Постанова

від 05.12.2013 по справі 904/2574/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року Справа № 904/2574/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І. суддівБондар С.В. (доповідач), Палія В.В. розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Перетворювач-Ділер" від позивача: не з'явились від відповідача: Гудков А.В. на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 року у справі№ 904/2574/13 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Преобразователь-комплекс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Перетворювач-Ділер" пропро стягнення 106 889,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Преобразователь-комплекс" (далі позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Перетворювач-Ділер" (далі відповідач) про стягнення 82 169 грн. - сума основного боргу, 13 147 грн. - неустойки, 9 126 грн. - пені, 2 446 грн. - 3 % річних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2013 року позовні вимоги задоволені частково. З відповідача підлягало стягненню 8 369 грн. - основного боргу, 2 446 грн. - 3 % річних. Судом частково відмовлено в задоволенні позовних вимог у зв'язку із застосуванням статті 601 ЦК України - зарахування зустрічних однорідних вимог. Суд прийшов до висновку про те, що поставка товару, яка була здійснена на виконання умов специфікації № 13, зроблена за межами договору і у зв'язку з цим судом не були застосовані умови договору щодо стягнення штрафних санкцій.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 року, апеляційну скаргу позивача було задоволено. Рішення суду першої інстанції було скасовано та прийняте нове рішення, яким позов позивача було задоволено повністю.

Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що у даному випадку неможливо зарахування однорідних зустрічних вимог оскільки сума, яка на думку відповідача є заборгованістю позивача перед ним є спірною. Крім того, суд послався на ту обставину, що в матеріалах справи наявний акт здачі-приймання робіт № 385-1 від 06.06.2012 року, який свідчить про те, що позивач виконав роботи (надав відповідачу послуги) на загальну суму 147 600 грн. ПДВ на виконання договору № 15/13-385/09 від 19.11.2009 року (далі Договір).

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 року та залишити без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2013 року у даній справі.

В своїй касаційній скарзі, відповідач звертає увагу суду на те, що специфікація № 13 ніяким чином не відноситься до Договору, який на момент її укладання вже втратив свою силу. Позивач вважає, що господарський суд правомірно застосував положення ст. 601 ЦК України та ч. 3 ст. 203 ГК України стосовно зарахування зустрічних однорідних вимог та зменшив суму боргу на 73 800 грн.

До прийняття постанови по даній справі представником відповідача було подано до суду клопотання, в якому відповідач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 року по даній справі та передати цю справу на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду. В своєму клопотанні відповідач зазначає, що апеляційним судом були порушені норми процесуального права, а саме: справу було розглянуту без участі представника відповідача.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

19.11.2009 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (отримувач) укладено Договір (а. с. 25-27).

Згідно п. 4.2 Договору, розрахунок за поставлений товар проводиться в порядку, зазначеному у специфікаціях.

Згідно п. 10.4 строк дії Договору - з моменту підписання по 31.01.2010 року, в частині виконання гарантійних зобов'язань - до закінчення терміну дії гарантії.

Згідно п. 1 додаткової угоди № 1 до Договору, строк дії договору - з моменту підписання по 31 грудня 2011 року, в частині виконання гарантійних зобов'язань - до закінчення терміну дії гарантії.

До матеріалів справи залучена копія специфікації № 13 (а.с. 30).

Відповідно до специфікації № 13, в якій зазначено, що вона є додатком до Договору, предметом поставки є: комплект засобів керування для тиристорних приводів повороту конвертера № 2 згідно з техзавданням АТЛА.650051.095 ТЗ в кількості 6 одиниць, резервний комплект засобів керування для тиристорних приводів повороту конвертера № 2 згідно з техзавданням АТЛА.650051.095 ТЗ - 1 одиниця, система діагностики АТЛА.650051.095 ТЗ - 1 одиниця, а всього на загальну суму 328 677,60 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 3 специфікації № 13 умови оплати: передплата у розмірі 50% по пред'явленню постачальником рахунку на передплату, 50% - протягом 20 банківських днів з моменту постачання товару.

28.03.2012 року на виконання умов Договору та специфікації № 13, позивач виставив відповідачу для оплати товару рахунок № 42 на суму 328677,60 грн. з ПДВ (а. с. 31).

29.03.2012 року за платіжним дорученням № 254, відповідач здійснив передплату за товар у розмірі 50 % на суму 164338,80 грн. (а. с. 40).

28.05.2012 року згідно видаткової накладної № 41 відповідач отримав товар на загальну суму 328677,60 грн. з ПДВ (а. с. 32).

Як зазначено вище, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 Договору позивач зобов'язується поставити, а відповідач прийняти та оплатити обладнання, зазначене у специфікаціях, що додаються до даного договору. Кількість, номенклатура, ціна та строки, умови оплати та поставок товару визначені в специфікаціях, доданих до договору, які є його невід'ємною частиною.

До матеріалів справи залучено копію довіреності № 26, яка видана відповідачем на отримання від позивача обладнання, яке зазначено в специфікації № 13. В зазначеній довіреності вказано, що підставою на отримання обладнання є Договір та специфікація № 13.

21.09.2012 року з порушенням п. 3 специфікації № 13, платіжним дорученням № 406 відповідач здійснив частковий розрахунок за товар, у сумі 82 169,40 грн. (а. с. 40).

Оскільки в специфікації № 13, довіреності № 26 та в платіжних дорученнях (як зазначено в довідці банку) вказаний Договір, матеріали справи свідчать, що сторонами фактично були здійснені дії передбачені Договором (щодо постачання зазначеного в специфікації обладнання та частково розрахунки за нього), суд апеляційної інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що сторони розповсюдили дію Договору на свої взаємовідносини щодо постачання обладнання зазначеного в специфікації.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання і відповідно, судом апеляційної інстанції при розгляді справи, обґрунтовано застосовані умови Договору, які стосуються відповідальності відповідача, та ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Що стосується взаємозаліку, в порядку ст. 601 ЦК України, на якому наполягає відповідач, і з яким погодився місцевий господарський суд, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з листа відповідача (а.с. 39) він вважає, що заборгованість позивача перед ним виникла у розмірі 73 800 грн. в зв'язку з невиконанням робіт, які передбачені в специфікації № 5.

До матеріалів справи (а.с. 88) залучена копія специфікації № 5 до Договору, в якій зазначено найменування товару (надання послуг) - модернізація засобів керування тиристорних приводів повороту конвектора № 2, згідно з техзавданням та зазначена кількість - 1, ціна - 147 600 грн.(з ПДВ).

Згідно до акту здачі - приймання робіт (надання послуг) № 385 - 1 від 06.06.2012 року (а.с. 104) позивачем були виконані наступні роботи, (надані такі послуги) - модернізація засобів керування тиристорних приводів повороту конвектора № 2, згідно з техзавданням на суму 147 600 грн.

Оскільки позивач заперечує наявність боргу перед відповідачем, зазначений вище акт здачі - приймання робіт № 385 - 1 від 06.06.2012 року свідчить про те, що позивачем були виконані роботи передбачені специфікацією № 5, суд апеляційної інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про неможливість, у даному випадку, застосування ст. 601 ЦК України.

Що стосується клопотання відповідача, судова колегія зазначає наступне.

До матеріалів справи (а.с. 170) залучене рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно до якого відповідач 01.10.2013 року був повідомлений про час і місце розгляду апеляційної скарги позивача.

Як зазначено вище, оскаржувана відповідачем постанова прийнята 15.10.2013 року. Незадоволення судом апеляційної інстанції клопотання відповідача щодо відкладення розгляду апеляційної скарги, не є підставою для скасування постанови апеляційної інстанції, у даному випадку.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, про те, що касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а постанова апеляційного суду повинна бути залишена без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Перетворювач-Ділер" відмовити.

2.Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 року прийняту у справі № 904/2574/13 залишити без змін.

Головуючий В. І. Дерепа

Судді С. В. Бондар

В. В. Палій