Постанова

від 09.10.2013 по справі 902/72/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2013 р. Справа № 902/72/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Миханюк М.В.

суддів Бучинська Г.Б.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю"Рубін" на рішення господарського суду Вінницької області від 06.08.13 р.

у справі № 902/72/13 (суддя Грабик В.В. )

позивач Вінницька міжрайонна прокуратура з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі державної екологічної інспекції у Вінницькій області

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубін"

про стягнення коштів

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

прокурора -Прищепи О.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 06 серпня 2013 року у справі № 902/72/13 ( суддя Грабик В.В.) задоволено позов Вінницького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін" про стягнення коштів.

Даним рішенням стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін « на користь Державної екологічної інспекції у Вінницькій області збитки в сумі 277 369,28 грн. та в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 5 547,38 грн.

Задовольняючи позов з огляду на ст.ст.44,48,49,110,111 ВК України , ст. 68,69 Закону України « Про охорону навколишнього природного середовища», місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими , оскільки відповідач, здійснюючи спеціальне водокористування без відповідного на те дозволу у період з 08 серпня 2011 року до 06.вересня 2012 року діяв неправомірно, що спричинило обов'язок відшкодувати заподіяну цими неправомірними діями шкоду.

ТзОВ« Рубін» подано апеляційну скаргу, якою вважає оскаржуване рішення незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що судом першої інстанції не було враховано факт відсутності доказів про використання товариством підземних вод з 08.08.2011р. по 06.09.2012р. та заподіяння цим збитків.

Період часу самовільного водокористування та обсяг самовільно використаної води без відповідного дозволу державним інспектором з охорони навколишнього середовища не досліджувався, тому в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства не встановлювалось періоду самовільного водокористування та обсягу самовільно використаної води.

Апелянт вказує, що висновок про обсяг самовільного водокористування зроблено не на підставі об'єктивних та перевірених даних, якими могли б слугувати первинні документи, а на підставі довідки відповідача, який на власний розсуд самостійно визначив обсяг самовільно використаної води.

Зазначає, що встановлення факту обсягу самовільно використаної без дозволу води є обов'язком контролюючого органу, а не особи, яку контролюють. Всупереч положенням "Порядку організації та проведения пepeвірок суб'єктами господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства", акт перевірки, довідка відповідача про кількість самовільно використаної води не містять даних про те, на підставі чого i в який cпociб встановлено самовільне використання води саме і кількості 2066м.куб та 3924,64 м.куб.

В обґрунтування порушення норм процесуального права зазначає , що суд першої інстанції не зупинив розгляд даної справи до пов»язаної з нею справи № 802\1017\13-а за позовом ТОВ "Рубін" до Державної" екологічної інспекції у Вінницькій області про визнання неправомірними дій щодо нарахування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та рацінальне використання водних pecypciв.

Апелянт вважає, що відмовляючи в задоволенні клопотання про зупинення розгляду справи ,суд порушив ч. 1 ст. 79 ГПК Украши,оскільки в даній статті йдеться про обов'язок суду вчинити вказану процесуальну дію, а не право.

Просить задоволити апеляційну скаргу, скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 06 серпня 2013 року у даній справи та прийняти нове-про відмову в задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу Державна екологічна інспекція у Вінницькій області вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та наводить свої міркування на спростування доводів апеляційної скарги.

Просить врахувати, що твердження позивача щодо не встановлення на момент перевірки 06.09.2012 року факту самовільного водокористування, періоду та об'єму самовільно використаної підземної води із артезіанської свердловини є безпідставними та не відповідають дійсності. Оскільки у ТОВ «Рубін» дозвільний документ на спец водокористування на артсвердловину відсутній, державним інспектором було цілком законно встановлено порушення вимог природоохоронного законодавства та зроблено висновок про порушення апелянтом природоохоронного законодавства.

Висновки апелянта про те, що при складанні акту перевірки не було відомо про обсяги самовільно використаної води не відповідають дійсності, оскільки на момент проведення перевірки та оформлення, підписання акта перевірки в присутності керівника підприємства бухгалтером апелянта на вимогу держінспектора була надана довідка про об'єми самовільно видобутої води, яка датована тим же днем, що і акт перевірки. Окремого запиту до підприємства з вимогою про надання обсягів самовільно добутої води Держекоінспекціею не направлялося. Всі необхідні докази самовільного водокористуванні були отриманні в день перевірки.

Оскільки первинна документація, статистична звітність, ліміт забору та використання води, індивідуальні норми водоспоживання та водовідведення у ТОВ «Рубін» відсутні взагалі, об'єм використаної води за період самовільного водокористування був визначений на основі довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою. Відтак, дії державного інспектора щодо встановлення об'єму самовільно видобутої води є законними та правомірними, та вчинені згідно законодавства.

Окрім того, твердження ТОВ «Рубін» у поданій апеляційній скарзі про те, що не можна в акті перевірки робити висновки про самовільне використання підземних вод, без зазначення в акті перевірки яка кількість води використана самовільно є помилковим, оскільки факт самовільного спепводокористування встановлюється не за кількістю видобутої самовільно види, а при відсутності дозволу на спецводокористування.

Щодо порушення судом норм процесуального права ,зазначає, що станом на 06.08.2013 року (день прийняття оскаржуваного рішення) набрала законної сили ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013 року, якою апеляційну скаргу ТОВ «Рубін» залишено без задоволення та залишено без змін ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 25.03.2013 року, якою закрито провадження у праві № 802/393/13-а на підставі того, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відтак, поновлення господарським судом Вінницької області провадження у справі № 902/72/13 в порядку ст. 79 ГПК України та призначення справи до розгляду є законним, з дотриманням усіх вимог ГПК, оскільки обставини, які зумовили зупинення у справі усунуті.

На день розгляду господарським судом даної справи не було відомо про відкриття касаційного провадження. Окрім того, дана ухвала Вищого адміністративного суду України не є підставою для зупинення провадження у справі, оскільки рішення апеляційної інстанції набрало законної сили.

Просить апеляційну скаргу ТОВ «Рубін» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 06.08.2013 року - без змін.

Від Вінницького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері надійшли додаткові пояснення, в яких він , враховуючи вимоги закону України « Про державний бюджет на 2012 рік» та вимоги Бюджетного кодексу України зазначає, що шкода, завдана самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування має бути стягнута з відповідача на користь Державного бюджету України, бюджету Вінницької обласної ради та бюджету Стражгородської сільської ради, з зарахуванням коштів на аналітичний рахунок, відкритий у головному управління Державного казначейства України в Вінницькій області за балансовим рахунком 3311» Кошти,які підлягають розподілу між державним і місцевим бюджетами» Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій.

Представники державної екологічної інспекції у Вінницькій області та ТОВ « Рубін» у судове засідання апеляційного господарського суду не з»явились,про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлені належним чином та заздалегідь,що стверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень(а.с.131 ).

Від представника ТОВ « Рубін « надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв»язку з відрядженням директора товариства до м.Києва.

Суд відхиляє зазначене клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на наступне.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.).

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з статтею 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Неможливість заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Таким чином, представляти інтереси апелянта в суді при розгляді даної справи може бути будь-яка особа, наділена повноваженнями на представництво відповідною довіреністю. Доказів неможливості направлення представника чи неможливості розгляду справи без участі представника апеляційному суду надано не було.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутності представників Державної екологічної інспекції у Вінницькій області та ТОВ «Рубін».

Прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах Рівненської області під час апеляційного перегляду справи проти апеляційної скарги заперечувала, вважала її безпідставною. Підтримала пояснення , дані Вінницьким міжрайонним прокурором з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері .

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення судова колегія вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю « Рубін « не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 06.09.2012р. старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області Кравчуком В.Ф. у присутності директора Матковського О.А. проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ "Рубін", за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства .(а.с.9-10)

Актом перевірки встановлено, що для виробничих та господарсько-питних потреб господарство здійснює спеціальне водокористування із водозабірної свердловини, розташованої на території господарського двору . Підземні води із водозабірної свердловини використовуються для забезпечення водою поголів'я великої рогатої худоби, свиней та коней. В порушення ст. 44, 49 Водного кодексу України у ТОВ "Рубін" відсутній дозвіл на спеціальне водокористування. Первинний облік забору вод в журналах встановленого зразка не ведеться, статистична звітність відповідним органам не подається по формі 2-ТП (водгосп), що є порушенням ст. 44 Водного кодексу України .

Довідкою № 48 від 06.09.2012р.,виданою директором ТОВ "Рубін" та завіреною печаткою товариства стверджується ,що в господарстві за період з 08.08.2012р. по 31.12.2011р. було використано води в кількості 2066.000 м.куб. на потреби тваринництва і інші виробничі потреби, а з 01.01.2012р. по 06.09.2012р. було використано 3924,64 м.куб. води. (а.с.12).

Приписом №04/142 від 06.09.2012 р. директора ТОВ "Рубін" Матковського О.А. зобов'язано, окрім іншого, негайно отримати дозвіл на спеціальне водокористування. Про виконання припису повідомити не пізніше 3 днів після закінчення встановленого терміну виконання кожного пункту припису до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (а.с.11.).

06 вересня 2012 року за результатами перевірки старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області Кравчуком В.Ф. складено протокол про адміністративне правопорушення № 001246 стосовно директор ТОВ "Рубін" Матковського Олега Анатолійовича за ст.ст. 48,78, 82 КУпАП, ст.110 Водного кодексу за здійснення, окрім іншого, забору підземних вод із водозабірної свердловини без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням вимог ст.ст. 44,49 Водного кодексу України. (а.с.13).

21 вересня 2012 року на підставі вищевказаного протоколу винесено постанову №02/236, якою директора ТОВ "Рубін" Матковського Олега Анатолійовича визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена статтями 48,78,82 КУпАП, в тому рахунку за здійснення забору підземних вод із водозабірної свердловини без дозволу на спеціальне водокористування, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн.. У постанові міститься відмітка про направлення порушнику копії постанови рекомендованим листом 24.09.2012р. за №3765/02 (а.с.14).

На підставі акту перевірки дотримання ТОВ « Рубін» вимог природоохоронного законодавства від 06.09.2012р. та відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 14.08.2009 р. за № 767/16783 (зі змінами і доповненнями, затвердженими наказом Мінприроди України № 220 від 30.06.2011р.) (надалі - Методика № 389) Держінспектором Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області проведено розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування, загальний розмір яких склав 277 369,49 грн. та є предметом позову у даній справі.(а.с.15)

31 жовтня 2012р. позивач направив відповідачу претензію № 4392/02, в якій просив сплатити 277 369,49 грн. шкоди. Однак, відповідач в добровільному порядку заподіяну шкоду не відшкодував, що і стало підставою для звернення Вінницького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області з позовом у даній справі.(а.с.16)

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Звертаючись з позовом у даній справі, Вінницький міжрайонний прокурор зазначав, що відповідач в порушення вимог ст. ст. 44, 48 Водного кодексу України здійснив спеціальне водокористування без відповідного дозволу, внаслідок чого заподіяв державі збитки в розмірі 277 369,49 грн.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

За приписами статті 1 Водного кодексу України: використання води - це процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб; водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); забір води - вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.

Водні відносини в Україні, відповідно до ст. 2 Водного кодексу, регулюються цим Кодексом, Законом України „Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.

Відповідно до ст.3 Водного кодексу України, підземні води та джерела відносяться до водного фонду України.

Відповідно до ст. 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Відповідно до ст. 48 Водного кодексу спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 44, ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

У відповідності до ч.4 ст.68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно зі ст.110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Відповідно до ст.111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Згідно з п.1.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" №02-5/744 від 27.06.2001р., вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у його діях відсутня вина у заподіянні такої шкоди.

Апеляційним судом встановлено, що матеріали справи містять докази на підтвердження використання води відповідачем в період з 08.08.2012р. по 31.12.2011р. в кількості 2066.000 м.куб. на потреби тваринництва і інші виробничі потреби, а з 01.01.2012р. по 06.09.2012р. - 3924,64 м.куб. води ,а саме довідку № 48 від 06.09.2012 р. , підписану керівником ТОВ « Рубін» та скріплену печаткою підприємства (а.с.6).

Статтями 44, 49 Водного кодексу України та Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. N 321, передбачений обов'язок отримання дозволу на здійснення спеціального водокористування незалежно від наявності у користувача будь-яких прав на водний об'єкт. Дозвіл на спеціальне водокористування видається на кожну юридичну чи фізичну особу, яка здійснює таке водокористування.

Здійснивши системний аналіз матеріалів справи ,колегія суддів встановила, що матеріали справи не містять відповідного дозволу на спеціальне водокористування, виданого ТОВ « Рубін» . Відсутність даного дозволу у відповідача також підтверджується поясненнями директора ТОВ « Рубін» у протоколі про адміністративне порушення (а.с. 27) та вбачається з акту перевірки від 06.09.2012р. (а.с.9-10 ), що в свою чергу унеможливлює використання відповідачем води на законних підставах.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Це стосується, в першу чергу, відповідача, який повинен довести факти та обставини, на підставі яких він спростовує позовні вимоги позивача. Так як твердження ТОВ « Рубін» викладені в апеляційній скарзі не підкріплені належними доказами, останні не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки матеріалами справи підтверджується незаконне використання води відповідачем без відповідного на це дозволу, що в свою чергу зумовило заподіяння шкоди державі.

З розрахунку позивача щодо розміру шкоди ,заподіяної відповідачем судом встановлено, що розрахунок проведений у відповідності з п.9.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009р. №389,зі змінами,внесеними наказом № 220 від 30.06.2011р.

З п.9.2 вказаної вище методики випливає, що фактичний об'єм води, яка використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.

Матеріали справи містять довідку ТОВ « Рубін» від 06.09.2012 р. № 48 з якої вбачається, що останнім було використано води на потреби тваринництва і інші виробничі потреби в період з 08.08.2012р. по 31.12.2011р. в кількості 2066.000 м.куб., а з 01.01.2012р. по 06.09.2012р. - 3924,64 м.куб. води

Статтею 325 Податкового кодексу встановлено, що ставка збору за спеціальне водокористування встановлена на рівні 43,11 грн. за 100 м3.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що розрахунок шкоди ,заподіяної відповідачем навколишньому природному середовищу проведений з дотриманням положень чинного законодавства та становить 277369,49грн.

Оскільки прокурором заявлено до стягнення збитки в сумі 277 369, 28 грн., саме цю суму суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача .

Разом з тим, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, стягнув шкоду, завдану навколишньому природному середовищу, на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Вінницькій області.

При цьому апеляційним судом враховується, що в статті 11 Закону України "Про Державний бюджет на 2013 рік" установлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2013 рік у частині доходів є, зокрема, надходження, визначені частиною третьою статті 29 Бюджетного кодексу України, згідно пункту 7 якої джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є посеред іншого 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

В п.7 частини 2 статті 69 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків;

В главі 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000р. №131 передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, у регламентований час розподіляються головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.

Суд першої інстанції, не додержавшись вимог вищевказаних норм, стягнув шкоду на користь держави особі спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відтак, п. 2 рішення господарського суду Вінницької області від 06 серпня 2013 року підлягає зміні .

Також, апеляційний господарський суд не може погодитись з доводами апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в зв»язку з не зупиненням провадження у даній справі до розгляду пов»язаної з нею справи № 802\1017\13-а за позовом ТОВ "Рубін" до Державної" екологічної інспекції у Вінницькій області про визнання неправомірними дій щодо нарахування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та рацюнальне використання водних pecypciв.

Відповідно до частини 1 статті 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

За змістом названої норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

При цьому, пов'язаність даної справи полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про зупинення справи, суд першої інстанції вказав, що спливає передбачений ст. 69 ГПК України строк розгляду справи . Крім того, набула чинності ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.05.2013р., якою апеляційну скаргу ТОВ "Рубін" залишено без задоволення та залишено без змін ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 21.03.2013р., якою закрито провадження у справі №802/1017/13-а за позовом ТОВ "Рубін" до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області про визнання неправомірними дій щодо нарахування збитків .

Суд апеляційної інстанції погоджується з такою позицією місцевого господарського суду і вважає, що у суду першої інстанції не було підстав для зупинення провадження у даній справі до розгляду справи № 802\1017\13-а .

Крім того, правомірність дій Державної екологічної інспекції у Вінницькій області та правильність нарахування збитків ,заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних pecypciв була самостійно встановлена господарським судом Вінницької області при розгляді даної справи.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у зв»язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладається на апелянта

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності « Рубін» залишити без задоволення .

П.2 рішення господарського суду Вінницької області від 06 серпня 2013 року у справі № 902/72/13 змінити , виклавши його у наступній редакції :

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності « Рубін» " (ідент. код 32258343, вул. Центральна, 11, с. Розкошівка, Теплицький район, Вінницька область, 23813) збитки в сумі 277 369,28 грн.( двісті сімдесят сім тисяч триста шістдесят дев»ять грн. 28 коп. ) на користь Державного бюджету України, місцевих бюджетів Вінницької обласної ради та Стражгородської сільської ради, зарахувавши кошти на аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державного казначейства України у Вінницькій області за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій .

В іншій частині рішення господарського суду Вінницької області від 06 серпня 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Бучинська Г.Б.