Ухвала

від 26.01.2009 по справі 16/151пн

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

УХВАЛА         

26

січня 2009 р.                                                                                  

№

16/151пн 

Вищий господарський суд

України у складі колегії суддів:

Дунаєвської

Н.Г. -головуючого,

Воліка

І.М.,

Ковтонюк

Л.В.,

розглянувши

касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи

ОСОБА_1на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 4 грудня

2008 року у справі № 16/151пн Господарського суду Луганської області за

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гербела", м.

Луганськ, до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1,

м. Луганськ, про зобов'язання вчинити певні дії,

В

С Т А Н О В И В:

Подана

касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського

процесуального кодексу України з таких підстав.

Відповідно

до ст. 46 ГПК України державне мито сплачується в порядку і розмірі,

встановлених законодавством України.

Порядок

сплати державного мита встановлений Інструкцією про порядок обчислення та

справляння державного мита, яка затверджена наказом Головної державної

податкової інспекції України від 22 квітня 1993р. № 15 та Декретом Кабінету

Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 р. № 7-93.

Згідно

з підпунктом “б” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про

державне мито” державне мито із позовних заяв немайнового характеру, в тому

числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів

ненормативного характеру; із заяв кредиторів про порушення справ про

банкрутство, а також із заяв кредиторів, які звертаються з майновими вимогами

до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство сплачується в

розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При

цьому, підпунктом “г” пункту 2 статті 3 зазначеного декрету встановлено, що із

апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про

перегляд їх за нововиявленими обставинами ставки державного мита встановлюються

в таких розмірах: 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви,

для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру -50

відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Надана

до касаційної скарги квитанція № 526250 від 24 грудня 2008 року свідчить про

сплату державного мита в сумі 30 грн. 00 коп., проте відповідно до згаданих

вище норм законодавства сума державного мита повинна становити 42 грн. 50 коп.

Відповідно

до п. 4 ГПК України, касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається

судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного

мита у встановлених порядку і розмірі.

Зважаючи

на те, що касаційна скарга не відповідає вимогам Господарського процесуального

кодексу України, скарга не дає підстав для перегляду постанови Луганського

апеляційного господарського суду від 4 грудня 2008 року в касаційному порядку і

підлягає поверненню.

При

цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що після усунення

обставин, наведених у пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті,

сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу, а прокурор внести

касаційне подання в загальному порядку.

Звертаємо

увагу на те, що реалізація права скаржника на повторне звернення з належно

оформленою касаційною скаргою, передбаченого ч. 3 ст. 1113

Господарського процесуального кодексу України, не тягне автоматичного

відновлення пропущеного процесуального строку, встановленого ст. 110 ГПК

України.

Керуючись

ст.ст. 86, 111, 1113 Господарського процесуального кодексу України,

Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну

скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1на постанову

Луганського апеляційного господарського суду від 4 грудня 2008 року у справі №

16/151пн повернути скаржнику.

Головуючий:

Н.

Дунаєвська

Судді:

І. Волік

Л.

Ковтонюк