Ухвала

від 16.12.2011 по справі 2а-18701/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

м. Київ

16 грудня 2011 року № 2а-18701/11/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Блажівська Н. Є., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, Державної податкової служби України проскасування податкових повідомлень-рішень, скасування рішення

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків № НОМЕР_1 від 5 вересня 2011 року, № НОМЕР_2 від 5 вересня 2011 року, № НОМЕР_3 від 15 листопада 2011 року; скасування Рішення Державної податкової служби України від 2 грудня 2011 року № 6712/6/10-2415.

Частинами 1 та 2 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вимоги до позовної заяви, а саме, у позовній заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі; 4) зміст позовних вимог згідно з частиною третьою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) у разі необхідності -клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків, заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду тощо; 6) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

В той же час, в контексті вищевикладеного, Суд звертає увагу на те, що пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правові акти -це рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб, і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.

Правові акти індивідуальної дії -це рішення, які є актом одноразового застосування норм права, і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації.

Відтак, під рішенням суб'єкта владних повноважень чи суб'єкта делегованих повноважень Суд розуміє юридичну форму рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання рішення недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який прийняв це рішення. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

В той же час, Суд звертає увагу на те, що в позовній заяві Позивачем не обґрунтовано того, що Рішення Державної податкової служби України від 2 грудня 2011 року № 6712/6/10-2415 (за результатами розгляду скарги на податкові повідомлення-рішення), є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства.

Суд акцентує увагу на тому, що дане рішення лише фіксує (підтверджує чи спростовує) наявність виявлених в ході проведеної перевірки порушень податкового законодавства платником податків та законність (незаконність) винесених податкових повідомлень-рішень.

Крім того, встановлений податковим законодавством України адміністративний порядок апеляційного узгодження сум податкових зобов'язань є за своєю метою та суттю узгоджувальним, у зв'язку з чим прийняті податковим органом в цій процедурі рішення безпосередньо не породжують для платника податку юридичних наслідків, оскільки за наслідками розгляду скарги платника податків залишається без змін прийняте податкове повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов'язання, або скасовується в певній частині (зменшується), чи донараховується сума податкового зобов'язання з направлення нового (в разі зменшення суми податкового зобов'язання) чи окремого (в разі донарахування) податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, Позивачу слід привести зміст позовних вимог у відповідність до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Зазначені в даній ухвалі недоліки Позивачу слід усунути шляхом подання до суду належним чином оформленої позовної заяви з приведенням позовних вимог у відповідність до статей 17, 105-106 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 56, 58, 70, 106, 108 та 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В

1. Залишити позовну заяву без руху.

2. Встановити Позивачу 5-денний строк (з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху) на усунення недоліків позовної заяви. Днем отримання даної ухвали вважається день вказаний у повідомленні про вручення поштового відправлення.

3. Попередити Позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені пунктом 1 частиною 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала про залишення позовної заяви без руху може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву. Залишення позовної заяви без руху не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н. Є. Блажівська