Рішення

від 10.10.2013 по справі 901/2382/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.10.2013Справа № 901/2382/13

за позовом Кримського республіканського підприємства «Вода Криму»

до відповідача Державного підприємства «Кримські генеруючі системи»

про врегулювання розбіжностей до договору

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача - Шараборін О.М., довіреність № 48/1 від 19.07.2013, представник;

від відповідача - Півошенко Ю.М., довіреність № 2 від 02.01.2013, представник

СУТЬ СПОРУ: Кримське республіканське підприємство «Вода Криму» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державного підприємства «Кримські генеруючі системи» про врегулювання розбіжностей до договору в редакції позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач запропонував відповідачу укласти договір №141 від 06.06.2013 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію, відповідач, не погодившись з деякими пунктами договору, склав протокол розбіжностей до нього. Не дійшовши згоди щодо спірних пунктів договору, позивач звернувся з позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 липня 2013 року порушено провадження у справі.

03.09.2013 в судовому засіданні представником Державного підприємства «Кримські генеруючі системи» надано відзив на позовну заяву, відповідно до якою відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить викласти спірні пункти договору у редакції відповідача.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.09.2013 продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

Кримське республіканське підприємство «Вода Криму» запропонувало Державному підприємству «Кримські генеруючі системи» укласти договір №141 від 06.06.2013 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію (далі - договір).

Відповідач, не погодившись з деякими пунктами договору, склав протокол розбіжностей до нього, який був отриманий позивачем 27.06.2013 за вхідним № 3855-2 разом з супровідним листом №780 від 25.06.2013.

Згідно Закону України «Про природні монополії» №1682-ІІІ від 20.04.2000 з наступними змінами та доповненнями позивач є природним монополістом, який надає послуги з водопостачання та водовідведення.

У відповідності до частини 7 статті 181 Господарського кодексу України якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладання якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишились неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

11.07.2013 позивач спрямував на адресу відповідача протокол узгодження розбіжностей, який був отриманий Державним підприємством «Кримські генеруючі системи» 12.07.2013 за вх. №622 про що свідчить штамп на листі.

Однак, на час подання позову до суду протокол узгодження розбіжностей відповідачем не був підписаний, що в свою чергу стало підставою для звернення з позовом до суду.

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Під час розгляду справи Державним підприємством «Кримські генеруючі системи» був підписаний протокол узгодження розбіжностей від 11.07.2013 за винятком абз. 2 п. 8.2. та п.11.1.7.

Пунктом 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У зв'язку із тим, що відповідачем вже після порушення провадження у справі підписаний протокол врегулювання розбіжностей від 11 липня 2013 року, в якому деякі розбіжності між сторонами врегульовані, в частині позовних вимог КРП «Вода Криму» про врегулювання розбіжностей стосовно пункту 7.2.7. договору, пункту 7.5.4. договору, щодо доповнення пункту 8.2. договору абзацом 4, пункту 10.6. договору, пункту 11.3. договору, пункту 13.3. договору, пункту 14.1. договору провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.п. 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України.

Щодо пункту 3.3. договору.

Суд вважає за необхідне прийняти п.3.3. договору в редакції позивача виходячи з того, що згідно статті 6 Закону України «Про державне регулювання в сфері комунальних послуг» органом, який визначає тарифи на послуги позивача є Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сфері комунальних послуг.

Згідно пункту 2.3. Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад, затвердженого наказом Мінрегіонбуду України №390 від 30.07.2012 суб'єктами господарювання, що виробляють теплову енергію, надають комунальні послуги (послуги централізованого опалення, холодного та гарячого водопостачання, водовідведення) до відома споживачів доводиться така інформація:

загальний розмір тарифу та його структура (плановані витрати за елементами, прибуток, податок на додану вартість);

копія постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, про встановлення тарифів на теплову енергію чи послуги централізованого водопостачання, водовідведення (у разі, якщо суб'єкт господарювання є ліцензіатом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг);

обґрунтування причин зміни тарифу (зазначення розміру діючого тарифу та відсотка відшкодування затвердженим тарифом собівартості, планового економічно обґрунтованого тарифу, дати, коли тариф востаннє переглядався, причин перегляду тарифу, зазначення відсотка зростання основних складових тарифу (заробітної плати, електроенергії, паливо-мастильних матеріалів), визначення відсотка підвищення тарифу тощо);

інша додаткова інформація, визначена суб'єктом господарювання та/або органом місцевого самоврядування.

Зазначена інформація доводиться до відома споживачів шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), у друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування), веб-сайті суб'єкта господарювання (за наявності) та шляхом розміщення на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування в населених пунктах, де споживачі отримують відповідні послуги.

Згідно частини 1 статті 632 ЦК України у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Отже, оскільки розмір тарифів на послуги позивача не встановлюється на розсуд сторін договору, а визначається уповноваженим органом, редакція пункту 3.3. договору, яка запропонована позивачем є обґрунтованою.

Щодо пункту 4.4. договору.

До моменту зарахування коштів на поточний рахунок позивача, грошові кошти є власністю відповідача, він як власник має право розпоряджатись ними на свій розсуд, в тому числі визначати призначення платежу - яку суму та на який період виникнення заборгованості слід віднести. Крім того, вказані положення договору не передбачені Правилами користуванням системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України. Отже, вказаний пункт підлягає виключенню з договору.

Щодо пункту 7.2.2. договору.

Суд вважає за необхідне прийняти пункт 7.2.2. в редакції відповідача, оскільки вимога позивача щодо щоденного фіксування показань водомірів є додатковою обтяжливою процедурою для відповідача, в той час як вона не передбачена жодним з нормативних актів, які регулюють правовідносини між сторонами.

Щодо пункту 7.2.3. договору.

Суд вважає за необхідне прийняти дану умову в редакції відповідача, оскільки стороною за договором є ДП «Кримські гернеруючі системи», отже уповноваженим представником підприємства під час проведення перевірки є або керівник підприємства, або особи, які уповноважені на це в силу посадових обов'язків або розпорядження керівника підприємства, але не будь-яких працівник підприємства. Більш того, повноваження на вчинення юридичних дій від імені «Кримські генеруючі системи» повинні виникати відповідно до положень цивільного законодавства, виникнути у будь-якої не пойменованої особи, на підставі договору між сторонами спору.

Щодо абзацу 2 пункту 7.4.4. договору.

З урахуванням доводів сторін, суд вважає за необхідне викласти абзац другий пункту 7.4.4. договору в редакції, відмінній від редакцій, запропонованих сторонами спору, а саме: «У разі виявлення працівником (працівниками) «Виробника» порушень умов договору та/або чинного законодавства складається акт, якій підписується працівником (працівниками) «Виробника» з одного боку та уповноваженим представником «Споживача» з іншого боку. У разі відмови уповноваженого представника «Споживача» від підписання акту, або відсутності такого представника, про це зазначається в акті.». Укладення договору на вказаній умові з одного боку дозволить закріпити в договору порядку фіксації порушень, з іншого боку не порушить балансу інтересів сторін, не буде надавати акту про порушення завідомої доказової сили.

Щодо абзацу 2 пункту 8.2. договору.

Відповідно до пунктів 5.1.-5.7. Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

Обладнання вузла обліку здійснюється за рахунок споживачів.

Періодична повірка, обслуговування та ремонт засобів обліку проводяться відповідно до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", а також інших нормативно-правових актів, які регулюють цю сферу діяльності.

Засоби обліку, які виключені з державного реєстру в період експлуатації засобів обліку, можуть використовуватись до закінчення встановленого граничного строку служби, після чого здійснюється їх заміна.

Проектування, монтаж та експлуатація вузлів обліку виконуються відповідно до вимог державних будівельних норм. Приймання в експлуатацію вузла обліку та реєстрація засобів обліку здійснюються за участю представника виробника.

До початку розробки технічної документації вузла обліку споживач повинен отримати від виробника вихідні дані, а також рекомендації щодо типу засобів обліку.

Вихідні дані видаються за заявкою споживача в 15-денний термін.

Вибір засобів обліку здійснює споживач, виходячи з отриманих вихідних даних, одержаних від виробника.

Установка засобів обліку здійснюється відповідно до проекту, погодженого виробником.

Враховуючи наведені положення, суд вважає що відносини сторін стосовно встановлення засобів обліку достатньо врегульовані положеннями чинного законодавства. Крім того, суд звертає увагу на те, що поняття «марка» приладу обліку не є зрозумілим, що може призвести до того, що позивач буде мати можливість нав'язувати відповідачу придбання засобу обліку певного виробника, що є необґрунтованим обмеженням прав відповідача.

Отже, друге речення абзацу 2 пункту 8.2. договору підлягає виключенню.

Щодо стовпчику «Розрахункова площа водозабору» в пункті 8.2. договору.

Суд вважає, що дана умова договору не підлягає виключенню, повинна бути викладена в редакції позивача, оскільки данні 0.02121 обчислені згідно листа відповідача №530 від 22.04.2013 де зазначено що площа адміністративної будівлі по даху (площа водозбору) складає 303 м.кв. Відповідно абз. 2 п.п. 1.3 п. 1 Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Держбуду України 19.02.2002 №37 «Підприємства скидають стічні води в системи комунальної чи відомчої каналізації та сплачують їм за послуги водовідведення відповідно до договорів з Водоканалами. Договори укладають на підставі місцевих Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації міста. Згідно п.п. 7.6.1. п. 7.6. ч. 7 Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації міста Сімферополя затверджених рішенням Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради 26.03.2004 №469 кількість стічних вод, прийнятих від кожного підприємства до міської каналізації визначається за додатковою кількістю стічних вод, які потрапляють з площ водозбору підприємства у каналізаційні мережі через зливоприймачі та каналізаційні колодязі в період дощів та сніготанення.

Щодо доповнення абзацу 1 пункту 8.3. договору.

Суд вважає за необхідне прийняти вказану умову в редакції КРП «Вода Криму», оскільки розпорядчі документи позивача є обов'язковими для відповідача, а питання щодо своєчасності їх виконання повинно вирішуватись в кожному конкретному випадку, з урахуванням заходів позивача щодо своєчасного доведення цих розпорядчих документів до ДП «Кримські генеруючи системи».

Щодо виключення підпунктів в) з) л) пункту 10.3. договору.

Суд вважає за необхідне виключити підпункт в) пункту 10.3. договору, оскільки майно ДП «Кримські геруючі системи», в тому числі і інженерні мережі, є державною власністю, відповідач володіє, користується та розпоряджується вказаним майном на праві господарського відання, а тому на свій розсуд визначає осіб, які мають право на підключення до його мереж та користуваннями ними з метою отримання питної води та відведення стоків, будь-яки положення законодавства, які б дозволяли обмежити відповідача в цьому праві - відсутні.

Суд вважає за необхідне залишити підпункт з) пункту 10.3. договору в редакції позивача, оскільки відсутність субспоживачів на момент укладення договору між сторонами, не може бути підставою для врегулювання відносин між сторонами на майбутнє.

Суд вважає за необхідне підпункту л) пункту 10.3. договору викласти в наступній редакції: «л) невыполнение требований действующих нормативно-правовых актом та условий договору относительно обеспечения учета питьевой води и сброшенных стоков», умова договору у вказані редакції забезпечує баланс майнових інтересів сторін договору.

Щодо пункту 11.1.7 договору.

Вказаний пункт договору описує один з видів можливих протиправних дій з боку ДП «Кримські геруючі системи» під час користуванням комунальними системами водовідведення, а тому підлягає викладенню в редакції позивача.

Щодо абзацу 3 пункту 12.2. договору.

Суд вважає за необхідне залишити абзац 3 пункту 12.2. договору в редакції позивача, оскільки така редакція умови договору повністю відповідає положенням частини 3 статті 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Щодо пункту 12.3 договору.

Відповідно до пункту 7.8. Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України з метою контролю якості стічних вод Підприємств Водоканал здійснює відбір разових проб. Виявлені в цих пробах перевищення ДК забруднюючих речовин у стічних водах є підставою для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень. Відбір контрольних проб стічних вод Підприємств виконується уповноваженими представниками Водоканалу, що фіксується у спеціальному журналі або акті, який підписують як представники Водоканалу, так і представник Підприємства-абонента.

У разі неявки уповноваженого представника Підприємства або при його відмові підписати акт останній підписується представниками Водоканалу із зазначенням прізвища представника абонента, який відмовився підписати акт.

Таким чином, суд вважає за необхідне викласти в наступній редакції: « 12.3. В случае не обеспечения «Потребителем» явки ответственного лица «Потребителя» для составления актов, участия в обследовании и отборе сточных вод, что предусмотрено пунктом 7.2.19. этого договору, акты и другие документы подписываются представителями «Производителя» с указанием фамилии представителя абонента, который отказался подписать акт».

Щодо підпункту б) пункту 14.2. договору.

Суд вважає з необхідне прийняти пункт б) пункту 14.2. договору в редакції позивача, оскільки відповідно статті 6 Закону України «Про державне регулювання в сфері комунальних послуг» тарифи на послуги, які надає позивач є об'єктом державного цінового регулювання, їх розмір не залежить від волевиявлення сторін договору.

Згідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15 жовтня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Вважати укладеним з моменту набрання рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим по цій справі законної сили між Кримським республіканським підприємством «Вода Криму» та Державним підприємством «Кримські генеруючі системи» договір №141 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію в редакції, запропонованої Кримським республіканським підприємством «Вода Криму» на наступних умовах:

пункт 3.3. договору викласти в редакції Кримського республіканського підприємства «Вода Криму»;

пункт 4.4. договору - виключити;

пункт 7.2.2. договору викласти в редакції Державного підприємства «Кримські генеруючи системи»;

в пункті 7.2.3. договору виключити фразу: «работники, и/или служащие, и/или должностные лица, и/или владельцы без предварительного уведомления «Потребителя»; в таком случае работники, и/или служащие, и/или должностные лица, и/или владельцы «Потребителя» выступают в качестве уполномоченного представителя «Потребителя» и осуществляют все действия, связанные с исполнением настоящего Договора, от лица «Потребителя».;

абзац 2 пункту 7.4.4. договору викласти в наступній редакції:«В случае выявления работником (работниками) «Производителя» нарушений условий договора и/или действующего законодательства, составляется акт, который подписывается работником (работниками) «Производителя» с одной стороны и уполномоченным представителем «Потребителя» с другой стороны. В случае отказа уполномоченного представителя «Потребителя» от подписания акта, или отсутствия такого представителя, об этом указывается в акте»;

друге речення абзацу 2 пункту 8.2. договору - виключити;

стовпчик «Розрахункова площа водозабору» в пункті 8.2. договору - викласти в редакції Кримського республіканського підприємства «Вода Криму»;

абзац 1 пункту 8.3. договору - викласти в редакції Кримського республіканського підприємства «Вода Криму»;

підпункт в) пункту 10.3. договору - виключити;

підпункти з), л) пункту 10.3. договору - викласти в редакції Кримського республіканського підприємства «Вода Криму»;

пункт 11.1.7. договору - викласти в редакції Кримського республіканського підприємства «Вода Криму»;

абзац 3 пункту 12.2. договору - викласти в редакції Кримського республіканського підприємства «Вода Криму»;

пункт 12.3. договору викласти в наступній редакції: « 12.3. В случае не обеспечения «Потребителем» явки ответственного лица «Потребителя» для составления актов, участия в обследовании и отборе сточных вод, что предусмотрено пунктом 7.2.19. этого договору, акты и другие документы подписываются представителями «Производителя» с указанием фамилии представителя абонента, который отказался подписать акт»;

підпункт б) пункту 14.2. договору - викласти в редакції Кримського республіканського підприємства «Вода Криму».

3.В частині позовних вимог Кримського республіканського підприємства «Вода Криму» про викладення пунктів 4.4., 7.2.2., 7.2.3., абзацу 2 п. 7.4.4., абзацу 2 пункту 8.2., п.п. в) пункту 10.3., п. 12.3. договору №141 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію в редакції, запропонованої КРП «Вода Криму» - в задоволені позову відмовити.

4.В частині позовних вимог Кримського республіканського підприємства «Вода Криму» про врегулювання розбіжностей стосовно пунктів 7.2.7., 7.5.4., щодо доповнення пункту 8.2. договору абзацом 4, 10.6., 11.3., 13.3., 14.1. договору - провадження у справі припинити.

5.Стягнути з Державного підприємства «Кримські генеруючі системи» на користь Кримського республіканського підприємства «Вода Криму» 573,50 грн судового збору.

6.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.А. Калініченко