Ухвала

від 11.12.2013 по справі 812/6116/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Чиркін С.М

Суддя-доповідач - Попов В.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року справа №812/6116/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Попова В.В.,

суддів Лях О.П., Старосуда М.І.,

секретар Гуринович А.Б.,

за участю сторін : представника Державної податкової інспекції у Слов'яносербському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області Басакіна В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Слов'яносербському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 р. у справі № 812/6116/13-а за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Хлібороб" до Державної податкової інспекції у Слов'яносербському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 27 серпня 2012 року № 00000611700/0,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 р. у справі № 812/6116/13-а адміністративний позов Приватного сільськогосподарського підприємства «Хлібороб» до Державної податкової інспекції в Слов'яносербському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00000611700/0 від 27 серпня 2012 року, задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Слов'яносербському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області від 27 серпня 2012 року №00000611700/0 з податку на доходи фізичних осіб.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Хлібороб» судові витрати у розмірі 2 204 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідачем - Державною податковою інспекції у Слов'яносербському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області , подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати вищевказану постанову та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у повному обсязі.

Мотивами апеляційної скарги особа, яка її подала, зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме зазначає, що позивач, як податковий агент повинен перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб, оскільки за спірними договорами про надання поворотної фінансової допомоги поняття уповноваженої особи ОСОБА_3, який є керівником позивача збігається з поняттям представництва. Функції директора ПСП «Хлібороб» ОСОБА_3, як представника юридичної особи - позивача закріплені Статутом, тобто директор виступає в якості представника позивача у взаємовідносинах з іншими суб'єктами господарювання. Укладаючи угоди про надання поворотної фінансової допомоги ОСОБА_3 як фізичній особі, ОСОБА_3 як директор діяв від імені підприємства, тобто представляв інтереси підприємства, оскільки це прямо передбачено Статутом. Апелянт, з посиланням на вимоги ч.3 ст.238 ЦК України, стверджує про порушення позивачем вимог ч.1 ст.626 ЦК України оскільки спірні договори підписані від імені двох сторін однією особою ОСОБА_3 в різних статусах. Наполягає, що спірні договори укладені за невигідними умовами для ПСП «Хлібороб», оскільки з каси підприємства видавалась готівкою виручка підприємства на безоплатній основі і на тривалий термін. Тобто ОСОБА_3, укладаючи договори від імені ПСП «Хлібороб», діяв не на користь підприємства, а фактично в своїх інтересах. Додатково послався на неналежне оформлення касових ордерів з яких неможливо встановити на виконання якого укладеного між сторонами договору ОСОБА_3 повернув позивачу грошові кошти. Стверджує, що невірне відображення повернення коштів за поворотною фінансовою допомогою в бухгалтерських проводках не може свідчити про повернення ОСОБА_3 саме отриманої фінансової допомоги, а не пов'язано з іншими господарськими операціями. Також зазначає, що податковий орган здійснюючи перевірку , за наслідками якої прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, мав всі підстави для викладення в акті перевірки від 06.08.12 № 19/22-32672281, висновків про нікчемність вчинення правочинів на підставі аналізу досліджених первинних документів та інших доказів, оскільки діяв в межах Закону.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Приватне сільськогосподарське підприємство «Хлібороб» (далі - ПСП «Хлібороб») зареєстровано в якості юридичної особи, ідентифікаційний код 32672281, місцезнаходження: 93720, Луганська область, Слов'яносербський район, смт. Фрунзе, вул. Інтернаціональна, 157. Учасником та директором якого є ОСОБА_3 (т.1.а.с.125-136).

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

В період з 20.07.2012 по 30.07.2012 року ДПІ у Слов'яносербському районі проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПСП «Хлібороб» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2012, за результатами якої складено акт від 06.08.2012 № 19/22-32672281 (а.с.10-61 т.1, далі акт № 19).

У висновках акту № 19, у тому числі, зазначені порушення позивачем норм п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.п.6.3.2 п.6.3 ст.6, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, ст.16, абз. «а» п. 17.2 ст.17, абз. «б» п.19.2 ст.19 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб»; п.п.164.2.1 п. 164.2 ст.164, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.168.4 ст.168, п.п.169.2.2 п.169.2 ст.169, абз. «а» п.171.2 ст.171, абз. «б» п.176.2 ст.176 ПК України - податковим агентом ПСП «Хлібороб» не нарахований, не утриманий та не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб у 2010 - 2012 роках на загальну суму 1 206,93 грн.;

норм п.п. 8.1.2 п.8.1 ст.8, ст.16, абз. «а» п.17.2 ст.17, абз. «а» п.19.2 ст.19 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб», ст.16 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п.168.4 ст. 168, абз. «а» п. 171.2 ст. 171, абз. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України - за період з 01.10.2010 по 31.03.2012 податковим агентом ПСП «Хлібороб» несвоєчасно перераховано податку з доходів фізичних осіб до бюджету у загальній сумі 46 867,75 грн.;

норм пп.164.1.1, пп.164.1.2 п.164.1, пп.164.2.19 п. 164.2 ст.164, пп.168.1.1 п. 168.1 ст.168 ПК України - податковим агентом ПСП «Хлібороб» не утриманий та не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб у 2010 - 2012 роках на загальну суму 3 823 617,88 грн.

Не погодившись з висновками, викладеними в акті № 19, позивач подав заперечення на акт, які були своєчасно розглянуті відповідачем (т.7.а.с.109-127).

Позивачем визнається дотримання відповідачем умов та порядку проведення перевірки.

Згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

На підставі акту № 19 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000611700/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 4 142 388,52 грн., з яких: 3 348 552,88 грн. - за основним платежем, 793 835,64 грн. - за штрафними (фінансовими санкціями). (а.с.62 т.1)

Колегія суддів зазначає, що предметом спору по даній справі, є повідомлення-рішення від 06.08.2012 № 19/22-32672281 , оскільки сторонами по різному оцінюється надана позивачем директору ПСП «Хлібороб» поворотна фінансова допомога.

У період з березня 2010 року по квітень 2012 року ПСП «Хлібороб» в особі директора ОСОБА_3 та ОСОБА_3 було укладено 186-ть договорів про надання поворотної фінансової допомоги на загальну суму 20 053 824, 39 грн.

Позивачем надані договори поворотної фінансової допомоги разом із додатковими документами:

2010 рік:

№ 1 від 18.03.2010, № 2 від 19.03.2010, № 3 від 24.03.2010, № 4 від 29.03.2010, № 5 від 06.04.2010, №6 від 09.04.2010, № 7 від 20.04.2010, № 8 від 26.04.2010, № 9 від 07.05.2010, № 10 від 11.05.2010, № 11 від 12.05.2010, № 12 від 13.05.2010, № 13 від 25.05.2010, № 14 від 26.05.2010, № 15 від 28.05.2010, № 16 від 31.05.2010, № 17 від 02.06.2010, № 18 від04.06.2010,№ 19 від 07.06.2010, № 20 від 11.06.2010, № 21 від 16.06.2010, № 22 від 17.06.2010, № 23 від 23.06.2010, № 24 від 02.07.2010, № 25 від 20.07.2010, № 26 від 29.07.2010, № 27 від 29.07.2010, № 28 від 29.07.2010, № 29 від 30.07.2010,, № 30 від 13.08.2010, № 31 від 16.08.2010, № 32 від 17.08.2010, № 33 від 18.08.2010, № 34 від 20.08.2010, № 35 від 21.08.2010, № 36 від 26.08.2010, № 37 від 27.08.2010, № 38 від 31.08.2010, № 39 від 01.09.2010, № 40 від 03.09.2010, № 50 від 13.09.2010, № 51 від 14.09.2010, № 52 від 24.09.2010, №52 від 19.10.2010, № 54 від 21.10.2010, № 55 від 25.10.2010, № 56 від 26.10.2010, № 57 від 28.10.2010, № 58 від 09.11.2010, № 59 від 19.11.2010, № 60 від 25.11.2010, № 61 від 29.11.2010, № 62 від 30.11.2010, № 63 від 03.12.2010, № 64 від 10.12.2010, № 65 від 21.12.2010, № 66 від 23.12.2010,№ 67 від 24.12.2010, № 68 від 27.12.2010, № 69 від 29.12.2010;

2011рік:

№ 1 від 14.01.2011,№ 3 від 19.01.2011, № 5 від 21.01.2011, № 7 від 23.02.2011, № 8 від 25.02.2011, № 9 від 03.03.2011, № 10 від 14.03.2011, № 11 від 14.03.2011, № 12 від 15.03.2011, № 14 від 26.05.2011, № 15 від 27.05.2011, № 16 від 31.05.2011, № 17 від 10.06.2011, №17а від 15.06.11, № 18 від 01.07.2011, № 19 від 04.07.2011, № 20 від 08.07.2011, № 21 від 10.08.2011,№22а від 25.08.11 № 23 від 26.08.2011, № 24 від 05.09.2011, № 25 від 06.09.2011, № 25а від 08.09.2011, № 26 від 12.09.2011, № 27 від 13.09.2011, № 28 від 14.09.2011, № 29 від 16.09.2011, № 30 від 19.09.2011, № 32 від 30.09.2011, № 33 від 04.10.2011, № 34 від 05.10.2011, № 36 від 06.10.2011, № 37 від 13.10.2011, № 40 від 17.10.2011, № 41 від 20.10.2011, № 42 від 21.10.2011, № 43 від 24.10.2011, № 44 від 25.10.2011, № 45 від 26.10.2011, № 47 від 28.10.2011, № 48 від 31.10.2011, № 53 від 01.11.2011, № 54 від 02.11.2011, № 55 від 03.11.2011, № 57 від 04.11.2011, № 59 від 07.11.2011, № 60 від 09.11.2011, № 60а від 11.11.2011, № 62 від 15.11.2011, № 64 від 16.11.2011, № 66 від 17.11.2011, № 67 від 18.11.2011, № 68 від 21.11.2011, № 71 від 22.11.2011, № 72 від 23.11.2011, № 74 від 25.11.2011, № 76 від 28.11.2011, № 78 від 29.11.2011 № 81 від 30.11.2011, № 82 від 01.12.2011, № 84 від 02.12.2011, № 86 від 05.12.2011, № 88 від 06.12.2011, № 90 від 07.12.2011, № 92 від 08.12.2011, № 94 від 09.12.2011, № 96 від 12.12.2011, № 97 від 13.12.2011, № 98 від 14.12.2011, № 99 від 16.12.2011, № 101 від 19.12.2011, № 102 від 20.12.2011, № 104 від 21.12.2011.№ 105 від 22.12.2011, № 106 від 23.12.2011 № 107 від 26.12.2011, № 108 від 28.12.2011, № 109 від 29.12.2011р.

2012 рік:

№12 від 6.01.2012 № 13 від 17.01.2012, № 14 від 18.01.2012, № 15 від 19.01.2012, № 16 від 20.01.2012, № 17 від 23.01.2012, № 18 від 24.01.2012, № 19 від 25.01.2012, № 20 від 26.01.2012, № 21 від 27.01.2012, № 22 від 30.01.2012, № 23 від 31.01.2012, № 24 від 01.02.2012, № 25 від 02.02.2012, № 26 від 03.02.2012, № 27 від 06.02.2012, № 28 від 07.02.2012, № 29 від 08.02.2012, № 30 від 09.02.2012, № 31 від 10.02.2012, № 32 від 13.02.2012, № 33 від 14.02.2012, № 34 від 15.02.2012, № 34 від 16.02.2012, № 35 від 17.02.2012, № 36 від 20.02.2012, № 37 від 21.02.2012, № 38 від 22.02.2012, № 39 від 23.02.2012, № 40 від 24.02.2012, № 41 від 27.02.2012, № 42 від 28.02.2012, № 43 від 29.02.2012, № 44 від 01.03.2012, № 45 від 03.03.2012, № 46 від 05.03.2012, № 47 від 13.03.2012, № 48 від 15.03.2012, № 49 від 20.03.2012, № 50 від 21.03.2012, № 51 від 23.03.2012, № 52 від 26.03.2012, № 53 від 27.03.2012, №54 від 29.03.12, № 55 від 30.03.2012 (т.4 - 7а.с.89).

Колегія суддів зазначає, що оскільки зазначені договори є типовими за змістом, відрізняються за датою укладання та сумою позики, відповідачем нарахована сума податку на загальну суми позики за договорами, судом першої інстанції правомірно зроблений висновок, про необхідність їх оцінки за загальними правовими ознаками.

Висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на нікчемності договорів, укладених між ПСП «Хлібороб» в особі директора ОСОБА_3 з фізичною особою ОСОБА_3.

Зокрема, на стор. 43-44 акту № 19 податковим органом зазначено, що ОСОБА_3 перебуваючи на посаді директора ПСП «Хлібороб», в порушення ст. 228 ЦК України уклав правочини, які суперечать інтересам ПСП «Хлібороб», моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету шляхом ухилення фізичних та юридичних осіб від сплати податку з доходів фізичних осіб, а отже є нікчемним. (а.с.52-53 т.1)

На стор. 45 акту № 19 податковим органом зазначено, що договори у кількості 186 штук, укладені між ПСП «Хлібороб» в особі директора ОСОБА_3 фізичною особою ОСОБА_3 суперечать інтересам держави та суспільства, а отже, відповідно до ч. 3 ст. 238, ч. 3 ст. 92, ст.ст. 202, 215, 228, ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

В акті № 19 також зазначено, що виходячи з нікчемності укладених договорів про надання поворотної фінансової допомоги, суми отримані фізичною особою ОСОБА_3 від ПСП «Хлібороб» є іншими доходами, які згідно до п. 1.15 ст. 1, п.п. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3, пп. 4.2.12 п.4.2 ст. 4, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, абз. А) п. 17.2 ст. 17, пп. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-ІV та пп.164.1.1 тп пп. 164.1.2 п.164.1, пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ включаються до загального місячного (річного) доходу. (а.с.54 т.1)

Станом на момент проведення перевірки (06.08.2012), на виконання вимог п.1 вищезазначених договорів, позивачем надано, а фізичною особою ОСОБА_3, отримано поворотну фінансову допомогу в загальній сумі 20053824.39 грн., яку позичальник зобов'язаний повернути до 31.12.2015 року.

В підтвердження виконання вищевказаних договорів суду надано відомості повернення фінансової допомоги, акти звірки взаєморозрахунків, прибуткові касові ордери, накладні, заяви ОСОБА_3 про повернення фінансової допомоги. (а.с.72-121, 151-249 т.1, а.с.1-34 т.2, а.с.3-11 т.3).

Зазначені обставини визнаються сторонами та підтверджуються документально відповідною довідкою від 01.10.2012 (т.3.а.с.2) та видатковими касовими ордерами (т.4, а.с.20, 21, 60, 99, 106, 206, 209, 229, 231, 233, 235, 237, т.5 а.с. 3,8,10,12,33,76,83,90,95,100,107,112,117,126,131,136,141,149,151,152,154,156,158,160,162,164,166,168,170,172,174,176,178,180,182,184,191, т.6 а.с. а.с.3, 48, 55, 60, 62, 64, 66, 68, 70, 72, 74, 76, 78, 80, 83, 85, 87, 89, 91, 93, 95, 97, 98, 100, 102, 104, 106, 108, 110, 112, 114, 116, 118, 120, 122, 124, 126, 128, 130, 132, 134, 136, 138, 140, 142, 144, 146, 148, 150, 152, 154, 156, 158, 160, 162, 164, 166, 168, 170, 172, 174, 176, 178, 180, 182, 184, 186, 188, 190, 192, 194, 196, 198, 200, 202, 204, 206, 208, 210, 212, 214, 216, 218, 220, 222, 224, 226, 228, 230, 232, 234, 236, 238, т. 7 а.с. 5, 7, 9, 11, 13, 15, 17, 19, 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43, 45, 47, 49, 51, 53, 55, 56а, 58, 60, 62, 64, 66, 68, 70, 72, 74, 76, 78, 80, 82, 84, 86, 88, 90).

Згідно із пунктом 3.1. договорів строк повернення фінансової допомоги встановлений до 31.12.2015 року.

Станом на 01.10.2012 ОСОБА_3 повернуто 1 334 292,21 грн. (а.с.2 т.3)

Між сторонами також існує спір щодо порядку повернення та способу зарахування фінансової допомоги, оскільки пунктом 3.2 договорів передбачено повернення грошових коштів на особистий рахунок позикодавця в установах банку. При цьому позивачем надані документи про внесення ОСОБА_3 коштів у тому числі до каси позивача із зазначенням різних призначень платежів.

Зокрема, у деяких документах,на які позивач посилався як на докази повернення фінансової допомоги, зазначено «внесок засновника» (т.4.а.с.25, 27, 29..35, 37, 39, 51, 53, 55, 72, 94, 96).

На підтвердження повернення фінансової допомоги позивач послався на відповідні прибуткові касові ордери, за яким ОСОБА_3, вносив кошти до каси позивача (т.4, а.с.23, 25, 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43, 45, 47, 49, 55, 62, 64, 68, 70, 74, 76, 78, 80, 82, 88, 92, 110, 112, 114, 116, 118, 122, 128, 132, 134, 138, 140, 146, 148, 152, 154, 156, 160, 162, 164, 166, 168, 170, 172, 174, 176, 178, 180, 182, 184, 186, 188, 190, 192, 194, 196, 198, 200, 215, 217, 219, 221, 223, 22, т.5, а.с.14,16,18,20,22,26,28,34,35,45,51,61,63,65,67,69,71,73,78,80,85,87,92,96,102,104,109, 114, 119,121,123,128,133,138,144,146,195,197,199,201,203,205,207,209,211,215, 217, 219, 221, 223, 225, 227, 229, 231, 239, т.6 а.с. а.с.5, 7, 17, 19, 21, 23, 25, 27, 29, 33, 35, 37, 39,3 41, 52).

Додатково до прибуткових касових ордерів позивачем надані заяви ОСОБА_3 про зарахування коштів внесених до каси позивача та переданих матеріальних цінностей в якості погашення поворотної фінансової допомоги т.4 а.с. а.с.22, 24, 26, 28, 30, 32, 34, 36, 38, 40, 42, 44, 46, 48, 50, 52, 54, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 73, 75, 77, 79, 81, 83, 85, 87, 89, 91, 93, 95, 100, 102, 107, 109, 111, 113, 115, 117, 119, 121, 123, 125, 127, 129, 131, 133, 135, 137, 139, 141, 143, 145, 147, 149, 151, 153, 155, 157, 159, 161, 163, 165, 167, 169, 171, 173, 175, 177, 179, 181, 183, 185, 187, 189, 191, 193, 195, 197, 199, 201, 205, 210, 212, 214, 216, 218, 220, 222, 224, 226, 238, 241, 242,244,т.5а.с.4,9,11,13,15,17,19,21,23,25,27,29,36,38,40,42,44,46,48,50,52,54,56,58,60,62,64,66,68,70,72,77,79,84,86,91,97,101,103,108,113,118,120,122,127,132,137,143,145,186-187,192, 194,196,198,200,202,204,206,208,210,112,214,216,218, 220, 222, 224, 226, 228, 230, 232, 234, 236, 238).

На підтвердження часткового виконання обов'язку щодо повернення фінансової допомоги позивачем надані виписки банку про перерахунок коштів в порядку визначеному п.3.2 договорів (т.4 а.с.а с.53, 108, 120, 124, 126, 130, 144, 211, 239, т.5, а.с.а.с. 5, 24, 30, 49, 53, 55, 57, 59, 237, 37,39,41,43,47,193,213,233, 235, т.6, а.с.а.с. 9, 13, 15, 31, 45, 50, 57).

Таким чином, позивачем надані документи про часткове повернення ОСОБА_3, зворотної фінансової допомоги:

у 2010 році 357858,17грн., з яких готівкою в касу підприємства 124461,50 грн., на банківський рахунок позивача - 40330,00грн., товаром - 193066,77 грн.;

у 2011 році -593944,65грн., з яких готівкою в касу підприємства - 282513,21 грн., на банківський рахунок підприємства - 189991,44 грн., товаром - 121440,00 грн.

2012 рік-62341,48 грн., з яких готівкою в касу підприємства - 20141,48 грн., на банківський рахунок позивача - 42200,00грн

Зазначені суми визнаються сторонами.

На пропозицію суду позивачем не були надані дані про перерахування на банківські рахунки в якості погашення поворотної фінансової допомоги коштів, внесених ОСОБА_3 до каси позивача в якості внесків засновника та погашення допомоги.

Відповідно до ч.1.ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Таким чином станом на момент проведення перевірки 06.08.2012 року, ОСОБА_3, мав право на повернення поворотної фінансової допомоги та не пропустив передбачений договором термін її повернення.

Оскільки, станом на момент прийняття оскарженого рішення не збіг термін повернення фінансової допомоги та приймаючи до уваги нарахування відповідачем податкового зобов'язання на загальну суму передану позивачем ОСОБА_3 за договорами, суд приходить до висновку, що повернута на банківські рахунки сума не впливає на зміст спірних правовідносин.

Пункт 1-й договорів про надання допомоги в якості визначення предмету договору містить посилання на пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, згідно із яким поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Виходячи з аналізу укладених договорів між Позивачем та ОСОБА_3, наявних в матеріалах справи, надання позивачем ОСОБА_3 грошових коштів як фінансової допомоги на безоплатній основі, за умови їх повернення, - відповідає поняттю «поворотна фінансова допомога».

Відповідно до пп.4.3.35 п.4.3 ст.4 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб», до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації: інші доходи, які відповідно до норм цього Закону, не включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу з інших підстав (який діяв на момент укладання частини договорів)

На підставі п.п.165.1.31 п.165.1 ст.165 Податкового Кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку.

З огляду на приписи податкового законодавства, поворотна фінансова допомога не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу, тому висновок податкового органу про порушення ПСП «Хлібороб» податкового законодавства - не утримання та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, є неспроможним.

При вирішенні питання щодо нікчемності договорів, укладених між ПСП «Хлібороб» та фізичною особою ОСОБА_3, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що головною підставою вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті перевірки податкового органу висновки є тільки суб'єктивною думкою посадової особи податкового органу.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оскаржуваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оскаржуваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

З урахуванням викладеного, одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, вищевказана норма, недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Лист прокурора Слов'яносербського району Луганської області від 23.09.2013 року, про внесення 20.09.2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань даних про вчинення кримінального правопорушення за ознаками ст. 364-1КК України, не приймається судом до уваги, оскільки не є вироком в кримінальній справі та був відсутнім станом на 27.08.2012 (т.7.а.с.100).

Таким чином, відповідачем не доведено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про суперечність змісту договорів приписам Цивільного кодексу, про невідповідність волевиявлення сторін договорів їх внутрішній волі, про відсутність спрямованості на реальне настання правових наслідків, визначених договорами. Тобто такі висновки апелянта є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини по справі та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Слов'яносербському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 р. у справі № 812/6116/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Ухвала в повному обсязі складена та підписана колегією суддів 11.12.2013 р.

Колегія суддів : В.В. Попов

О.П.Лях

М.І.Старосуд