, в матеріалах справи відсутні.

Контрагент позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лезер 2010», є юридичною особою, ідентифікаційний код 36821133, що підтверджується довідкою та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, під час здійснення спірних господарських операцій мало статус платника податку на додану вартість (том 4 а. с. 197-200,205,210 )

Між Макіївським відокремленим підрозділом взуттєвої фабрики «Аспект» ТОВ «Донпроммаш» та ТОВ «Лезер 2010» укладено договір багатократної купівлі-продажу шкіртоварів , шкірпідкладу, хутра за № 49-15/03 від 01.03.2010 року (том 1а. с. 154-155).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору покупець зобов'язується оплатити придбаний товар та самостійно вивезти його зі складу продавця.

Згідно з пунктом 1.2 вказаного договору придбаний товар покупець отримує за накладними (специфікаціями), узгодженими між сторонами. Кількість, асортимент та якість товару вказується в накладних, що супроводжують товар.

Пунктом 3.1 вказаного договору передбачено, що ціна за одиницю товару, який поставляється за договором попередньо узгоджується та вказується в накладних, що супроводжують товар.

В пункту 3.2 вказаного договору вказано, що загальна вартість товару і послуг по даному договору становить 4500000 грн., ПДВ 20% - 750000 грн. Загальна сума по даному договору, включаючи ПДВ, становить 4500000 грн.

На підтвердження факту постачання товару, позивачем були надані: рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, складені позивачем та ТОВ «Лезер 2010» на загальну суму 4322058,91 грн., у тому числі податок на додану вартість 720343,15 грн., банківськими виписками щодо сплати ТОВ «Лезер 2010» за договором 4322058,91 грн.; подорожні листи та товарно-транспортні накладні, накази про відрядження водіїв до м. Києва , посвідчення про відрядження водіїв до м. Києва , довіреності водіїв на отримання вантажу, витяг з журналу довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей , накази про надання права підпису приходних накладних з поставки матеріалів . Всі ці документи були предметом дослідження судом першої інстанції та сторонами не спростовуються.

Крім того, позивачем для підтвердження обставини здійснення ТОВ «Лезер 2010» господарської діяльності надані: копія вантажно-митної декларації, за якою ТОВ «Лезер 2010» є одержувачем імпортованої з Індії готової шкіри для верху взуття (арк. справи 129-130 том 1); копії вантажно-митних декларацій з додатками, за якими ТОВ «Лезер 2010» є одержувачем імпортованого з Російської Федерації шкіряного напівфабрикату із шкур ВРХ (арк. справи 132-135, том 1, арк. справи 195-227, том 5); копія контракту № 04/05-02/10 від 29.01.2010 р., за яким ОАО «Богородский завод хромових кож» (Російська Федерація) зобов'язується передати ТОВ «Лезер 2010», яке зобов'язується прийняти у власність та оплатити на умовах контракту шкіряну продукцію із шкір великої рогатої худоби (арк. справи 136-139); копія контракту № 7/86 від 05.05.2011 р., за яким Superhouse Limited (Індія) зобов'язується продати, а ТОВ «Лезер 2010» прийняти та оплатити товари згідно з рахунком-проформ та специфікацією (арк. справи 140-146, том 1); копії податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) ТОВ «Лезер 2010» за 1-2 квартали 2011 р. (арк. справи 232-234, том 5).

Позивачем для підтвердження обставини наявності умов для ведення підприємницької діяльності ТОВ «Лезер 2010» надана копія договору оренди № 7/8 від 01.01.2011 р., копія акту приймання-передачі до договору оренди № 7/8 від 01.01.2011 р., копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, які підтверджують право власності орендодавця (арк. справи 149-153, том 1). За вказаним договором ТОВ «Лезер 2010» прийняло в оренду приміщення за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Димитрова, 119 площею 692,40 кв.м для розміщення складу та 48,5 кв.м для розміщення офісу.

Відповідно до п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Вказані норми повністю кореспондуються із статтями 198, 199 та 201 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на віднесення певних сум до податкового кредиту надається лише особам, які зареєстровані як платники податку та за умови реальності господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) і наявності у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту.

Податковий орган робить висновки користуючись виключно Актом про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лезер 2010» ДПІ у Деснянському районі м. Києва №76/23-5/36821133 від 27.01.2012р, та висновків в ньому , що операції ТОВ «Лезер 2010» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Однак наданням первинних документів, що підтверджують правочин позивач спростовує висновки, зроблені у Актах перевірок.

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаними правочинами шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт виконання зобов'язань за спірними правочинами. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44, ст.201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Лезер 2010» і правомірність нарахування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Всі вищезазначені документи суд приймає у якості належних та допустимих доказів, оскільки вони відповідають вимогам законодавчого визначення поняття «первинний документ» згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якого первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Всі ці вимоги позивачем дотримані.

Окрім того, до суду було надано податкову звітність з податку на прибуток за формою 1 ДФ ТОВ «Лезер 2010» за 1-2 квартали 2011 р. , з якої вбачається, що у штаті ТОВ «Лезер 2010» працювало від 7-12 осіб, що підтверджує наявність трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 №334/94-ВР (із змінами та доповненнями) визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріатьній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку дія їх подальшого використання у власній господарській діяльності..

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України №334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 53.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що у межах спірних відносин товар позивачем отриманий та оплачений, по факту отримання податкових накладних сформований податковий кредит (перша подія) та валові витрати по факту отримання товару, що підтверджується первинними документами, податковими деклараціями.

Доказами фактичного здійснення позивачем господарської операції є також висновок проведеної судово-економічної експертизи № 363/24 від 22.07.2013 р. , відповідно до якого подорожними листами, посвідченнями про відрядження та ТТН спростовується визначене актами твердження щодо відсутності документів, що підтверджують фактичне перевезення ТМЦ від ТОВ "Лезер 2010" до позивача , а придбані позивачем у ТОВ "Лезер 2010" товари оприбутковані та у подальшому використані у господарській діяльності, а саме на виробництво власної продукції для її подальшої реалізації. Актами перевірок ДПІ № 429/22-2/31297292 від 22.10.2012 р., № 444/22-2/31297292 від 30.10.2012 р. будь-яких порушень ПК України з боку позивача в частині недекларування (неповного декларування) ним доходів та податкових зобов'язань від операцій по реалізації продукції власного виробництва не визначено. Позивач також має документальне обґрунтування на декларування валових витрат від операцій з придбання ТМЦ у ТОВ "Лезер 2010" (том 5 а. с. 5-62).

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

З урахуванням встановлених фактичних обставини справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що дії позивача по віднесенню до податкового кредиту сум ПДВ по правочинам з ТОВ «Лезер 2010» свідчать про його добросовісність як платника податків, а вчинені позивачем господарські операції з цим контрагентом не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту. З'ясовані обставини господарської діяльності позивача не дають підстав вважати, що головною метою позивача було одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Що стосується податкового повідомлення - рішення №0003142340 від 05.11.2012 р. та податкового повідомлення-рішення від 05.11.2012 р. № 0003172340 в частині відмови у задоволені позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважає правомірним рішення суду першої інстанції, який виходив з того, що в судовому засіданні знайшло підтвердження зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року в сумі 28921 грн., внаслідок порушення підприємством пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо завищення суми валових витрат (по рядку 04.2 "Убуток балансової вартості запасів") на 56423 грн. (сума зменшеного від'ємного значення 85344 грн. - сума підтвердженого податкового порушення 56423 грн.); зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року в сумі 3 грн., а також в частині визначення суми податкового зобов'язання в сумі 1897,94 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 349,25 грн. у зв'язку з допущеними позивачем порушень при складенні консолідованої декларації з податку на прибуток підприємств з урахуванням даних структурних підрозділів, оскільки зазначені обставини підтверджено висновками експерта та не заперечуються позивачем також в апеляційній скарзі, в якій вони визнають допущення арифметичних помилок. Доводи апелянта позивача, що зазначені помилки не призвели до заниження сум податку на прибуток за 2011р.- півріччя 2012 року, апеляційний суд не приймає, оскільки позивачем встановлені порушення не спростовані та зафіксовані в акті перевірки.

Що стосується апеляційної скарги позивача в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо скасування податкових повідомлення-рішення від 05.11.2012 р. № 0003122340 та від 05.11.2012 р. № 0000932344, апелянт в судовому засіданні не підтримав доводи апеляційної скарги та відмовився від розгляду апеляції в цій частині.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому не вбачає підстав для скасування постанови.

На підставі викладеного керуючись ст. 19 Конституції України, Податковим кодексом України, ст. 2, ст. 9, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївська взуттєва фабрика «Аспект» та Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року у справі № 2а/0570/15483/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року у справі № 2а/0570/15483/2012 - залишити без змін.

У судовому засіданні 13.11.2013 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 18.11.2013 року.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Судді Т.Г.Арабей

Л.В.Губська

О.О.Шишов