Ухвала

від 16.10.2013 по справі 2а-18701/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/44495/13

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представників позивача Трута Д.В., Рибій М.І.,

представників відповідача-1 ШевченкоН.О., Завгороднєвої О.М.,

представника прокуратури Клюге Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл»

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2013 року

у справі № 2а-18701/11/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» (далі - позивач, ТОВ «АТ Каргілл»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби (далі - відповідач-1, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП ДПС)

та Державної податкової служби України (далі - відповідач-2, ДПС України)

за участю прокуратури міста Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «АТ Каргілл» у грудні 2011 року звернулося до суду з адміністративним позовом до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП ДПС, в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000540700 від 05.09.2011 року, № 0000550700 від 05.09.2011 року, № 0000940700 від 15.11.2011 року, скасувати рішення Державної податкової служби України від 02.12.2011 року № 6712/6/20-2415 про залишення скарги без розгляду.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2013 року, в задоволені позову ТОВ «АТ Каргілл» відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП № 0000540700 від 05.09.2011 року, № 0000550700 від 05.09.2011 року, № 0000940700 від 15.11.2011 року, скасувати рішення Державної податкової служби України від 02.12.2011 № 6712/6/20-2415 та присудити з Державного бюджету України на його користь 1629,90 гривень. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач-1 в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідач-2 заяву про приєднання до касаційної скарги відповідача-1 або заперечень на касаційну скаргу до суду не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справ, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі направлень від 21.07.2011 року № 431 та від 21.07.2011 року № 432, виданих СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП ДПС, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) , у зв'язку з постановою про призначення документальної позапланової перевірки від 04.07.2011 року слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Запорізькій області старшого лейтенанта податкової міліції Подорожко В.В. та відповідно до наказу СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП ДПС від 21.07.2011 року № 538 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «АТ Кагрілл» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Терраврожай» (ЄДРПОУ 35923892) за період з 01.01.2008 року по 01.01.2011 року.

За результатами перевірки складено Акт від 17.08.2011 № 681/40-40/20010397 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «АТ Каргілл», код за ЄДРПОУ 20010397 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 01.01.2011 року.

Відповідно до Акту перевірки встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7, Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР , що призвело до завищення суми податкового кредиту в розмірі 125 131 685,44 грн., порушення п. 1.8 ст. 1 , пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 , п. 200.4, ст. 200 ПК України , що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ в розмірі 124 033 251,76 грн., а також п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 ПК України , що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет за березень 2011 року в розмірі 1 092 058,00 грн.

На підставі Акту перевірки від 17.08.2011 року винесено податкові повідомлення-рішення від 05.09.2011 року № 0000540700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 124 033 251,76 та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7 698 203,60 грн. та від 05.09.2011 року № 0000550700, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 092 058,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх у порядку адміністративного оскарження, встановленого ст. 56 Податкового кодексу України .

Рішенням Державної податкової служби у місті Києві № 10945/10/25-114 від 15.11.2011 року скаргу позивача задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.09.2011 року № 0000540700 в частині 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

На підставі зазначеного рішення Державної податкової служби у місті Києві, відповідачем-1 було винесено податкове повідомлення-рішення від 15.11.2011 року № 0000940700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 124 033 251,76 та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7 698 203,60 грн.

ДПС України рішенням від 02.12.2011 року № 6712/6/20-2415 залишила скаргу позивача на податкові повідомлення-рішення від 05.09.2011 року № 0000540700, від 05.09.2011 року № 0000550700 та від 15.11.2011 року № 0000940700 без розгляду.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та відмовляючи в задоволені позовних вимог, з висновками яких погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що висновки податкового органу ґрунтуються на протиправному формуванні податкового кредиту у розмірі 243 471,53 грн. у період з 01.01.2008 року по 01.01.2011 року по операціям з наступними контрагентами: ПП «Терраврожай» (ЄДРПОУ 35923892), ПП «ВОБ» (ЄДРПОУ 33094939), ФОП ОСОБА_7 (ЄДРПОУ НОМЕР_4), ТОВ «Меридіан СА» (ЄДРПОУ 36536561), ТОВ «Паритет-Агро» (ЄДРПОУ 31642413), ПП «Трансагрогруп» (ЄДРПОУ 33726491), ТОВ «Урожай» (ЄДРПОУ 31848403), які не спричиняють реального настання правових наслідків, а також наявність розбіжностей між сумою задекларованого податкового кредиту та податкових зобов'язань контрагентів позивача на загальну суму 123 030 186,69 грн.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу .

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до ПК України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, суди попередніх інстанцій правомірно зауважили, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість» , та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанційї, на підтвердження правомірності формування податкового кредиту по операціям з контрагентами-постачальниками у періоді, що перевірявся, позивачем надано до матеріалів справи копії первинних документів та оригінали довідок банку, а саме: договір поставки насіння соняшника, складська квитанція, видаткова накладна, податкова накладна.

Однак, судами встановлено, що згідно акту Мелітопольської ОДПІ від 22.04.2011 року № 815/23/36448510, встановлено відсутність фінансово-господарської діяльності ПП «Терраврожай», відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, майна та інших матеріальних ресурсів, управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, а також, наявність кримінальної справи № 221110-4, порушеної відносно ОСОБА_8 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України , за фактом створення низки фіктивних суб'єктів господарювання, утому числі ПП «Тераврожай».

Також, судами встановлено, що в акті Роздільняньської МДПІ від 11.04.2011 року № 65/23-00-33094939 стосовно ПП «ВОБ», в акті ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 29.03.2011 року № 92/17-2/НОМЕР_4 стосовно ФОП ОСОБА_7 та акті ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 12.04.2011 року № 405/23-104/31642413 стосовно ТОВ «Паритет-Агро» встановлено відсутність факту придбання товару, продаж якого в подальшому було задокументовано на адресу ТОВ «АТ Каргілл».

Крім цього, судами встановлено, що актом перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 21.01.2011 року № 66/23-300/36536561 стосовно ТОВ «Меридіан СА», актом ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 08.06.2011 року № 1923/23-4/33726491 стосовно ПП «Трансагрогруп» та актом ДПІ у м. Херсон від 27.05.2011 року № 1767/23-2/31848403 стосовно ТОВ «Урожай» встановлено укладення правочинів не спрямованих на настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

Тобто, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, та формування податкового кредиту та валових витрат третіх осіб здійснювало взаємовідносини з контрагентами без мети реального настання правових наслідків, оформлювало документи удаваних операцій без наслідків відбування події для виникнення податкових зобов'язань та кредиту, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах з такими підприємствами та відсутність мети створення правових наслідків.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суді попередніх інстанцій про те, що зазначені зовнішньоекономічні контракти підтверджують реальність поставок саме від перерахованих вище контрагентів, оскільки у періоді, який був перевірений податковим органом, у позивача були й інші постачальники зернових культур. Крім того, податковими органами встановлено неможливість фактичного здійснення ними господарських операцій, відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Отже, судами встановлено, що в межах договорів укладених з вищезазначеними підприємствами операцій поставки товару, робіт (послуг) не відбувалось. У зв'язку з цим, первинна бухгалтерська документація, будь-які інші первинні та фінансово-господарські документи, податкові накладні видані від контрагентів не можуть бути дійсними, як такі, що підтверджують здійснення господарських операцій, а отже не можуть бути підставою для віднесення до податкового кредиту підприємства.

Судами попередніх інстанцій були досліджені надані позивачем документи та встановлено, що ці документи не підтверджують реальність вчинення операцій між контрагентами, адже будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій про те, що податковим органом виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» - залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2013 року у справі № 2а-18701/11/2670 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько