Ухвала

від 10.09.2014 по справі 2а-18701/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

10 вересня 2014 року м. Київ В/800/4123/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Цвіркуна Ю.І. - суддя-доповідач,

Борисенко І.В., Вербицької О.В., Муравйова О.В., Юрченко В.П.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл»

про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.10.2013 року у справі №2а-18701/11/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби

та Державної податкової служби України,

за участю Прокуратури міста Києва,

про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.10.2013 року у справі №2а-18701/11/2670 Окружного адміністративного суду м.Києва, якою касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2013 року - без змін.

У відповідності до статті 55 КАС України відповідачі у цій справі - Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби та Державна податкова служба України підлягають заміні на їх правонаступників - Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників та Державну фіскальну службу України відповідно.

У заяві про перегляд судового рішення заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 198 Податкового кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та рішення Європейського суду з прав людини «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року.

Як приклад неоднакового застосування одних і тих самих правових норм, заявник вказує на ухвали Вищого адміністративного суду України (далі - ВАСУ) від 09.07.2014 року (К/9991/67992/12), від 26.06.2014 року (К/800/31375/13), від 18.06.2014 року (К/800/19982/13), 18.06.2014 року (К/800/48947/13), від 29.01.2014 року (К/800/8259/13), від 24.04.2013 року (К/9991/41625/12), у яких, на думку заявника, названі норми права застосовано інакше.

Відповідно до частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого заявлено клопотання про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстав, установлених пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

З огляду на положення статті 238 КАС України, строк подання заяви про перегляд ухвали ВАСУ від 16.01.2014 року, у якій, як приклад неоднакового застосування одних і тих самих правових норм, зазначено ухвали ВАСУ від 29.01.2014 року (К/800/8259/13) та від 24.04.2013 року (К/9991/41625/12), заявником пропущено, а питання про поновлення цього строку не порушується.

Відповідно до частини третьої статті 238 КАС України заява про перегляд судового рішення залишається без розгляду, якщо особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Таким чином, дана заява у частині, у якій, як приклад неоднакового застосування одних і тих самих правових норм, зазначено ухвали ВАСУ від 29.01.2014 року (К/800/8259/13) та від 24.04.2013 року (К/9991/41625/12) підлягає залишенню без розгляду на підставі частини третьої статті 238 КАС України.

Крім того, згідно із статтею 237 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом; 3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України»).

Аналізуючи зміст відповідних судових рішень, у справі, щодо якої подано заяву про перегляд, та у справах, на які посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права судом касаційної інстанції, колегія суддів не вбачає подібність правовідносин.

Так, з огляду на встановлені судами обставини, мотиви, з яких вони виходили при прийнятті рішень та положення закону, яким вони керувались, є підстави вважати, що у цих адміністративних справах суди застосовували одні і ті самі норми матеріального права у різних правовідносинах.

Тож у судових рішеннях, на які посилається заявник, відсутнє різне правозастосування в подібних правовідносинах, яке відповідно до статті 237 КАС України може бути підставою для перегляду судових рішень в адміністративній справі Верховним Судом України.

Оскільки чинне законодавство підставою для подання заяви про перегляд судових рішень та допуску адміністративної справи для перегляду Верховним Судом України визначає різне застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права в подібних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку про відмову в допуску даної справи до провадження.

Керуючись статтями 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Допустити заміну відповідачів у цій справі - Спеціалізовану державну податкову інспекцію у м. Києві по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби та Державну податкову службу України на їх правонаступників - Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників та Державну фіскальну службу України відповідно.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.10.2013 року у справі №2а-18701/11/2670 Окружного адміністративного суду м.Києва у частині, у якій, як приклад неоднакового застосування одних і тих самих правових норм, зазначено ухвали Вищого адміністративного суду України від 29.01.2014 року (К/800/8259/13) та від 24.04.2013 року (К/9991/41625/12) залишити без розгляду.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» у допуску про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.10.2013 року у справі №2а-18701/11/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та не може бути оскаржена.

Судді Ю.І.Цвіркун

І.В.Борисенко

О.В.Вербицька

О.В.Муравйов

В.П.Юрченко