Постанова

від 04.06.2014 по справі 910/15426/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2014 р. Справа№ 910/15426/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Самсіна Р.І.

суддів: Власова Ю.Л.

Шаптали Є.Ю.

За розглядом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпрозв'язок Груп»

на рішення Господарського суду м. Києва від 16.10.2013р. у справі № 910/15426/13 (суддя Пукшин Л.Г.)

За позовом Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави

в особі 1. Державної служби спеціалізованого зв'язку та захисту інформації

України

2. Приватного акціонерного товариства «Український інститут із

проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної

інфраструктури «Діпрозв'язок»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпрозв'язок Груп»

про стягнення заборгованості за договором оренди

за участю представників сторін:

від позивача-1: не з'явились;

від позивача-2: Серебряков М.М. (довіреність № 1224/03 від 02.09.2013р.);

від відповідача (скаржник): не з'явились;

від прокуратури: Пантюхов О.В. прокурор прокуратури (посвідчення 011863 від 28.10.2012р.)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2013р. задоволено позов Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпрозв'язок Груп» на користь Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» основну заборгованість в сумі 56 292, 48 грн., 15% річних в сумі 14 547, 04 грн..

Ухвалою суду від 31.03.2014р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпрозв'язок Груп», у якій, скаржник просив скасувати повністю рішення Господарського суду в м. Києві у справі № 910/15426/13 від 16.10.2013р. та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.

За твердженнями апелянта, рішення господарського суду, що оскаржується, носить поверхневий характер, при розгляді справи не було враховано те, що договірні відносини між ТОВ «Гіпрозв'язок Груп» та ПАТ «Діпрозв'язок» припинились відповідно до угоди про розірвання договору № 740 від 11.08.2011р. оренди нежитлових приміщень від 31.10.2011р..

Представниками позивачів заперечувались доводи апеляційної скарги з посиланням на вірне встановлення обставин справи судом першої інстанції.

Прокуратурою підтримувались вимоги заявленого позову та відзначалось про відсутність належних доказів у спростування встановлених під час розгляду справи обставин.

Оскаржуване рішення суду від 16.10.2013р. № 910/15426/13 прокурор просив залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ «Гіпрозв'язок Груп» без задоволення.

В судові засідання представники відповідача - ТОВ «Гіпрозв'язок Груп» не з'являлись, однак враховуючи, що явка в судове засідання є правом сторін, а не їх обов'язком, не визнавалась судом обов'язковою для представників сторін, справа може розглядатись без їх участі, оскільки таке нез'явлення не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

У апеляційній скарзі викладені підстави з яких, за твердженням скаржника підлягає скасуванню прийняте судом першої інстанції рішення у справі, такі суду є зрозумілими, не потребують додаткового роз'яснення представником.

Ухвалу суду від 31.03.2014р. особисто директором ТОВ «Гіпрозв'язок Груп» ОСОБА_8 отримано під розписку 31.03.2014р., а ухвалу суду від 21.05.2014р. згідно повідомлення про вручення при надсиланні рекомендованого відправлення за адресою вказаною у апеляційній скарзі було отримано уповноваженим на отримання кореспонденції адресата (ТОВ «Гіпрозв'язок Груп») ОСОБА_5 30.05.2014р. в поштовому відділенні Київ-35.

За розглядом матеріалів справи, при дослідженні наявних доказів, враховуючи доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, судом відзначається про відсутність підстав для скасування судового рішення при врахуванні наступного.

Відповідно до предмету наданого в матеріали справи договору № 740 від 11.08.2011р. (аркуш справи 17-27), орендодавець передає, а орендар (відповідач у справі) приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення площею 137, 60 кв.м., які знаходяться у власності ВАТ «Діпрозв'язок» за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська 3.

Договір від 11.08.2011р. з додатками згідно п. 13.1 договору, додаткова угода № 1 від 11.08.2011р., угода про розірвання договору від 31.12.2011р. та акт передачі-приймання майна від 31.12.2011р., як у них зазначено укладені (затверджені) від імені орендодавця - Відкритого акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» в особі Голови правління ОСОБА_5 та від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпрозв'язок Груп» в особі директора ОСОБА_6.

При цьому, до апеляційної скарги, в копії відповідачем також надано аналогічно складені документи з підписами та печатками сторін, однак із датою угоди про розірвання договору № 740 - 31 жовтня 2011р..

Надаючи оцінку наявним у матеріалах справи доказам в сукупності з іншими наданими доказами, апеляційним господарським судом враховується що в обґрунтування доводів апеляційної скарги на вимоги суду викладені в ухвалах від 31.03.2014р, від 21.05.2014р. скаржником не надано відомостей щодо звернення до правоохоронних органів із заявами про факти підроблення підписів та неправомірне проставлення печатки товариства на угоді про розірвання договору та акті повернення приміщення з оренди, наявних у позивача, також не представлено документального підтвердження виконання договору № 740 від 11 серпня 2011 року в частині проведення оплат (орендної плати та комунальних платежів) у періоді чинності договору (з серпня 2011р.).

Таким чином, належних доказів, які підтверджують підроблення документів переданих до суду разом з позовною заявою, які оглянуті судом в оригіналах, скаржником не надано.

З урахуванням наявних у справі доказів, обставини на які посилається прокурор у позовній заяві підтверджені документально та не спростовані відповідачем, оскільки твердження апеляційної скарги є лише твердженнями скаржника, і не вважаються доказами в розумінні положень ГПК України.

Для огляду суду представлено в оригіналі документи долучені в копіях до матеріалів справи прокурором та позивачем-2. Угоду про розірвання договору та акт передачі-приймання майна з датою підписання 31 грудня 2011р. перевірено судом на її відповідність копіям (аркуш справи 34, 35). В свою чергу, на вимоги суду викладені двічі в ухвалах від 31.03.2014р., від 21.05.2014р. відповідачем не надано оригіналів документів долучених до апеляційної скарги, в тому числі і оригіналу угоди з датою підписання 31 жовтня 2011р..

Всупереч вимог суду, скаржником не повідомлено причини, не надано доказів на підтвердження обставин що перешкоджають наданню до суду первинних документів підприємства.

Жодних підстав до примушування сторін у справі виконувати ухвалу суду, яка в силу положень ГПК України є обов'язковою до виконання, процесуальним законом не передбачено, всі можливі дії з метою залучення до справи доказів в обґрунтування заявлених скаржником тверджень, судом вчинені.

Відповідно до відомостей вміщених у витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 03.09.2013р., станом на 23.09.2013р. (аркуш справи 55-58) керівники вказаних підприємств змінились; з 19.02.2013р. - ОСОБА_7 (у ПАТ «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок»), з 23.11.2012р. - ОСОБА_8 (у ТОВ «Гіпрозв'язок Груп»).

Ухвалами від 31.03.2014р., від 21.05.2014р. зобов'язано позивача (ПАТ «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок») та відповідача (ТОВ «Гіпрозв'язок Груп») здійснити повідомлення про розгляд справи ОСОБА_5, та ОСОБА_6 які були керівниками вказаних товариств у періоді чинності договору № 740 від 11.08.2011р., з метою отримання пояснень щодо підписання угоди про розірвання договору № 740 від 11.08.2011р., а додатково, при отриманні телеграми від ОСОБА_5, здійснено його повідомлення про судове засідання 04.06.2014р. (отримано ОСОБА_5 28.05.2014р. згідно з поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення).

При цьому, судом критично сприймаються доводи скаржника щодо підтвердження припинення договірних відносин сторін угодою складеною 31 жовтня 2010р., оскільки представлені до апеляційної скарги копії угоди від 31.10.2011р. та акту приймання-передавання від 31.10.2011р. можуть бути свідченням лише складення таких документів певними особами.

Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили, однак оцінюються в сукупності при повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи.

Ухвалу суду від 21.05.2014р. згідно повідомлення про вручення при надсиланні рекомендованого відправлення за адресою вказаною у апеляційній скарзі було отримано уповноваженим на отримання кореспонденції адресата (ТОВ «Гіпрозв'язок Груп») ОСОБА_5 30.05.2014р. в поштовому відділенні Київ-35, а згідно пояснень представника позивача-2 вказана особа має безпосереднє відношення до ТОВ «Гіпрозв'язок Груп». ОСОБА_5 на час виникнення спірних відносин був керівником ВАТ «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок», відповідно мав доступ до печатки товариства, і саме за його підписом від імені орендодавця складались документи по договору № 740 від 11.08.2011р., що є достатніми підставами сумніву у дійсності складення документів долучених в копіях до апеляційної скарги на дату яка в них зазначена (31.10.2011р.).

За правовою природою, укладення між сторонами договору на оренду нежитлового приміщення є підставою виникнення відносин оренди, регулювання яких на законодавчому рівні визначено положеннями Цивільного кодексу України щодо відносин найму (оренди) - глава 58, параграфом 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності...; до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

У п. 3.1 договору сторонами погоджено, що орендна плата за майно встановлюється згідно протоколу про встановлення договірної ціни (додаток № 1 до договору) за базовий (серпень) місяць 2011р. і складає 8 256 грн., крім того ПДВ 20% - 1 651, 20 грн., всього орендна плата становить 9 907, 20 грн., що також визначено у протоколі № 1, який є додатком № 1 до договору та складає невід'ємну частину договору оренди № 740 від 11.08.2011р..

Відповідно до п. 3.6 договору, сторони домовились, що відшкодування вартості комунальних послуг (водопостачання, водовідведення, теплопостачання, електропостачання) та плати за експлуатаційні витрати (охорона, виклик міліції, пожежної та охоронної сигналізації, вивіз сміття, прибирання місць загального користування, профдезінфекція, обслуговування ліфтів та електроустановок в місцях загального користування) буде проводитись на підставі фактичних витрат в пропорційному відношенні загальної площі, що орендує орендар до загальної площі будівлі.

Виходячи із проведених нарахувань, сумою основною боргу, що заявлена до стягнення в межах позовних вимог у справі є плата за оренду приміщення та відшкодування комунальних послуг за період з серпня 2011р. по грудень 2011р. включно:

- 6 712, 13 грн. (орендна плата за серпень 2011р.), 9 907, 20 грн. (за вересень 2011р.), 9 907, 20 грн. (за жовтень 2011р.), 9 917, 11 грн. (за листопад 2011р.), 9 917, 11 грн. (за грудень 2011р.);

- 818, 08 грн. (комунальні послуги за серпень 2011р.) + 156, 48 грн. (телефонний зв'язок за серпень 2011р.), 1 205, 42 грн. (комунальні послуги за вересень 2011р.), 1 377, 69 грн. (комунальні послуги за жовтень 2011р.), 2 530, 26 грн. (за листопад 2011р.), 3 843, 80 грн. (за грудень 2011р.).

У відповідності до положень п 3.2, 3.3, 3.4 договору № 740 від 11.08.2011р.:

- п. 3.2: орендар сплачує орендну плату з урахуванням її індексації; орендодавець до 25-го числа кожного місяця виставляє орендарю рахунок-фактуру, згідно якого останній здійснює авансовий платіж за майно до 5-го числа наступного місяця; розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, крім випадків дефляції;

- п. 3.2.1: орендар зобов'язаний самостійно забрати рахунок-фактуру, який вказаний в пункті 3.2 договору;

- п. 3.3: рахунок-фактура на комунальні послуги, експлуатаційні витрати та компенсація земельного податку виставляються орендодавцем, згідно якого орендар перераховує орендодавцю кошти до 15-го числа наступного розрахункового місяця;

- п. 3.4: орендар зобов'язаний самостійно забрати рахунок-фактуру, який вказаний в п. 3.3 договору.

З урахуванням вказаних умов договору, у відношенні спірної суми боргу (56 292, 48 грн.) обов'язок сплати орендних платежів та витрат за комунальні послуги виник з договору № 740 від 11.08.2011р. (період орендного користування по 31.12.2011р.), і станом на час звернення позивача до суду є таким, що настав.

Рахунки-фактури № 1858 від 23.09.2011р. на сплату орендної плати за жовтень 2011р., № 2091 від 24.10.2011р. на сплату оренди за листопад 2011р., № 2340 від 25.11.2011р. на сплату оренди за грудень 2011р., № 1970 від 30.09.2011р. на сплату комунальних платежів за вересень 2011р., № 2456 від 30.11.2011р. на сплату комунальних платежів за листопад 2011р., № 2739 від 31.12.2011р. на сплату комунальних платежів за грудень 2011р. залучені до матеріалів справи та містять відмітки про їх отримання під підпис. Додатково про направлення рахунків-фактур на адресу відповідача до справи долучено опис-вкладення з відміткою пошти про прийняття до відправлення рекомендованого відправлення та поштовий чек № 4123 від 09.10.2013р..

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Належного виконання зобов'язання по погашенню заборгованості згідно договору суду не надано, а сума боргу, щодо якої місцевим господарським судом прийнято рішення про стягнення, є документально підтвердженою матеріалами справи.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами договору від 11.08.2011р. (п. 8.3) сторони погодили обов'язок орендаря сплатити на вимогу орендодавця, у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань, передбачених п. 3.2, 3.3 договору, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 15% річних від простроченої суми.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунком суми 15% річних у розмірі 14 547, 04 грн. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими. Розрахунок виконаний у відношенні окремо орендних платежів та витрат за комунальні послуги з урахуванням строків настання оплати в силу положень п. 3.2, 3.3 договору (до 5 числа наступного місяця у відношенні орендної плати, до 15 числа наступного розрахункового місяця у відношенні плати за комунальні послуги) та є додатком до позовної заяви.

На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпрозв'язок Груп» та скасування рішення Господарського суду м. Києва від 16.10.2013 року.

В силу положень ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Частиною першою статті 102 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Зазначений процесуальний строк надається суду для перегляду прийнятого у справі рішення в апеляційному порядку, однак протягом цього строку апелянт так і не спромігся вчинити відповідні дії задля виконання вимог суду, викладених двічі в ухвалах від 31.03.2014р. від 21.05.2014р., не повідомив інформації про обставини які перешкоджають виконанню вимог суду, а представник жодного разу не з'явився в судові засідання по справі, про які товариство було завчасно повідомлено належним чином.

Відповідно до п. 5 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Згідно пункту 3.13. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідні дії або бездіяльність з урахуванням конкретних обставин справи можуть тягти за собою, зокрема, такі наслідки: стягнення штрафу з винної сторони в доход державного бюджету України (пункт 5 статті 83 ГПК України); винесення у встановленому порядку окремих ухвал (стаття 90 ГПК України).

Вимоги суду, які в силу положень Господарського процесуального кодексу України (ст. 4-5, 115) є обов'язковими для всіх підприємств, організацій ТОВ «Гіпрозв'язок Груп» не виконані, поважних причин з яких виявилось неможливим протягом тривалого строку (з 31.03.2014р.) з'ясувати відповідні обставини, надати витребувані судом документи, або ж надіслати їх на адресу суду до матеріалів справи, повідомити про наявність чи відсутність оригіналів, про можливість чи неможливість здійснення повідомлення особи, що була керівником товариства на час дії договору оренди № 740 від 11.08.2011р. та забезпечення явки вказаної особи в судове засідання для надання пояснень тощо, на виконання вимог викладених в ухвалах суду від 31.03.2014р., від 21.05.2014р., які вручені апелянту 31.03.2014р., 30.05.2014р. (завчасно до призначеного судового засідання та з дотриманням строку передбаченого ст. 87 ГПК України) скаржником не повідомлено.

Ухвалою суду від 21.05.2014р. відповідача (ТОВ «Гіпрозв'язок Груп»), було попереджено про наслідки невиконання вимог суду викладених в ухвалі, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Враховуючи вищезазначені законодавчі приписи, а також те, що скаржником повністю проігноровані вимоги суду викладені в ухвалах та не виконані покладені на нього судом обов'язки щодо надання витребуваних судом документів, необхідних для перегляду в апеляційному порядку прийнятого у справі судового рішення з урахуванням доводів його ж апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про стягнення з ТОВ «Гіпрозв'язок Груп» в доход Державного бюджету України штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 170 грн. в порядку п. 5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 83, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпрозв'язок Груп» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2013р. у справі № 910/15426/13 - без змін.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпрозв'язок Груп» (юрид. адреса: 03110, м. Київ, вул. Солом'янська 3; адреса: 03035, м. Київ, площа Солом'янська 2, ідент. код 35671118) в доход Державного бюджету України (рахунок 31216206782001 одержувач ГУ ДКСУ у м. Києві, банк одержувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, код платежу 22030001) штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 170 грн. (сто сімдесят гривень).

3. Матеріали справи № 910/15426/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Р.І. Самсін

Судді Ю.Л. Власов

Є.Ю. Шаптала