Постанова

від 11.10.2013 по справі 2а-6255/09/0570

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2013 р. Справа №2а-6255/09/0570

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13-10 год.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волгіної Н.П.,

при секретарі судового засідання - Алфьорової А.Ю.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача 1 - Віціна О.О.,

представника відповідача 2 - Щеглова иД.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління Державної казначейської служби України у м. Макіївки Донецької області

про визнання дій незаконними, поновлення на роботі, стягнення суми за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2009 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду із позовом про (з врахуванням уточнених позовних вимог):

- визнання дій посадових осіб по звільненню ОСОБА_1 незаконними;

- скасування наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області № 58 о/с від 23 лютого 2009 року;

- поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектора карного розшуку Червоногвардійського районного відділу Макіївського міського управління з 23 лютого 2009 року та внести відповідні записи у трудову книжку;

- стягнення з відповідача 2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 23 лютого 2009 року по теперішній час незаконними (а.с. 2-3, 46-47 том 1).

- стягнення на користь позивача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (а.с. 2-3 т. 1).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2009 року у задоволені позову ОСОБА_1 до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Макіївського міського управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області, про визнання дій незаконними, поновлення на роботі та стягнення суми за час вимушеного прогулу - відмовлено повністю (а.с. 121, 122-123 т. 1).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2010 року постанову суду першої інстанції залишено без змін (а.с. 159, 160-161 т.1).

14 червня 2013 року ухвалою Вищого адміністративного суду України постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2010 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи зазначені вище рішення суду першої та апеляційної інстанції Вищий адміністративний суд України зазначив, що судом першої та апеляційної інстанції не дано відповідної оцінки тій обставині, що на момент вчинення позивачем інкримінованого йому проступку він не був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ, не приймав Присяги та не проходив службу, а тому немає законних підстав для звільнення ОСОБА_1 за порушення дисципліни згідно Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Крім того, Вищий адміністративний суд зазначив, що суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення по справі не вірно встановив обставини по справі, а саме - вказав, що позивач, отримавши трудову книжку 23 лютого 2009 року, звернувся до суду з позовом 13 квітня 2009 року, а тому пропустив встановлений Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України строк звернення до суду. Частиною 1 ст. 21 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України встановлено, що дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено, тобто, позивач зазначеного строку не пропустив. Також у ухвалі Вищого адміністративного суду України зазначено, що з часу вчинення інкримінованого позивачу проступку до прийняття наказу про його звільнення минуло два роки, а відповідно до вимог ст. 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення минуло більше півроку (а.с. 182-185 т. 1).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Макіївського міського управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій незаконними, поновлення на роботі та стягнення суми за час вимушеного прогулу - прийнято до провадження.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 8 серпня 2013 року замінено третю особу по справі - Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області - її правонаступником - управлінням Державної казначейської служби України у м. Макіївки Донецької області (а.с.29-30 т. 2).

У судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні також підтримала позовні вимоги позивача та просила їх задовольнити в повному обсязі. Зазначила, що звільнення позивача було незаконним з підстав того, що ОСОБА_1 відповідно до діючого законодавства вважався особою, яка не притягувалась до кримінальної відповідальності та не вважається судимою. Зауважила, що позивач під час проходження служби у відповідача 2 не мав стягнень, у його послужному списку є тільки заохочення. Крім цього, наполягала на задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заробітної плати за весь час вимушеного прогулу (до прийняття рішення по даній справі), затримка розгляду справи мала місце не з віни ОСОБА_1 Саме тому наполягала на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - ГУМВС, відповідач 1) у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, вмотивувавши їх наступним.

Відповідно до ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

До 30 липня 2010 року у справах про звільнення з публічної служби громадянин мав право звернутися з заявою про вирішення спору також у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (ч. 3 ст. 99 КАС України, п. 13 Пленуму Вищого адміністративного суду України від 6 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ»). Згідно з ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Щодо застосування ч. 1 ст. 21 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України представник управління зазначив, що за змістом цієї статті в цілому нею передбачено строк оскарження дисциплінарних стягнень особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ до старших прямих начальників, а не до суду. Такої ж позиції дотримується і Вищий адміністративній суд України при розгляді справ даної категорії (ухвала від 22 січня 2013 року по справі № К/9991/7081/11).

Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 23 лютого 2009 року № 58 о/с ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни.

23 лютого 2009 року отримав трудову книжку та військовий квиток, а до суду звернувся лише 13 квітня 2009 року. Будь-яких доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом позивач не надавав.

Представник ГУМВС наголошує, що строк звернення до суду ОСОБА_1 пропущено, як за чинним та той час, так і на теперішній час процесуальним законодавством, оскільки вважає, що ОСОБА_1 мав право звернутися з даною позовною заявою у місячний строк після отримання трудової книжки.

Щодо суті розглядаємої справи, представник пояснила, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з лютого 2007 року. З 26 червня 2007 року позивач займав посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку Червоногвардійського районного відділу Макіївського міського управління ГУМВС України в Донецькій області.

Проходження служби в органах внутрішніх справ регулюється законодавством про ці органи, у тому числі Законом України «Про міліцію», Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України. Відповідно до ст. ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-ІV (далі - Дисциплінарний статут), дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового чи начальницького складу службової дисципліни, яка полягає у дотриманні особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

28 листопада 2008 до ІОС УКЗ ГУМВС України в Донецькій області з 4 відділу внутрішньої безпеки (в Донецькій області) СВБ ГУБОЗ МВС України надійшла для перевірки інформація про те, що у 2007 році оперуповноважений сектору карного розшуку Червоногвардійського районного відділу Макіївського міського управління ГУМВС України у Донецькій області ОСОБА_1 під час працевлаштування на службу в органи внутрішніх справ приховав факт притягнення його у 2004 році до кримінальної відповідальності.

За вказаним фактом посадовими особами ЮС УКЗ ГУМВС України у Донецькій області було проведено службове розслідування, під час якого встановлено, що 25 жовтня 2004 Ленінським районним судом м. Донецька було розглянуто справу по обвинуваченню ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 Кримінального кодексу України, яку було закрито у зв'язку з примиренням підсудного та потерпілого на підставі ст. 46 Кримінального кодексу України та ст. 8 Кримінально-процесуального України (чинного на той час).

Закриття справи судом з вказаної підстави свідчить про вчинення особою злочину і не є звільненням від відповідальності з реабілітуючих підстав.

При проведенні розслідування встановлено, що ОСОБА_1 під час працевлаштування до органів внутрішніх справ у заяві про прийняття на службу, автобіографії, анкеті неодноразово зазначав, що ні він, ні його близькі родичі до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувались. Факт притягнення до кримінальної відповідальності не є тотожним поняттю звільнення від кримінальної відповідальності, незважаючи на це, у вищезазначених документах взагалі не вказав про наявність такого факту.

Статтею 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України встановлено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, у тому числі у службовій діяльності, бути чесною об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про міліцію» не можуть бути прийняті на службу до міліції особи, які раніше засуджувались за вчинення злочину.

За результатами службового розслідування 26 січня 2009 року ГУМВС України у Донецькій області видано наказ № 80, у якому прийнято рішення за порушення службової дисципліни, що виразилось у приховуванні під час працевлаштування та подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ факту притягнення до кримінальної відповідальності, порушення вимог ст. 17 Закону України «Про міліцію» та нещирість під час проведення службового розслідування звільнити ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.

Стосовно строків притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності представник ГУМВС України у Донецькій області зазначає, що допущене позивачем порушення службової дисципліни мало тривалий характер та продовжувалось і під час проходження служби в органах внутрішніх справ, у зв'язку з чим поставлене йому в вину порушення є аргументованим та застосованим у встановлений законом строк. Тому під час прийняття рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності ГУМВС України у Донецькій області не був порушений порядок накладення дисциплінарного стягнення, передбачений ст.ст. 14, 16 Дисциплінарного статуту.

Згідно зі ст. 18 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення. Таке дисциплінарне стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, вважається виконаним після видання наказу по особовому складу.

23 лютого 2009 року ГУМВС України у Донецькій області видано наказ № 58 о/с, яким виконано дисциплінарний наказ та ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби в органах внутрішніх справ.

Про звільнення з органів внутрішніх справ позивача було своєчасно проінформовано посадовими особами Макіївського міського управління та видано передбачені законодавством документи.

Представник ГУМВС України в Донецькій області вважає безпідставними вимоги позивача про зобов'язання виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, оскільки його звільнення проведено відповідно до чинного законодавства, що регламентує діяльність органів внутрішніх справ.

На підтвердження наданих пояснень надала письмові заперечення (а.с 56-58 т.1, а.с. 20-23 т.2).

Представник Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - Макіївське МУ, відповідач 2) у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та надав суду письмові заперечення (а.с. 45-49 т.2). В своїх запереченнях представник Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області посилався на ті ж самі обставини, що і зазначені у запереченнях відповідача 1 та обґрунтовував їх такими же самими доводами.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи управління Державної казначейської служби України у м. Макіївки Донецької області повідомлено судом належним чином. 7 жовтня 2013 року до канцелярії суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника управління (а.с. 22-23 т.2).

Заслухавши позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив службу в органах внутрішніх справ з 19 лютого 2007 року по 23 лютого 2009 року, що підтверджується копією трудової книжки та копією послужного списку (а.с. 7, 60 т. 1, 85-91).

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області № 275 о/с від 19 липня 2007 року прибулого у розпорядження ГУМВС України в Донецькій області після закінчення курсів початкової підготовки в Донецькому юридичному інституті Луганського державного університету внутрішніх справ з 26 червня 2007 року рядового міліції ОСОБА_1 - призначено оперуповноваженим сектора карного розшуку Червоногвардійського райвідділу Макіївського міськуправління (а.с. 59, 75 т. 1).

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області № 289 о/с від 27 липня 2007 року позивачу присвоєно звання лейтенанта міліції (а.с. 60 том 1).

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області № 348 о/с від 30 липня 2008 року позивачу присвоєно звання старшого лейтенанта міліції (а.с. 60 том 1).

Відповідно до Атестаційного листа позивача (а.с. 93 том 1) за період з лютого 2008 року по лютий 2009 року ОСОБА_1 зарекомендував себе з позитивного боку. Чинне законодавство та нормативні акти, що регламентують діяльність органів внутрішніх справ та кримінальної міліції знає, вміє застосовувати на практиці. Свої функціональні обов'язки виконує сумлінно, роботу планує згідно нормативних актів, які регламентують роботу СКР, при цьому проявляє принциповість. При вирішенні поставлених перед ним задач проявляє ініціативу та старанність. Згідно своїх функціональних обов'язків веде лінію «Незаконний обіг металолому», також обслуговує територію селища Красний Партизан Червоногвардійського району м. Макіївки. Протягом 2008 року розкрив 22 злочини по лінії карного розшуку, з них 7, що скоєні в умовах неочевидності, затримав 3 злочинців які знаходилися в розшуку. Склав 6 протоколів про адміністративні правопорушення. Вміє організувати роботу негласного апарату, скерувати його на розкриття злочинів. ОСОБА_1 на критику реагує правильно, намагається усунути відмічені недоліки. З колегами по службі та громадянами тактовний, ввічливий. Матеріальну частину табельної зброї та нормативні акти, що регламентують її застосування знає, вміє застосовувати на практиці. Добре володіє діловою українською мовою. Порушень дисципліни не допускає, дисциплінарних стягнень не має.

Листом від 27 листопада 2008 року ГУМВС України в Донецькій області повідомлене Службою внутрішньої безпеки 4-ого відділу (в Донецькій області) МВС України про наявність матеріалів стосовно приховування позивачем під час працевлаштування до органів внутрішніх справ України у 2007 році факту притягнення його до кримінальної відповідальності у 2004 році (а.с. 54 т. 1).

ОСОБА_1 4 грудня 2008 року відмовився від дачі пояснень на підставі положень ст. 63 Конституції України (а.с. 55 т. 1)

Як встановлено під час розгляду справи та не заперечується сторонами по справі, постановою Ленінського районного суду м. Донецька від 25 жовтня 2004 року стосовно підсудного ОСОБА_1 розглянуто кримінальну справу за звинуваченням по ч. 1 ст. 296 Кримінального кодексу України, кримінальну справу було закрито у зв'язку з примиренням підсудного та потерпілого на підставі ст. 46 Кримінального кодексу України та ст. 8 Кримінально-процесуального кодексу України (а.с. 31,92, 156 т. 1).

Відповідно до матеріалів справи, а саме - заяви від 15 січня 2007 року про прийняття на службу до органів внутрішніх справ, автобіографії від 5 вересня 2006 року, анкети від 5 вересня 2006 року (форми яких затверджені додатками № 3, 4 Правил оформлення і ведення особових справ працівників органів внутрішніх справ України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2005 року №1276) позивач при прийомі його на службу в органи внутрішніх справ (Червоногвардійський РВ Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області) надав інформацію про те, що до кримінальної відповідальності він не притягувався (а.с 71-74 т.1).

Висновком службового розслідування від 28 грудня 2008 року за порушення службової дисципліни, що виразилась у прихуванні під час працевлаштування на службу в ОВС факту притягнення до кримінальної відповідальності, порушення вимог ст. 17 Закону України «Про міліцію» та проявлену нещирість у ході проведення службового розслідування оперуповноваженого СКР Червоногвардійського РВ Макіївського МУ ГУМВС області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 вирішено звільнити з органів внутрішніх справ (а.с. 76-77 т.1 ).

Рішенням атестаційної комісії від 2 лютого 2009 року, погодженого начальником Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, рекомендовано звільнити ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни (за приховування під час працевлаштування на службу до органів внутрішніх справ факту притягнення його до кримінальної відповідальності) (а.с.81-83 т.1).

Відповідно до подання керівництва Макіївського міську правління, останнє заявило клопотання до ГУМВС України в Донецькій області про звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1, оперуповноваженого карного розшуку Червоногвардійського РВ Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області, із органів внутрішніх справ за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) (а.с. 81).

Наказом ГУМВС України в Донецькій області № 80 від 26 січня 2009 року за порушення службової дисципліни, що виразилось у приховуванні під час працевлаштування та подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ факту притягнення до кримінальної відповідальності, порушення вимог ст. 17 Закону України «Про міліцію» та нещирість під час проведення службового розслідування оперуповноваженого сектору карного розшуку Червоногвардійського районного відділу Макіївського МУ ГУМВС України в області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ України (а.с.61-63, 79-80 т.1).

Наказом ГУМВС України в Донецькій області № 58 о/с від 23 лютого 2009 року старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-144671) - оперуповноваженого сектора карного розшуку Червоногвардійського районного відділу Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області звільнено у запас за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) з 25 лютого 2009 року, в якості підстав для звільнення зазначено наказ ГУМВС у Донецькій області № 80 від 26 січня 2009 року, рішення кадрової комісії ГУМВС України в Донецькій області від 17 лютого 2009 року (а.с. 8,64,84 т. 1).

Приписом Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області старшому лейтенанту міліції ОСОБА_1 запропоновано 10 березня 2009 року вибути до Пролетарсько- Будьоннівському ОРВ в м. Донецьку для прийняття на військовий облік, як звільненому у запас (відставку) (а.с.9 т. 1).

Не погодившись із наказом ГУМВС України в Донецькій області від 23 лютого 2009 року № 58 о/с позивач 13 квітня 2009 року (а.с. 3а том 1) звернувся до суду із даним позовом.

При прийнятті рішення по справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (далі - Закон «Про міліцію», Закон № 565-ХІІ), Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року за № 114 (далі -Положення № 114).

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону «Про міліцію» особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ.

Як встановлено судом під час розгляду справи, на час звільнення з органів внутрішніх справ позивачу було присвоєне звання старшого лейтенанта міліції.

Згідно із п. 2 Положення № 114 особи, які перебувають на службі в органах внутрішніх справ у званні «старшого лейтенанта міліції», віднесені до середнього начальницького складу.

Відповідно до п. 23 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно із законодавством.

Згідно із п. 62 Положення № 114 звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться: а) у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

Відповідно до підпункту «є» п. 64 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас з постановкою на військовий облік за порушення дисципліни.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України.

Згідно зі ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Обов'язки осіб рядового і начальницького складу визначені ст. 7 Дисциплінарного статуту, згідно із ч. 1 якої службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, крім іншого, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Відповідно до ст. 2, ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни являє собою дисциплінарний проступок, за вчинення якого така особа несе дисциплінарну відповідальність згідно із Дисциплінарним статутом.

Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Як зазначено у наказі № 58 о/с від 23 лютого 2009 року року, підставою для звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ стало порушення останнім службової дисципліни (п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України, що виразилося приховуванні факту притягнення до кримінальної відповідальності та покарання винних (а.с. 64, 84 т. 1).

Відповідно до п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29 липня 1991 року, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Згідно ст. 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Як встановлено під час розгляду справи, не заперечується сторонами по справі та підтверджується наявними у справі матеріалами, постановою Ленінського районного суду м. Донецька від 25 жовтня 2004 року стосовно підсудного ОСОБА_1 розглянуто кримінальну справу за звинуваченням по ч. 1 ст. 296 Кримінального кодексу України, кримінальну справу було закрито у зв'язку з примиренням підсудного та потерпілого на підставі ст. 46 Кримінального кодексу України та ст. 8 Кримінально-процесуального кодексу України (а.с. 31,92, 156 т. 1).

Разом із цим, позивачем при прийомі його на службу в органи внутрішніх справ до Червоногвардійського РВ Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області надано інформацію про те, що до кримінальної відповідальності він не притягувався (а.с 71-74 т.1).

При вирішенні питання - чи мало місце приховання позивачем інформації, яка могла би слугувати підставою для відмову у прийнятті його на службу в органи внутрішніх справ, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 46 Кримінального кодексу України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Статтею 7-1 Кримінально-процесуального кодексу України, чинного на час існування спірних правовідносин, було передбачено можливість закриття судом провадження в кримінальній справі у зв'язку із примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим.

Статтею 8 Кримінально-процесуального кодексу встановлено порядок звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим, відповідно до якого за наявності підстав, зазначених у ст. 46 Кримінального кодексу України, у справах, які надійшли до суду з обвинувальним висновком, суд у судовому засіданні виносить постанову про закриття справи.

Зазначена норма передбачає порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності, тому особа, звільнена від кримінальної відповідальності на підставі цієї статті вважається такою, що до кримінальної відповідальності не притягувалась та є несудимою, оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 88 Кримінального кодексу України особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

Ч. 3 ст. 17 Закону України "Про міліцію" встановлено, що не можуть бути прийняті на службу до міліції особи, які раніше засуджувались за вчинення злочину.

Оскільки позивач раніше не засуджувався за вчинення злочину та до кримінальної відповідальності не притягувався, то законних перешкод щодо прийняття його на службу в органах внутрішніх справ не було.

Крім цього, враховуючи викладене, позивач не мав обов'язку та законних підстав зазначати у відповідних документах, що він притягувався до кримінальної відповідальності, оскільки позивач за кримінальним та кримінально-процесуальним законодавством України станом на час прийняття його на роботу в органи внутрішніх справ таки не вважався.

Таким чином, проаналізувавши наведені вище норми права, беручи до уваги наведені вище обставини, що встановлені судом, суд дійшов висновку про відсутність в діях/бездіяльності позивача (а саме - не зазначення при прийнятті його на службу до Червоногвардійського РВ Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області відомостей про притягнення його до кримінальної відповідальності) складу дисциплінарного проступку.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 17 Закону України «Про міліцію» на службу до міліції приймаються на контрактній основі громадяни України, які здатні за своїми особистими, діловими і моральними якостями, фізичною підготовкою і станом здоров'я виконувати покладені на міліцію завдання. При прийнятті на службу до міліції може бути встановлено випробування строком до одного року. Стосовно осіб, які претендують на службу в міліції, за їх письмовою згодою проводиться спеціальна перевірка в порядку, встановленому Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Таким чином, приймаючи позивача на посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку ГУМВС України в Донецькій області повинно було провести передбачену перевірку та прийняти відповідне рішення.

Разом із цим, якщо позивачем були виявлені дії, які, на його думку, негативно характеризують позивача та надають йому (відповідачу) можливість застосувати до цієї особи заходи дисциплінарного впливу, при прийнятті відповідного рішення мають враховуватись положення ч.ч. 10-11 ст. 14 Дисциплинарного статуту, згідно яких при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни.

Звільнення з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни як крайній захід впливу до осіб начальницького складу повинно застосовуватись з урахуванням усіх обставин скоєння порушення, коли інші заходи дисциплінарного впливу виявились безрезультатними або коли працівник міліції скоїв проступок, несумісний з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ.

Тобто, при прийнятті рішення про застосування до позивача заходу дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ, відповідачем 1 не було прийнято до уваги попередня поведінка ОСОБА_1, його ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації, відсутність застосування до нього за весь час служби будь-яких дисциплінарних стягнень, тощо.

Крім цього, згідно із приписами ч. 2 ст. 16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними матеріалами, скоєння (за висновком відповідачів) ОСОБА_1 дисциплінарного проступку мало місце у січні 2007 року (враховуючи, що позивача було звільнено не за скоєння дій, стосовно яких ОСОБА_1 було висунуто обвинувачення та потім звільнено від кримінальної відповідальності, а за приховування цього факту). Заходи дисциплінарного впливу у вигляді звільнення до нього були застосовані 23 лютого 2009 року. Тобто, зі спливом строку, встановленого ст. 16 Дисциплінарного статуту.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача 1 щодо триваючої дії інкримінуємого позивачу проступку, у зв'язку із тим, що повідомлення необхідної інформації при прийнятті на посаду має місце одноразово - безпосередньо при наданні цих відомостей особою, яка претендує на вакантну посаду.

Також суд не приймає доводи відповідачів щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, враховуючи наступне.

Як встановлено під час розгляду справи, позивач отримав трудову книжку 23 лютого 2009 року, з позовом до суду звернувся 13 квітня 2009 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 1 ст. 21 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено.

Тобто, позивач звернувся до суду із даним позовом в межах строку, встановленого КАС України та Дисциплінарним статутом.

Суд відхиляє доводи відповідачів щодо того, що 3-місячний строк для оскарження встановлений тільки для оскарження до вищестоящої посадової особи, так як частиною ст. 21 Дисциплінарного статуту не встановлені обмеження щодо органів та осіб, при оскарженні до яких застосовується цей строк.

При цьому, частини 2-4 зазначеної статті (щодо поновлення строку на оскарження) стосуються виключно осіб, до яких може бути оскаржено рішення в адміністративному порядку.

Таким чином, суд дійшов висновку про незаконність прийнятого Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області наказу № 80 від 26 січня 2009 року в частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України та наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області № 58 о/с від 23 лютого 2009 року в частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України.

Відповідно, позовні вимоги позивача в частині скасування наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області № 58 о/с від 23 лютого 2009 року в частині звільнення ОСОБА_1 (М-144671) оперуповноваженого сектора карного розшуку Червоногвардійського районного відділу Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області у запас за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) з 25 лютого 2009 року - підлягають задоволенню.

При цьому суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ч.ч. 2, 3 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи встановлені судом обставини, беручи до уваги положення ст. 11 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позивачем позовних вимог, визнати незаконним та скасувати наказ ГУМВС Донецької області № 80 від 26 січня 2009 року в частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України.

Щодо позовних вимог позивача про поновлення його на займаній посаді сектора карного розшуку Червоногвардійського районного відділу Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області з 23 лютого 2009 року та стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь позивача кошти у розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 24 Положення № 114 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем під час розгляду справи була змінена адреса фактичного проживання (а.с. 55 том 2). При цьому, про зміну місця свого проживання позивач суд не повідомив. Протягом певного періоду Донецьким окружним адміністративним судом на адресу позивача, яка була зазначена в матеріалах справи, направлялись ухвали, повістки, телеграми, які були повернуті до суду (а.с. 34, 39, 54, 60, 65 том 2).

Таким чином, дійшов висновку про наявність з боку відповідача дій, які потягли за собою більш тривалий розгляд справи.

Враховуючи наведене вище, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача в частині поновлення його на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - частково, а саме - поновити ОСОБА_1 на посаді та стягнути на його користь грошове забезпечення (заробітну плату) за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік.

Згідно абз. 1, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до абз. 1, 3 п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Враховуючи, що число робочих днів у грудні 2008 року відповідно до Листа Мінпраці та соціальної політики України від 18 вересня 2007 року № 6884/0/14-07/13 складає 23 дня, за січень 2009 року відповідно до Листа Мінпраці та соціальної політики України від 30 вересня 2008 року № 10338/0/14-08/13 складає 20 днів, загальна кількість робочих днів у ціх місяцях складає 43 дня (останні місяці служби позивача, що передували місяцю його звільнення), відповідно, середньомісячне число робочих днів за останні два календарних місяців, що передували місяцю звільнення позивача, складає 21,5 днів (43 : 2).

Середній заробіток (грошове забезпечення) позивача згідно довідки Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 8 жовтня 2013 року № 2-14/285 (а.с. 123) за грудень 2008 року - січень 2009 року становив 1 668,44 грн (3 336,88 грн : 2).

Середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 на момент звільнення з органів внутрішніх справ (23 лютого 2009 року) за один день склало 77,60 грн: 1 668,44 грн (середньомісячне грошове забезпечення за останні два місяця служби) : 21,5 (середньомісячне число робочих днів за останні два місяця, що передували звільненню позивача).

Період вимушеного прогулу позивача (в межах одного року: з 24 лютого 2009 року (перший робочий день після звільнення позивача) по 23 лютого 2010 року. У загальній кількості робочих днів складає з врахуванням Листа Мінпраці та соціальної політики України від 30 вересня 2008 року № 10338/0/14-08/13 та Листа Мінпраці та соціальної політики України від 25 серпня 2009 року № 9681/0/14-07/13 складає 251 робочих днів.

Таким чином, за час вимушеного прогулу за період з 24 лютого 2009 року по 23 лютого 2010 року (включно) з Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 19 477,60 грн (77,60 грн * 251 днів).

При вирішенні питання щодо визнання дій відповідача 1 стосовно звільнення позивача із займаної посади неправомірними. Суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Враховуючи, що негативні наслідки від порушення з боку відповідачів мали місце у зв'язку із прийняттям спірних наказів, суд вважає, що для поновлення цих прав достатнім є визнання незаконними та скасування саме цих наказів. Відповідно, у задоволенні позовних вимог в цій частині позовних вимог суд відмовляє.

Згідно ч. 1, 3 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснені витрати на оплату послуг адвоката, яка представляла його інтереси у суді у даній справі та надавала йому правову допомогу (а.с. 14,15-16 том 1, 69-72 том 2).

Враховуючи, що судом задоволені майже всі позовні вимоги позивача, а відмова у задоволенні вимог позивача про визнання дій відповідача 1 неправомірними сталось не з підстав виправдування цих дій, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України всі підтверджені документально судові витрати, які здійснив позивач під час під час розгляду цієї справи.

Відповідно пп. 2, 3 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та постанови про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 2, ст. 7-11, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 -154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління Державної казначейської служби України у м. Макіївки Донецької області про визнання дій незаконними, поновлення на роботі, стягнення суми за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати Наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області № 80 від 26 січня 2009 року в частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України.

Визнати незаконним та скасувати Наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області № 58 о/с від 23 лютого 2009 року в частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України.

Поновити старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Червоногвардійського райвідділу Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з 24 лютого 2009 року.

Стягнути з Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 08671455) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток (середній розмір грошового забезпечення) за період вимушеного прогулу в розмірі 19 477,60 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті юридичних послуг у розмірі 2 500,00 грн.

Постанова в частині поновлення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Червоногвардійського райвідділу Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та стягнення на його користь середнього заробітку (грошового забезпечення) за один місяць в розмірі 1 668,44 грн підлягає негайному виконанню.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені в судовому засіданні 11 жовтня 2013 року в присутності позивача, представника позивача та представників відповідачів.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст буде постанови складений протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини постанови.

Повний текст постанови складений 15 жовтня 2013 року.

Суддя Волгіна Н.П.