Постанова

від 15.10.2013 по справі 904/2699/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2013 року Справа № 904/2699/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач)

суддів: Тищик І.В., Білецької Л.М.

при секретарі судового засідання: Гаврилову О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Чернілевська І.В., представник за довіреністю б/н від 14.01.13р.;

Гриненко Т.В.,представник за довіреністю б/н від 14.01.13р.;

від відповідача: у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Профіт Трейд» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2013 р. по справі № 904/2699/13 (суддя Ярошенко В.І.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кільчень», м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Профіт Трейд», м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості у розмірі 23 351,52 грн., -

ВСТАНОВИВ:

03 червня 2013 року рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/2699/13 позовні вимоги ТОВ «Кільчень» задоволено повністю.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 23 351,52 грн. основного боргу, 186,17 грн. 3 % річних та 1 720,50 судового збору.

Непогоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження рішення.

Апеляційна скарга мотивована прийняттям судом першої інстанції незаконного та необґрунтованого рішення по справі у зв'язку з неправильним застосуванням судом норм як матеріального так і процесуального права.

Зокрема, скаржник посилається в апеляційній скарзі на наступне:

1. Висновок в рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.13р. по справі № 904/2699/13 про настання строку виконання ТОВ «Компанія Профіт Трейд» зобов'язання з проведення розрахунків за отриманий товар є таким, що зроблений з порушенням норм ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та без надання правової оцінки умов договору поставки № 53 від 30.12.2010 р.

Згідно п. 4.1. договору поставки № 53 від 30.12.10р. підставою проведення розрахунків за товар є саме виставлений продавцем (ТОВ «Кільчень») рахунок на оплату товару. Відповідно у разі відсутності у покупця рахунку на оплату товару, строк виконання такого зобов'язання не настав у зв'язку з тим, що не настала подія, з якою пов'язується початок відліку строку проведення платежів.

2. При вирішенні спору, судом було невірно застосовано до спірних правовідносин норми ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки не була прийнята до уваги необхідність визначення суми боргу з урахуванням індексу інфляції.

За переконанням скаржника, у випадку виявлення судом підстав застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідним є застосування її приписів в повному обсязі - щодо нарахування 3% річних та застосування індексів інфляції.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.09.2013 р. визнано причину пропуску встановленого законом процесуального строку на подачу апеляційної скарги поважною, відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до розгляду у судовому засіданні на 15.10.2013 р. о 10:00 год.

Представник відповідача явку у судове засідання свого представника не забезпечив, надав заяву про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку зі службовим відрядженням директора підприємства (а. с. 122-123).

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, надав відзив на апеляційну скаргу, згідно якого, просив рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2013 р. по справі № 904/2699/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (а. с. 115-118).

Згідно ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Абзацом 1 п. 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку колегії суддів, неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами.

15.10.2013 р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

30.12.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кільчень» (далі - позивач, або постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Профіт Трейд» (далі - відповідач, або покупець) укладено договір постачання № 53 (далі - договір) згідно якого (п. 1.1.) постачальник зобов'язується виготовити та передати у власність товар, а саме гофрокартон та тару з гофрокартону, а покупець на умовах згідно цього договору зобов'язується оплатити постачальнику його вартість та прийняти товар з правом подальшого використання.

Згідно п. 1.2. договору, асортимент, кількість та ціни на товар визначаються згідно видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 1.3. договору, сума цього договору визначається сумою всіх накладних на постачання товару.

Відповідно до п. 4.1. договору, оплата товару згідно виставленого продавцем рахунку, виконується шляхом перерахування визначеної суми грошей за партію товару на розрахунковий рахунок продавця не пізніше 14 календарних днів з моменту переходу товару у власність покупця.

Товар переходить у власність покупця з моменту підписання покупцем або його уповноваженим представником, видаткової накладної на відповідальну партію товару (п. 5.3. договору).

Так, на виконання умов договору, позивач з 15.08.2012 р. по 11.12.2012 р. поставив відповідачу товар, а відповідач прийняв товар, на загальну суму 85 223,92 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними обома сторонами, та довіреностями на отримання товару (а. с. 12-28, 30, 83).

У свою чергу, відповідач в порушення п. п. 1.1., 4.1. договору за поставлений позивачем товар розрахувався частково у розмірі 61 872,40 грн.

Отже, загальна сума боргу відповідача перед позивачем складає 23 351,52 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2012 р., підписаного обома сторонами та відповідачем не заперечується (а. с. 10).

Письмовою вимогою про сплату боргу Вих. № 23 від 31.01.2013 р. позивач повідомив відповідача про невиконання зобов'язань за договором постачання № 53 від 30.12.10р. в частині розрахунків за поставлену продукцію, а також вимагав ліквідувати заборгованість у сумі 23 351,52 грн. протягом трьох календарних днів. Направлення письмової вимоги підтверджується належним чином засвідченою копією фіскального чека та описом вкладення до цінного листа скопійованого на звороті даної вимоги (а. с. 9).

Вимога позивача про сплату боргу, залишена відповідачем без розгляду, борг станом на час розгляду справи, відповідачем не погашено, що і є причиною даного спору.

Правовідносини, які склалися між сторонами в даній справі, породжують права та обов'язки пов'язані з поставкою товару.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, приймаючи рішення по даній справі, господарський суд правомірно дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність встановлених чинним законодавством підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи скаржника про те, що строк оплати за поставлений позивачем товар не настав, оскільки позивач не виставив рахунки-фактури на оплату поставленої продукції, колегією суддів не приймаються до уваги, з огляду на наступне.

В силу ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

В порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України відповідач не надав доказів витребування від позивача рахунків, як і не підтвердив своєї відмови від договору постачання та не повернув товар продавцеві.

Окрім зазначеного, колегія суддів вважає, що видаткові накладні на отриманий відповідачем товар є самостійними підставами виникнення обов'язку із здійснення розрахунку за отриманий товар. У свою чергу рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що ненадання позивачем визначених п. 4.1. договору рахунків не може бути відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України та вважатись простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, як про те стверджує відповідач.

Відтак, відсутність рахунків на оплату товару не звільняє відповідача від обов'язку виконати грошове зобов'язання у визначений строк за наявності встановленого строку для оплати поставленого товару. Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 29.09.2009 р. № 37/405.

З урахуванням того, що на час розгляду справи, відповідачем не заперечується факт отримання товару за видатковими накладними та не надано доказів повної його оплати або повернення позивачу товару на суму 23 351,52 грн., суд першої інстанції, з яким також погоджується колегія суддів, правомірно задовольнив позовну вимогу про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 23 351,52 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховані 3% річних у сумі 186,17 грн. за період з 25.12.2012 р. по 31.03.2013 р., які на думку колегії суддів правомірно стягнуті судом першої інстанції з відповідача на користь позивача.

Посилання скаржника на те, що у випадку виявлення судом підстав застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідним є застосування її приписів в повному обсязі - щодо нарахування 3% річних та застосування індексів інфляції колегія суддів вважає неправомірним з огляду на наступне.

Вимога про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є правом кредитора і є способом захисту його майнового права та інтересу, а від так кредитор має право самостійно визначати спосіб захисту свого порушеного права, що саме й було ним зроблено.

На думку колегії суддів, при вирішенні судом першої інстанції питання про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних (без застосування індексів інфляції), господарський суд діяв виключно в межах заявлених позовних вимог, що не суперечить чинному законодавству та не може бути підставою для скасування рішення в цій частині.

Таким чином, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених господарським судом обставин в справі, а тому не заслуговують на увагу і задоволенню не підлягають.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Профіт Трейд» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2013 р. по справі № 904/2699/13 без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 21.10.2013 р.

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді І.В. Тищик

Л.М. Білецька