Рішення

від 10.09.2013 по справі 21/107-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2013 р.Справа № 21/107-10 (н.р. 47/263-08)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом АК "Харківобленерго" м. Харків до ТОВ "Енергосоюз", м. Харків 3-я особа- ДП "ТЕЦ-"" Есхар Чуугуївський район, АТ"Бізнес-сервіс" м.Харків, про стягнення 15 897 000,00 грн. за участю прокуратури Комінтернівського району м. Харкова за участю представників сторін :

позивача - Алісултанової І.Б.

відповідача - Омельченко О.В.

першої третьої особи - Топаркова К.В.

другої третьої особи - не з'явилась

прокурора - не зявився

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2008 року Акціонерна компанія "Харківобленерго" ( надалі - позивач) звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосоюз" ( надалі - відповідач) про стягнення 15 897 000 грн. вартості відступленого права вимоги за договором № 169 від 06.02.2003 року про уступку права вимоги. Судові витрати покласти на відповідача.

Господарський суд рішенням у справі за № 47/263-08 від 15.09.2008 року стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосоюз" (м. Харків, пр-т Гагаріна, 98, р\р 260052465 в ВАТ "Мегабанк" м. Харкова, МФО 351629 код 25472036) на користь АК "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська , 149, р/р 260053011272 в Першій Харківський філії АКБ "Базис", МФО 351599, код 00131954) вартість одержаного за правочином в сумі 15 897 000,00 держмито у сумі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. ( т.1 а.с.57-60).

Харківський апеляційний господарський суд постановою від 20.10.2009 року рішення господарського суду Харківської області від 15.09.2009 року по справі за № 47/263-08 залишив без змін ( т.2 а.с.15-17).

Вищий господарський суд України постановою від 27.01.2010 року касаційну скаргу ТОВ "Енергосоюз" задовольнив, Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2009 року та рішення господарського суду Харківської області від 15.09.2008 року скасував ( т2.а.с.45-48).Справа передана на новий розгляд.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.05.2010 року справу призначено до розгляду.

Провадження у справі зупинялось до розгляду по суті справи за № 8164/3-17. (т. 2.а.с.142-143). Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просила спонукати ДП "ТЕЦ-2 "Есхар" виконати умови мирової угоди, затвердженої рішенням арбітражного суду Харківської області від 24.07.2001 року по справі №8164/3-17.

Постановою Вищого господарського суду від 02.06.2011 р. у справі №8164/3-17 касаційну скаргу АТ "Харківобленерго" задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.03 2011 року та ухвалу господарського суду Харківської області від 25.02.2011року у справі №8164/3-17 скасовано, справу направлено на новий розгляд.

За результатами перегляду справи у новому розгляді, постановою Вищого господарського суду від 20.12.2011 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2011 року у справі №8164/3-17, якою скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 19.07.2011 року, в частині визнання наказу господарського суду Харківської області від 24.07.2002 року по справі №8164/3-17 про стягнення заборгованості на користь АК "Харківобленерго" в розмірі 17357769,00 грн. таким, що не підлягає виконанню, скасовано, ухвалу господарського суду Харківської області від 19.07.2011 року залишено без змін.

Провадження у справі №21/107-10 поновлено ухвалою господарського суду Харківської області від 09.04.2012 року та призначено її до розгляду 24.04.2012 року.

У судовому засіданні позивачем подано клопотання про зупинення провадження у справі, на підставі того, що на розгляді господарського суду харківської області перебуває справа №5023/274/12 за позовом АК "Харківобленерго" до ДП "ТЕЦ-2 "Есхар" про спонукання ДП "ТЕЦ-2 "Есхар" виконати умови мирової угоди, затвердженої рішенням арбітражного суду Харківської області від 24.07.2001 року по справі №8164/3-17. Таким чином, до вирішення цього спору, справа не може бути вирішена про стягнення цієї заборгованості з набувача за недійсним правочином ТОВ "Енергосоюз".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.04.2012 року провадження у справі зупинялось.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.02.2013 року у справі №5023/5583/12 (5023/274/12) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою вищого господарського суду касаційну скаргу АК "Харківобленерго" залишено без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.13 у справі 5023/5583/12 (5023/274/12) залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.08.2013 року поновлено провадження у справи та призначено її до розгляду 03.09.2013 року.

У призначеному судовому засіданні відповідачем було заявлене клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів у відповідності до ст.69 ГПК України.

Ухвалою від 03.09.2013 року клопотання відповідача задоволено, продовжено строк розгляду спору поза межами, визначеними ч.1 ст. 69 ГПК України до 12.09.2013 року, розгляд справи відкладено на 10.09.2013 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача через канцелярію суду 03.09.2013 року надав уточнений відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити в задоволенні вимог позивача про стягнення 15 897 000,00 грн.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, заслухавши пояснення осіб, присутніх в судовому засіданні, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Рішенням арбітражного суду Харківської області від 24.07.2001 року у справі №8164/3-17 (т.1 а.с.11) за позовом АК "Харківобленерго" до ДП "ТЕЦ-2 "Есхар" про стягнення 17356000грн. затверджено мирову угоду від 24.07.2001р. та зазначено про видачу наказу на стягнення з ДП "ТЕЦ-2" на користь АК "Харківобленерго" 17356000грн. заборгованості, 1700грн. держмита та 69грн. судових витрат.

Відповідно до умов затвердженої судом мирової угоди від 26.07.2001 року у справі №8164/3-17 (т.1 а. с. 13-14) сторони підтвердили, що заборгованість ДП "ТЕЦ-2 "Есхар" перед АК "Харківобленерго" визначена згідно розподільчого балансу та акту приймання-передачі балансу на 01.07.1998 року, затверджені Міненерго України 26.09.1998 року (згідно наказу Міністерства енергетики України № 48 від 30.03.1998 року про виділ з ДАЕК "Харківобленерго" його структурного підрозділу "ТЕЦ-2" Есхар в самостійну юридичну особу ДП "ТЕЦ-2" Есхар) склала суму 17356000,00грн., яка підлягала реструктуризації з погашенням щомісячно в розмірі 300000грн. до повного погашення в строк до 01.07.2006 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.07.2002 року у справі №8164/3-17 було внесено зміни до абзацу 2 резолютивної частини рішення від 24.07.2001 року та видано наказ про стягнення з ДП "ТЕЦ-2 "Есхар" на користь АК "Харківобленерго" 17356000грн. заборгованості, 1700грн. держмита та 69 грн. судових витрат з розстрочкою виконання до 01.07.2006 року рівними платежами щомісячно по 300000грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.04.2005 року у справі №8164/3-17 (т.1 а.с. 12) було частково задоволено заяву відповідача (боржника), виправлено описки, допущені в судовому процесуальному документі від 24.07.2001 року у справі №8164/3-17: замість слова "Рішення" вказано "Ухвала"; слова "Іменем України" та "Арбітражний" виключено; замість слова "арбітражний" вказано "господарський"; в абзаці третьому мотивувальної частини зазначеного документа замість слова "рішення" вказано "ухвалу", в цьому ж абзаці слова "та видати наказ про стягнення суми заборгованості" виключено; доповнено резолютивну частину вказаного документа словами "Провадження у справі припинити."; виправлено описку, допущену в ухвалі господарського суду від 24.07.2002р. по справі №8164/3-17, в абзаці другому резолютивної частини зазначеної ухвали слова та цифри "суму 17356000грн. боргу" виключено та визнано наказ господарського суду Харківської області по справі №8164/3-17, виданий 24.07.2002 року, таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 17356000,00грн. боргу.

Із матеріалів справи, що в період з 24.07.2001 року по 06.02.2003 року відповідач частково погасив заборгованість перед позивачем у розмірі 1459000 грн., а залишок боргу за мировою угодою склав 15897000,00грн.

06.02.2003 року позивач уклав із ТОВ "Енергосоюз" договір №169 про відступлення вимоги за умовами якого ТОВ "Енергосоюз" отримало право вимоги за зобов'язаннями між АК "Харківобленерго" та ДП "ТЕЦ-2 "Есхар" у розмірі 15897000грн., що випливають з розподільчого балансу та акту приймання-передачі балансу на 01.07.1998 року, затверджених Міненерго України 26.09.1998 року (згідно наказу Міністерства енергетики України № 48 від 30.03.1998 року про виділ з ДАЕК "Харківобленерго" його структурного підрозділу "ТЕЦ-2" Есхар в самостійну юридичну особу). За уступку вимоги ТОВ "Енергосоюз" повинен був перерахувати на рахунок АК "Харківобленерго" 3974250грн. в строк до 20.07.2003 року.

28.02.2003 року АК "Харківобленерго" повідомило ДП "ТЕЦ-2 "Есхар" про заміну осіб в зобов'язанні, що випливає з розподільчого балансу та акту приймання-передачі балансу на 01.07.1998 року, затверджених Міненерго України 26.09.1998 року (згідно наказу Міністерства енергетики України № 48 від 30.03.1998 року про виділ з ДАЕК "Харківобленерго" його структурного підрозділу "ТЕЦ-2" Есхар в самостійну юридичну особу) на суму 15897000грн. на користь ТОВ "Енергосоюз".

Матеріали справи не містять доказів проведення розрахунків ТОВ "Енергосоюз" перед АК "Харківобленерго".

24.02.2004 року ТОВ "Енергосоюз" згідно договору уступки права вимоги №6/2-у уступило АТ "Бізнес-сервіс" право вимоги в сумі 15897000грн. за договором №169 від 06.02.2003 року, укладеним між ТОВ "Енергосоюз" та ДП "ТЕЦ-2 "Есхар", розподільчим балансом та актом приймання-передачі балансу на 01.07.1998 року, затверджених Міненерго України 26.09.1998 року (згідно наказу Міністерства енергетики України № 48 від 30.03.1998 року про виділ з ДАЕК "Харківобленерго" його структурного підрозділу "ТЕЦ-2" Есхар в самостійну юридичну особу). АТ "Бізнес-сервіс" зобов'язано було сплатити за цим договором ТОВ "Енергосоюз" 4000000грн.

Згідно постанови Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2010 року у справі №08/345-05 за позовом АК "Харкіобленерго" до ТОВ "Енергосоюз" та АТ "Бізнес-сервіс" про визнання недійсним договору (т.1 ас. 57-59), на виконання умов договору № 6/2-у від 24.02.2004 року АТ "Бізнес-сервіс" було здійснено повний розрахунок з ТОВ "Енергосоюз" за набуте право вимоги.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.06.2004 року у справі № 38/154-04 задоволено позовні вимоги АТ "Бізнес-сервіс" до ДП "ТЕЦ-2 "Есхар" про стягнення 15897000грн. заборгованості, що виникла на підставі договору уступки права вимоги №6/2-у від 24.02.2004 року, розподільчого балансу та акту приймання-передачі балансу на 01.07.1998 року, затверджених Міненерго України 26.09.1998 року (згідно наказу Міністерства енергетики України № 48 від 30.03.1998 року про виділ з ДАЕК "Харківобленерго" його структурного підрозділу "ТЕЦ-2" Есхар в самостійну юридичну особу).

15.12.2007 року між ДП "ТЕЦ-2 "Есхар", ВАТ "Атоменергокомплект" та АТ "Бізнес-сервіс" укладено договір про переведення боргу №15/12/07, за яким ВАТ "Атоменергокомплект" прийняло на себе зобов'язання щодо сплати заборгованості ДП "ТЕЦ-2 "Есхар" перед АТ "Бізнес-сервіс" у сумі 11066561,95грн., що виникла з договору уступки права вимоги №6/2-у від 24.02.2004 року, укладеного між АТ "Бізнес-сервіс" та ТОВ "Енергосоюз", розподільчого балансу та акту приймання-передачі балансу на 01.07.1998 року, затверджених Міненерго України 26.09.1998 року (згідно наказу Міністерства енергетики України № 48 від 30.03.1998 року про виділ з ДАЕК "Харківобленерго" його структурного підрозділу "ТЕЦ-2" Есхар в самостійну юридичну особу).

21.12.2007 року ВАТ "Атоменергокомплект" уклав з ТОВ "Шахта "Садова" договір про відступлення права вимоги №Ц-21/12 (т.3 а. с. 131), за яким ВАТ "Атоменергокомплект" відступило на користь ТОВ "Шахта "Садова" право вимоги від ДП "ТЕЦ-2 "Есхар" проведення розрахунків у розмірі 11066561,95грн., за прийнятий ВАТ "Атоменергокомплект" борг за договором про переведення боргу від 15.12.2007 року №15/12/07.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.07.2008 року у справі №29/284-08 (том 2, а. с. 24) стягнуто з ДП "ТЕЦ-2 "Есхар" на користь ТОВ "Шахта "Садова" 11066561,95грн. за договором про відступлення права вимоги №Ц-21/12 від 21.12.2007 року.

26.08.2008 року між ДП "ТЕЦ-2 "Есхар" та АТ "Харімпекс" укладено договір про перевід боргу №26/08-08, згідно якого останній прийняв на себе зобов'язання по сплаті заборгованості у розмірі 300000грн., які мало ДП "ТЕЦ-2 "Есхар" перед АТ "Бізнес-сервіс", що виникли з договору уступки права вимоги №6/2-у від 24.02.2004 року, укладеного між АТ "Бізнес-сервіс" та ТОВ "Енергосоюз", розподільчого балансу та акту приймання-передачі балансу на 01.07.1998 року, затверджених Міненерго України 26.09.1998 року (згідно наказу Міністерства енергетики України № 48 від 30.03.1998 року про виділ з ДАЕК "Харківобленерго" його структурного підрозділу "ТЕЦ-2" Есхар в самостійну юридичну особу). Вказаний перевід боргу був погоджений із АТ "Бізнес-сервіс".

Таким чином, за матеріалами справи АТ "Бізнес-сервіс" має право вимоги в сумі 11066561,95грн. з ВАТ "Атоменергокомплект" та 300000грн. з АТ "Харімпекс" (замість ДП "ТЕЦ-2 "Есхар"), що виникло з договору уступки права вимоги №6/2-у від 24.02.2004 року, укладеного між АТ "Бізнес-сервіс" та ТОВ "Енергосоюз", розподільчого балансу та акту приймання-передачі балансу на 01.07.1998 року, затверджених Міненерго України 26.09.1998 року (згідно наказу Міністерства енергетики України № 48 від 30.03.1998 року про виділ з ДАЕК "Харківобленерго" його структурного підрозділу "ТЕЦ-2" Есхар в самостійну юридичну особу).

Враховуючи викладене, кінцевим набувачем відчуженого позивачем за договором № 169 від 06.02.2003 року права вимоги до відповідача виконання своїх зобов'язань з погашення заборгованості, що виникло з розподільчого балансу та акту приймання-передачі балансу на 01.07.1998 року, затверджених Міненерго України 26.09.1998 року (згідно наказу Міністерства енергетики України № 48 від 30.03.1998 року про виділ з ДАЕК "Харківобленерго" його структурного підрозділу "ТЕЦ-2" Есхар в самостійну юридичну особу), та яке було предметом затвердженої судом мирової угоди у справі № 8164/3-17, стало АТ "Бізнес-сервіс".

Договір про відступлення права вимоги № 169 від 06.02.2003 року був визнаний недійсним постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2004 року, залишеною в силі постановою Вищого господарського суду України від 31.08.2004 року у справі № 17/358-03 (т. 1, а. с. 75-78), що, на думку позивача, призвело до повернення до нього права вимоги, яке було передано за цим правочином, в порядку ст. 216 Цивільного кодексу України.

Із зазначеними доводами позивача господарський суд не може погодитися виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює ніяких юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, однак, лише в разі такої можливості.

Аналогічне правило містив і Цивільний кодекс УРСР 1963 року, що діяв на момент укладення договору про уступку права вимоги № 169 від 06.02.2003 року. Наслідки визнання недійсною угоди визначені положеннями ч. 2 ст. 48 Цивільного кодексу УРСР та передбачають, що кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах. Тобто, повернення в натурі всього одержаного за правочином також було наслідком його недійсності лише у разі такої можливості.

Відповідно абзацу 4 п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" у разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Положення ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України не можуть застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину , яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 388 , якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм випливає, що реституція може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за правочином, залишається у сторони недійсного правочину . Як тільки це майно переходить до третьої особи, вже йдеться не про реституцію (як наслідок недійсності правочину), а про віндикацію (майна). При цьому, для останньої важливе значення має добросовісність набувача. У цьому разі зберігається презумпція добросовісності правочину (ст. 204 ЦК).

Відповідно статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки; майнові права є неспоживною річчю і визнаються речовими правами. Згідно із статтею 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки

Із матеріалів справи вбачається, що право вимоги ТОВ "Енергосоюз" за зобов'язаннями між АК "Харківобленерго" та ДП "ТЕЦ-2 "Есхар" у розмірі 15897000грн., що випливають з розподільчого балансу та акту приймання-передачі балансу на 01.07.1998 року, затверджених Міненерго України 26.09.1998 року (згідно наказу Міністерства енергетики України № 48 від 30.03.1998 року про виділ з ДАЕК "Харківобленерго" його структурного підрозділу "ТЕЦ-2" Есхар в самостійну юридичну особу), яке виникло за умовами договору про відступлення вимоги №169, укладеного з позивачем, було у подальшому переуступлене третім особам, останнім набувачем якого, як вже встановлено матеріалами справи, є АТ "Бізнес-сервіс" , що придбав спірне право вимоги за відплатним договором, сплативши його вартість, та

у наведених правовідносинах виступає цілком як добросовісний набувач, права якого, згідно ст. 388 ЦК України („Право власника на витребування майна від добросовісного набувача") охороняються законом.

Отже, в даних правовідносинах відсутні правові підстави для стягнення Позивачем у Відповідача вартості відступленого права вимоги за договором № 169 від 06.02.2003 року у розмірі 15 897 000 грн., який визнано у судовому порядку недійсним, оскільки це право було переуступлене третій особі, що виступає добросовісним набувачем у цих правовідносинах.

Тобто, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову із застосуванням правового механізму, встановленого ч.і ст. 216 ЦК України. Захист прав такої особи можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені ст.388 ЦК України.

В той же час, як встановлено матеріалами справи, майно (право вимоги) вибуло із володіння позивача за його волею, шляхом добровільного підписання договору про уступку права вимоги, а отже підстави для його витребування у відповідності до ст.. 388 ЦК України у добросовісного набувача відсутні.

Обраний позивачем спосіб захисту свого права та майнового інтересу не є належним способом захисту порушеного права та інтересу та не відповідає вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини, господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу господарських витрат, суд керується положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладає на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 10.09.2013 р.

Суддя Лаврова Л.С.