Постанова

від 14.10.2013 по справі 812/6116/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.8

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 жовтня 2013 року Справа № 812/6116/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чиркіна С.М.

при секретарі судового засідання: Шибаєвій Т.В.

за участю

представників позивача: Крилової Л.Б., Натарової Н.М.,

представника відповідача Басакіна В.В., Співакової І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Хлібороб» до Державної податкової інспекції в Слов'яносербському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 серпня 2012 року №00000611700/0,-

ВСТАНОВИВ:

3 вересня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного сільськогосподарського підприємства «Хлібороб» до Державної податкової інспекції в Слов'яносербському районі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 серпня 2012 року №00000611700/0.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що в період з 20.07.2012 до 30.07.2012 посадовими особами Державної податкової інспекції у Слов'яносербському районі на підставі направлення від 20.07.2012 №000099, від 20.07.2012 №000100, від 20.07.2012 №000101 та наказів на проведення позапланової виїзної документальної перевірки від 15.06.2012 № 102, від 19.07.2012 № 117, від 26.07.2012 № 121, виданих ДПІ у Слов'яносербському районі, була проведена виїзна позапланова перевірка Приватного сільськогосподарського підприємства «Хлібороб» на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.30.8 ст. 30, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, за результатами якої складено акт від 06.08.2012 № 19/22-32672281.

За висновками акту податковим органом встановлено порушення з боку позивача, зокрема, при виплаті фізичній особі грошових коштів з каси підприємства, які в розумінні ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» та Податкового Кодексу України є іншими доходами, що включаються до загального місячного (річного) доходу, ПСП «Хлібороб» за період з 01.03.2010 року по 31.03.2012 року не утримало та не перерахувало податок з доходів фізичних осіб в розмірі 334852,88 грн., в тому числі по періодах: 2010 рік - 436686,08 грн., 2011 рік - 1688211,32 грн., з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року - 1223655,48 грн.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00000611700/0 від 27.08.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3 348 552,88 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 793 835,64 грн.

Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, оскільки суми поворотної фінансової допомоги, отримані фізичною особою ОСОБА_6 не є іншими доходами з огляду на положення п. 14.1.257 ПКУ, відповідно до якої поворотна фінансова допомога, це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Згідно із регістрами бухгалтерського обліку та первинною документацією, не прийнятими до уваги посадовими особами відповідача, суми поворотної фінансової допомоги повернуто до каси підприємства: в 2010 році до каси підприємства надійшло від ОСОБА_6 повернення поворотної фінансової допомоги у сумі 357 858,17 грн., у 2011 році - 593 944,65 грн., в 2012 році - 42 200,00 грн.

Позивач вважає, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не акти податкової перевірки.

Наполягав на хибності тверджень відповідача стосовно не відповідності вимогам частин 1, 3, 5 статті 203 ЦК України, договорів поворотної фінансової, оскільки зміст правочину не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Стверджував, що волевиявлення позивача при укладанні угод було вільним та відповідало його внутрішній волі. При цьому правочини, спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, підтверджуються фактичною передачею коштів фізичній особі, та поверненням цих коштів юридичній особі.

Відповідач позов не визнав, надав заперечення, в якому зазначив, що позивач, як податковий агент повинен перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб, оскільки за спірними договорами про надання поворотної фінансової допомоги поняття уповноваженої особи Карасьова Т.Г., який є керівником позивача збігається з поняттям представництва. Функції директора ПСП «Хлібороб» Карасьова Т.Г., як представника юридичної особи - позивача закріплені Статутом, тобто директор виступає в якості представника позивача у взаємовідносинах з іншими суб'єктами господарювання. Укладаючи угоди про надання поворотної фінансової допомоги ОСОБА_6 як фізичній особі, Карасьов Т.Г. як директор діяв від імені підприємства, тобто представляв інтереси підприємства, оскільки це прямо передбачено Статутом.

З посиланням на вимоги ч.3 ст.238 ЦК України, стверджував про порушення позивачем вимог ч.1 ст.626 ЦК України оскільки спірні договори підписані від імені двох сторін однією особою ОСОБА_6 в різних статусах.

Наполягав, що спірні договори укладені за невигідними умовами для ПСП «Хлібороб», оскільки з каси підприємства видано готівкою приблизно 80% виручки підприємства на безоплатній основі і на тривалий термін. Тобто Карасьов Т.Г., укладаючи договори від імені ПСП «Хлібороб», діяв не на користь підприємства, а фактично в своїх інтересах.

Додатково послався на неналежне оформлення касових ордерів з яких неможливо встановити на виконання якого укладеного між сторонами договору ОСОБА_6 повернув позивачу грошові кошти.

Стверджував, що невірне відображення повернення коштів за поворотною фінансовою допомогою в бухгалтерських проводках не може свідчити про повернення ОСОБА_6 саме отриманої фінансової допомоги а не пов'язано з іншими господарськими операціями.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04.10.2012 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі (т.3 а.с.38-43).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.12.2012 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін (т.3 а.с.78-81)

Ухвалою Вищого Адміністративного Суду України від 04.06.2013 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Слов'яносербському районі Луганської області Державної податкової служби задоволено частково. Зазначеною ухвалою скасовано постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04.10.2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.12.2012 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.1.а.с.131-134).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 30 липня 2013 року здійснено процесуальне правонаступництво відповідача по справі, а саме Державної податкової інспекції у Слов'яносербському районі Луганської області Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у Слов'яносербському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області (т.3.а.с.153).

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просили суд задовольнити позов у повному обсязі. До даних, викладених в позовній заяві, додатково зазначили про часткове виконання ОСОБА_6 умов договорів шляхом перерахування в рахунок поворотної фінансової допомоги на день слухання справи суми в розмірі 2146122.91 грн., при терміні сплати 31.12.2015року.

Стосовно недосконалого оформлення прибуткових касових ордерів, послались на наявність заяв від ОСОБА_6, в яких останній визначає призначення платежу та просить зарахувати кошти (матеріальні цінності) в рахунок погашення поворотної фінансової допомоги.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, заперечували проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, підтримали доводи, викладені у раніше наданих суду письмових запереченнях на адміністративний позов.

У зв'язку із наданням позивачем додаткових доказів, відповідач додатково пояснив суду , що заяви ОСОБА_6, в яких останній просить внесені до каси позивача кошти зарахувати як погашення поворотної фінансової допомоги, позивачем під час проведення перевірки та складання заперечень до акту перевірки не надавалися.

Оскільки зазначені документи не надавались до перевірки, не були відомими відповідачу при прийнятті оскарженого рішення, просив їх не враховувати при розгляді справи. При цьому кошти вносились до каси позивача всупереч вимогам договорів про надання поворотної фінансової допомоги, яким передбачено внесення коштів на рахунок позивача в банку.

Вважали грошові кошти, отримані ОСОБА_6 на підставі укладених договорів, не поворотною фінансовою допомогою в розумінні п.14.1.257 р.1 Податкового Кодексу України, а іншими доходами, отриманими фізичною особою відповідно до Закону «Про податок з доходів фізичних осіб», а тому позивач, як податковий агент, у даному випадку, повинен перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб.

Наполягали на дотриманні порядку проведення перевірки, та врахуванні всіх наданих позивачем документів під час перевірки та доданих до заперечень.

Вважали укладені договори невигідними для ПСП «Хлібороб», оскільки з каси підприємства видано готівкою понад 20 млн. грн. - приблизно 80% виручки підприємства на безоплатній основі і на тривалий термін. Тобто, внаслідок укладання зазначених угод з обігу господарської діяльності підприємства виводяться грошові кошти та акумулюються на стороні, хоча наявні всі умови та підстави для їх подальшого використання у господарській діяльності. Виходячи з наведеного, відповідач вважає, що у даному випадку укладаючи вищезазначені угоди та діючи від імені ПСП «Хлібороб», Карасьов Т.Г. діяв не на його користь, а фактично у своїх інтересах.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.

Приватне сільськогосподарське підприємство «Хлібороб» (далі - ПСП «Хлібороб») зареєстровано в якості юридичної особи, ідентифікаційний код 32672281, місцезнаходження: 93720, Луганська область, Слов'яносербський район, смт. Фрунзе, вул.Інтернаціональна, 157. Учасником та директором якого є Карасьов Тимофій Ганнадійович (т.1.а.с.125-136).

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Повноваження відповідача визначені у тому числі ст. 20 ПК України.

У відповідності до п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючими органами України є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

З урахуванням викладеного та вимог статей 17, 18 КАС України, зазначена справа відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб'єкт владних повноважень (орган державної податкової служби, наділений публічно-владними повноваженнями).

Порядок проведення перевірок органами державної податкової служби визначений ПК України. Так, відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

В період з 20.07.2012 по 30.07.2012 року ДПІ у Слов'яносербському районі проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПСП «Хлібороб» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2012, за результатами якої складено акт від 06.08.2012 № 19/22-32672281 (а.с.10-61 т.1, далі акт № 19).

У висновках акту № 19, у тому числі, зазначені порушення позивачем норм п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.п.6.3.2 п.6.3 ст.6, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, ст.16, абз. «а» п. 17.2 ст.17, абз. «б» п.19.2 ст.19 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб»; п.п.164.2.1 п. 164.2 ст.164, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.168.4 ст.168, п.п.169.2.2 п.169.2 ст.169, абз. «а» п.171.2 ст.171, абз. «б» п.176.2 ст.176 ПК України - податковим агентом ПСП «Хлібороб» не нарахований, не утриманий та не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб у 2010 - 2012 роках на загальну суму 1 206,93 грн.;

норм п.п. 8.1.2 п.8.1 ст.8, ст.16, абз. «а» п.17.2 ст.17, абз. «а» п.19.2 ст.19 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб», ст.16 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п.168.4 ст. 168, абз. «а» п. 171.2 ст. 171, абз. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України - за період з 01.10.2010 по 31.03.2012 податковим агентом ПСП «Хлібороб» несвоєчасно перераховано податку з доходів фізичних осіб до бюджету у загальній сумі 46 867,75 грн.;

норм пп.164.1.1, пп.164.1.2 п.164.1, пп.164.2.19 п. 164.2 ст.164, пп.168.1.1 п. 168.1 ст.168 ПК України - податковим агентом ПСП «Хлібороб» не утриманий та не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб у 2010 - 2012 роках на загальну суму 3 823 617,88 грн.

Не погодившись з висновками, викладеними в акті № 19, позивач подав заперечення на акт, які були своєчасно розглянуті відповідачем (т.7.а.с.109-127).

Позивачем визнається дотримання відповідачем умов та порядку проведення перевірки.

Згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

На підставі акту № 19 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000611700/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 4 142 388,52 грн., з яких: 3 348 552,88 грн. - за основним платежем, 793 835,64 грн. - за штрафними (фінансовими санкціями). (а.с.62 т.1)

Зазначене повідомлення-рішення є предметом спору по даній справі, оскільки сторонами по різному оцінюється надана позивачем директору ПСП «Хлібороб» поворотна фінансова допомога.

У період з березня 2010 року по квітень 2012 року ПСП «Хлібороб» в особі директора Карасьова Тимофія Геннадійовича та ОСОБА_6 було укладено 186-ть договорів про надання поворотної фінансової допомоги на загальну суму 20053824.39 грн.

З пояснень сторін та досліджених доказів наданих до справи при її розгляді у 2012 році, убачається неповне та несистематизоване надання позивачем вищезазначених договорів та пов'язаних з їх виконанням документів. (а.с.45-246 т.2).

На виконання ухвали ВАСУ від 04.06.2013 року позивачем надані в повному обсязі наступні договори поворотної фінансової допомоги разом із додатковими документами:

2010 рік:

№ 1 від 18.03.2010, № 2 від 19.03.2010, № 3 від 24.03.2010, № 4 від 29.03.2010, № 5 від 06.04.2010, №6 від 09.04.2010, № 7 від 20.04.2010, № 8 від 26.04.2010, № 9 від 07.05.2010, № 10 від 11.05.2010, № 11 від 12.05.2010, № 12 від 13.05.2010, № 13 від 25.05.2010, № 14 від 26.05.2010, № 15 від 28.05.2010, № 16 від 31.05.2010, № 17 від 02.06.2010, № 18 від04.06.2010,№ 19 від 07.06.2010, № 20 від 11.06.2010, № 21 від 16.06.2010, № 22 від 17.06.2010, № 23 від 23.06.2010, № 24 від 02.07.2010, № 25 від 20.07.2010, № 26 від 29.07.2010, № 27 від 29.07.2010, № 28 від 29.07.2010, № 29 від 30.07.2010,, № 30 від 13.08.2010, № 31 від 16.08.2010, № 32 від 17.08.2010, № 33 від 18.08.2010, № 34 від 20.08.2010, № 35 від 21.08.2010, № 36 від 26.08.2010, № 37 від 27.08.2010, № 38 від 31.08.2010, № 39 від 01.09.2010, № 40 від 03.09.2010, № 50 від 13.09.2010, № 51 від 14.09.2010, № 52 від 24.09.2010, №52 від 19.10.2010, № 54 від 21.10.2010, № 55 від 25.10.2010, № 56 від 26.10.2010, № 57 від 28.10.2010, № 58 від 09.11.2010, № 59 від 19.11.2010, № 60 від 25.11.2010, № 61 від 29.11.2010, № 62 від 30.11.2010, № 63 від 03.12.2010, № 64 від 10.12.2010, № 65 від 21.12.2010, № 66 від 23.12.2010,№ 67 від 24.12.2010, № 68 від 27.12.2010, № 69 від 29.12.2010;

2011рік: № 1 від 14.01.2011,№ 3 від 19.01.2011, № 5 від 21.01.2011, № 7 від 23.02.2011, № 8 від 25.02.2011, № 9 від 03.03.2011, № 10 від 14.03.2011, № 11 від 14.03.2011, № 12 від

15.03.2011, № 14 від 26.05.2011, № 15 від 27.05.2011, № 16 від 31.05.2011, № 17 від 10.06.2011, №17а від 15.06.11, № 18 від 01.07.2011, № 19 від 04.07.2011, № 20 від 08.07.2011, № 21 від 10.08.2011,№22а від 25.08.11 № 23 від 26.08.2011, № 24 від 05.09.2011, № 25 від 06.09.2011, № 25а від 08.09.2011, № 26 від 12.09.2011, № 27 від 13.09.2011, № 28 від 14.09.2011, № 29 від 16.09.2011, № 30 від 19.09.2011, № 32 від 30.09.2011, № 33 від 04.10.2011, № 34 від 05.10.2011, № 36 від 06.10.2011, № 37 від 13.10.2011, № 40 від 17.10.2011, № 41 від 20.10.2011, № 42 від 21.10.2011, № 43 від 24.10.2011, № 44 від 25.10.2011, № 45 від 26.10.2011, № 47 від 28.10.2011, № 48 від 31.10.2011, № 53 від 01.11.2011, № 54 від 02.11.2011, № 55 від 03.11.2011, № 57 від 04.11.2011, № 59 від 07.11.2011, № 60 від 09.11.2011, № 60а від 11.11.2011, № 62 від 15.11.2011, № 64 від 16.11.2011, № 66 від 17.11.2011, № 67 від 18.11.2011, № 68 від 21.11.2011, № 71 від 22.11.2011, № 72 від 23.11.2011, № 74 від 25.11.2011, № 76 від 28.11.2011, № 78 від 29.11.2011 № 81 від 30.11.2011, № 82 від 01.12.2011, № 84 від 02.12.2011, № 86 від 05.12.2011, № 88 від 06.12.2011, № 90 від 07.12.2011, № 92 від 08.12.2011, № 94 від 09.12.2011, № 96 від 12.12.2011, № 97 від 13.12.2011, № 98 від 14.12.2011, № 99 від 16.12.2011, № 101 від 19.12.2011, № 102 від 20.12.2011, № 104 від 21.12.2011.№ 105 від 22.12.2011, № 106 від 23.12.2011 № 107 від 26.12.2011, № 108 від 28.12.2011, № 109 від 29.12.2011р.

2012 рік: №12 від 6.01.2012 № 13 від 17.01.2012, № 14 від 18.01.2012, № 15 від 19.01.2012, № 16 від 20.01.2012, № 17 від 23.01.2012, № 18 від 24.01.2012, № 19 від 25.01.2012, № 20 від 26.01.2012, № 21 від 27.01.2012, № 22 від 30.01.2012, № 23 від 31.01.2012, № 24 від 01.02.2012, № 25 від 02.02.2012, № 26 від 03.02.2012, № 27 від 06.02.2012, № 28 від 07.02.2012, № 29 від 08.02.2012, № 30 від 09.02.2012, № 31 від 10.02.2012, № 32 від 13.02.2012, № 33 від 14.02.2012, № 34 від 15.02.2012, № 34 від 16.02.2012, № 35 від 17.02.2012, № 36 від 20.02.2012, № 37 від 21.02.2012, № 38 від 22.02.2012, № 39 від 23.02.2012, № 40 від 24.02.2012, № 41 від 27.02.2012, № 42 від 28.02.2012, № 43 від 29.02.2012, № 44 від 01.03.2012, № 45 від 03.03.2012, № 46 від 05.03.2012, № 47 від 13.03.2012, № 48 від 15.03.2012, № 49 від 20.03.2012, № 50 від 21.03.2012, № 51 від 23.03.2012, № 52 від 26.03.2012, № 53 від 27.03.2012, №54 від 29.03.12, № 55 від 30.03.2012 (т.4 - 7а.с.89).

Оскільки зазначені договори є типовими за змістом, відрізняються за датою укладання та сумою позики, відповідачем нарахована сума податку на загальну суми позики за договорами, суд приходить до висновку про необхідність їх оцінки за загальними правовими ознаками.

Висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на нікчемності договорів, укладених між ПСП «Хлібороб» в особі директора Карасьова Тимофія Геннадійовича з фізичною особою ОСОБА_6.

Зокрема, на стор. 43-44 акту № 19 податковим органом зазначено, що Карасьов Т.Г. перебуваючи на посаді директора ПСП «Хлібороб», в порушення ст. 228 ЦК України уклав правочини, які суперечать інтересам ПСП «Хлібороб», моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету шляхом ухилення фізичних та юридичних осіб від сплати податку з доходів фізичних осіб, а отже є нікчемним. (а.с.52-53 т.1)

На стор. 45 акту № 19 податковим органом зазначено, що договори у кількості 186 штук, укладені між ПСП «Хлібороб» в особі директора Карасьова Тимофія Геннадійовича фізичною особою ОСОБА_6 суперечать інтересам держави та суспільства, а отже, відповідно до ч. 3 ст. 238, ч. 3 ст. 92, ст.ст. 202, 215, 228, ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

В акті № 19 також зазначено, що виходячи з нікчемності укладених договорів про надання поворотної фінансової допомоги, суми отримані фізичною особою ОСОБА_6 від ПСП «Хлібороб» є іншими доходами, які згідно до п. 1.15 ст. 1, п.п. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3, пп. 4.2.12 п.4.2 ст. 4, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, абз. А) п. 17.2 ст. 17, пп. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-ІV та пп.164.1.1 тп пп. 164.1.2 п.164.1, пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ включаються до загального місячного (річного) доходу. (а.с.54 т.1)

Станом на момент проведення перевірки (06.08.2012), на виконання вимог п.1 вищезазначених договорів, позивачем надано, а фізичною ОСОБА_6, отримано поворотну фінансову допомогу в загальній сумі 20053824.39 грн., яку позичальник зобов'язаний повернути до 31.12.2015 року.

В підтвердження виконання вищевказаних договорів суду надано відомості повернення фінансової допомоги, акти звірки взаєморозрахунків, прибуткові касові ордери, накладні, заяви ОСОБА_6 про повернення фінансової допомоги. (а.с.72-121, 151-249 т.1, а.с.1-34 т.2, а.с.3-11 т.3).

Зазначені обставини визнаються сторонами та підтверджуються документально відповідною довідкою від 01.10.2012 (т.3.а.с.2) та видатковими касовими ордерами (т.4, а.с.20, 21, 60, 99, 106, 206, 209, 229, 231, 233, 235, 237, т.5 а.с. 3,8,10,12,33,76,83,90,95,100,107,112,117,126,131,136,141,149,151,152,154,156,158,160,162,164,166,168,170,172,174,176,178,180,182,184,191, т.6 а.с. а.с.3, 48, 55, 60, 62, 64, 66, 68, 70, 72, 74, 76, 78, 80, 83, 85, 87, 89, 91, 93, 95, 97, 98, 100, 102, 104, 106, 108, 110, 112, 114, 116, 118, 120, 122, 124, 126, 128, 130, 132, 134, 136, 138, 140, 142, 144, 146, 148, 150, 152, 154, 156, 158, 160, 162, 164, 166, 168, 170, 172, 174, 176, 178, 180, 182, 184, 186, 188, 190, 192, 194, 196, 198, 200, 202, 204, 206, 208, 210, 212, 214, 216, 218, 220, 222, 224, 226, 228, 230, 232, 234, 236, 238, т. 7 а.с. 5, 7, 9, 11, 13, 15, 17, 19, 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43, 45, 47, 49, 51, 53, 55, 56а, 58, 60, 62, 64, 66, 68, 70, 72, 74, 76, 78, 80, 82, 84, 86, 88, 90).

Згідно із пунктом 3.1. договорів строк повернення фінансової допомоги встановлений до 31.12.2015 року.

Станом на 01.10.2012 ОСОБА_6 повернуто 1 334 292,21 грн. (а.с.2 т.3)

Між сторонами також існує спір щодо порядку повернення та способу зарахування фінансової допомоги, оскільки пунктом 3.2 договорів передбачено повернення грошових коштів на особистий рахунок позикодавця в установах банку. При цьому позивачем надані документи про внесення ОСОБА_6 коштів у тому числі до каси позивача із зазначенням різних призначень платежів.

Зокрема, у деяких документах,на які позивач посилався як на докази повернення фінансової допомоги, зазначено «внесок засновника» (т.4.а.с.25, 27, 29..35, 37, 39, 51, 53, 55, 72, 94, 96).

На підтвердження повернення фінансової допомоги позивач послався на відповідні прибуткові касові ордери, за яким ОСОБА_6, вносив кошти до каси позивача (т.4, а.с.23, 25, 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43, 45, 47, 49, 55, 62, 64, 68, 70, 74, 76, 78, 80, 82, 88, 92, 110, 112, 114, 116, 118, 122, 128, 132, 134, 138, 140, 146, 148, 152, 154, 156, 160, 162, 164, 166, 168, 170, 172, 174, 176, 178, 180, 182, 184, 186, 188, 190, 192, 194, 196, 198, 200, 215, 217, 219, 221, 223, 22, т.5, а.с.14,16,18,20,22,26,28,34,35,45,51,61,63,65,67,69,71,73,78,80,85,87,92,96,102,104,109, 114, 119,121,123,128,133,138,144,146,195,197,199,201,203,205,207,209,211,215, 217, 219, 221, 223, 225, 227, 229, 231, 239, т.6 а.с. а.с.5, 7, 17, 19, 21, 23, 25, 27, 29, 33, 35, 37, 39,3 41, 52).

Додатково до прибуткових касових ордерів позивачем надані заяви ОСОБА_6 про зарахування коштів внесених до каси позивача та переданих матеріальних цінностей в якості погашення поворотної фінансової допомоги т.4 а.с. а.с.22, 24, 26, 28, 30, 32, 34, 36, 38, 40, 42, 44, 46, 48, 50, 52, 54, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 73, 75, 77, 79, 81, 83, 85, 87, 89, 91, 93, 95, 100, 102, 107, 109, 111, 113, 115, 117, 119, 121, 123, 125, 127, 129, 131, 133, 135, 137, 139, 141, 143, 145, 147, 149, 151, 153, 155, 157, 159, 161, 163, 165, 167, 169, 171, 173, 175, 177, 179, 181, 183, 185, 187, 189, 191, 193, 195, 197, 199, 201, 205, 210, 212, 214, 216, 218, 220, 222, 224, 226, 238, 241, 242,244,т.5а.с.4,9,11,13,15,17,19,21,23,25,27,29,36,38,40,42,44,46,48,50,52,54,56,58,60,62,64,66,68,70,72,77,79,84,86,91,97,101,103,108,113,118,120,122,127,132,137,143,145,186-187,192, 194,196,198,200,202,204,206,208,210,112,214,216,218, 220, 222, 224, 226, 228, 230, 232, 234, 236, 238).

На підтвердження часткового виконання обов'язку щодо повернення фінансової допомоги позивачем надані виписки банку про перерахунок коштів в порядку визначеному п.3.2 договорів (т.4 а.с.а с.53, 108, 120, 124, 126, 130, 144, 211, 239, т.5, а.с.а.с. 5, 24, 30, 49, 53, 55, 57, 59, 237, 37,39,41,43,47,193,213,233, 235, т.6, а.с.а.с. 9, 13, 15, 31, 45, 50, 57).

Таким чином, позивачем надані документи про часткове повернення ОСОБА_6, зворотної фінансової допомоги:

у 2010 році 357858,17грн., з яких готівкою в касу підприємства 124461,50 грн., на банківський рахунок позивача - 40330,00грн., товаром - 193066,77 грн.;

у 2011 році -593944,65грн., з яких готівкою в касу підприємства - 282513,21 грн., на банківський рахунок підприємства - 189991,44 грн., товаром - 121440,00 грн.

2012 рік-62341,48 грн., з яких готівкою в касу підприємства - 20141,48 грн., на банківський рахунок позивача - 42200,00грн

Зазначені суми визнаються сторонами.

На пропозицію суду позивачем не були надані дані про перерахування на банківські рахунки в якості погашення поворотної фінансової допомоги коштів, внесених ОСОБА_6 до каси позивача в якості внесків засновника та погашення допомоги.

Відповідно до ч.1.ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Таким чином станом на момент проведення перевірки 06.08.2012 року, ОСОБА_6, мав право на повернення поворотної фінансової допомоги та не пропустив передбачений договором термін її повернення.

Оскільки, станом на момент прийняття оскарженого рішення не збіг термін повернення фінансової допомоги та приймаючи до уваги нарахування відповідачем податкового зобов'язання на загальну суму передану позивачем ОСОБА_6 за договорами, суд приходить до висновку, що повернута на банківські рахунки сума не впливає на зміст спірних правовідносин.

Пункт 1-й договорів про надання допомоги в якості визначення предмету договору містить посилання на пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, згідно із яким поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Виходячи з аналізу укладених договорів між Позивачем та ОСОБА_6, наявних в матеріалах справи, надання позивачем ОСОБА_6 грошових коштів як фінансової допомоги на безоплатній основі, за умови їх повернення, - відповідає поняттю «поворотна фінансова допомога».

Відповідно до пп.4.3.35 п.4.3 ст.4 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб», до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації: інші доходи, які відповідно до норм цього Закону, не включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу з інших підстав (який діяв на момент укладання частини договорів)

На підставі п.п.165.1.31 п.165.1 ст.165 Податкового Кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку.

З огляду на приписи податкового законодавства, поворотна фінансова допомога не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу, тому висновок податкового органу про порушення ПСП «Хлібороб» податкового законодавства - не утримання та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, є неспроможним.

При вирішенні питання щодо нікчемності договорів, укладених між ПСП «Хлібороб» та фізичною особою ОСОБА_6, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті перевірки податкового органу висновки є тільки суб'єктивною думкою посадової особи податкового органу.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оскаржуваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оскаржуваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

В зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, вищевказана норма, недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Лист прокурора Слов'яносербського району Луганської області від 23.09.2013 року, про внесення 20.09.2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань даних про вчинення кримінального правопорушення за ознаками ст. 364-1КК України, не приймається судом до уваги, оскільки не є вироком в кримінальній справі та був відсутнім станом на 27.08.2012 (т.7.а.с.100).

В розумінні вимог ст.70 КАС України, відповідачем не надано належних та допустимих доказів порушення позивачем конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання правочинів про надання поворотної фінансової допомоги.

Таким чином, відповідачем не доведено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про суперечність змісту договорів приписам Цивільного кодексу, про невідповідність волевиявлення сторін договорів їх внутрішній волі, про відсутність спрямованості на реальне настання правових наслідків, визначених договорами. Тобто такі висновки апелянта є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2 204,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 868 від 03.09.2012.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 14.10.2013 оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено 18 жовтня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного сільськогосподарського підприємства «Хлібороб» до Державної податкової інспекції в Слов'яносербському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00000611700/0 від 27 серпня 2012 року задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Слов'яносербському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області від 27 серпня 2012 року №00000611700/0 з податку на доходи фізичних осіб.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Хлібороб» судові витрати у розмірі 2 204 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено 18 жовтня 2013 року.

Суддя С.М. Чиркін