Рішення

від 16.10.2013 по справі 910/15426/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15426/13 16.10.13

За позовом Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі:

1) Державної служби спеціалізованого зв'язку та захисту інформації України;

2) Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Дніпрозв'язок»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпрозв'язок груп»

про стягнення 70 839,52 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від прокуратури: Пантюхов О.О. - представник за посвідченням № 011863 від 28.10.12

від позивача-1:

від позивача:-2 Зелінська А.Ю. - представник за довіреністю № 18/01-2610 від 05.06.13

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 16.10.13. в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі: 1) Державної служби спеціалізованого зв'язку та захисту інформації України; 2) Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Дніпрозв'язок" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпрозв'язок груп" про стягнення 70 839,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Приватним акціонерним товариством "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Дніпрозв'язок" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гіпрозв'язок груп" був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 740 від 11.08.2011, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 137, 60 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська, 3. За доводами прокурора відповідачем порушувались умови договору щодо повноти та вчасності сплати орендних платежів, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 70 839,52 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2013 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/15426/13 та призначено розгляд справи на 25.09.2013.

У судове засідання 25.09.2013 з'явився прокурор та представник позивача-2. Представником позивача-2 було надано документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі для долучення до матеріалів справи.

Представники позивача-1 та відповідача в судове засідання 25.09.13 не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про місце, дату та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 25.09.13 було продовжено строк розгляду спору, відкладено судове засідання на 16.10.13.

У судове засідання, призначене на 16.10.13, з'явилися представники прокуратури та позивачів.

Представник позивача-2 подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, клопотання судом задоволено.

Представники органу прокуратури та позивачів позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві - 03110 м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 3 та у витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що надана позивачем, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Проведеною прокуратурою перевіркою встановлено, що 11.08.2011 року між Відкритим акціонерним товариством "Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв'язку "Діпрозв'язок" (назву змінено на Приватне акціонерне товариство "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв'язок"), далі - орендодавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гіпрозв'язок груп", далі - орендар, було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 740 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення площею 137,60 кв.м., які знаходяться у власності орендодавця за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська, 3.

На виконання умов вказаного договору 11.08.11 позивач передав, відповідач прийняв за актом приймання-передачі майна приміщення 7-го поверху (№ 38-46) загальною площею 137,60 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська, 3.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата встановлюється згідно Протоколу про встановлення договірної ціни за базовий (серпень) місяць 2011 року і складає 8256 грн. 00 коп., крім того ПДВ 20% - 1651,20 грн., всього орендна плата становить 9907,20 грн.

Згідно п. 3.2 договору орендар сплачує орендну плату з урахуванням її індексації. Орендодавець до 25-го числа кожного місяця виставляє орендарю рахунок-фактуру, згідно якого останній здійснює авансовий платіж за майно до 5-го числа наступного місяця. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, крім випадків дефляції. Орендар зобов'язаний самостійно забрати рахунок-фактуру (п. 3.2.1 Договору).

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що рахунок-фактура на комунальні послуги, експлуатаційні витрати та компенсація земельного податку виставляються орендодавцем, згідно якого орендар перераховує орендодавцю кошти до 15-го числа наступного розрахункового місяця.

Відповідно до 3.6 договору сторони домовились, що відшкодування вартості комунальних послуг (водопостачання, водовідведення, теплопостачання, електропостачання) та плати за експлуатаційні витрати (охорона, виклик міліції, пожежної та охоронної сигналізації, вивіз сміття, прибирання місць загального користування, профдезінфекція, обслуговування ліфтів та електроустановок в місцях загального користування) буде проводитись на підставі фактичних витрат в пропорційному відношенні загальної площі, що орендує орендар до загальної площі будівлі.

Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі передбачені цим Договором (п. 4.2 Договору).

Згідно п.8.3 Договору Орендар, який прострочив виконання грошових зобов'язань за Договором, на вимогу Орендодавця зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 15% річних від простроченої суми.

Цей Договір вступає в силу з 11.08.2011 і діє до 31.07.2012 включно, а в частині розрахунків - до повного виконання (п. 11.1 договору).

11.08.11 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору № 740 від 11.08.11, відповідно до умов якої орендодавець дає згоду на виділення та користування орендарю чотирма лініями міського та міжміського зв'язку, а орендар зобов'язується компенсувати орендодавцю експлуатаційні витрати, які складають 231,00 грн. з ПДВ в місяць.

31 грудня 2011 року сторони підписали угоду про розірвання договору № 740 від 11.08.11, дія договору було припинена за згодою сторін з 31.12.11.

На виконання угоди про розірвання договору оренди орендар повернув орендодавцеві об'єкт оренди за актом передачі-приймання майна від 31.12.11.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку органу прокуратури, виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті орендних та комунальних платежів.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав умови договору належним чином, що підтверджується актом приймання-передачі майна від 11.08.11, який підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплений печатками сторін.

В свою чергу, відповідач в порушення умов договору оренди не виконав своїх зобов'язань щодо повної оплати орендних та комунальних платежів, в зв'язку з чим у останнього існує заборгованість перед позивачем за період з 11.08.11 по 31.12.11 в розмірі 46 360,75 грн. (орендні платежі) та 9 931,73 грн. (комунальні платежі), загальна сума заборгованості складає 56 292,48 грн. Обґрунтований розрахунок суми заборгованості надано позивачем в додатку до позовної заяви, з яким погоджується суд.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на спростування факту наявності заборгованості за договором відповідач суду не надав. Також відповідачем не надано доказів погашення заборгованості в добровільному порядку.

Враховуючи викладене, вимоги прокуратури про стягнення з відповідача заборгованості за Договором оренди № 740 від 11.08.2011 за період з 11.08.11 по 31.12.11 у розмірі 56 292,48 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, орган прокуратури просить стягнути з відповідача 15 % річних у розмірі 14 547,04 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних та комунальних платежів, що нарахована відповідно до п.8.3 договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 15% річних від простроченої суми, передбаченої пунктом 8.3 договору в сумі 14 547,04 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадян або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадян або держави у випадках, передбачених законом. Форма представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави або громадянина, про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.

Відповідно до резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 8 квітня 1999 року по справі №1-1/99, прокурори вправі звертатись з позовами в інтересах держави. Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з п. 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам», конкретні питання, пов'язані з організацією представництва прокурором у суді інтересів громадянина або держави, у тому числі порядком подання позовних та інших заяв, внесення апеляційних та касаційних скарг, повноважень прокурора щодо їх підписання, виконанням судових рішень тощо, регулюються також у відповідних наказах Генерального прокурора України, обов'язкових для всіх органів прокуратури. У разі необхідності господарські суди мають звертатися до таких наказів.

Відповідно до абз. 10 п. 1 наказу Генерального прокурора України №12 гн від 12 квітня 2013 року «Про особливості діяльності прокуратур з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері», заступнику Генерального прокурора України згідно з розподілом обов'язків, начальнику Головного управління нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, прокурорам регіонів з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері та підпорядкованим їм прокурорам наказано забезпечити виконання функцій органів прокуратури та повноважень прокурорів, визначених Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру» і галузевими наказами Генерального прокурора України, з урахуванням положень цього наказу щодо Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України», Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України є державним органом, який призначений для забезпечення функціонування і розвитку державної системи урядового зв'язку, Національної системи конфіденційного зв'язку, захисту державних інформаційних ресурсів в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах, криптографічного та технічного захисту інформації.

Відповідно до п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України № 901-р від 14 вересня 2011 року «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації», Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації були передані повноваження з управління корпоративними правами держави у розмірі 100 % щодо відкритого акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв'язку «Діпрозв'язок».

Згідно з Наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України № 465 від 23 серпня 2012 року, відкрите акціонерне товариство «Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв'язку «Діпрозв'язок» перейменовано в приватне акціонерне товариство «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» (далі - ПАТ «УІПРІКІ «Діпрозв'язок»).

Абзац 3 ч. 1 та ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначають, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, пред'явлення даної позовної заяви заступником Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, уповноваженим органом якої є Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, в особі ПАТ «УІПРІКІ «Діпрозв'язок» є безпосереднім захистом економічних інтересів держави.

За таких обставин, позовні вимоги Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача та підлягають стягненню до Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 29, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпрозв'язок груп» (03110 м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 3; ідентифікаційний код: 35671118) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» (03680 м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 3, ідентифікаційний код 01168185) основну заборгованості в сумі 56 292 (п'ятдесят шість тисяч двісті дев'яносто дві) грн. 48 коп., 15% річних в сумі 14 547 (чотирнадцять тисяч п'ятсот сорок сім) грн. 04 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпрозв'язок груп» (03110 м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 3; ідентифікаційний код: 35671118) до Державного бюджету 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.10.2013 року

Суддя Пукшин Л.Г.