Постанова

від 07.10.2013 по справі 813/6471/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2013 року № 813/6471/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання - Гуменюк В.М.,

за участю представника позивача Хрипти І.В., представника відповідача Кельбас Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАС Логістик» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 13.08.2013р.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РАС Логістик» (далі-Підприємство) звернулося з адміністративним позовом у Львівський окружний адміністративний суд до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі-ДПІ), просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.08.2013р. № 0001512210/2305 та №0001502210/2306. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що податковий орган за наслідком позапланової документальної виїзної перевірки Підприємства з питань взаєморозрахунків з ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп» за квітень 2011 року по липень 2011 року безпідставно прийшов до висновку про заниження податку на прибуток та заниження податку на додану вартість (далі-ПДВ) з тих підстав, що підприємство припинено, але не знято з обліку, відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, транспортні засоби, устаткування, оскільки факт виконання ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп» (Виконавець) послуг мали реальний характер, підтверджується належно складеними первинними документами, які були підставою для змін в податковому та бухгалтерському обліку. Окрім того зазначено, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому відповідальність за порушення законодавства, у разі існування такого, несе підприємство, яке його допустило, а не контрагент.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях та зазначив, що Підприємство відображено в бухгалтерському та податковому обліку операції з ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп», яке не мало власних виробничих потужностей та трудових ресурсів, що виключає можливість взятих на себе зобов'язань згідно укладених з Підприємством договору. Внаслідок відображення в податковій звітності результатів господарської діяльності Підприємства з вищезгаданим контрагентом позивач отримав право на податкову вигоду. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07 жовтня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «РАС Логістик» зареєстроване 25.01.2007р. виконавчим комітетом Львівської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 25.01.2007р. №14151020000016047. Код ЄДРПОУ 34857672. Взято на податковий облік в ДПІ 29.01.2007р. за №424. У періоді, що перевірявся, Підприємство було платником ПДВ та податку на прибуток.

Судом встановлено, що ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань взаєморозрахунків з ТзОВ «Будівельна компанія «АТР Груп» (код ЄДРПОУ 37241554), за квітень 2011 року по липень 2011 року за результатами якої складено Акт від 31.07.2013р. №156/22-10/34857672 у висновках якого зазначено, що Підприємством порушено п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.3 ст.43, п.138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 218 827,00грн., в т.ч. за: 2кв.2011р. на суму 142 160,00 грн., 3кв.2011р. на суму 76 667,00 грн. та порушено п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на суму 150 410,00грн. в т.ч. за: квітень 2011 року на суму 7 167,00 грн., за травень 2011 року на суму 41 586,00 грн., за червень 2011 року на суму 34 990,00 грн., за липень 2011 року на суму 50 000,00 грн., за серпень 2011 року на суму 16 667,00 грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.08.2013р. №0001512210/2305, яким Підприємству визначено податкове зобов'язання з ПДВ за основним платежем - на суму 150 410,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - на суму 33 335,00 грн. та №0001502210/2306 від 13.08.20134р., яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - на суму 218 827,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими ДПІ податковими повідомленнями-рішеннями, Підприємство звернулося до суду за захистом порушених прав.

При прийняті рішення суд виходив з наступного.

Як вбачається з акта перевірки, встановлено що відповідно до акта №1707/22.8/37241554 від 17.05.2013р. складеного ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Будівельна Компанія АТР Груп» (код за ЄДРПОУ 37241554) щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період з 01.08.2010р. по 31.03.2013р.» встановлено що підприємство припинено, але не знято з обліку у зв'язку з цим проведення зустрічної звірки не можливе. В ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

На підставі даних обставин податковий орган прийшов до переконання про укладення Підприємством з ТзОВ «Будівельна Компанія АТР Груп» правочинів, які суперечать інтересам держави та суспільства.

Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПУ України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Як це передбачено п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Факт здійснення операцій підтверджується договорами, податковими накладними, актами виконаних робіт та іншими письмовими документами.

На підтвердження господарських відносин з ТзОВ «Будівельна Компанія АТР Груп» за період з квітня 2011 року по серпень 2011 року та правомірності формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ Підприємство надало суду Договір №402 про надання послуг від 20.04.2011 року, предметом якого було надання послуг по отриманні сертифікатів, ліцензій та інших дозволів, необхідних для здійснення зовнішньо-економічної діяльності.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача необхідність укладення цього договору викликана тим, що у штаті Підприємства є лише митні брокери, та відсутні працівники, до посадових обов'язків яких входило б отримання відповідних дозвільних документів для здійснення брокерських послуг.

Окрім того зазначив, що послуги ТзОВ «Будівельна Компанія АТР Груп» по отриманні дозвільних документів були використані в господарській діяльності Підприємства: для виконання Договорів доручення про надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів, укладених з підприємствами - замовниками ЗАТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» (№16-02-2009/1/32), ТзОВ «НЕСТЛЕ України» (№16-02-2009/26) та ТзОВ «Агро Л В Лімітед» (Договір про надання брокерських послуг від 01.04.2011р.).

Факт виконання послуг по одержанні дозвільних документів та передачі їх Замовникам підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами: актами здачі-приймання робіт (надання послуг), складених Підприємством та ТзОВ «Будівельна Компанія АТР Груп», податковими накладними, в яких зазначено номенклатура наданих послуг тотожна тій, що зазначена в актах здачі-приймання, та актами приймання-здачі виконаних робіт, складених Підприємством та ЗАТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч», ТзОВ «НЕСТЛЕ України» та ТзОВ «Агро Л В Лімітед», в яких мається посилання на одержання відповідних дозвільних документів (гігієнічних висновків, сертифікатів відповідності) по факту надання брокерських послуг.

Як вбачається з акта перевірки, розрахунки за виконані роботи по вищезгаданому Договорі проводились сторонами у безготівковій формі. В підтвердження розрахунку за надані послуги Підприємством долучено до матеріалів справи виписки з банківських рахунків. З журналів-ордерів та оборотно-сальдових відомостей по рах. №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядчиками», 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 361 «Розрахунок з вітчизняними покупцями» вбачається, що послуги надані Підприємству були проведені по бухгалтерському обліку.

Надаючи аналіз долученим до матеріалів справи оборотно-сальдовим відомостям по рахунку 361 по ЗАТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч», ТзОВ «НЕСТЛЕ України» та ТзОВ «Агро Л В Лімітед» суд приходить до переконання, що враховуючи суму витрат понесених Підприємством при отриманні дозвільних документів від ТзОВ «Будівельна Компанія АТР Груп» та отриманих коштів від ЗАТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч», ТзОВ «НЕСТЛЕ України» та ТзОВ «Агро Л В Лімітед» по наданих послугах, Підприємство отримало прибуток, податок з якого задекларувало у поданих суду деклараціях з ПДВ та податку на прибуток.

Даючи оцінку актам виконаних робіт суд вбачає, що суб'єкти ЗЕД, яким Підприємство надавало брокерські послуги, на митну територію України ввозило в асортименті продукти харчування та товари широкого вжитку, для ввезення яких були необхідні сертифікати відповідності, висновки санітарно-епідеміологічної експертизи так і інші дозвільні документи, обов'язок по одержанні яких згідно договорів покладався на Підприємство, яке в свою чергу для їх отримання залучило ТзОВ «Будівельна Компанія АТР Груп».

Окрім того, аналізуючи податкові декларації спірного періоду вбачається, що Підприємство було діючим, належним чином проводило господарську діяльність та декларувало значні суми податку.

Послуги, які були предметом Договору, не обмежені в цивільному обороті України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару. За наслідком виконання робіт Підприємство отримало податкові накладні, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Актом перевірки не підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій, контрагент Підприємства не знаходивсь в Єдиному державному реєстрі, а також що у такого не було Свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів з підстав відсутності штату працівників, основних засобів, оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів. Встановлений ДПІ факт відсутності штатних працівників не може слугувати належним доказом не використання праці найманих осіб загалом та не є підтвердженням вчинення нікчемних угод.

Доказів того, що спірні господарські зобов'язання в судовому порядку визнавались недійсними представником відповідача суду не надано.

Відповідно до п.3 та п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р. акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби та в якому факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З врахуванням вищевикладеного, Акт перевірки, який є предметом дослідження, не відповідає вимогам вищезгаданого Порядку та складений без об'єктивного аналізу господарських операцій, вчинених Підприємством і ґрунтується виключно на припущеннях щодо безтоварності операцій.

Слід зазначити, що Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у листі від 16.09.2011р. №7319 щодо правомірності органів державної податкової служби визнавати угоди нікчемними зазначив наступне: головною підставою вважати правочини нікчемними являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки; вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочинів.

В підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача: Підприємство, як господарюючий суб'єкт веде діяльність з 2007 року, послуги, які визначені у досліджених судом Договорах, узгоджуються з предметом діяльності Підприємства.

Слід зауважити, що згідно з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі «Булвес» АД проти Болгарії та ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, Підприємство не несе відповідальності за свого контрагента, який не виконав свого обов'язку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несе саме ця особа-контрагент, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Як вбачається з акта перевірки Підприємства в основу висновків щодо нікчемності правочинів з ТзОВ «Будівельна Компанія АТР Груп» покладено акт про неможливість проведення зустрічної звірки. Оскільки підприємство припинено, податковий орган прийшов до переконання про укладення нікчемних правочинів, без дослідження ДПІ жодних первинних документів цього контрагента по факту придбання та реалізації сировини (продукції), робіт (послуг), використовуючи лише облікову справу контрагента та інформаційні системи ДПС.

Однак, на переконання суду, використана відповідачем при перевірці інформація без дослідження у контрагента відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не може свідчити про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та невідповідність правочинів вимогам законодавства.

Окрім того слід зауважити, що ДПІ вже проводилась позапланова виїзна перевірка Підприємства з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.09.2012р., тобто за період, який був предметом перевірки у даній справі.

Щодо висновків податкового органу про безтоварність операцій з контрагентом ТзОВ «Будівельна Компанія АТР Груп» з підстав порушення кримінальна справа по обвинуваченню ряду фізичних осіб у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27 ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 КК України то суд зазначає, що відповідно ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, проте відповідачем такі не надані.

Дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що операції з придбання Підприємством у ТзОВ «Будівельна Компанія АТР Груп» вищевказаних послуг мали реальний характер.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення не дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства та передбачених ст.2 КАС України принципів, що дає суду підстави задовольнити позовні вимоги повністю.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства 2294,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.08.2013р. №0001512210/2305 та від 13.08.2013р. №0001502210/2306, прийняті Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАС Логістик» 2294,00 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлено 14.10.2013 року.

Суддя Шинкар Т.І.