Ухвала

від 25.12.2008 по справі 10/116пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв

ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ОКРЕМА УХВАЛА

25.12.08                                                                                

Справа № 10/116пн.

Міське  комунальне   підприємства 

«Бюро технічної  інвентаризації»

м. Луганськ, пл. Революції, 2

 25.12.2008. 

№ 10/116пн                                                              

Інформація   

про практику розгляду справ 

про  визнання  права  власності, розглянутих  господарським судом Луганської області

у першому півріччі 2008 рок.

         У  І-му півріччі 2008 року

господарським судом Луганської області розглянуто  66 справ  у спорах про визнання  права 

власності. 

В аналогічному

періоді 2007 року  господарським судом

Луганської області було розглянуто  55  справ 

вказаної категорії. 

Із 66

розглянутих  судом  справ: 

Позовні

вимоги  розглянуті  по суті                  -  по  53  справах  

          З 

них: у  задоволенні  позовів відмовлено     -   

по 12  справах     

          Позовні вимоги задоволені

повністю               -    по 

25  справах    

          Позовні вимоги задоволені

частково               -    по 

16  справах    

         Припинено провадження  по 

9  справах,  з  них:

         За 

п. 1 ст. 80 ГПК України      

-   по  2 

справах,

         За 

п. 2 ст. 80 ГПК України      

-   по  1 

справах,

         За 

п. 4 ст. 80 ГПК України      

-   по  4 

справах,

         За 

п. 6 ст. 80 ГПК України      

-   по  1 

справах,

Залишено без

розгляду  -  4 

позови.

Із  66 

розглянутих  справ  по  24  справах 

бюро  технічної  інвентаризації  були 

відповідачами. 

У  вказаній 

категорії  справ  також 

відповідачами  були органи  місцевого самоврядування, Фонд державного

майна України та  його регіональні  відділення, 

органи  державної виконавчої  служби, а 

також  інші  підприємства 

та організації. 

Вимоги про

визнання права власності  як  правило 

об'єднувались  з  іншими 

вимогами,  такими  як:  про 

витребування  майно  з чужого користування,  про зобов'язання видати свідоцтво про право

власності, про зобов'язання 

зареєструвати  право  власності, про  звільнення 

майна з - під арешту  та  іншими. 

Проте,  не 

завжди у  справах про визнання права  власності бюро  технічної 

інвентаризації  є  належними   

відповідачами. 

Так, по справі №

15/45пн за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Руно-С”, м.

Сєвєродонецьк Луганської області до Комунального підприємства “Сєвєродонецьке

бюро технічної інвентаризації”,  м.

Сєвєродонецька Луганської області,  третя

особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Сєвєродонецьке державне виробниче підприємство “Обєднання АЗОТ”, м.

Сєвєродонецька Луганської області

Позивачем

заявлено вимоги:

-          визнати за позивачем право власності

на об'єкт нерухомості, що розташований за адресою: м. Сєвєродонецьк Луганської

області, вул. Енергетиків, 34;

          - зобов'язати відповідача

зареєструвати право власності за позивачем на об'єкт нерухомості, що

розташований за адресою: м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Енергетиків,

34.

Заявою від

27.05.2008р. позивач відмовився від позовної вимоги щодо зобов'язання

відповідача зареєструвати право власності за позивачем на об'єкт нерухомості,

що розташований за адресою: м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул.

Енергетиків, 34  і  відмова позивача від позову прийнята   судом. 

Позовні вимоги

мотивовані тим, що позивач придбав спірне нерухоме майно у третьої особи

25.05.1989 р. на підставі усного договору та до цього часу користується ним.

Позов про

визнання права власності на майно подано до Міського комунального підприємства

"Бюро технічної інвентаризації", який не є належним відповідачем у

даній справі, з наступних підстав.

Відповідно до

ст. 1 Господарського процесуального кодексу України Підприємства,  установи, 

організації, інші юридичні особи (у тому 

числі  іноземні),  громадяни, 

які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і

в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької  діяльності 

(далі  - підприємства  та  

організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з

встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх  порушених 

або  оспорюваних прав   і 

охоронюваних  законом  інтересів. Згідно ст. 21 ГПК України

відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Відповідач не

оспорює право власності позивача на майно. У відзиві на позовну заяву

відповідач вказав, що не заперечує проти вимоги про визнання за позивачем права

власності.

Бюро  технічної інвентаризації згідно Тимчасового

положення про  реєстрацію  прав 

власності  на  нерухоме майно, затвердженого  наказом Міністерства юстиції України від

07.02.2002р. N 7/5 здійснює  лише  державну реєстрацію об'єктів нерухомого

майна,  отже,  воно взагалі не може  бути 

відповідачем за позовами про визнання 

права  власності  на об'єкт нерухомого майна.

Така ж

правова позиція наведена в постанові судової палати у господарських справах

Верховного суду України від 04.07.2006р.

Так, комунальне

підприємство “Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації”, не є належним

відповідачем за позовом про визнання права власності.

           Рішенням  від 

13.06.2008.  в задоволенні даної

позовної вимоги відмовлено.

У  розглянутих 

судом  спорах  об'єктом 

права  власності  було 

як  рухоме так  і  

нерухоме майно.   

Розглянуті  справи 

можна розподілити  за  групами 

залежно від  підстав  виникнення 

права  власності.

Статтею  328  ЦК

України   передбачено, що  право 

власності  набувається  на підставах, 

що не  заборонені  законом, 

зокрема  із  правочинів. 

Статті  329 -345 

ЦК України  встановлюють  порядок 

набуття  права  власності 

з  певних   підстави.  

          Тобто,   ЦК 

України  визначає  загальне 

правило  набуття  права 

власності  -  це 

підстави,  не  заборонені 

законом,   не  встановлюючи 

виключний  перелік  таких 

підстав.    А також  встановлена 

презумпція   правомірності  набуття 

права  власності  -  

Право  власності вважається

набутим правомірно,  якщо інше  прямо 

не  випливає  із 

закону  або  незаконність 

набуття  права   власності не встановлена судом.

     Так, 

право  власності   може 

виникати:

     -  із 

правочинів,

     - 

в  результаті  створення 

нового  майна  (в тому 

числі  самовільного будівництва),

     - 

в  результаті  перероблення 

речі,

     - в результаті  приватизації 

державного  майна  та 

майна,  що є  комунальній 

власності.

І.  Справи 

про  визнання права  власності 

на майно,  що  виникло 

із  договорів.

         22.01.2008р. розглянута  справа 

№ 15/575пд за позовом 

Закритого акціонерного товариства “Первомайський механічний завод”, м.

Первомайськ  Первомайського

розрахункового бюро технічної інвентаризації Луганської області  і  Відкритого акціонерного товариства

“Первомайський машинобудівний завод”.

При

розгляді  справи  судом встановлено,  що між закритим акціонерним товариством

“Первомайський механічний завод”, як продавцем та Відкритим акціонерним

товариством “Первомайський машинобудівний завод”, як покупцем 17.07.2003р.

укладено договір купівлі-продажу майна на аукціоні.

Згідно предмету

даного договору визначеного у п. 1.1. продавець -другий відповідач у справі

зобов'язався передати у власність, а покупець у справі зобов'язався прийняти та

сплатити майно - будівлю їдальні інв. №29019.

Майно, що є

об'єктом продажу було передано покупцю -позивачу у справі за актом

приймання-передачі від 17.07.2003р.

Відповідно до

ст. 44 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на час укладення договору, договір

між двома юридичними особами було укладено у 

простій письмовій формі.

Матеріалами

справи та у тому числі поясненнями сторін підтверджено  виконання договору  у повному 

обсязі -передача майна продавцем, прийняття та оплата майна покупцем.

Судом також

встановлено, що у продавця за вказаним договором право власності на спірне

майно виникло в результаті проведення процесу приватизації, що підтверджується

наданими до матеріалів справи документами, зокрема: наказом регіонального

відділення Фонду державного майна України по Луганській області від

31.12.1998р. №1622 “Про перетворення Первомайського машинобудівного заводу у

відкрите акціонерне товариство “Первомайський машинобудівний завод”, актом

приймання-передачі нерухомого майна у власність до ВАТ “Первомайський

машинобудівний завод”.

Відповідно до

ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" товариство є

власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.

Так, товариство

відповідача набуло права власності на майно передане до його статутного фонду в

процесі приватизації з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного

товариства.

На підставі

вказаних документів другому відповідачу було видано свідоцтво про право

власності, та витяг про реєстрацію права власності.

Тому, другий

відповідач, виходячи з правомочностей власника спірного майна, здійснив його

відчуження на користь підприємства позивача.

Згідно ст. 328

Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не

заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим

правомірно,  якщо інше прямо  не 

випливає  із  закону 

або  незаконність  набуття 

права власності не встановлена судом.

Відповідно до

ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав

та інтересів є визнання права.

           Позов  задоволено повністю .

Визнано  право власності за закритим акціонерним

товариством «Первомайський механічний завод» на будівлю їдальні інв. №29019,

яка розташована за адресою: м. Первомайськ Луганської області, вул.  Правіка, б. 1.

           Аналогічно  розглянуті 

справи  № 15/574пд, № 15/573пд

за позовом  Закритого акціонерного

товариства “Первомайський механічний завод”, м. Первомайськ до Первомайського

розрахункового бюро технічної інвентаризації Луганської області  і 

Відкритого акціонерного товариства “Первомайський машинобудівний завод”.

           Вимога  про 

визнання  права  власності 

може  бути поєднана  з вимогою 

про визнання  дійсним  договору купівлі -продажу  нерухомого майна,  якій  не 

посвідчений  нотаріусом. 

         23.05.2008 розглянута   справа № 18/57пн  за позовом відкритого акціонерного

товариства “Холдінгова компанія “Луганськтепловоз”, м. Луганськ  до міського комунального підприємства “Бюро

технічної інвентаризації”, м. Луганськ

         Суть спору: позивачем заявлено вимоги:

         - про визнання дійсними договору

інвестування від 01.06.2005 № 863-568 та додаткових угод до нього від

15.11.2005, від 28.09.2007, від 20.11.2007, які укладені з ВАТ “Ремекс”;

- про визнання

за ним права власності на придбану за вказаним договором виробничу будівлю і

автогараж, розташовані за адресою: м. Луганськ, вул. Фрунзе, 109, літери “ж” та

“з”;

- про

спонукання відповідача зареєструвати за ним право власності на ці будівлі.

Позивач в

позовній заяві вказав, що за договором інвестування від 01.06.2005. № 863-568

та додатковими угодами до нього від 15.11.2005, від 28.09.2007., від

20.11.2007, він придбав у з ВАТ “Рем екс” виробничу будівлю і автогараж,

розташовані за адресою: м. Луганськ, вул. Фрунзе, 109, літери “ж” та “з”.

Суд  зазначив 

в  рішенні,  щодо вимоги про визнання договору

інвестування з додатковими угодами дійсним, то відповідач -Бюро технічної

інвентаризації не повинен відповідати за позовом, так як він не є стороною за

вказаним договором та не оспорює цей договір.

Крім того,

законодавством передбачено лише один випадок можливості захисту цивільних прав

шляхом визнання договору дійсним (ч. 2 ст. 200 ЦК України), якщо сторони

домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується  письмовими доказами, і відбулося повне або

часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його

нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому

разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. 

          Позивачем не вказано про ухилення

однієї з сторін від нотаріального посвідчення договору, тому договір не може

бути визнаним дійсним і за цією підставою.

Щодо вимоги про

визнання за позивачем права власності на адміністративну будівлю та автогараж,

то відповідач -Бюро технічної інвентаризації також не повинен відповідати за

позовом, так як він не оспорює це право позивача.

За таких

обставин, в позові про визнання дійсним договору та про визнання права

власності на нерухомість, слід відмовити, в зв'язку з тим, що відповідач не

повинен відповідати за позовом.

          Вимога про спонукання відповідача

зареєструвати за ним право власності на нерухомість не підлягає розгляду в

господарських судах в порядку 

господарського судочинства.

         Суд 

провадження у справі, в частині вимог про спонукання відповідача

зареєструвати право власності на нерухомість, припинив, в  решті позову відмовив. 

       05.06.2008. розглянута справа №

18/59пн за позовом приватного підприємства “Сільськогосподарське

підприємство “Оптиміст”, м. Свердловськ Луганської області до  товариства з обмеженою відповідальністю

“Кріпенське”, с. Карпове Свердловського району Луганської області

Суть спору:

позивачем заявлено вимоги:

          -          про визнання дійсним договору

купівлі-продажу від 02.02.2007. № 2, який укладено між сторонами за позовом;

-          про визнання права власності на

об'єкти нерухомості, які розташовані за адресою: с. Карпове-Кріпенське, вул.

Ювілейна,1,

    Судом встановлено: 

    Згідно договору купівлі-продажу від

02.02.2007. № 2, укладеному між сторонами за позовом, відповідач продав

позивачу об'єкти нерухомості, які розташовані за адресою: с.

Карпове-Кріпенське, вул. Ювілейна, 1.

Відповідно до

п. 6.1. договору відповідач був зобов'язаний здійснити нотаріальне посвідчення

та державну реєстрацію договору протягом 6 місяців з моменту його підписання.

          Відповідач не вжив заходів до

нотаріального посвідчення та державної реєстрації вказаного договору.

         08.09.2000 на загальних зборах членів

сільськогосподарського виробничого кооперативу “Кріпенське” було вирішено

реорганізувати вказаний виробничий кооператив та створити на його базі

товариство з обмеженою відповідальністю “Кріпенське” (відповідача).

          В листопаді 2000 року в результаті

реорганізації СВК “Кріпенське” було створено товариство з обмеженою

відповідальністю “Кріпенське” -відповідач по справі.  У порядку правонаступництва до відповідача

перейшло право власності на спірне нерухоме майно.

         02.07.2007. загальними зборами

засновників ТОВ “Кріпенське” було вирішено продати позивачу спірне майно, що

підтверджується протоколом загальних зборів засновників ТОВ “Кріпенське” від

02.02.2007. № 2.

На підставі

вказаного рішення загальних зборів засновників ТОВ “Кріпенське” та

використовуючи права власника майна відповідач за договором купівлі-продажу від

02.02.2007. № 2 продав вказане майно позивачу за 164275,20 грн.

На дату

відчуження спірне майно в податковій заставі не перебувало, що підтверджується

листом ДПІ у м. Свердловське від 28.05.2008. № 8666/10 (в якій відповідач

перебуває на податковому обліку).

За актом

приймання-передачі від 07.02.2007 спірне майно було передане позивачу, що

підтверджується вказаним актом, який підписано повноваженими представниками сторін

за договором та скріплено печатками підприємств.

Відповідно до

ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу нерухомого майна

укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до

п. 6.1. договору відповідач був зобов'язаний здійснити нотаріальне посвідчення

та державну реєстрацію договору протягом 6 місяців з моменту його підписання.

Однак, відповідач ухилився від його нотаріального посвідчення.

          Згідно ч. 2 ст. 220 Цивільного

кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що

підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове

виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального

посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне

нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

          Судом встановлено, що сторони

домовилися щодо усіх істотних умов вищевказаного договору, що підтверджується

вищевказаними письмовими доказами, і відбулося часткове виконання договору (передача

майна), але відповідач ухилився від його нотаріального посвідчення.

За таких

обставин, вимоги про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 02.02.2007 №

2, який укладено між сторонами за позовом, підлягають задоволенню.

Листом від

29.05.2008 № 868 Свердловське міжрайонне БТІ повідомило суд, що право власності

на спірне нерухоме майно ні за ким не зареєстроване.

Відповідно до

ч. 3 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за  договором, який підлягає нотаріальному

посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту

набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого

нотаріально, дійсним.

         З урахуванням того, що договір

купівлі-продажу від 02.02.2007 № 2, укладений між сторонами за позовом,

визнаний судом дійсним, а також з урахуванням вищенаведених положень ч. 3 ст.

334 Цивільного кодексу України, вимоги про визнання за позивачем права

власності на спірні об'єкти нерухомості, розташовані за адресою: с.

Карпове-Кріпенське, вул. Ювілейна,1, визнані судом такими, що підлягають

задоволенню.

ІІ.  Справи 

про визнання  права  власності, 

набутого в  результаті   внесення 

майна до статутного фонду 

господарського  товариства.   

             21.03.2008. розглянута справа №

15/19пн за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТМ -Центр”, м.

Київ до 1-го відповідача Виконавчого комітету Луганської міської ради, м.

Луганськ 2-го відповідача  Відкритого

акціонерного товариства “Полтаваелектро”, м. Полтава за участю третьої особи,

що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Луганське

міське комунальне підприємство “Бюро технічної інвентаризації”, м.

Луганськ  про визнання права власності та

зобов'язання видати Свідоцтво на право власності.

Судом встановлено:

На загальних зборах учасників товариства з обмеженою відповідальністю “ТМ

-Центр”, що відбулись 01.12.2006р. та оформлені протоколом №7, прийняті рішення

про прийняття до складу учасників товариства нового учасника -ВАТ

“Полтаваелектро” та збільшення статутного капіталу товариства позивача за

рахунок внеску нового учасника.

Таким внеском

визначено нерухоме майно вказане у п. 2.3. протоколу рішення зборів (у тому

числі спірне майно).

Наведеному

рішенню загальних зборів учасників ТОВ “ТМ - Центр” передували рішення

загальних зборів акціонерів ВАТ “Полтаваелектро”, проведених 21.08.2006р. і

рішення спільного засідання правління та спостережної ради  ВАТ “Полтаваелектро” від 17.11.2006р. про

передачу майна до статутного капіталу. Доказів оскарження та скасування цих

рішень суду не надано.

Судом також

встановлено, що у ВАТ “Полтаваелектро” право власності на спірне майно виникло

в результаті проведення процесу приватизації, що підтверджується наданими до

матеріалів справи документами, зокрема: договором купівлі-продажу державного

майна №31 від 20.09.1994р., свідоцтвом про право власності за реєстр. №90,

виданим регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській

області, додатком до акту приймання-передачі державного майна цілісного

майнового комплексу орендного підприємства “Полтавсільелектромережбуд” від

20.08.1998р.

Майно (у тому

числі спірне) було передано відкритим акціонерним товариством “Полтаваелектро”

до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю “ТМ -Центр” за

актом приймання-передачі від 01.12.2006р.

На підставі

вказаного протоколу загальних зборів №7 від 01.12.2006р. зареєстровано статут

ТОВ “ТМ -Центр” в новій редакції про що державним реєстратором 5 грудня 2006

року вчинено реєстраційний запис.

Відповідно до

п. 1.3. зазначеної редакції статуту ТОВ “ТМ -Центр” одним з учасників

товариства позивача є ВАТ “Полтаваелектро”.

У п. 4.3.3.

статуту ТОВ “ТМ -Центр” визначено перелік майна, переданого ВАТ

“Полтаваелектро” до статутного фонду позивача.

У складі такого

майна значиться і спірне майно, щодо якого позивачем заявлено вимоги про

визнання права власності.

Будівлі контори

одноповерхової загальною площею 242,6 кв.м. присвоєно нову адресу - м.

Луганськ, вул. Тихоокеанська, 53а, що підтверджується листом управління

архітектури та містобудування Луганської міської ради № 01-10/153 від

16.01.2006р.

Передача

спірного майна за вказаним актом приймання-передачі не оскаржена в судовому

порядку, будь-яких судових рішень з цього приводу суду не надано. На момент

передачі майна до статутного фонду позивача відсутні будь-які обмеження щодо

його відчуження.

Згідно п. 4 ст.

62 Господарського кодексу України підприємство є юридичною особою,  має відокремлене  майно, самостійний баланс,  рахунки в установах банків,  печатку із своїм найменуванням та

ідентифікаційним кодом.

Майно  підприємства 

становлять  виробничі  і 

невиробничі фонди,  а  також 

інші  цінності,  вартість 

яких відображається в самостійному балансі підприємства, що відображено

в п. 1 ст. 66 Господарського кодексу України.

Відповідно до

п. 2 зазначеної статті джерелами формування майна підприємства є, зокрема,

грошові та матеріальні внески засновників; майно, придбане в інших суб'єктів

господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку;

інші джерела, не заборонені законодавством України. Аналогічна норма закріплена

і у ст. 140 Господарського кодексу України.

Відповідно до

п. 1 ч. 1 ст. 115 Цивільного кодексу України товариство є власником майна,

переданого йому засновниками і учасниками у власність, як вклад до статутного

капіталу. Аналогічна норма міститься у ст. 12 Закону України “Про господарські

товариства”

Спірне майно

передано другим відповідачем  до

статутного фонду позивача у справі за актом приймання-передачі, що встановлено

вище у даному рішенні.

Згідно ст. 328

Цивільного кодексу України право 

власності вважається набутим правомірно, 

якщо інше прямо  не  випливає 

із  закону  або 

незаконність  набуття  права власності не встановлена судом.

Передача другим

відповідачем спірного майна до статутного фонду позивача не оскаржена в

судовому порядку.

Так, підприємство позивача набуло

права власності на спірне майно передане до його статутного фонду його

учасником -другим відповідачем.

Позов

задоволено   частково.

          Визнано  право власності за Товариством з

обмеженою  відповідальністю “ТМ -Центр”,

м. Київ,  вул. Ізюмська, б. 7,

ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34422658, на нерухоме  майно, 

яке знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Тихоокеанська, 53,  та  

нерухоме майно,  яке знаходиться

за адресою: м. Луганськ, вул. Тихоокеанська, 53а.

В  частині  

зобов'язання виконавчого комітету Луганської міської ради оформити та

видати ТОВ “ТМ -Центр” свідоцтво про право власності провадження  у 

справі  припинено в зв'язку з

відмовою від позову. 

ІІІ.  Справи 

про  визнання  права 

власності  на  створене 

майно,  в  тому 

числі  на  самочинне 

будівництво.   

         У справі   № 18/48пн  за позовом приватного підприємства “Наділ”,

м. Луганськ  до Луганської міської ради,

м. Луганськ  про визнання права

власності  суд  встановив:

         Позивач в позовній заяві вказав, що за

нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 19.12.2005 він придбав у

ТОВ “Стелс” 39/100 частин вбудованого нежитлового приміщення, що розташоване за

адресою: м. Луганськ, вул. Побєдоносная, 17.

         В зв'язку з виробничою необхідністю,

без одержання відповідних дозволів та без виділення відповідної земельної

ділянки позивач самочинно побудував окремий зовнішній вхід (вхідний ганок) до

придбаного нежитлового приміщення.

         Позивач в позовній заяві також

зазначив, що прийняття в експлуатацію самочинного будівництва та оформлення на

нього права власності виконавчим комітетом є неможливим саме в силу

самочинності будівництва.

Крім того,

визнати право власності на самочинно побудований вхідний ганок неможливо

за таких підстав:

Відповідно до

ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює

самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності

на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за

особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй

відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у

встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376

ЦК України).

Позивачу у

встановленому порядку земельна ділянка під вже збудований вхідний ганок,   не надана.

         Тому, законні підстави для визнання

права власності за позивачем на 

вищевказаний вхідний ганок, відсутні.

В задоволенні

позову  відмовлено.

           06.05.2008. розглянута справа №

2/3пн за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи

ОСОБА_1,  с. Ювілейний, м. Луганськ до 1

відповідача - Міського комунального підприємства “Бюро технічної

інвентаризації”, м. Луганськ , 2 відповідача -Виконавчого комітету Ювілейної

селищної Ради, с. Ювілейний, м. Луганськ, 

3-я особа,  яка не заявляє

самостійних вимог не предмет спору на стороні відповідача -Товариство з

обмеженою відповідальністю  “Шахтарський

ринок”, м. Луганськ  про визнання права

власності.

Суть спору:

позивачем заявлено вимогу про визнання права власності позивача на об'єкти

нерухомого майна: магазин кафе-бар з навісом та ганком, загальною площею 363,9

кв. м, розташований за адресою: м. Луганськ, с. Ювілейний, вул. Артема, 12.

В обґрунтування

позовних вимог позивач посилається на те, що:

26.11.2007.

позивач звернувся з заявою до 1 відповідача про реєстрацію права власності на

нерухоме майно магазин-кафе-бар “Тітаник” з навісом та ганком, розташований за

адресою: м. Луганськ, с. Ювілейний, вул. Артема,12. Останній листом від

04.12.07 № 15/43-3572  відмовив у

реєстрації прав власності позивача на вказаний об'єкт. Позивач вважає дане рішення

1 відповідача необґрунтованим.

У підтвердження

права користування майном магазином-кафе-баром “Тітаник” з навісом та ганком,

позивач посилається на договір про передачу торгового місця розміром 406 кв.м

на території ринку, укладений між ним та ТОВ “Шахтарський ринок”; договір на

капітальне будівництво магазин-кафе-бару від 23.08.01 № 266/7, укладений між

ним та ПП “ДОК”, локальний кошторис та акти виконаних робіт  до договору від 23.08.01 № 266/7; робочій

проект енергопостачання магазину позивача від 08.09.95 та договір на поставку

електроенергії від 19.09.2005.

З посиланням на

вимоги ст. 331 Цивільного кодексу України, позивач звернувся до суду з

проханням визнати за ним право власності на новозбудований об'єкт нерухомості

-магазин-кафе-бар “Тітаник” з навісом та ганком, загальною площею 363,9 кв.м.,

розташований за адресою: м. Луганськ, с. Ювілейний, вул. Артема,12.

Як свідчать

матеріали справи спір за позовом виник у зв'язку з відмовою 1 відповідачем

позивачу в оформленні права власності на об'єкт нерухомості, розташований за

адресою: м. Луганськ, с. Ювілейне, вул. Артема, 12.

Відповідно до

пункту 6.1 Тимчасового положення, на підставі якого відмовлено позивачу в

оформленні права власності на об'єкт нерухомого майна, -оформлення права

власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право

власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого

самоврядування - фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані,

перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта

про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для

цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в

експлуатацію.

Позивачем не

надано суду рішення про відведення земельної ділянки під будівництво

магазину-кафе-бару “Тітаник” та не надано доказів введення його в експлуатацію.

          Таким чином, у задоволенні вимог про

визнання права власності на об'єкт нерухомості магазин-кафе-бар “Тітаник” з

навісом та ганком, загальною площею 363,9 кв.м.,  розташований за адресою: м. Луганськ, с.

Ювілейний, вул. Артема,12, слід відмовлено. 

          Як  вбачається 

з  проведеного  аналізу 

і  узагальнення  практики 

розгляду справ  про  визнання 

права  власності,   даний 

спосіб  захисту  права 

власності  є  одним 

з  найпоширеніших  цивільно 

- правових  способів  захисту  

прав  і  інтересів 

власників  майна.  Правовідносини власності  в 

умовах  ринкової  економіки 

потребують  стабільності,  про 

що  свідчить  зростання 

кількості  судових  справ 

вказаної  категорії.  

Суддя    господарського суду

Луганської області                                                                            

Т.М.Мінська