Постанова

від 15.10.2013 по справі 901/1212/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року Справа № 901/1212/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Проценко О.І.,

суддів Фенько Т.П.,

Градової О.Г.,

за участю представників сторін:

представник позивача, не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Експрестур";

представник відповідача , не з'явився, Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини;

представник відповідача, Бідюк Анатолій Іванович, довіреність № б/н від 23.05.13, приватне підприємство "Крилан";

представник відповідача, Чернишевська Ганна Вікторівна, довіреність № б/н від 09.07.13, приватне підприємство "Крилан";

представник третьої особи, не з'явився, Сімеїзська селищна рада;

представник третьої особи, не з'явився, Міністерство культури України;

представник третьої особи, не з'явився, Управління Держземагенства у м. Ялті Автономної Республіки Крим;

прокурор, Карелін Іван Олександрович, посвідчення № 018266 від 11.07.13, прокурор прокуратури Ленінського району прокуратури міста Севастополя;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Крилан" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Радвановська Ю.А.) від 07.08.2013 року у справі №901/1212/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Експрестур"

до Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини

приватного підприємства "Крилан"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Сімеїзська селищна рада Автономної Республіки Крим

Міністерство культури України

Управління Держземагенства у м. Ялта АР Крим

за участю Прокуратури АР Крим

про визнання недійсним охоронного договору та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрестур» (далі по тексту ТОВ «Експрестур») звернулося до господарського суду АР Крим із позовом до Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини та приватного підприємства «Крилан» (далі по тексту ПП «Крилан») про визнання недійсним Охоронного договору на пам'ятку культурної спадщини від 20 вересня 2002 року, а саме - Архітектурно - археологічного комплексу пам'ятників місцевого значення, укладеного між Республіканським комітетом з охорони культурної спадщини та приватним підприємством «Крилан», зобов'язання ПП «Крилан» відновити стан земельної ділянки загальною площею 4,5972 га, яка надана у постійне користування ТОВ «Експрестур» та знести збудоване огородження та про заборону ПП «Крилан» з метою запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав здійснювати будь-які дії на земельній ділянці загальною площею 4,5972 га, яка надана у постійне користування позивачу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що огородження охоронної зони Архітектурно - археологічного комплексу пам'ятників місцевого значення, встановлене ПП «Крилан» на земельній ділянці, що знаходиться на праві постійного користуванні у ТОВ «Експрестур», порушує законні права та інтереси позивача, а також тим, що оспорюваний охоронний договір не відповідає вимогам законодавства у сфері охорони культурної спадщини.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Радвановська Ю.А.) від 07.08.2013 року у справі №901/1212/13 позов задоволений частково. Визнано недійсним Охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини № 481; 2096 від 20 вересня 2002 року, а саме - Архітектурно-архіологічного комплексу пам'ятників місцевого значення середньовічного укріплення "Кучук-Ісар" та могильника з кам'яних ящиків, укладений між Республіканським комітетом з охорони культурної спадщини та ПП "Крилан". В решті позову відмовлено.

В основу судового рішення покладений висновок про те, що Охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини № 481; 2096 від 20 вересня 2002 року містить ознаки прихованого договору оренди та фактично спрямований на надання особі, що охороняє, права користування земельної ділянки, на якій розташоване охоронюване майно, чим порушує законні права та інтереси позивача, укладений з численними порушеннями вимог діючого на момент його укладення законодавства у сфері охорони культурної спадщини.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ПП "Крилан" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати в частині визнання недійсним Охоронного договору, в цій частині прийняти нове рішення про відмову у позові.

Заявник апеляційної скарги обґрунтовує свої вимоги неналежною правовою оцінкою судом обставин даної справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення, зокрема ПП «Крилан» вказує на відсутність у позивача в момент укладення оспорюваного правочину будь-якого належним чином оформленого та існуючого права на земельну ділянку загальною площею 4,5972 га, та відповідністю форми і змісту оскаржуваного охоронного договору вимогам законодавства.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду 29 серпня 2013 року апеляційна скарга ПП «Крилан» прийнята до провадження, та призначена на 24 вересня 2013 року.

13 вересня 2013 року від ТОВ «Експрестур» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому воно висловлює правову позицію щодо законності рішення місцевого господарського суду та необґрунтованості вимог апеляційної скарги.

17 вересня 2013 року Міністерство культури України надіслало на адресу суду апеляційної інстанції пояснення, в яких вважає, що договірні відносини, які виникли стосовно пам'яток археології і урегульовані спірним правочином, потребують приведення їх у відповідність з вимогами Закону України «Про охорону культурної спадщини».

18 вересня 2013 року від представника позивача надійшло клопотання про відкладання розгляду справи, у зв'язку з находженням представника на лікарняному.

За розпорядженням керівництва Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 вересня 2013 року суддю Євдокимова І.В. замінено за суддю Градову О.Г.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 вересня 2013 року розгляд справи був відкладений на 15 жовтня 2013 року.

14 жовтня 2013 року за розпорядженням керівництва Севастопольського апеляційного господарського суду суддю Котлярову О.Л. замінено на суддю Фенько Т.П.

15 жовтня 2013 року від ТОВ «Експрестур» надійшли додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу.

15 жовтня 2013 року від Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини надійшли письмові пояснення по справі.

15 жовтня 2013 року в судовому засіданні приймали участь представники відповідача та прокурор, які просили суд задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції скасувати в частині визнання недійсним Охоронного договору, в цій частині прийняти нове рішення про відмову у позові.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в порядку статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Середньовікове укріплення Кучук-Ісар, Кругла вежа та оборонна стіна VIII-XIV ст. (державний обліковий №481) узято на державний облік за рішеннями Виконавчого комітету Кримського обласної ради народних депутатів від 05.09.1969 № 595 та від 22 травня 1979 року № 284 і «Могильник з кам'яних скринь, VII-V ст. до н.е. » (державний обліковий №2096 ) поставлений на державний облік рішенням Виконавчого комітету Кримського обласної ради народних депутатів від 15.01.1980 № 16).

Рішенням Виконавчого комітету Кримського обласної ради народних депутатів «Про затвердження охоронних зон на пам'ятники історії і культури» від 15.01.1980 № 16 визначена площа охоронної зони Середньовікового укріплення Кучук-Ісар на мисі Трійці VIII-XIV ст. (обліковий номер №481), в розмірі 2,5 га в межах: з півночі - огородження виноградної плантації, з півдня, сходу і заходу - природними обривами мису, та площа охоронної зони Могильника з кам'яних скринь VII-V ст. до н.е. (державний обліковий №2096) - 100/300 м від меж винограднику до природного яру і підніжжя укріплення Кучук-Ісар.

20 вересня 2002 року між Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини (орган охорони) та приватним підприємством «Крилан» (користувач) було укладено Охоронний договір, який погоджений 06.11.2002 керівником центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини Новохатько Л.М., та скріплений печаткою Міністерства культури України (том І а.с. 35-36).

Відповідно до пункту 1 охоронного договору користувач бере на себе зобов'язання щодо охорони Архітектурно - археологічного комплексу пам'ятників місцевого значення - Середньовікове укріплення Кучук-Ісар і Могильника з кам'яних скринь; укріплення Кучук-Ісар поставлений на державний облік рішеннями Виконавчого комітету Кримського обласної ради народних депутатів від 05.09.1969 № 595 та від 22 травня 1979 року № 284; державний обліковий №481, могильник з кам'яних скринь поставлений на державний облік рішенням Виконавчого комітету Кримського обласної ради народних депутатів від 15.01.1980 року № 16; пам'ятники розташовані на мисі св. Трійці к півдню від селища Понізовка Семеїзської селищної ради; площа зони охорони: «Кучук-Ісар» складає 3,0 га; могильника -2,96 га; зона археологічного культурного шару, що охороняється, - 4,4 га відповідно до проекту охоронних зон пам'ятників археології на мисі св. Трійці - Сімферополь, 2002 року.

Пунктом 5 охоронного договору визначено, що користувач зобов'язується використовувати пам'ятку Архітектурно - археологічного комплексу пам'ятників місцевого значення - Середньовікове укріплення Кучук-Ісар і Могильника з кам'яних скринь, і зону археологічного культурного шару, що охороняється, виключно в цілях охорони, археологічних досліджень, музеєфікації і туризму.

За умовами пункту 13 охоронного договору з метою збереження пам'яток та створення належних умов для її використання користувач зобов'язаний виконати такі роботи: всі види робіт в охоронній зоні пам'ятника виконувати за погодженням з Республіканським комітетом з охорони культурної спадщини і Кримською філією ІА НАН України, встановити легке огородження по периметру охоронних зон пам'ятників, розробити проект музеєфікації укріплення Кучук-Ісар.

Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку з тим, що ТОВ «Експрестур», вважаючи, що охоронний договір та дії ПП «Крилан», з огородження охоронної зони зазначених пам'ятників археології, яка знаходиться в межах земельної ділянки позивача загальною площею 4,5972 га, порушують його права та інтереси, звернулося до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги приватного підприємства «Крилан» та скасування рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.

Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним Охоронного договору на пам'ятку культурної спадщини від 20 вересня 2002 року, а саме - Архітектурно - археологічного комплексу пам'ятників місцевого значення, укладеного між Республіканським комітетом з охорони культурної спадщини та приватним підприємством «Крилан», зобов'язання приватного підприємства «Крилан» відновити стан земельної ділянки загальною площею 4.5972 га, яка надана у постійне користування ТОВ «Експрестур» та знести збудоване огородження та встановлення заборони для ПП «Крилан» з метою запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав здійснювати будь-які дії на земельній ділянці загальною площею 4,5972 га, яка надана у постійне користування позивачу.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пункт 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29 травня 2013 року № 11, визначає: вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Виходячи зі змісту статті 1 ГПК України та пункту 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29 травня 2013 року № 11, однією з підстав для визнання недійсним правочину є порушення прав позивача в момент вчинення оспорюваної угоди.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов в частини визнання недійсним охоронного договору, дійшов висновку про те, що він порушує права та інтереси товариства з обмеженою відповідальністю «Експрестур» на земельну ділянку загальною площею 4,5972 га, що знаходиться за адресою: АР Крим, м. Ялта, с.м.т. Понізовка, вул. Приморська, 14.

Судова колегія апеляційної інстанції не може погодитись з правомірністю викладених висновків місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, ТОВ «Експрестур» звернулося за захистом права користування земельною ділянкою загальною площею 4,5972 га, що знаходиться за адресою: АР Крим, м. Ялта, с.м.т. Понізовка, вул. Приморська, 14.

З'ясовуючи питання моменту виникнення у позивача права на земельну ділянку загальною площею 4,5972 га, що знаходиться за адресою: АР Крим, м. Ялта, с.м.т. Понізовка, вул. Приморська, 14, судом апеляційної інстанції було встановлено наступне.

У вересні 2009 року ТОВ "Експрестур" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Сімеїзської селищної ради про визнання за ним права постійного користування земельною ділянкою площею 4,5972 га для обслуговування бази відпочинку "Сувенір" та зобов'язання Сімеїзської селищної ради видати ТОВ "Експрестур" державний акт на право постійного землекористування вказаною земельною ділянкою.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.10.2009 (суддя Калініченко А.А.) у справі № 2-22/5265-2009 позов задоволено (том І а. с. 78-82).

02.08.2010 року на підставі вказаного рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.10.2009 у справі № 2-22/5265-2009 Сімеїзською селищною радою було видано ТОВ "Експрестур" Державний акт серії ЯЯ № 004309 на право постійного користування земельною ділянкою площею 4,5972 га, для обслуговування бази відпочинку «Сувенір», зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за №031000700001 (том І а. с. 29-30).

Постановою Вищого господарського суду України від 09.09.2010 року у справі №2-22/5265-2009 за касаційною скаргою приватного підприємства «Крилан» рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.10.2009 року у справі № 2-22/5265-2009 скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Під час нового розгляду рішенням господарського суду АР Крим від 31 серпня 2012 року у справі №5002-19/5078.1-2010 позов задоволений частково, визнано за ТОВ «Експрестур» право постійного користування земельною ділянкою площею 4.5972 га, для обслуговування бази відпочинку «Сувенір», в іншій частині у позові відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.10.2012 року рішення господарського суду АР Крим від 31 серпня 2012 року у справі №5002-19/5078.1-2010 скасовано в частині задоволення позову, у позові відмовлено у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 19 грудня 2012 року постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.10.2012 скасовано, рішення господарського суду АР Крим від 31 серпня 2012 року у справі №5002-19/5078.1-2010 залишено без змін.

Таким чином, 19 грудня 2012 року набуло законної сили рішення господарського суду АР Крим від 31 серпня 2012 року у справі №5002-19/5078.1-2010, яким вперше визнано за позивачем право постійного користування земельною ділянкою, за захистом якого він звернувся до суду з даним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду даної справи в суді першої інстанції позивач 29.07.2013 року здійснив реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 0111949300:03:001:0099) площею 4.5972 га, для обслуговування бази відпочинку «Сувенір», про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №7060063 від 29.07.2013 року (том 4 а. с. 58).

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (стаття 126 Земельного кодексу України).

Таким чином, враховуючи приписи викладених норм Земельного кодексу України та обставини даної справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 0111949300:03:001:0099) площею 4.5972 га, розташованої за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Понізовка, вул. Приморська, 14, у товариства з обмеженою відповідальністю «Експрестур» виникло 29 липня 2013 року з моменту державної реєстрації цього права.

Отже, ні на момент вчинення оспорюваного охоронного договору, ні на момент звернення до суду, у позивача було відсутнє належним чином оформлене право на земельну ділянку (кадастровий номер 0111949300:03:001:0099) площею 4.5972 га за вказаною адресою.

Вирішуючи питання наявності у позивача права постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 0111949300:03:001:0099) площею 4.5972 га в момент вчинення оспорюваного охоронного договору від 20.09.2002, місцевий господарський суд послався на висновки, викладені у рішенні господарського суду АР Крим від 31 серпня 2012 року у справі №5002-19/5078.1-2010, як на преюдиційні факти, що призвело до порушень частини 2 статті 35 ГПК України та пункту 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» з огляду на наступне.

За правилами частини 2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до частини 1 статті 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Однак, сторонами у справі №5002-19/5078.1-2010 були: ТОВ «Експрестур» та Сімеїзська селищна рада, в той час, як сторонами у даній справі №901/1212/13 є ТОВ «Експрестур»(позивач) та Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини та ПП «Крилан» (відповідачі).

Отже, суб'єктний склад відповідачів є цілком різним, а тому обставини встановлені у рішенні господарського суду АР Крим від 31 серпня 2012 року у справі №5002-19/5078.1-2010 відповідно до пункту 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» мають враховуватися судом у розгляді інших справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів.

Більш того, висновки суду у рішенні господарського суду АР Крим від 31 серпня 2012 року у справі №5002-19/5078.1-2010, на які в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції йдеться посилання, як на ті, що не потребують доказування, не можуть бути преюдиційними фактами, оскільки пов'язані з правовою оцінкою доказів у справі №5002-19/5078.1-2010, зокрема, що стосується висновків щодо внесення змін до технічної документації із землеустрою ТОВ «Експрестур» на виконання рішення 44 сесії 23 скликання Сімеїзської селищної ради від 11.12.2001 №19, видачі державного акту серїї ЯЯ №004309 від 02.08.2010 року на підставі зазначеного рішення та інше.

Аналогічна позиція викладена у пункті 2.6 вказаної вище постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18, в якому вказано, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що рішення 44 сесії 23 скликання Сімеїзської селищної ради від 11.12.2001 №19, на яке посилається позивач, не може бути належним доказом у даній справі з наступних підстав.

Рішенням 44 сесії 23 скликання Сімеїзської селищної ради від 11.12.2001 року №19 "Про надання земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Експрестур" для обслуговування бази відпочинку "Сувенір" на землях Сімеїзської селищної ради": 1) затверджено проект відведення та технічний звіт з перенесення меж земельної ділянки в натурі товариству з обмеженою відповідальністю "Експрестур" в с.м.т. Сімеїз, с. Понізовка, вул. Приморська, 14 для обслуговування бази відпочинку «Сувенір» загальною площею 5,0688 га, 2) скасовано рішення № 15 Виконавчого комітету Сімеїзської селищної ради від 27.01.1999 та розірвано договір оренди на тимчасове користування земельної ділянки для обслуговування літніх будинків на базі відпочинку "Сувенір" з ПТ ТОВ "Кримместпром" та ВАТ Севастопольський завод "Спектр", у зв'язку з продажем літніх будинків ТОВ "Експрестур" та на підставі клопотань ПТ ТОВ "Кримместпром" та ВАТ Севастопольський завод "Спектр"(№ 22/1 від 23.08.2001 та № 265а/01 від 14.08.2001), рішення № 22 41 сесії 23 скликання Сімеїзської елищної ради від 20.09.2001, 3) надано товариству з обмеженою відповідальністю "Експрестур" земельну ділянку № 1 площею 4,7192 га -виробнича територія площадка в постійне користування та земельна ділянка площею 0,3496 га - пляжна зона в тимчасове користування на умовах оренди строком на 10 років з земель рекреаційного призначення (гр.34, гр.55, гр.57, строка 86 ф. 6 - зем), з земель с.м.т. Понізовка, вул. Приморська, 14 (том І а. с. 155).

На підставі рішення 44 сесії 23 скликання Сімеїзської селищної ради від 11.12.2001 №19 та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.06.2002 у справі №2-1/5375-2002 позивачу був виданий державний акт від 21.12.2007 року серії ЯЯ №001026 на право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 0111949300:03:001:0051) площею 4,7192 га для обслуговування бази відпочинку «Сувенір», зареєстрований за №030700700003 ( том ІІІ а. с. 93).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.05.2008 року у справі №2-2/5272-2008 (том 4 а.с.3-4), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.07.2008 ( том 4 а.с.5-10), залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2008 ( том 4 а.с.11-14) визнано недійсним зазначений вище Державний акт від 21.12.2007 року серії ЯЯ №001026.

Зі змісту позовної заяви та матеріалів справи судовою колегією встановлено, що у зв'язку зі зміною площі земельної ділянки позивачем у 2009 році було розроблено нову технічну документацію з землеустрою, що посвідчує право постійного користування ТОВ "Експрестур" на земельну ділянку площею 4,5972 га, розташовану за адресою: АР Крим, м. Ялта, с.м.т. Сімеїз, с. Понізовка, вул. Приморська, 14 для обслуговування бази відпочинку "Сувенір" (том ІІІ а.с.79), право на яку було визнано рішенням господарського суду АР Крим від 31 серпня 2012 року у справі №5002-19/5078.1-2010.

Відповідно частин 2-3 статті 186 Земельного кодексу України (у редакції 2009 року) зміни до землевпорядних проектів та інших матеріалів з питань землеустрою вносяться за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, які затвердили ці проекти. Прогнозні матеріали використання і охорони земель, проекти землеустрою, матеріали державного земельного кадастру, проекти з питань використання і охорони земель, реформування земельних відносин, а також техніко-економічні матеріали обґрунтувань використання і охорони земель підлягають державній експертизі, яка здійснюється органом по земельних ресурсах відповідно до закону.

В матеріалах справи відсутні докази наявності рішень Сімеїзської селищної ради про надання дозволу позивачу на складення технічної документації з землеустрою на земельну ділянку площею 4.5972 га, її затвердження та проведення щодо неї державної землевпорядної експертизи.

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 0111949300:03:001:0051 площею 4,7192 га, про яку йшлася мова у рішенні 44 сесії 23 скликання Сімеїзської селищної ради від 11.12.2001 року №19, та земельна ділянка з кадастровим номером 0111949300:03:001:0099 площею 4.5972 га, за захистом права якої позивач звернувся з даним позовом, є різними земельними ділянками, що узгоджується з нормами частини 1 статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр», яка дає визначення кадастровому номеру земельної ділянки, і визначає його як індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування, та норма статті 79 Земельного кодексу України, згідно з якою земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Крім того, зі змісту позовної заяви підставою порушення прав та інтересів позивача умовами охоронного договору та приватним підприємством «Крилан» стали факти, зафіксовані в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства товариством з обмеженою відповідальністю "Експрестур" від 14.12.2012 року, складеним Державною інспекцією сільського господарства в Автономній Республіці Крим ( том І а.с. 31-34).

Досліджуючи даний акт перевірки, судовою колегією встановлено, що в розділі ІІІ, який містить відомості про порушення вимог земельного законодавства, які виявлені в ході перевірки (детальний опис) під номером 2 зафіксовано порушення пункту «є» статті 96 Земельного кодексу України, а саме вказано: « ….. Крім того, встановлено, що суміжним землекористувачем ПП «Крилан» розпочаті роботи з огородження частини земельної ділянки, яка розташована у межах земельної ділянки площею 4,5972 га, яка надана ТОВ «Експрестур» у постійне користування. Згідно пояснень директора ПП «Крилан» Ресницького В.У. вказані роботи підприємство проводить на виконання умов укладених між Республіканським комітетом по охороні культурної спадщини та ПП «Крилан» охоронних договорів №481, №2096 від 20.09.2002 року на пам'ятку культурної спадщини, а саме Архітектурно-археологічного комплексу пам'ятників місцевого значення - середньовікове укріплення Кучук- Ісар і могильник із кам'яних ящиків».

Даний акт підписаний головними спеціалістами держсільгоспінспекторами в АР Крим - Фісюком Дмитром Володимировичем, Сейтасановим Ділявером Кязімовичем та директором ТОВ «Експрестур» Тарасенко М.Ю.

Судом апеляційної інстанції встановлено, представниками ПП «Крилан» зазначений акт не підписувався, не містить він і додатків з письмовими поясненнями директора ПП «Крилан» Ресницького В.У., з яких було зафіксовано порушення прав позивача.

В матеріалах справи наявні письмові пояснення директора ПП «Крилан» Ресницького В.У. (том 4 а.с. 174), якими спростовуються факти, викладені в зазначеному акті та заперечуються взагалі обставини надання будь-яких пояснень перевіряючим.

Пунктом 5 Порядку планування та проведення перевірок з питань

здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого Наказом Державного комітету України по земельних

ресурсах 12.12.2003 N312, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2003 року за N 1223/8544 (далі - Порядок), визначені вимоги до оформлення результатів перевірки, аналіз якого свідчить про те, що, якщо при проведенні перевірки були присутні інші особи - свідки, то вони мають також підписати вказаний акт, а враховуючи те, що зміст Акту перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства від 14.12.2012 року містить дані щодо присутності таких осіб, зокрема представника суміжного землекористувача ПП «Крилан», то, відповідно, даний акт має містити схему розташування земельної ділянки, що обстежувалася, суміжних користувачів з нанесенням на вказаній схемі площі земельної ділянки та її місце розташування, на якій виявлено порушення.

За правилами частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи невідповідність Акту перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства від 14.12.2012 року вимогам, визначеним Порядком до оформлення результатів подібної перевірки, даний документ не може бути визнаний судом належним доказом у справі обставин порушення прав позивача фактом укладення оскаржуваного Охоронного договору.

Щодо висновків суду першої інстанції про розташування в межах земельної ділянки меж охоронюваних спірним договором зон пам'ятки культурної спадщини, що створює конфлікт інтересів, оскільки Охоронний договір надає ПП «Крилан» право розпорядження у межах цих зон цією земельною ділянкою, який не є її землекористувачем, що перешкоджає здійсненню позивачу права розпорядження землею, слід вказати на їх помилковість з огляду на наступне.

Межі охоронюваних спірним договором зон пам'ятників культурної спадщини вперше були визначені Рішенням Виконавчого комітету Кримського обласної ради народних депутатів «Про затвердження охоронних зон на пам'ятники історії і культури» від 15.01.1980 року № 16. В подальшому, для уточнення меж зон охорони з винесенням їх в натурі на підставі завдання на розробку історико-архітектурного опорного плану і зон охорони об'єктів культурної спадщини на мисі Трійці, с. Понізовка Сімеїзської селищної ради, листа - замовлення № 7 від 12.04.2002 року, договору на виконання історико-архітектурного опорного плану і зон охорони об'єктів культурної спадщини на мисі Трійці, с. Понізовка Сімеїзської селищної ради від 23.04.2002 року №10-02, охоронного зобов'язання №3462 від 15.01.2001 року Малим ПП «Калео» за замовленням ПП «Крилан» було розроблено Проект охоронних зон пам'ятників археології на мисі св. Трійці - Сімферополь, 2002 р., затверджений наказом Міністерства культури і туризму України від 24.09.2008 №1001/0/16-08 (том ІІ а. с. 20 -84).

Отже, викладені обставини свідчать про те, що визначення, уточнення, винесення в натуру і затвердження Меж охоронюваних спірним договором зон комплексу пам'яток археології місцевого значення укріплення "Кучук-Ісар" та могильника з кам'яних ящиків відбулося набагато раніше моменту виникнення у позивача права на земельну ділянку, за захистом якої він звернувся до суду з даним позовом.

Крім того, за змістом статті 112 Земельного кодексу України охоронні зони навколо об'єктів культурної спадщини за своєю природою є обмеженням прав на землю (глава 18 Земельного кодексу України), а отже дотримання правил та обмежень, пов'язаних з встановленням охоронних зон відповідно до пункту е) частини 1 статті 96 Земельного кодексу України є обов'язком землекористувачів.

Таким чином, визначення і встановлення охоронних зон навколо об'єктів культурної спадщини за жодних обставин не може порушувати права землекористувачів, відповідно, враховуючи те, що позивач, з підстав встановлених вище, до 29.07.2013 року був лише фактичним землекористувачем він також мав дотримуватись визначених обмежень і оформлювати технічну документацію із землеустрою у відповідності з вимогами законодавства, у тому числі шляхом отримання погодження меж запитуємої земельної ділянки з Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини.

Охоронний договір від 20 вересня 2002 року на пам'ятку культурної спадщини № 481; 2096, а саме - Архітектурно-архіологічного комплексу пам'ятників місцевого значення середньовічного укріплення «Кучук-Ісар» та могильника з кам'яних ящиків за своєю правовою природою у жодному разі не є договором оренди земельної ділянки, і вказаним договором не надавалося відповідачу право розпорядження земельною ділянкою, дані висновки суду не відповідають як змісту договору, так і чинному законодавству, яке передбачає, що охоронний договір встановлює режим використання пам'ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована (пункту 1 Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятку культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року №1768 (далі - Порядок)).

Спірний договір є договором, форма і зміст якого було визначено з урахуванням типового зразку, наведеному у додатку до Порядку.

Більш того, відповідно до пункту 5 Порядку в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам'ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам'яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Судова колегія апеляційної інстанції також зазначає, що земельна ділянка і пам'ятка археології разом з охоронною зоною є цілком різними об'єктами цивільних прав, з різними правовим режимом використання, різним правовим регулюванням, з різними органами охорони, і ототожнення їх є недопустимим.

Визначений позивачем предмет позову як інструмент захисту порушених прав не відповідає ні наявному, ні порушеному праву ТОВ "Експрестур".

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а стаття 16 зазначеного Кодексу передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу. Частиною 2 цієї статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Системний аналіз наведених норм дозволяє зробити висновок, що захисту судом підлягає цивільне право, яке порушене, не визнається чи оспорюється.

Юридична зацікавленість позивача у вирішенні спору судом, покладає на нього обов'язок довести, що його цивільне право порушене, не визнається чи оспорюється відповідачем і що саме йому належить право вимоги.

Відсутність факту порушення права чи взагалі суб'єктивного права, на захист якого подано позов, тягне за собою відмову у позові.

За викладених обставин, судова колегія дійшла висновку, що позивач жодним належним доказом у справі не довів, яким чином його право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0111949300:03:001:0099 площею 4.5972 га, порушується оспорюваним охоронним договором та діями відповідачів, пов'язаними з його виконанням.

Крім того, суд апеляційної інстанції не може визнати правомірність висновків суду першої інстанції щодо невідповідності оспорюваного охоронного договору вимогам законодавства в сфері охорони культурної спадщини з огляду на наступне.

По-перше, позивач не є особою, уповноваженою здійснювати нагляд за дотриманням законодавства у сфері охорони культурної спадщини, а тому у нього не має жодних правових підстав надавати правову оцінку обставинам відповідності умов охоронного договору, укладеного між відповідачами, вимогам чинного законодавства, і відповідно з цих підстав звертатися до суду з вимогою визнати вказаний договір недійсним.

Окрім того, висновки суду про невідповідність проекту охоронних зон діючому законодавству спростовуються чинним Наказом Міністерства культури Міністерства культури України від 24.09.2008 року № 1001/0/16-08 «Про затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток, та занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України», яким з урахуванням рішення Спільного засідання Експертної комісії з розгляду питань занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та президії Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури і туризму України (Протокол №10 від 12.06.2008 року) затверджені межі та режими використання зон охорони комплексу пам'яток археології місцевого значення «Укріплення Кучук-Ісар» та «Таврський могильник з кам'яними скринями», розташованих на мисі Св. Трійці в с. Понизовка Симеїзької селищної ради АР Крим, визначені науково-проектною документацією «Проект встановлення меж території пам'ятників археології, їх зон охорони та режимів використання території на мисі Св. Трійці Сімеїзської селищної ради: об'єкти культурної спадщини - пам'ятники археології «Укріплення Кучук-Ісар» IX-XIV ст. н.е. (охр.№481) та «Таврський могильник з кам'яними ящиками» VII-V ст. до н.е. (охр.№2096) на мисі Св. Трійці с. Понизовка Сімеїзської селищної ради (Проект охоронних зон)» від 2002 року, розробленою МПП «Калео» на підставі затверджених Головою Республіканського комітету по охороні культурної спадщини АР Крим С.В. Павліченко та погоджених Заступником Державного Секретаря Міністерства Культури і мистецтва України Л.М. Новохатько «Завдання на розробку історико-архітектурного опорного плану та зон охорони пам'ятників археології на мисі Св.Трійці в с. Понизовка Сімеїзьської селищної ради АР Крим» та «Програмного завдання на проведення досліджень культурної спадщини миса Св.Трійці Сімеїзьської селищної ради АР Крим», та «Технічної документації з землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки охоронної зони в натурі (на місцевості) Архітектурно - археологічного комплексу пам'яток місцевого значення Середньовікового укріплення «Кучук-Ісар» (держ. обл. №481) та Могильника з кам'яних ящиків (держ. обл. № 2096) в районі мису Св. Трійці на території населених пунктів с. Понизівка і с. Оползневе Сімеїзської селищної ради АР Крим», розробленої ТОВ «ГЕОЦЕНТРПРОЕКТ» від 2008 року.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (в редакції, що діяла на момент укладення оспорюваного охоронного договору) надання об'єктів культурної спадщини, що є пам'ятками, в користування юридичним та фізичним особам з науковою, культурно-освітньою, туристичною та іншою метою здійснюється відповідними органами охорони культурної спадщини на визначених ними умовах.

Пунктом 5 охоронного договору визначено, що користувач зобов'язується використовувати пам'ятку Архітектурно - археологічного комплексу пам'ятників місцевого значення - Середньовікове укріплення Кучук-Ісар і Могильника з кам'яних скринь, і зону археологічного культурного шару, що охороняється, виключно в цілях охорони, археологічних досліджень, музеєфікації і туризму, що відповідає викладеній вище статті 25 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Неспроможними є посилання суду першої інстанції на відсутність у ПП «Крилан» права бути стороною оспорюваного охоронного договору, статус приватного підприємства «Крилан» як уповноваженої власником пам'ятки культурної спадщини особи, про який йдеться у статті 23 ЗУ «Про охорону культурної спадщини», випливає з акту технічного стану пам'ятника історії і культури та визначення плану робіт по пам'ятнику і благоустрою його території від 21.08.2002 року, яким ПП «Крилан» було доручено укласти з органом охорони охоронний договір, з завдання на розробку історико-архітектурного опорного плану і зон охорони об'єктів культурної спадщини на мисі Трійці, с. Понізовка Сімеїзської селищної ради, листа - замовлення № 7 від 12.04.2002, договору на виконання історико-архітектурного опорного плану і зон охорони об'єктів культурної спадщини на мисі Трійці, с. Понізовка Сімеїзської селищної ради від 23.04.2002 №10-02, охоронного зобов'язання №3462 від 15.01.2001 року, в яких ПП «Крилан» визначено замовником проекту охоронних зон по пам'ятникам археології на мисі Св. Трійці с. Понизовка Сімеїзської селищної ради.

Крім того, жодною нормою чинного на час укладення договору законодавства не передбачалося необхідності розроблення проекту охоронних зон до укладення охоронного договору, про що також свідчить Порядок, який у пункті 6 наводить перелік документів, що додаються до охоронного договору, в яких відсутній Проект охоронних зон.

Не можуть бути визнані правомірними висновки суду першої інстанції про неналежне виконання приватним підприємством «Крилан» умов охоронного договору з наступних підстав.

Відповідно до пункту 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29 травня 2013 року № 11 за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Згідно з пунктом 10 Порядку до власника пам'ятки або уповноваженого ним органу (особи), який порушує умови охоронного договору, відповідний орган охорони культурної спадщини, який є стороною охоронного договору, застосовує санкції, передбачені законодавством.

За умовами пункту 15 оспорюваного охоронного договору у разі невиконання користувачем вимог законодавства та умов цього договору орган охорони накладає в установленому порядку на користувача штрафні санкції відповідно до діючого законодавства України, а також зобов'язує користувача відшкодувати завдані ним збитки.

Викладені положення узгоджуються з положеннями 651, 653 Цивільного кодексу України.

Таким чином, враховуючи те, що ТОВ «Експрестур» не є ані власником пам'ятки археології, ані органом охорони, ані уповноваженою особою держави у спірних правовідносинах, судова колегія дійшла висновку, що докази неналежного виконання ПП «Крилан» умов спірного договору, добуті невідомим способом, не свідчать про порушення як прав позивача, так й умов договору відповідачами, та за жодних обставин не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним.

Зі змісту охоронного договору судом встановлено, що нагляд за дотриманням спірного охоронного договору покладено на орган охорони - Республіканський комітету Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини, водночас, наявні в матеріалах справи акти обстежень і перевірок території, на яку поширюється охоронна зона Архітектурно-археологічного комплексу пам'ятників місцевого значення - середньовікове укріплення Кучук- Ісар і могильник із кам'яних ящиків, зокрема від 20.02.2012 року , від 08.11.2012 року , 28.05.2013 року, акт обстеження Кримського філіалу Інституту археології НАН України від 03.08.2013, свідчать про належне виконання ПП «Крилан» охоронних зобов'язань.

Більш того, у пункті 2.5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29 травня 2013 року № 11 господарським судам роз'яснено, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін.

За викладених обставин, враховуючи відсутність в матеріалах справи належних доказів порушення відповідачами законних прав та інтересів позивача, судова колегія вважає недостатніми правові і фактичні підстави заявлених у даній справі позовних вимог.

Стосовно доводів заявника апеляційної скарги щодо необхідності застосування до позовних вимог наслідків спливу позовної давності, судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати на непоширення на спірні правовідносини положень Цивільного кодексу України про правові наслідки застосування позовної давності, оскільки правила про позовну давність мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведене існування самого суб'єктивного права, у випадках відсутності такого права або коли воно ніким не порушене, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самого позову.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм процесуального права.

З зазначених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог апеляційної скарги ПП «Крилан» і наявності правових підстав для їх задоволення та скасування рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позову ТОВ "Експрестур", та залишення без змін в частині відмови в решті позовних вимог.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, частиною 1,статті 104,статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Крилан" задовольнити.

2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Радвановська Ю.А.) від 07.08.2013 року у справі №901/1212/13 в частині задоволення позовної вимоги про визнання недійсним охоронного договору від 20.09.2002 скасувати.

3.У цій частині прийняти нове рішення про відмову у задоволення позову.

4.В іншій частині рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Радвановська Ю.А.) від 07.08.2013 року у справі №901/1212/13 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Проценко

Судді Т.П. Фенько

О.Г. Градова

Розсилка (простою):

1.ТОВ "Експрестур" (вул. Чехова/Морська, 1/10, м. Ялта, АР Крим, 98600) з повідомленням

2.Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини (вуг. Гоголя, 14, с. Сімферополь, АР Крим, 95011) з повідомленням

3.Сімеїзська селищна рада Автономної Республіки Крим (вул.. Зоряна, 2, смт. Сімеїз, м. Ялта, АР Крим, 98680) з повідомленням

4.Міністерство культури України (вул. Івана Франка, 19, м. Київ, Україна, 01601) з повідомленням

5.Управління Держземагенства у м. Ялта АР Крим (вул. Руданського, 7, м. Ялта, АР Крим, 98600)

6.ПП "Крилан" (вул. Московська, 9а, м. Ялта, АР Крим, 98600)

7.Прокуратура АР Крим (вул. Севастопольська, 21, м. Сімферополь, АР Крим)

8.Прокуратура міста Севастополя (99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 1.)