Ухвала

від 08.10.2013 по справі 2а-23537/10/0570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/2196/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.11.2010 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 у справі № 2а-23537/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтрейдінжінірінг» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання дій та податкового повідомлення-рішення незаконними, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2010 року Товариство оскаржило до суду дії Державної податкової інспекції щодо проведення у грудні 2009 року невиїзної документальної перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість із складенням акту від 10.12.2009 № 2102/23-111/31577486 та ухвалення на підставі акту перевірки податкового повідомлення-рішення від 15.12.2009 № 0000772300/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за лютий 2009 року - на 23 228,00 грн., за квітень 2009 року - 160 131,79 грн., за серпень 2009 року - 118 699,49 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09.11.2010 позовні вимоги Товариства задоволено повністю.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 21.12.2010 рішення суду першої інстанції скасував в частині задоволення позовних вимог Товариства про визнання незаконними дій Державної податкової інспекції щодо складання за наслідками невиїзної документальної перевірки акту та в цій частині у задоволенні позовних вимог відмовив. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції прийшов до того висновку, що дії податкового органу щодо складання акту перевірки, де зафіксовані певні факти, відповідно чинного законодавства є обов'язковими, разом з тим сам акт перевірки не є рішенням органу владних повноважень, а відтак не породжує для платника податків настання будь - яких юридичних наслідків та не впливає на його права, обов'язки та законні інтереси.

Не погодившись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу.

У касаційній скарзі орган податкової служби, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить зазначені судові рішення скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити.

Під час підготовки справи до касаційного розгляду, враховуючи клопотання про заміну позивача на правонаступника згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 № 981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» та Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів», у відповідності до вимог ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд допустив заміну позивача у справі - Державну податкову інспекцію у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя на його правонаступника - Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 08.12.2009 по 10.12.2009 державним податковим органом здійснена невиїзна документальна перевірка Товариства з питань достовірності заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ за лютий, квітень, серпень 2009 року, за наслідками якої складено від 10.12.2009 № 2102/23-111/31577486.

У ході вказаної перевірки працівники Державної податкової інспекції виявлено, що позивачем в порушення п. 1.8 ст. 1 пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7, Закону України «Про податок на додану вартість» не підтверджено заявлену суму до бюджетного відшкодування за лютий, квітень, серпень 2009 року. Фактичною підставою таких висновків став проведений аналіз ланцюгу постачальників (другої, третьої, четвертої ланки), за яким виробники придбаної продукції або відсутні за місцем реєстрації, або не надали відповідні документ для проведення перевірки по ланцюгу постачання товарів. При цьому у акті перевірки зазначено, що суми ПДВ, заявлені позивачем, є обґрунтованими та можуть бути відшкодовані з Державного бюджету за умови одержання інформаційних довідок та зустрічних перевірок щодо постачальників.

Також судами встановлено, що згідно висновків попередніх перевірок позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий, квітень, серпень 2009 року, за результатами яких було складено довідки від 30.04.2009 № 620823-111/31577486, від 17.07.2009 № 630/23-111/31577486, від 18.11.2009№ 1468/23-111/31577486, порушень щодо визначення суми бюджетного відшкодування ПДВ за вказані періоди виявлено не було,

Задовольняючи позовні вимоги Товариства, суди у цій справі керувалися положеннями ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011).

Згідно вимог п. 1.8 ст. 1 Закону № 168/97ВР - бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно положення пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168/97ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, виходячи зі змісту пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

З аналізу вище наведених норм вбачається, що вказаний Закон не обмежує можливості врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум ПДВ, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг. Також податкове законодавство чинне на момент виникнення спірних правовідносин не ставило в залежність право позивача на бюджетне відшкодування ПДВ від проведення зустрічних перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, отримавши податкові накладні, які були включені до реєстру отриманих податкових накладних та з приводу форми та змісту яких з боку податкового органу зауважень не було, сплатив суму за поставлений товар, зокрема суму ПДВ, що також визнає відповідач, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування з ПДВ Товариству є необґрунтованим - правильний і ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій з приводу відсутності у податкового органу повноважень щодо здійснення повторної документальної перевірки податкових декларацій з ПДВ.

Згідно з пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

У п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Приймаючи до уваги те, що податковим органом вже здійснювались документальні перевірки податкових декларацій позивача, за результатами яких не виявлено порушень податкового, валютного та іншого законодавства і складено відповідні довідки, відповідач безпідставно повторно здійснив невиїзну документальну перевірку достовірності заявленої Товариством суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий, квітень, серпень 2009 року.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції відхиляє доводи органу податкової служби, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.11.2010 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 у справі № 2а-23537/10/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко