Ухвала

від 14.10.2013 по справі 2а-1670/1978/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2013 року м. Київ К/800/2249/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2012

та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2012

у справі № 2а-1670/5452/12

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 02.08.2012 № 0036411702/24909 та № 0036421702/24910.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2012, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2012, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.08.2012 № 0036421702/24910; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.08.2012 № 0036411702/24909 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 2 410,76 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 332,25 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Cудами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 01.04.2010 по 31.12.2011, складено акт № 2359/17-311/НОМЕР_1 від 19.07.2012, в якому зафіксовано порушення: пп. пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. п. 198.3, 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження зобов'язань з податку на додану вартість на суму 7 595 грн., в т.ч.: за грудень 2010 року на суму 1 327 грн., за лютий 2011 року на суму 1 101 грн., за березень 2011 року на суму 5 167 грн.; ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України , в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 2 205,44 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 02.08.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0036411702/24909 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 7 927,75 грн., в т.ч.: 7 595 грн. основного платежу та 332,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0036421702/24910 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2 756,80 грн., в т.ч.: 2 205,44 грн. основного платежу та 551,36 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Проведеною перевіркою встановлено, що за період з 01.04 по 31.12.2010 позивачем завищено валовий дохід на суму 6 899,57 грн., що виникло внаслідок віднесення позивачем до складу валових витрат сум, витрачених на оплату рекламних послуг в розмірі 8 279,49 грн. та які, на думку податкового органа, не пов'язані з отриманням доходу, оскільки в ході проведення перевірки не виявлено факту явного зростання валового доходу від використання реклами.

Судами обох інстанцій встановлено, що позивач протягом періоду, охопленого перевіркою, здійснював роздрібну торгівлю фармацевтичними товарами.

Згідно матеріалів справи, позивач у перевіряємому періоді придбавав рекламні та інформаційні послуги у ДП «УКРМЕДІА-Кременчук», ПП «Видавничий дім «Приватна газета», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Хостпро», ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ТОВ «Р.А. «Інформ-Щит», ПП «ПТК» «Візит», ПП ОСОБА_8

Виконання зазначених операцій підтверджено первинними документами бухгалтерської та фінансової звітності, податковими накладними, копіями друкованих засобів масової інформації, які містять рекламні матеріали щодо аптечних пунктів позивача.

На підставі рахунків-фактур позивач оплатив визначені у цих документах послуги шляхом сплати готівкових грошових коштів виконавцям рекламних послуг: ДП «УКРМЕДІА-Кременчук», ПП «Видавничий дім «Приватна газета», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Хостпро», ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ТОВ «Р.А. «Інформ-Щит», ПП «ПТК» «Візит», ПП ОСОБА_8, що підтверджено відповідними квитанціями до прибуткових касових ордерів, платіжними дорученнями.

Отримання рекламний послуг у друкованому засобі масової інформації підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

В даному випадку, судами обох інстанцій встановлено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що підтверджується також матеріалами справи, а саме: податковими накладними, реєстром отриманих та виданих податкових накладних, квитанціями до прибуткових касових ордерів, актами здачі-прийняття виконаних робіт (отриманих послуг), рахунками-фактурами, а також копіями друкованих засобів масової інформації.

Згідно вимог ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету . Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». При здійсненні операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та визначених законом цінних паперів, крім набутих у випадках, визначених пунктом «з» статті 5 цього Декрету , оподатковуваним доходом громадянина, у тому числі зареєстрованого як суб'єкт підприємницької діяльності, вважається прибуток, тобто різниця між доходом, отриманим від продажу таких корпоративних прав та цінних паперів протягом звітного року, та документально підтвердженими витратами на їх придбання, понесеними громадянином протягом звітного року або попередніх звітному років. Облік фінансових результатів операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та цінних паперів ведеться у порядку, встановленому пунктом 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Прибуток, отриманий громадянином від операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та цінних паперів, обчислений за результатами звітного року, включається до складу його сукупного річного оподатковуваного доходу.

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу .

Як встановлено матеріалами справи, до складу валових витрат позивачем правомірно віднесено видатки на розміщення рекламної інформації в друкованому періодичному виданні, в зв'язку з чим податковий орган безпідставно прийняв податкове повідомлення-рішення від 02.08.2012 № 0036421702/24910.

Щодо прийняття податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 02.08.2012 № 0036411702/24909, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Позивачем у ТОВ «Ай.Ті.Ел» придбано на підставі рахунка від 03.12.2010 № СчтR-0004652 комплектуючі до комп'ютерної техніки, що підтверджується відповідною видатковою накладною від 30.12.2010 РНкR-0000670. Зазначений товар отримано позивачем за довіреністю від 30.12.2010 та введено в експлуатацію, що підтверджується актом введення в експлуатацію від 30.12.2010. На виконання умов зазначеної угоди ТОВ «Ай.Ті.Ел» складені первинні документи, в тому числі податкова накладна від 03.12.2010 № 622 на суму ПДВ 1 326,64 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включено позивачем до податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

У лютому 2010 року позивачем у ТОВ «Вента ЛТД» на підставі рахунків придбано медикаменти на загальну суму 1 101 грн. Наявними у справі товарно-транспортними накладними підтверджено факт доставки контрагентом позивача зазначеного товару. На виконання умов зазначеної угоди складені первинні документи, в тому числі прибуткові та податкові накладні. Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Акт перевірки містить відомості про те, що згідно бази даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за вказаними господарськими операціями наявне завищення податкового кредиту, сформованого позивачем за рахунок зазначених вище контрагентів. Як зазначено в акті перевірки, контрагенти позивача: ТОВ «Ай.Ті.Ел» та ТОВ «Вента ЛТД» декларації за грудень 2010 року та за лютий 2011 року подають, проте не відображають ФОП ОСОБА_2 в своїх податкових зобов'язаннях в цьому періоді. Зазначені обставини стали підставою для висновків податкового органа щодо завищення ФОП ОСОБА_2 податкового кредиту за грудень 2010 року на суму 1 326,64 грн. та за лютий 2011 року на суму 1 101 грн.

Оскільки судами обох інстанцій встановлено, з підтвердженням матеріалів справи, що первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання вищевказаних договорів між позивачем та його контрагентами: ТОВ «Ай.Ті.Ел» та ТОВ «Вента ЛТД», на підставі якої позивачем сформовано податковий кредит, оформлена належним чином, вищезазначені угоди виконані в повному обсязі, сторони претензій та зауважень один до одного не мають, а отже, підстави для визнання правочинів між вказаними суб'єктами господарювання неправомірними - відсутні, в зв'язку з чим підстави для визнання факту придбання ТМЦ у вказаних підприємств є достатніми.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що ТОВ «Ай.Ті.Ел» та ТОВ «Вента ЛТД» на момент укладення договорів та складення податкових накладних були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечувалось сторонами по справі.

Разом із тим, позивач погодився з доводами податкового органа, що розбіжність на суму в розмірі 17,24 грн. у лютому 2011 року виникла внаслідок повернення придбаного у вказаного контрагента товару «Біттнер Vitality/Жизненная сила 500 мл»: для здійснення відповідних уточнень ТОВ «Вента ЛТД» надало позивачу розрахунок-коригування від 18.02.2011 № 1034641, що містив помилку у зазначенні дати коригування (02.03.2011). Зазначена неточність не була врахована позивачем при веденні бухгалтерського обліку та призвела до завищення податку на додану вартість за лютий 2010 року на суму в розмірі 17,24 грн.

Позивачем у березні 2011 року у ТОВ «Аптека Ремеді» (змінена назва ТОВ «Аптека ВВС») придбано меблі. На виконання умов зазначеної угоди підприємством-продавцем видані податкові накладні.

Суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними включено позивачем до податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Акт перевірки містить відомості про те, що згідно бази даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за господарськими операціями між ТОВ «Аптека Ремеді» (ТОВ «Аптека ВВС») наявне завищення податкового кредиту за березень 2011 року позивачем, сформованого за рахунок зазначеного вище контрагента. Крім того, ТОВ «Аптека Ремеді» (ТОВ «Аптека ВВС») декларацію за березень 2011 року подало, проте не відобразило ФОП ОСОБА_2 в своїх податкових зобов'язаннях в цьому періоді. Зазначені обставини стали підставою для висновків податкового органа щодо завищення ФОП ОСОБА_2 податкового кредиту за березень 2011 року на суму 5 167 грн.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження реальності здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Аптека Ремеді» (ТОВ «Аптека ВВС»), зокрема, відсутній договір купівлі-продажу, документи, на підтвердження виконання даного договору.

На основі викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що оскільки первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності оформлена неналежним чином, то реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Аптека Ремеді» (ТОВ «Аптека ВВС») не може визнаватись судом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Вказані норми Закону України «Про податок на додану вартість» кореспондуються з нормами Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.4 ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Оскільки, матеріалами справи встановлено наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів бухгалтерської та фінансової звітності по контрагентам: ТОВ «Ай.Ті.Ел», ТОВ «Вента ЛТД», доводи податкового органа щодо неправомірності формування позивачем всього обсягу податкового кредиту у періоді, що перевірявся, необґрунтовані та, відповідно, наявні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 02.08.2012 № 0036411702/24909 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 2 410,76 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 332,25 грн.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2012 та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)В.В. Кошіль Судді (підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний