Постанова

від 07.10.2013 по справі 927/394/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2013 р. Справа№ 927/394/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 07.10.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Юта-Плюс» на рішення господарського суду Чернігівської області від 27.05.2013 року (повний текст підписано 29.05.2013 року)

у справі № 927/394/13 (суддя Федоренко Ю.В.)

за позовом Чернігівського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Державного агентства автомобільних доріг України та дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

до приватного підприємства «Юта-Плюс»

про зобов'язання повернути орендоване майно та стягнення 3 297,11 грн. неустойки,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області у справі №927/394/13 позов задоволено повністю. Зобов'язано приватне підприємство «Юта-Плюс» негайно повернути за актом приймання-передачі дочірньому підприємству «Чернігівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» нерухоме майно: три блок-пункти з паливно-роздавальними колонками «Нара», вагончик оператора, вагончик (службове приміщення), що розміщене за адресою: автошлях Сосниця-Короп-Пролетарське км.3+330 м. Стягнуто з приватного підприємства «Юта-Плюс» на користь дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» 3 297,11 грн. неустойки і судового збору у розмірі 1 720,50 грн. у дохід державного бюджету.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, приватне підприємство «Юта-Плюс» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 27.05.2013 року та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В своїх доводах заявник посилався на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи; обставини, які місцевий господарський суд визнав встановленими є недоведеними; неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2013 року у справі №927/394/13 було прийнято до провадження апеляційну скаргу приватного підприємства «Юта-Плюс» та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2013 року у зв'язку з перебуванням судді Лобаня О.І. у відпустці, змінено склад судової колегії на: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Гаврилюк О.М., Федорчук Р.В.

Дочірнім підприємством «Чернігівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та Чернігівською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Чернігівської області на підставі ст.96 ГПК України надано суду відзив та заперечення на апеляційну скаргу, з проханням у задоволенні апеляційної скарги ПП «Юта-Плюс» на рішення господарського суду Чернігівської області від 27.05.2013 року у справі №927/394/13 відмовити, рішення суду залишити без змін.

Прокурор та представник позивача-2 приймали участь у судових засіданнях, в яких надали свої пояснення та просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Представники позивача-1 та скаржника в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи позивач були повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні поштові повідомлення про вручення поштових відправлень, які знаходяться в матеріалах справи. Однак, вказана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки учасники судового процесу, які не з'явились в судове засідання, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача-1 та відповідача.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

01.08.2010 року між дочірнім підприємством «Чернігівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (орендодавець) та ПП «Юта-Плюс» (орендар) було укладено договір оренди №05-10/4 за умовами якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування індивідуально визначене майно: три блок-пункти з паливно-роздавальними колонками «Нара», вагончик оператора та вагончик (службове приміщення), що знаходиться на балансі філії «Сосницька ДЕД» ДП «Чернігівський облавтодор» вартість якого визначена згідно з експертною оцінкою і становить 20 000,00 грн. (з урахуванням ПДВ) станом на 12.06.2010 року і розміщене за адресою: автошлях Сосниця-Короп-Пролетарське км 3+330м.

Відповідно до п.2.3 договору у разі припинення договору майно повертається орендарем орендодавцю за актом приймання-передачі в день закінчення дії договору. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Згідно з п. 2.2 договору обов'язок складання акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.

Орендна плата визначається на підставі незалежної оцінки і становить за базовий місяць розрахунку (останній місяць, в якому є інформація про індекс інфляції) серпень 2010 року 207,50 грн. без ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за перший місяць оренди (п. 3.1 договору).

За умовами п.3.2 договору розмір орендної плати за кожен місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, відповідно до наданих орендодавцем рахунків.

Відповідно до п.6.3 договору до обов'язків орендодавця віднесено повідомлення орендаря про відмову від пролонгації договору, або дострокове його розірвання, письмово за 1 місяць до закінчення терміну дії договору або моменту його розірвання.

Пунктами 9.1, 9.2 даного договору передбачено, що договір укладено строком на один рік, який діє з моменту його підписання обома сторонами по 31.07.2011 року. У разі відсутності претензій однієї із сторін договір вважається продовженим на той же термін.

Орендна плата за базовий місяць оренди - серпень 2010 року, визначена розрахунком орендодавця становить 249,00 грн. з ПДВ.

У зв'язку з відсутністю заперечень сторін договір було продовжено до 31.07. 2012 року.

15.06.2012 року листом №015-11/462 орендодавець повідомив орендаря про відмову від пролонгації договору оренди на наступний рік відповідно до п. 6.3 договору, що підтверджується копією фіскального чека Укрпошти. Даний лист був отриманий ПП «Юта-Плюс» 03.07.2012 року, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Листом від 30.07.2012 року №015-11/593 позивач-2 повідомив відповідача про закінчення строку дії договору, попросив звільнити орендоване майно та приготувати його належним чином для передачі. В листі було зазначено, що прийом-передача майна відбудеться 01.08.2012 року о 9 годині за місцем його знаходження. Вказаний лист був отриманий особисто головним бухгалтером відповідача - Дзюбич І.М.

03.08.2013 року орендодавцем складено акт про те, що представники ПП «Юта-Плюс» для передачі майна не з'явились.

26.03.2013 року Чернігівський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Державного агентства автомобільних доріг України та дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом про зобов'язання приватне підприємство «Юта-Плюс» звільнити та повернути нерухоме майно за актом приймання-передачі дочірньому підприємству «Чернігівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та стягнути з орендаря неустойку у розмірі 3 297,11 грн.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про зобов'язання ПП «Юта-Плюс» негайно звільнити орендоване майно та передати його за актом приймання-передачі позивачу-2 та про стягнення з відповідача 3 297,11 грн. неустойки є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки позивачем не надано акт прийому-передачі індивідуально визначеного майна.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. На перше місце серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець ставить договори, як складний юридичний факт побудований на основі волевиявлення сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачами та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору оренди, згідно з яким та в силу ст. 759 ЦК України, ст. 283 ГК України орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

За змістом даних норм Цивільного та Господарського кодексів України договір оренди - реальний, двосторонній та оплатний договір. Договір оренди є двостороннім, оскільки кожна із сторін цього договору несе обов'язки на користь іншої сторони.

Згідно з ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно з ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 759, ч.1 ст.763 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Акт приймання-передачі нерухомого майна в оренду сторонами не надано. Між тим, матеріалами справи підтверджується факт використання відповідачем орендованого нерухомого майна: орендодавцем сплачувалась орендна плата (платіжні доручення містяться в матеріалах справи).

Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який раніше був встановлений договором (ст. 764 ЦК України).

Статтею 284 Господарського кодексу України встановлено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином можливість продовження дії договору оренди на той же термін і на тих же умовах законодавець поставив у залежність, зокрема, від відсутності волевиявлення хоча б однієї із сторін про припинення цього договору у зв'язку із закінченням терміну його дії, та зазначив про те, що таке волевиявлення має відбуватись у відповідні строки. При цьому, якщо протягом місяця після закінчення строку договору оренди наймач продовжує користуватися майном, але мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір є припиненим.

Під час розгляду справи судом першої інстанції достовірно було встановлено, що про відмову від продовження дії договору оренди орендодавець повідомив орендаря листом за один місяць до закінчення терміну дії договору. Лист відправлено з урахуванням погоджених договором оренди строків попередження про одностороннє розірвання договору та нормативних строків пересилання рекомендованої письмової кореспонденції, які встановлені п.п. 4.1, 4.2 наказу Мінтрансзв'язку України від 12.12.2007 року за №1149. Вказаний вище лист вручено представнику ПП «Юта-Плюс» 19.06.2012 року.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що договір оренди припинив свою дію 31.07.2012 року у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому у договорі.

Отже, на переконання колегії суддів апеляційного господарського суду відповідач зобов'язаний звільнити приміщення та повернути позивачу-2 нерухоме майно за актом приймання-передачі.

Посилання скаржника на відсутність акта прийому-передачі орендованого нерухомого майна не приймаються до уваги колегії суддів, оскільки з наявних матеріалів справи вбачається, що орендарем сплачувалась орендна плата за договором оренди, в тому числі і після припинення дії договору. Факт отримання орендної плати орендодавцем не заперечується.

Відповідно до п. 8.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно визнав доведеним факт невиконання відповідачем свого обов'язку щодо повернення майна, а тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З матеріалів справи вбачається, що Чернігівським прокурором з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Державного агентства автомобільних доріг України та дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» заявлено до стягнення з відповідача неустойку за період з серпня 2012 року по січень 2013 року у розмірі подвійної плати на загальну суму 3 297,11 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Нормами статті 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Частини 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Судом апеляційної інстанції перевірено розмір нарахувань неустойки на підставі здійсненого місцевим господарським судом перерахунку і встановлено, що розмір неустойки є арифметично вірним.

Таким чином колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про правомірність задоволення місцевим господарським судом позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача-2 неустойки у розмірі 3 297,11 грн..

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, апелянтом не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Чернігівської області від 27.05.2013 року прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду Чернігівської області від 27.05.2013 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємства «Юта-Плюс» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства «Юта-Плюс» на рішення господарського суду Чернігівської області від 27.05.2013 року у справі №927/394/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 27.05.2013 року у справі №927/394/13 залишити без змін.

3. Справу №927/394/13 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя Майданевич А.Г.

Судді Гаврилюк О.М.

Федорчук Р.В.

Повний текст виготовлено та підписано 14.10.2013 року.