Постанова

від 09.12.2013 по справі 902/1355/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2013 р. Справа № 902/1355/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Бучинська Г.Б. ,

суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Яремі Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Елеваторна компанія "Кусто Агро" на рішення господарського суду Вінницької області від 14.10.2013 р. у справі № 902/1355/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційне впроваджувальне підприємство ІнноВіннпром"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Елеваторна компанія "Кусто Агро"

про стягнення заборгованості 77186,62 грн. за виконані роботи згідно договору №22-2012 від 16.02.2012р.

за участю представників сторін:

позивача - Паламарчук О.А.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційне впроваджувальне підприємство ІнноВіннпром" звернулось до місцевого господарського суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Елеваторна компанія "Кусто Агро" про стягнення заборгованості 77186,62 грн. за виконані роботи згідно договору №22-2012 від 16.02.2012 року.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 14.10.2013 року (суддя Мельник П.А.) вказаний позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 66714,16 грн. основного боргу, 8674,50 грн. пені, 1797,96 грн. 3% річних та 1720,50 грн. витрат зі сплати судового збору.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що на виконання взятих на себе зобов'язань згідно договору №22-2012 від 16.02.2012 року ТОВ "Інноваційне впроваджувальне підприємство ІнноВіннпром" виконало, а ТОВ "Елеваторна компанія "Кусто Агро" прийняло підрядні роботи на суму 2640000 грн. Натомість, відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконаних робіт виконав частково, сплативши 2573285,84грн., відтак у останнього залишилась заборгованість щодо оплати вказаних робіт в сумі 66714,16грн. З огляду на приписи ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 626, 629, 875, 877, 879, 886 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення. Апелянт, зокрема, зазначає, що у порушення ст. 77 ГПК України та норм процесуального права, суд розглянув справу за відсутності відповідача, який не міг своєчасно повернутися з відрядження. Окрім того, посилається на те, що позивач не у повному обсязі виконав свої зобов'язання та не надав схеми електрозабезпечення.

Позивач правом надати відзив на апеляційну скаргу не скористався.

У судовому засіданні представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.

Відповідач участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції свого представника не забезпечив, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.02.2012 року ТОВ "Інноваційне впроваджувальне підприємство ІнноВіннпром" (виконавець) та ТОВ "Елеваторна компанія "Кусто Агро" (замовник) уклали договір №22-2012, згідно п.1.1 якого замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов'язання виконати роботи, визначені в п. 1.2 договору, на об'єкті замовника - на елеваторі в ст. Липовець, Вінницької області, Липовецького району (далі - договір).

Відповідно до п.1.2 договору в обсяг робіт по договору входять наступні розділи: виготовлення електросилових щитів та поставка комплектуючих; виготовлення щитів контролерів та поставка комплектуючих; монтаж лоткових та кабельних мереж; монтаж електросилових щитів та щитів контролерів на об'єкті; монтаж засобів автоматизації; поставка комплектуючих та монтаж внутрішньо-майданчикових мереж електроосвітлення; виконання пусконалагоджувальних робіт; здача об'єкта в експлуатацію.

За приписами п. 4.1 договору вартість робіт, що є предметом даного договору, на момент його укладення є орієнтовною та становить 2650000,00 грн.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що загальна вартість робіт буде визначатись на підставі фактично виконаних робіт та підписаних сторонами актів виконаних робіт (форми КБ-2в та КБ-3).

Пунктом 4.4 договору визначено, що замовник здійснює розрахунок в наступному порядку: замовник перераховує виконавцю аванс у розмірі 100% від вартості обладнання та матеріалів відповідно до загального кошторису витрат, що складає 1571250,00 грн. протягом 1-го дня після підписання даного договору. Подальша оплата виконаних робіт здійснюється згідно наданих виконавцем рахунків на підставі актів виконаних робіт, протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.

Додатком до цього договору сторони погодили також договірну ціну (а.с. 17-18).

Таким чином, наведені в п. 4.3 умови договору вказують на обумовлену сторонами форму первинних облікових документів, які є підставою для проведення оплати за виконані роботи. При цьому, зазначене в п. 4.4 положення договору містить вказівку на момент виникнення зобов'язання по оплаті виконаних робіт та вказує строк, протягом якого відповідач взяв на себе таке зобов'язання по оплаті.

Згідно із п. 9.2 договір вступає в силу після підписання його сторонами і діє до повного виконання його умов.

Судом першої інстанції правильно визначено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору позивачем проведено підрядні роботи на загальну суму 2640000 грн., що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форми КБ-3) та актами приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) за квітень 2012р. на суму 1043270,40 грн., за червень 2012 р. на суму 1027979,47 грн., за березень 2013 р. на суму 568750,13 грн.

Натомість, як вбачається із банківської виписки по рахунку позивача, відповідач за прийняті роботи розрахувався частково на суму 2573285,84 грн, відтак останній допустив прострочення виконання зобов'язання в сумі 66714,16грн. (2640000 грн. - 2573285,84 грн.).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що акти виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 підписано уповноваженими особами та скріплено печатками сторін без будь-яких зауважень, з огляду на що колегія суддів дійшла висновку, що підрядні роботи позивачем були виконані належним чином і прийняті відповідачем, а тому відповідно до ст. 530 ЦК України підлягають оплаті в порядку передбаченому п. 4.4.2 договору, а саме протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання актів здачі-приймання виконаних робіт.

Проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суду приходить до висновку, що вирішуючи спір суд першої інстанції правильно застосував положення ст.ст. 525, 526, 527, 612 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України щодо законодавчого визначення поняття зобов'язання, підстав його виникнення, порушення, недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання, а також поняття прострочення боржника.

Відтак, у порушення умов договору, приписів Цивільного та Господарського кодексів України, ТОВ "Елеваторна компанія "Кусто Агро" не виконало своїх зобов'язань щодо оплати робіт в повному обсязі, у зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про стягнення з відповідача основної суми заборгованості у розмірі 66714,16 грн.

Що стосується стягнення з відповідача 8674,50 грн. пені та 1797,96 грн. 3% річних, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як слідує із змісту п. 7.2 договору за порушення строків виконання зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні пеню, яка нараховується з вартості недовиконаних зобов'язань в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом терміну затримки виконання зобов'язань по договору, за кожен день прострочки.

Апеляційним судом встановлено, що ТОВ "Інноваційне впроваджувальне підприємство ІнноВіннпром" звернулось із вимогою про стягнення 8674,50грн. пені, нарахованої за період з 03.04.2013 року по 27.09.2013 року.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів прийшла до висновку, що даний розрахунок відповідає положенням п. 7.2 договору, проведений з врахуванням здійснених відповідачем оплат, при цьому, дотримано вимоги ч. 6 ст.232 ГК України щодо строку нарахування неустойки.

Крім того, за змістом ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що розрахунок 3% в сумі 1797,96грн. позивачем здійснено правильно, місцевий господарський суд правомірно задоволив позов в цій частині.

Твердження відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права відхиляються апеляційним судом, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою господарського суду Вінницької області від 30.09.2013 року розгляд справи №902/1355/13 було призначено на 14.10.2013 року. При цьому, копію вказаної ухвали представник відповідача отримав 03.10.2013 року.

Відповідно до ст.22 ГПК України сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно розглянуто справу за відсутності представника відповідача, який будучи належним чином повідомленим, не скористався своїм правом бути присутнім при розгляді справи. Більше того, жодного належного та допустимого доказу неможливості з'явитись на розгляд справи представник відповідача суду першої інстанції не надав.

Доводи апелянта про те, що ТОВ "Інноваційне впроваджувальне підприємство ІнноВіннпром" не у повному обсязі виконало свої зобов'язання та не надало схеми електрозабезпечення не заслуговують на увагу, оскільки умовами договору №22-2012 від 16.02.2012 року не передбачено обов'язку позивача надавати вказану документацію відповідачу.

Отже, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 14.10.2013 р. у справі №902/1355/13 залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ "Елеваторна компанія "Кусто Агро" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

3. Справу №902/1355/13 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Грязнов В.В.