Рішення

від 15.10.2013 по справі 904/3938/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.10.13р. Справа № 904/3938/13

За позовом Приватного підприємства "Ліга", м. Дніпропетровськ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

про стягнення 354 503,48 грн.

та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

до Приватного підприємства "Ліга", м. Дніпропетровськ

про визнання договору купівлі-продажу № 105 від 01.11.2012 р. удаваним

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Бондик Є.В.

Представники:

Від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним): Хандога В.В., довіреність №1 від 20.05.2013р.

Від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним): не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Господарським судом Дніпропетровської області порушено провадження у справі № 904/3938/13 за позовом Приватного підприємства "Ліга" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 354 503,48 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх обов'язків за договором купівлі-продажу від 01.11.2012р. № 105 в частині оплати поставленого позивачем товару.

Відповідач відзив на позов не надав, в ході судового розгляду проти позову заперечував, посилаючись на фіктивність укладеного договору.

07.06.2013 р. від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (Відповідач за первісним позовом, Позивач за зустрічним позовом) надійшла зустрічна позовна заява про визнання договору купівлі-продажу № 105 від 01.11.2012 р. удаваним.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2013 р. прийнято зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до сумісного розгляду з первісним позовом.

ТОВ «Ліга» надав заперечення на зустрічну позовну заяву, в яких зазначив, що дана позовна заява є необґрунтованою, безпідставною та не підтверджена будь-якими належними доказами.

Представник відповідача у судовому засіданні 29.07.2013р. надав клопотання про зупинення провадження у справі № 904/3938/13, у зв'язку з розглядом справи за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Ліга" про визнання договору купівлі-продажу № 105 від 01.11.2012 р. недійсним.

Крім того, в судове засідання 29.07.13р. представник відповідача надав письмове клопотання про відмову від зустрічної позовної заяви. Суд відклав розгляд клопотання про відмову від зустрічної позовної зави до наступного судового засідання.

Ухвалою суду від 26.06.2013р. строку розгляду справи продовжувався до 05.08.2013р.

29.07.2013 р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області провадження у справі № 904/3938/13 було зупинено до вирішення пов'язаної з нею справи № 904/5035/13.

16.09.2013 р. від Приватного підприємства "Ліга" надійшла заява про поновлення провадження у справі у зв'язку із винесенням рішення господарським судом Дніпропетровської області від 28.08.2013 р. по справі № 904/5035/13, яким відмовлено в задоволенні позову. Рішення у апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили.

Враховуючи те, що обставини, які зумовили зупинення провадження у справі, усунуто, господарський суд поновив провадження у справі та призначив судове засідання на 14.10.13р.

Позивачем за первісним позовом 14.10.2013р. було надано до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 328 127,10 грн., пеню у розмірі 24 542,11 грн. та 3% річних у розмірі 8 387,853 грн.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК, ціну позову вказує позивач.

Враховуючи, що збільшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає заяву позивача до розгляду.

У судове засідання 14.10.13р. відповідач не з'явився, про час та місце судового засідання повідомленим належним чином.

Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи представниками сторін не заявлялись.

В судовому засіданні 14.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2012р. між Приватним підприємством «Ліга» (далі - позивач, постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 105 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник продає, а покупець купляє та оплачує на умовах і в порядку, визначеному цим договором товар в асортименті, кількості та по цінам, вказаним у додатках (специфікаціях) або накладних, які підтверджують приймання-передачу товару від постачальника до покупця та є невід'ємною частиною цього договору.

У відповідності до п. 2.1. Договору, найменування, одиниця вимірювання та загальна кількість товару визначається в накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 5.2. Договору постачальник зобов'язаний вимагати оплату відповідно п. 6.2. даного договору.

Ціна на товар формується відповідно прас-листа та вказується в накладних або в інших відповідних документах постачальника (п. 6.1. Договору).

Пунктом 6.2. Договору встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар на наступних умовах: шляхом перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки постачальника не пізніше 30 календарного дня з моменту поставки товару.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2011р. Якщо за місяць до настання даного строку, ні одна з сторін на заявляє про його розірвання, то договір вважається пролонгованим на той же строк, на тих жє умовах (п. 11.1. Договору).

Позивачем умови договору виконано у повному обсязі та поставлено відповідачу товар на загальну суму 328 127,10 грн. згідно видаткових накладних: № 1 від 01.11.2012р. на суму 164 239,38 грн. (а.с.14), № 2 від 05.11.2012р. на суму 163 887,72 грн. (а.с.15).

Отримання товару по вказаним видатковим накладним підтверджується підписом відповідача та відтиском його печатки на видаткових накладних.

Відповідач товар вчасно та в повному обсязі не оплатив на підставі чого позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд прийшов до висновку про задоволення первісного позову на підставі наступного.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку товару в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 02 від 05.03.2013р. в якій він вимагає повернути суму заборгованості (а.с. 16-17).

Направлення претензії підтверджується описом вкладення до цінного листа, фіскальним чеком від 05.03.2013р. № 4845. Відповідачем претензія отримана 06.03.2013р., що підтверджується підписом відповідача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 18).

Відповідачем на адресу позивача було направлено відповідь на претензію, в якій він зазначає що договір купівлі-продажу №105 від 01.11.2012р. є удаваним правочином та сплачувати суму боргу відмовляється.

Заперечення відповідача щодо недійсності спірного договору спростовуються рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі 904/5035/13, яким відмовлено в задоволенні позовної заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Ліга" про визнання договору купівлі-продажу № 105 від 01.11.2012р. недійсним. Зазначене рішення не оскаржувалося та набрало чинності.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у сумі 328 127,10грн. не спростовані відповідачем, є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та є такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 24 542,11 грн. за період з 02.12.2012р. по 10.06.2013р. та 3% річних у сумі 8 387,53 грн. за період з 02.12.2012р. по 10.10.2013р.

Згідно п. 8.2. Договору, за несвоєчасне здійснення оплати за поставлений товар (п. 6.2.цього договору) покупець оплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу з урахуванням індексу інфляції.

Положеннями ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Розрахунок пені перевірено судом, він відповідає обставинам справи та приписам діючого законодавства, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 24 542,11 грн. за період з 02.12.2012р. по 02.06.2013р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

3% річних за період прострочення оплати з 02.12.2012р. по 10.10.2013р. включно становлять 8 387,53 грн. та підлягають до стягнення.

З врахуванням встановлених обставин, вимоги позивача за первісним позовом обґрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати у справі слід покласти на відповідача за первісним позовом.

Щодо зустрічної позовної заяви суд зазначає наступне.

07.06.2013 р. від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (Відповідач за первісним позовом, Позивач за зустрічним позовом) надійшла зустрічна позовна заява про визнання договору купівлі-продажу № 105 від 01.11.2012 р. удаваним, яка прийнята судом до сумісного розгляду з первісним позовом.

29.07.2013р. від позивача за зустрічним позовом надійшла заява про відмову від зустрічного позову (а.с.78).

Суд відклав розгляд клопотання про відмову від зустрічної позовної зави до наступного судового засідання та роз'яснив позивачу за зустрічним позовом наслідки відмови від позову.

Згідно п.4 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Зазначена заява підписана представником ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_3 за нотаріально посвідченою довіреністю, якою останньому надається право повної відмови від позовних вимог (а.с.64-65).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України суд приймає відмову позивача від позову, оскільки вона не суперечить чинному законодавству, не порушує прав та охоронюваних інтересів інших осіб та провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, провадження у справі за зустрічною позовною заявою підлягає припиненню.

Судові витрати за зустрічним позовом відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають покладенню на позивача за зустрічним позовом.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 22, 33, 43, 44, 49, 75, п.4 ст. 80, ст.ст. 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "ЛІГА" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Немировича-Данченко, буд. 62, код ЄДРПОУ 32052217) суму основного боргу - 328 127,10 грн. (триста двадцять вісім тисяч сто двадцять сім грн. 10 коп.), суму пені - 24 542,11 грн. (двадцять чотири тисячі п'ятсот сорок дві грн. 11 коп.), суму 3% річних - 8 387,53 грн. (вісім тисяч триста вісімдесят сім грн. 53 коп.); судового збору - 7 221,13 грн. (сім тисяч двісті двадцять одна грн. 13 коп.), про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження у справі за зустрічним позовом.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.Г. Назаренко

Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 16.10.2013р.