Рішення

від 14.10.2013 по справі 902/1355/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 жовтня 2013 р. Справа № 902/1355/13

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Мельника П.А. , при секретарі судового засідання Віннік О.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : ТОВ "Інноваційне впроваджувальне підприємство ІнноВіннпром" 21100, м.Вінниця, вул.Київська, буд.14

до : ТОВ "Елеваторна компанія "Кусто Агро" 23100, Вінницька область, м.Жмеринка, вул.Барляєва, буд.28А

про стягнення заборгованості 77 186,62 грн. за виконані роботи згідно договору №22-2012 від 16.02.2012р.

За участю представників сторін:

позивача : Паламарчук О.А. - за довіреністю;

відповідача : не з''явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційне впроваджувальне підприємство ІнноВіннпром" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеваторна компанія "Кусто Агро" про стягнення заборгованості 77 186,62 грн. за виконані роботи згідно договору №22-2012 від 16.02.2012р., з яких: 66714,16 грн. основного боргу, 8674,50 грн. неустойки (пені) та 1797,96 грн. 3% річних від простроченої суми.

Ухвалою суду від 30.09.2013 р. порушено провадження по справі №902/1355/13 з призначення її до розгляду на 14.10.13 р

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовільнити з підстав, визначених в позові.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 8542 від 07.10.13 р., яке знаходиться в матеріалах справи.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційне впроваджувальне підприємство ІнноВіннпром" (позивач, виконавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Елеваторна компанія "Кусто Агро" (відповідач, замовник) уклали між собою Договір №22-2012 від 16.02.2012 року, відповідно до якого виконавець зобов'язався виконати комплекс робіт на об''єкті замовника - на елеваторі в ст. Липовець, Вінницької області, Липовецького району.

Загальна вартість робіт, на момент укладення договору, була погоджена сторонами та визначена в договірній ціні (локальних кошторисах), що є невід''ємними додатками до договору та складала 2650000,00 грн.

Сторони погодили в договорі, що остаточна вартість робіт по договору буде визначатись на підставі фактично виконаних робіт та підписаних сторонами актів виконаних робіт форми КБ-2в та КБ-3 (п.4.3. договору).

На виконання взятих на себе зобов'язань згідно вищевказаного Договору по виконанню робіт позивач виконав, а відповідач прийняв підрядних робіт на суму 2 640 000,00 грн., що стверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт та актами приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2012р. на суму 1 043 270,40 грн., за червень 2012 р. на суму 1 027 979,47 грн., та за березень 2013 р. на суму 568 750,13 грн.

Пунктом 4.4.2. договору від 16.02.12 р. передбачено, що замовник зобов''язаний протягом п''яти банківських днів з моменту підписання акту здачі - приймання виконаних робіт здійснити оплату виконаних робіт.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт згідно вищевказаних актів виконав частково, сплативши позивачу згідно укладеного договору 2573285,84 грн., що стверджується копіями банківських виписок, які знаходяться в матеріалах справи, відтак у останнього залишилась заборгованість щодо оплати вказаних робіт в сумі 66714,16 грн.

В зв'язку з непроведенням розрахунків за виконанні підрядні роботи, позивачем направлялися на адресу відповідача претензії №24 від 24.04.13 р., №26 від 07.05.13 р., №28 від 15.05.13 р., №30 від 17.05.12 р., №35 від 27.5.13 р., №42 від 11.06.13 р., №49 від 19.06.13 р., №90 від 06.09.13 р. з вимогою погасити наявну заборгованість перед позивачем, однак, як свідчать матеріали справи та стверджує представник позивача, погашення заборгованості за виконанні роботи відповідачем так і не було, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 8674,50 грн. неустойки (пені) та 1797,96 грн. 3% річних від простроченої суми.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Так, відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч.ч.1, 2, 3 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Відповідно до ч. 1 статті 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації та кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Частиною 4 ст.879 ЦК України встановлено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно ст.886 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов'язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 66714,16 грн. згідно договору підряду №22-2012 від 16.02.2012 р. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її у вказаному розмірі.

Разом з тим, судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 8674,50 грн. неустойки (пені) за період з 03.04.13 р. по 27.09.13 р. (виходячи з розрахунку суми боргу в розмірі 216714,16 грн. за період з 03.04.13 р. по 23.05.13 р. (51 день), 166714,16 грн. за період з 24.05.13 р. по 31.05.13 р. (8 днів), 116714,16 грн. за період з 01.06.13 р. по 01.07.13 р. (31 день) та 66714,16 грн. за період з 02.07.13 р. по 27.09.13 р. (88 днів) та 1797,96 грн. 3% річних від простроченої суми за період з 03.04.13 р. по 27.09.13 р.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 252 ЦК України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч. 1 ст. 253 ЦК України).

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, він є боржником, що прострочив.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що умовою укладеного договору №22-2012 від 16.02.2012 р., а саме пунктом 7.2. сторони обумовили, що за порушення строків виконання зобов''язань винна сторона сплачує іншій стороні пеню, яка нараховується з вартості недовиконаних зобов''язань в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом терміну затримки виконання зобов''язань по договору, за кожен день прострочки.

За правилами ч.2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши розрахунок позивача заявлених до стягнення пені та річних, суд дійшов висновку, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню, як такі що відповідають законодавству та умовам договору.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам суду відповідач не подав жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені та 3% річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до приписів ч.2 ст.49 ГПК України, так як спір доведено до суду з вини останнього.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеваторна компанія "Кусто Агро" (23100, Вінницька область, м.Жмеринка, вул.Барляєва, буд.28А, код ЄДРПОУ 37084484) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційне впроваджувальне підприємство ІнноВіннпром" (21100, м. Вінниця, вул. Київська, буд.14, код ЄДРПОУ 31743529) 66714,16 грн. основного боргу, 8674,50 грн. пені, 1797,96 грн. 3% річних та 1720,50 грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомлення про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 18 жовтня 2013 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 21100, м.Вінниця, вул.Київська, буд.14

3 - відповідачу 23100, Вінницька область, м.Жмеринка, вул.Барляєва, буд.28А