Постанова

від 15.10.2013 по справі 904/2574/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2013 року Справа № 904/2574/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів: Білецької Л.М., Тищик І.В.

при секретарі судового засідання: Гаврилову О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Соломаха О.О., представник за довіреністю № 100/39 від 10.01.13р.;

від відповідача: представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Преобразователь-комплекс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2013 р. по справі № 904/2574/13 (колегія суддів: Татарчук В.О. - головуючий, Коваленко О.О., Колісник І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Преобразователь-комплекс", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Перетворювач-Ділер", м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області

про стягнення 106 889,17 грн., -

ВСТАНОВИВ:

02 вересня 2013 року рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/2574/13 позовні вимоги ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Преобразователь-комплекс" задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 8 369,40 грн. - основного боргу, 2 446,48 грн. - 3% річних, 216,34 грн. - витрат по сплаті судового збору. Відмовлено ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Преобразователь-комплекс" у задоволенні позову до ТОВ "Торговий Дім "Перетворювач-Ділер" в частині стягнення 73 800,00 грн. основного боргу, 13 147,10 неустойки та 9 126,19 грн. пені.

Не погоджуючись з даним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Апеляційна скарга мотивована недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідністю висновків викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також прийняттям рішення з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що рішення згідно якого господарський суд дійшов до висновку, відносно обґрунтованості заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог прийняте з недостовірністю встановлених обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

Висновок місцевого господарського суду, про те, що заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог було зроблено відповідачем саме під час вирішення даного спору, не відповідає обставинам справи, оскільки відповідачем не направлялася позивачу письмова заява про зарахування зустрічних однорідних вимог, а від так скаржник вважає, що господарський суд неправомірно застосував положення ст. 601 ЦК України та ч. 3 ст. 203 ГК України до заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог та зменшив суму боргу на 73800,00 грн..

Господарський суд неправомірно визнав встановленими обставини щодо обґрунтованості заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 73800,00 грн. за роботи, які не виконувались.

Скаржник вважає, що за наявності заперечень позивача щодо дійсності зобов'язання, його змісту та умов виконання, зазначена у заяві про зарахування однорідних зустрічних вимог сума є спірною та такою, що унеможливлює проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 601 ЦК України.

Крім того, скаржник посилається на неправомірну відмову позивачу у стягнення з відповідача неустойки і пені на підставі зроблених господарським судом висновків про закінчення дії договору № 15/13-385/09 від 19.11.2009 р. та укладення іншого договору поставки товару шляхом підписання специфікації № 13.

19 вересня 2013 року ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу призначено до розгляду у судовому засіданні на 15 жовтня 2013 року о 10:40 год.

15 жовтня 2013 року у судовому засіданні, представник позивача (скаржник) вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2013 р. по справі № 904/2574/13 в частині відмови в задоволенні позову про стягнення з відповідача на користь позивача 73 800,00 грн. - основного боргу, 13 147,10 грн. - неустойки та 9 126,19 грн. - пені.

Представник відповідача явку у судове засідання свого представника не забезпечив, надав клопотання про перенесення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з тривалістю лікувального процесу хвороби представника відповідача та довгостроковістю відрядження директора підприємства

Крім того, відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, згідно якого просив її відхилити, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2013 р. по справі № 904/2574/13 залишити без змін.

Згідно ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Абзацом 1 п. 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку колегії суддів, неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами.

15 жовтня 2013 року у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши у повному обсязі наявні матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування господарським судом всіх обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Преобразователь-комплекс" слід задовольнити, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2013 р. по справі № 904/2574/13 скасувати з огляду на наступне.

19.11.2009 р. між ТОВ «НВП «Преобразователь-комплекс» (постачальник, або позивач) та ТОВ «ТД «Перетворювач-Ділер» (отримувач, або відповідач) укладено договір № 15/13-385/09 (а. с. 25-27).

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 договору постачальник зобов'язується поставити, а отримувач прийняти та оплатити обладнання, зазначене у специфікаціях, що додаються до даного договору. Кількість, номенклатура, ціна та строки, умови оплати та поставок товару визначені в специфікаціях, доданих до договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 4.2. договору, розрахунок за поставлений товар проводиться в порядку, зазначеному у специфікаціях.

Згідно п. 10.4. строк дії договору - з моменту підписання по 31 грудня 2010 року, в частині виконання гарантійних зобов'язань - до закінчення терміну дії гарантії.

Згідно п. 1 додаткової угоди № 1 до договору № 15/13-385/09 від 19.11.2009 р., строк дії договору - з моменту підписання по 31 грудня 2011 року, в частині виконання гарантійних зобов'язань - до закінчення терміну дії гарантії.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до специфікації № 13, яка є додатком до договору № 15/13-385/09 від 19.11.2009 р., предметом поставки є: комплект засобів керування для тиристорних приводів повороту конвертера № 2 згідно з техзавданням АТЛА.650051.095 ТЗ в кількості 6 одиниць, резервний комплект засобів керування для тиристорних приводів повороту конвертера № 2 згідно з техзавданням АТЛА.650051.095 - 1 одиниця, система діагностики АТЛА.650051.095 ТЗ - 1 одиниця, а всього на загальну суму 328677,60 грн. з ПДВ (а. с. 30).

Відповідно до п. 3 специфікації № 13 умови оплати: передплата у розмірі 50% по пред'явленню постачальником рахунку на передплату, 50% - протягом 20 банківських днів з моменту постачання товару.

28 березня 2012 р. на виконання умов договору № 15/13-385/09 від 19.11.2009 р. та специфікації № 13, позивач виставив відповідачу для оплати товару рахунок № 42 на суму 328677,60 грн. з ПДВ (а. с. 31).

29.03.2012 р. за платіжним дорученням № 254, відповідач здійснив передплату за товар у розмірі 50 % на суму 164338,80 грн. (а. с. 40).

28.05.2012 р. згідно видаткової накладної № 41 відповідач отримав товар на загальну суму 328677,60 грн. з ПДВ (а. с. 32).

21.09.2012 р. з порушенням п. 3 специфікації № 13, платіжним дорученням № 406 відповідач здійснив частковий розрахунок за товар, у сумі 82 169,40 грн. (а. с. 40).

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений за видатковою накладною № 41 згідно договору № 15/13-385/09 та специфікації № 13 товар становить 82169,40 грн.

У відповідність п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно п.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 8369,40 грн. - основного боргу і 2446,48 грн. - 3% річних та відмовляючи позивачу в задоволенні позову в частині стягнення 73800,00 грн. - основного боргу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем фактично було заявлено про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: зарахування раніше сплачених відповідачем на користь позивача 73800,00 грн. згідно специфікації № 5 до договору № 15/13-385/09 від 19.11.2009 р. в рахунок погашення боргу за специфікацією № 13. Заява обґрунтована тим, що роботи за специфікацією № 5 не виконувались, а передоплата у розмірі 73800,00 грн. була здійснена безпідставно.

На підставі вищевикладеного місцевий господарський суд дійшов до висновку, що зобов'язання між сторонами є припиненим шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 73800,00 грн. за заявою відповідача, зробленою саме під час вирішення даного спору в господарському суді, а від так і сума основного боргу відповідача зменшилась до 8369,40 грн.

Колегія суддів погоджується з апеляційним запереченням скаржника про невідповідність обставинам справи висновку місцевого господарського суду про зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою відповідача зробленою саме під час вирішення даного спору з огляду на наступне.

У відповідність п. 22 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009 р. № 01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» зазначено, закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. У такому випадку відповідна заява обов'язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачеві, а її копія і докази надсилання позивачеві (чи одержання ним) подаватися господарському суду .

Відповідач не надав господарському суду належних доказів направлення на адресу позивача заяви про залік взаємних однорідних вимог від 12.06.2012 р., а роздруківка відправлення факсом (а. с. 92) на яку посилається відповідач, як на доказ направлення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, не є належним доказом направлення вищевказаної заяви, оскільки з її змісту не визначено одержувача та предмет пересилки. Інших доказів направлення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, у тому числі під час вирішення спору в господарському суді, відповідачем не надано.

З огляду на викладене, висновок місцевого господарського про зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою відповідача зробленою саме під час вирішення даного спору є неправильним.

У відповідність зі ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, зокрема мають бути зустрічними.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Згідно п. 22 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009 р. № 01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилося спірних (неврегульованих) питань ; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору.

За наявності заперечень позивача щодо дійсності зобов'язання, його змісту та умов виконання, зазначена у заяві про зарахування однорідних зустрічних вимог сума є спірною, та унеможливлює проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 601 ЦК України (вказана правова позиція відображена в постанові Вищого господарського суду України від 11.04.2012 р. по справі № 33/267).

Як вбачається з наявного в матеріалах справи Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 385-1 від 06 червня 2012 (а. с. 104) позивач виконав роботи (надав відповідачу послуги) передбачені специфікацією № 5 на загальну суму 147600,00 грн. з ПДВ. Вказані роботи (надані послуги) здійснені позивачем на виконання договору № 15/13-385/09 від 19.11.2009, про що зазначено в акті.

Таким чином, зустрічні вимоги в розмірі 73800,00 грн. заявлені відповідачем до заліку у зв'язку з невиконанням позивачем за специфікацією № 5 до договору № 15/13-385/09 від 19.11.2009 є спірними, що унеможливлює проведення заліку зустрічних вимог в цій частині.

Окрім вищезазначеного, колегія суддів вважає неправомірною відмову судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача неустойки та пені.

Так, відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача неустойки у сумі 13147,10 грн., пені у сумі 9126,19 грн., суд першої інстанції вказав у своєму рішенні на не чинність договору № 15/13-385/09 від 19.11.2009 і як результат на не можливість застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді штрафу та пені за умовами пунктів 9.3., 9.5. вказаного договору.

Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку, що між сторонами фактично було укладено інший договір поставки товару шляхом підписання специфікації № 13, надання рахунку на оплату № 42 від 28.03.2012 р. Наведена специфікація не містить положень, як щодо продовження чинності договору, так і відповідальності отримувача в разі несвоєчасної оплати товару.

На думку колегії суддів, такий висновок місцевого господарського суду не відповідає дійсним обставинам справи з огляду на наступне.

Колегією суддів встановлено, що за умовами п. 10.4 договору № 15/13-385/09 від 19.11.2009 строк дії останнього - з моменту підписання до 31 грудня 2010 року, в частині виконання гарантійних зобов'язань - до спливу строку дії гарантії.

Додатковою угодою № 1 від 18.02.2011 до договору, п. 10.4 договору викладено в наступній редакції: «Строк дії договору - з моменту підписання до 31 грудня 2011 року, в частині виконання гарантійних зобов'язань - до спливу строку дії гарантії».

Інші угоди щодо продовження дії договору сторонами не укладались.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Сплив строку дії договору не є підставою для припинення зобов'язань за договором.

Колегія суддів вважає, що специфікацією № 13, яка є додатком № 13 до договору № 15/13-385/09 від 19.11.2009 р. сторони фактично дійшли до згоди, що поставка товару відбуватиметься саме за умовами та в порядку визначеному в договорі № 15/13-385/09 від 19.11.2009 р. та відповідно виконували умови саме цього договору.

Про виконання зобов'язань саме за договором № 15/13-385/09 від 19.11.2009 р. свідчать також первинні документи складені на виконання умов договору, а саме:

- рахунок на оплату № 42 від 28.03.2012 р.;

- видаткова накладна від 28.05.2012 р. № 41;

- довіреність відповідача № 26 від 28.05.2012 р.;

- платіжні доручення № 254 від 29.03.2012 р. та № 406 від 21.09.2012 р.

Всі вище перелічені документи складені з посиланням саме на договір № 15/13-385/09 від 19.11.2009 р.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що відповідач і позивач фактично взяли на себе зобов'язання діяти за умовами договору № 15/13-385/09 від 19.11.2009 р., а тому повинні нести відповідальність передбачену саме цим договором.

У ч. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 2 ст. 193 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 9.3 договору, при не виконанні отримувачем строків оплати товару, зазначених у специфікаціях, він сплачує постачальнику неустойку в розмірі 8 % від несплаченої суми вартості товару.

Розмір нарахованої позивачем до стягнення з відповідача неустойки складає 13174,10 грн. Розрахунок неустойки перевірений колегією суддів і відповідає наданому позивачем розрахунку.

Згідно з п. 9.5 договору в разі порушення передбачених цим договором строків оплати отримувачем, він сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,2 % за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день оплати.

Розмір нарахованої позивачем до стягнення з відповідача пені за період з 26.06.2012 р. по 26.12.2012 р. відповідно до наданого позивачем розрахунку склав 9126,19 грн. Колегією суддів перевірено правильність нарахування позивачем належного до стягнення з відповідача розміру пені, він відповідає фактичним обставинам справи, а тому наявні всі правові підстави для її нарахування відповідачу.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З дотриманням цієї норми, позивачем вірно приведено розрахунок 3% річних, які становлять - 2446,48 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія вважає, що господарський суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив обставини, що мають значення для вирішення справи, дійшов передчасного висновку про часткове задоволення позову та відмову у задоволенні позову про стягнення неустойки та пені.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 104 ГПК України, підставою для скасування рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Преобразователь-комплекс" підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2013 року по справі № 904/2574/13 підлягає скасуванню.

Судові витрати на підставі ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача по справі.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преобразователь-комплекс» задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2013 року по справі № 904/2574/13 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преобразователь-комплекс» задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Перетворювач-Ділер» (50002, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Кобилянського, 223/111, ідентифікаційний код 34811575) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преобразователь-комплекс» (69093, м. Запоріжжя, вул. Академіка Александрова, 9/95, ідентифікаційний код 13626132) суму основного боргу 82 169,40 грн., неустойку у розмірі 13 147,10 грн., пеню у розмірі 9 126,19 грн., 3% річних у розмірі 2 446,48 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Перетворювач-Ділер» (50002, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Кобилянського, 223/111, ідентифікаційний код 34811575) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преобразователь-комплекс» (69093, м. Запоріжжя, вул. Академіка Александрова, 9/95, ідентифікаційний код 13626132) 2 137,78 грн. судового збору за розгляд справи господарським судом Дніпропетровської області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Перетворювач-Ділер» (50002, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Кобилянського, 223/111, ідентифікаційний код 34811575) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преобразователь-комплекс» (69093, м. Запоріжжя, вул. Академіка Александрова, 9/95, ідентифікаційний код 13626132) 960,74 грн. за перегляд справи апеляційним господарським судом.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преобразователь-комплекс» (69093, м. Запоріжжя, вул. Академіка Александрова, 9/95, ідентифікаційний код 13626132) 108,15 грн. судового збору внесеного у більшому розмірі ніж передбачено законом.

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України .

Повний текст постанови виготовлено 21.10.2013 р.

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді І.В. Тищик

Л.М. Білецька