Рішення

від 14.10.2013 по справі 913/2086/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

14 жовтня 2013 року Справа № 913/2086/13

Провадження №7/913/2086/13

За позовом Комунального закладу "Сєвєродонецька обласна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів" , м.Сєвєродонецьк Луганської області

до Сєвєродонецького дитячо-юнацького комплексу "Юність" , м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 132095 грн. 72 коп.

Суддя Смола С.В.

Секретар судового засідання Данилкіна Н.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - Левашова І.Ю. - головний бухгалтер, довіреність № 268 від 19.08.2013; Гадайчук Л.Л. - представник, довіреність № 267 від 19.08.2013;

від відповідача - Шорохова Ю.С. - представник, довіреність б/н від 11.09.2013; Перевишко Т.І. - головний бухгалтер, довіреність б/н від 11.09.2013; Медведєва О.О. - директор, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 16992106 від 12.08.2013.

СУТЬ СПОРУ:

Сєвєродонецька обласна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів звернулася до господарського суду Луганської області з позовом до Сєвєродонецького дитячо-юнацького комплексу "Юність" про стягнення безпідставно отриманих коштів (збитків) у сумі 132095 грн. 72 коп. за період 2010-2012 роки.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 06.08.2013 (суддя - Демидов В.О.) було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 19.08.2013.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 19.08.2013 (суддя - Демидов В.О.) розгляд справи був відкладений на 12.09.2013.

Відповідач відзивом б/н від 11.09.2013 вимоги позову відхилив та зазначив, що калькуляцію вартості путівки (у тому числі одного ліжкодня) не можливо розрахувати точно, а тому вона має плановий характер. Крім того, неможливо визначити вартість продуктів харчування через сезонні коливання цін. Відповідач зазначив, що можливі зміни і у статті витрат калькуляції з оплати праці працівників, так як розрахунок ведеться згідно Типового штатного нормативу дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, а фактично може бути працевлаштована людина з більш високою кваліфікацією та вислугою років, і такому працівнику повинна сплачуватися заробітна плата, що відрізняється від запланованої. Більш того, по закінченню оздоровчого періоду, відповідно до п.6.1.6 договору було складено акт звірки взаємних розрахунків по оздоровленню дітей, який підписаний директорами та головними бухгалтерами сторін.

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.09.2013 оголошувалась перерва до 24.09.2013.

Позивач поясненням б/н від 24.09.2013 просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 24.09.2013 оголошувалась перерва до 30.09.2013.

В зв'язку з відпусткою судді Демидова В.О. 27.09.2013 був проведений повторний автоматичний розподіл в автоматизованій системі документообігу суду, у відповідності до вимог статті 2 1 Господарського процесуального кодексу України та дана справа передана на розгляд судді Смолі С.В.

Ухвалою господарського суду луганської області від 30.09.2013 розгляд справи відкладався до 14.10.2013.

Позивач письмовими поясненнями б/н від 08.10.2013 визначив юридичну природу позовних вимог як безпідставно отримані кошти у загальній сумі 132095 грн. 72 коп.

В судовому засіданні 14.10.2013 представником позивача надано копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №204170 від 02.10.2013, довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №727890 та статуту, з яких вбачається, що 23.09.2013 було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів позивача, згідно яких було змінено найменування позивача з Сєвєродонецької обласної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів на Комунальний заклад "Сєвєродонецька обласна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів".

Відповідно до абз.1 п.п. 1.4 п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Вказана обставина приймається судом до уваги.

Поясненнями № 579 від 14.10.2013 відповідач проти позовних вимог заперечив.

У судовому засіданні 14.10.2013 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

27.05.2011 між Сєвєродонецькою обласною загальноосвітньою школою-інтернатом І-ІІ ступенів (позивач, замовник) та Сєвєродонецьким дитячо-юнацьким комплексом "Юність" (відповідач, виконавець) був укладений договір № 76 про закупівлю послуг за державні кошти, за умовами якого виконавець зобов'язався у 2011 році замовникові надати послуги, зазначені в п.1.2, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору найменування - 55.23.1 послуги місяць короткотермінового проживання інших ("Послуги місць короткотермінового проживання на оздоровлення у літніх приміських таборах розташованих у Луганській області").

В п.3.1 договору сторони визначили ціну договору - 558600 грн. 00 коп., без ПДВ. Вартість однієї путівки (42 календарних дні) -3990 грн. 00 коп. згідно калькуляції, що є невід'ємною частиною договору (додаток 1 до договору).

Сторони в п.4.1 договору передбачили, що розрахунки проводяться відповідно до п.1 ст.49 Бюджетного кодексу України шляхом оплати замовником вартості послуг (вартості путівок), протягом тридцяти банківських днів з дати отримання путівок згідно накладної.

Згідно п.5.1 договору строк (термін) надання послуг: початок 13 липня 2011 року, закінчення 23 серпня 2011 року.

Відповідно до п.6.1.6 договору замовник зобов'язаний проводити своєчасно розрахунки за надані послуги з літнього відпочинку та оздоровлення дітей на зазначених в цьому договорі умовах. Остаточні розрахунки проводяться на підставі акту наданих послуг по літньому відпочинку та оздоровленню дітей, які надаються виконавцем у встановлені терміни.

01.06.2012 між сторонами був укладений договір № 85 про закупівлю послуг за державні кошти за умовами якого виконавець зобов'язався у 2012 році замовникові надати послуги, зазначені в п.1.2, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору найменування - 55.23.1 послуги місяць короткотермінового проживання інших ("Послуги місць короткотермінового проживання на оздоровлення у літніх приміських таборах розташованих у Луганській області").

В п.3.1 договору сторони визначили ціну договору - 611443,56 грн., без ПДВ. Вартість однієї путівки (42 календарних дні) - 4597,32 грн. згідно калькуляції, що є невід'ємною частиною договору (додаток 1 до договору).

Сторони в п.4.1 договору передбачили, що розрахунки проводяться відповідно до п.1 ст.49 Бюджетного кодексу України шляхом оплати замовником вартості послуг (вартості путівок), протягом тридцяти банківських днів з дати отримання путівок згідно накладної.

Згідно п.5.1 договору строк (термін) надання послуг: початок 15 липня 2012 року, закінчення 25 серпня 2012 року.

Відповідно до п.6.1.6 договору замовник зобов'язаний проводити своєчасно розрахунки за надані послуги з літнього відпочинку та оздоровлення дітей на зазначених в цьому договорі умовах. Остаточні розрахунки проводяться на підставі акту наданих послуг по літньому відпочинку та оздоровленню дітей, які надаються виконавцем у встановлені терміни.

Послуги за вказаними договорами були надані відповідачем позивачеві в повному обсязі. Сторони за наслідками виконання вказаних договорів станом на вересень 2012 року претензій одна до одної не мали, що підтверджується актами звірки взаємних розрахунків, та платіжними дорученнями, за якими позивачеві повернуті кошти за путівки (а.с. 138-154).

З 08.04.2013 по 31.05.2013 у позивача співробітниками Кремінської об'єднаної державної фінансової інспекції було проведено ревізію щодо фінансово-господарської діяльності школи за період з 01.11.2010 по 01.04.2012.

На підставі результатів вказаної ревізії Кремінською об'єднаною державною фінансовою інспекцією була складена вимога від 13.06.2013 № 830-14/992, пунктом 2 якої зобов'язано позивача відобразити в обліку дебіторську заборгованість за ненадані послуги (різницю у вартості послуг) та стягнути кошти у сумі 132095,72 грн. з відповідача..

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди (правочини), передбачені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Позивачем у письмових поясненнях б/н від 08.10.2013 визначена юридична природа позовних вимог: заявлені до стягнення з відповідача 132095 грн. 72 коп. зазначені як безпідставно отримані.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, зі змісту вказаної норми вбачається, що для з'ясування чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного ст.1212 Цивільного кодексу України необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.

Господарський суд виходить із того, що між сторонами існували договірні відносини на підставі вищенаведених договорів № 76 від 27.05.2011, № 85 від 01.06.2012. Заявлені до стягнення з відповідача грошові кошти в сумі 132095 грн. 72 коп. набуті останнім як оплата за надані послуги за вказаними договорами, а отже за наявності правової підстави. За таких обставин суд приходить до висновку, що вказані грошові кошти не можуть бути витребувано відповідно до положень ст.1212 Цивільного кодексу України. Дана правова позиція викладена в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 22.01.2013 і відповідно до приписів ст.111 28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Посилання позивача, як на підставу своїх позовних вимог, на акт № 830-21/009 ревізію щодо фінансово-господарської діяльності школи за період з 01.11.2010 по 01.04.2012, який складений Кремінською об'єднаною державною фінансовою інспекцією, суд вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.

Згідно ст. 15 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єкту, що ревізується. Довідка контрольно-ревізійного управління чи акт перевірки може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема - пред'явлення відповідного позову до суду), однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.

Зазначений акт ревізії Кремінської об'єднаної державної фінансової інспекції не може прийматися судом в якості належного доказу, оскільки він не є беззаперечним доказом, а є результатом тлумачення третьою особою змісту правовідносин, що існували між сторонами, та нормативно-правових актів, які застосовуються до даних правовідносин.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судовий збір покладається на позивача, згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.В позові Комунального закладу "Сєвєродонецька обласна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів" до Сєвєродонецького дитячо-юнацького комплексу "Юність" відмовити повністю .

2.Судові витрати зі сплати судового збору віднести на позивача.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.10.2013.

Суддя С.В. Смола